10:38 Кращого арбітра на полі не помітно |
 Футбольний арбітр – людина на полі, яка покликана стежити за тим, щоб матч проходив відповідно до правил гри. Арбітр має для цього всі повноваження.Рефері з’явилися на футбольному полі лише в 1873 році. Тоді взагалі вважалося, що з власної ініціативи арбітр у гру втручатися не повинен. Обов’язками суддів було стежити за часом, робити позначки про матч, видаляти і призначати гравців, а також вирішувати суперечки представників команд, коли вони не могли домовитися між собою. І зараз, як кажуть футбольні коментатори, «кращий суддя той, хто керує грою, але його присутність на полі непомітна». До 1878 року футбольні судді свистка не мали й користувалися тільки своїм власним голосом або подавали знаки чи дзеленчали дзвіночком, щоб звернути на себе увагу й винести рішення. Тоді право судити гру воліли віддавати не професіоналам, а любителям. Вважалося, що захоплений фанат, який любить футбол і якому за це не платять, зробить усе краще, ніж професіонал. Саме тому на роль суддів клерків, лікарів, письменників. Відомо, що сер Артур Конан Дойл також був футбольним арбітром. Закарпаття славиться іменами футбольних арбітрів. Серед них кращі показники мають четверо закарпатців – корифеї суддівського ремесла на Срібній землі Олександр Теметєв (у союзному чемпіонаті) Валерій Онуфер, Степан Селменський та Ярослав Козик. Також одним із кращих представників суддівства Закарпаття є іршавчанин Василь Бабич, який нещодавно відзначив 60-річчя. Василь Бабич у Вищій лізі чемпіонату України судив 49 поєдинків у полі та 60 – на лінії. У чемпіонатах та першостях СРСР, УРСР, України та Закарпаття іршавчанин має в своєму активі більше 500 поєдинків. І все ж у багатьох наших співвітчизників його ім’я асоціюється зі скандально відомим поєдинком між київським «Динамо» та криворізьким «Кривбасом». Сам «винуватець» скандалу, Василь Бабич, розповідає: «Це був матч у Вищій лізі ІХ чемпіонату (1999/2000 рр.). Він проходив 12 червня 1999 року в Кривому Розі. На стадіоні аншлаг – майже 30 тисяч глядачів і 30 градусів тепла. Перший тайм завершився бойовою нульовою нічиєю. У другому таймі, приблизно на 84-й хвилині, форвард господарів Євген Римшин відкриває рахунок. До фінального свистка залишається три хвилини. Кияни розпочали непогану контратаку, м’яч потрапляє до Артема Яшкіна, котрий перебував у штрафному майданчику. Один із захисників, котрий не встигав за форвардом киян, почав його затримувати руками. Я дав свисток і показав на одинадцятиметрову позначку. Уболівальники та тренери не змогли змиритися з моїм рішенням. Пенальті, до речі, реалізував Сергій Ребров. Однак, уже після перегляду відеозапису все, як мовиться, стало на свої місця. Інспектор матчу Валерій Стародубов виставив мені високу оцінку – 8,3 бала». Василь Бабич народився 1954 року в с. Заріччя Іршавського району. Арбітр національної категорії з футболу (1994 рік). Починав спортивну кар’єру як футболіст. Першим тренером був Омелян Мартин із Іршавської ДЮСШ. 1971 р. – навчання в Київському державному інституті фізкультури. Виступав за збірну рідного вузу на першість київського міського ДСТ "Буревісник”. З-поміж 20 футбольних колективів команда В.Бабича стала переможцем (1974 р.). Певний період виступав за юнаків київського "Динамо”, а відтак зіграв кілька поєдинків за "дубль”. Тренером резервістів у той час був Євген Котельников, який нині працює у ФФУ. Після завершення інституту 11 років (1975–1985 рр.) обіймав посаду тренера-викладача з футболу в Іршавській ДЮСШ, де директором був Ф.Меренич. Разом із ним тут готували молоде покоління футболістів також колишні гравці київського «Динамо» – змс СРСР Михайло Михалина та Василь Турянчик. А потім доля закинула В.Бабича в Ужгород. Спочатку працював у навчально-спортивному відділі облспорткомітету, котрий у той час очолював Степан Гаупт. В.Бабич був відповідальним за роботу ДЮСШ та розвиток футболу на Закарпатті. Із 1984 р. почав обслуговувати футбольні матчі спочатку на першість району, області, ігри серед аматорських колективів, а відтак другу (1987 р.) лігу союзного чемпіонату. А допомогли В.Бабичу опанувати це цікаве футбольне ремесло його земляки Ю.Керечанин та В.Попович. Два роки (1988–1989 рр.) був начальником команди "Закарпаття” (Ужгород). Із 1990-го працював спочатку завучем, потім директором Ужгородської ДЮСШ "Трудові резерви”, а в 1992 році очолив одну з найбільших в області спортивних організацій – ОСК "Гарт” і паралельно став директором ужгородського СК "Юність”. 1992 рік – як арбітр у полі відсудив перші матчі в І лізі й став асистентом судді у проведенні поєдинків серед команд Вищої ліги України. 20 березня 1994 року дебютував у ролі головного арбітра в елітному дивізіоні в Чернівцях у календарній грі між місцевою "Буковиною” та запорізьким «Торпедо». У травні 1999-го В.Бабич очолив управління з питань фізичної культури і спорту ОДА. Та через рік відбулася реорганізація цього управління. Певний період працював директором ужгородського стадіону "Авангард”, а відтак – директором ОДЮСШ «Спартак» із літніх видів спорту. Після завершення суддівської кар’єри не відійшов від футболу, а став інспектором ФФУ у 2-й лізі першості України. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |