Головна » Усі публікації » на Закарпатті » Артур Апіян — гроза воротарів
11:38
Артур Апіян — гроза воротарів
Пропонуємо вашій увазі черговий матеріал із циклу статей до 125–річчя зародження футболу на Срібній Землі.

Артур Апіян — гроза воротарів
У попередніх наших аналогічних матеріалах ми розповіли про кращих двох голеадорів, що виступали за команди, які грали у чемпіонаті та першості Закарпаттяі — це свалявчанин Віталій Лофинець (автор 280 голів) та ужгородець Руслан Соскида (228 м’ячів). Наступний наш герой — це гравець ФК «Вільхівці» Артур Апіян, який у червні цього року відсвяткував свій ювілей — 40–річчя від дня народження. Вітаємо! Кажуть же: «Краще пізніше, аніж ніколи».

Щодо кількості м’ячів, то А. Апіян від Віталія та Руслана відстає досить серйозно: від першого на 87 голів, а від другого — на 35. Правда, він серйозно випереджає своїх опонентів щодо забитих голів, які він провів у складах команд майстрів. У нього на рахунку 31 гол (провів 144 матчі), у Віталія — 7, а у Руслана — жодного.

Витяг з газети «Срібна Земля» (10 травня 2011 р.): «З рахунком 3:0 ФК «Вишково» вдома переграв ФК «Ужгород». За переможців два м’ячі-копії забив Артур Апіян, який на 40-й та 70-й хвилинах замкнув прострільні передачі з правого флангу своїх партнерів»,

У домашньому матчі (20 травня 2012 рік) ФК «Вільхівці» приймав ФК «Терново». Граючому тренеру вільхівчан Артуру Апіяну вдалося відзначитися хет-триком.

Отже, робимо висновок про те, як грає цей завзятий і ціпкий нападник. Прострільна передача, миттєве звільнення від опікуна, а інколи й опікунів, «зустріч» із м’ячем біля дальньої штанги, удар головою чи ногою , і за мить піднята вгору рука та радісні вітання партнерів з черговим забитим голом.  Лише справжні майстри шкіряного м’яча здатні забивати свої «фірмові» голи. Таким був і залишається цей не високий на зріст форвард ФК «Вільхівці» Артур Апіян.

 Наша довідка: Артур Аптунович Апіян народився 20 червня 1978 року у Хусті. Згодом батьки переїхали у сусідній район, зокрема у село Буштино, що на Тячівщині. Півзахисник, форвард. Його батько теж був хорошим футболістом, але ще більш вправним і класним шустером (шустер, місц.– швець), як і ужгородець Павло Буркало, який жив в Ужгороді на одній вулиці з автором матеріалу. Скажімо, після «реставрації» бутс Апіяном-ст., власник отримував таке якісне взуття, що ніби щойно придбав в магазині. Любов до наполегливої праці прищепив і сину, який на футбольному полі важкою працею заробляв собі на хліб.  Чому так кажу? Бо я цього хлопця на полі бачив не раз і не двічі, коли він грав за друголівський (2–га ліга першості України) ФК «Беркут» Бедевля, де автор матеріалу працював віце-президентом цього сільського футбольного  колективу.   

Артур вперше одягнув футболку команди майстрів у 1995 році. Тоді 17-річного юнака запросили виступати за ужгородське «Закарпаття» (1-а ліга, першість України).  За команду відіграв 6 ігор.  У цьому сезоні головним тренером в ужгородців був Матвій Бобаль. Артур ще встиг пограти з ветераном команди 38-річним форвардом Василем Мартиненком.

У цьому ж році закарпатець встиг побути і у складі вищолігівського ФК «Прикарпаття» Івано-Франківськ (головний тренер — Ігор Юрченко). Утім брак досвіду відразу дався взнаки: Артур за осінню частину змагань сезону 1995/1996 вийшов на поле лише в одному матчі, та й то трохи менше, аніж на десять хвилин. Хоча й допоміг у тій зустрічі втримати переможний рахунок своєї команди 4:3 над сімферопольською „Таврією”. Розуміючи, що закріпитися в елітному дивізіоні не вийде, хлопець вирішив підтримати фізичну форму та набути досвіду в турнірах, дещо нижчих за ранґом, і під час зимової перерви сезону 1995/1996 залишив Івано-Франківськ і продовжив свою футбольну кар’єру у ФК «Хутровик» Тисмениця (6 ігор і вперше забив гол у складі команди майстрів).

 Наступного сезону був заявлений у ФК «Агро» Кишинів (Вища ліга чемпіонату Молдови), але зіграв лише один календарний матч і знову повернувся на Прикарпаття, де в основному виступав за ФК «Хутровик» Тисмениця (17 матчів і 6 голів). Правда, тут теж відіграв лише перше коло, а у другому опинився у новоствореному  ФК «Беркут» Бедевля (16 ігор і 3 голи), де головним тренером був Павло Іванчов.

У 1998 році 20–річний буштинець знову опинився у «Прикарпатті», але так і не пробився до «основи».  Провівши 2 календарні матчі за прикарпатців, Артур перейшов у ФК «Цементник–Хорда» Миколаїв (райцентр у Львівській області). За цей клуб провів три сезони (1998 – 2001 рр., 2-а ліга, першість України). У дебютному сезоні команда Артура у підсумковій турнірній таблиці зайняла третє місце з 15 клубів. А переможцем став ФК «Закарпаття» Ужгород, який знову повернувся до першого дивізіону.  За цю команду провів 69 ігор і 15 разів змушував суперників розпочинати гру з центра поля.

Особливо для закарпатця був урожайним футбольний сезон 2000/2001 рр., коли він за миколаївців на відміну від своїх партнерів провів найбільше календарних ігор (28), став кращим голеадором «цементників» (9 голів) і отримав найбільше «гірчичників» (7).

Ще один сезон (2001/2002 рр.) Артур відіграв теж у команді 2-ої ліги — ФК «Сокіл»  Золочів (14 ігор і 6 голів). До речі, у цьому сезоні ця команда зайняла 2–ге місце серед 19 команд.

А завершив закарпатець  виступати за команди майстрів у ФК «Закарпаття» (2002/2003 рр.). Чомусь головний тренер ужгородців Віктор Ряшко Апіяна із передньої лінії перевів у центр поля.   

На рахунку Артура Апіяна у чемпіонатах України (вища ліга) 4 офіційні матчі, 1–ій лізі — 20 і у 2–ій — 120 поєдинків і 31 забитий м’яч. Отже, за команди майстрів форвард провів 144 календарні ігри.    

Після 2003 року Апіян в основному грав за сільську команду «Колос» Вишково (5 сезонів), що на Хустщині (чемпіонат Закарпаття).

2004 рік — цей сезон провів у складі ФК «Ялинка» Великий Бичків і з 14 голами став кращим бомбардиром цього клубу.

2007–2009 рр. — гравець ФК «Говерла» Ясіня. У кожному сезоні ставав кращим бомбардиром ясінянців, а у 2008 році він був названий кращим гравцем чемпіонату Закарпаття.

З 2012 року А. Апіян граючий тренер ФК «Вільхівці» (першість Закарпаття, 1-ша ліга). 

Наступного року «вільхівчани»  вибороли 1-ше місце й підвищення у класі. Перший заст. голови ФФЗ  С. Сухан нагородив команду золотими медалями, грамотами, м’ячами, а А.  Апіяну, як кращому  півзахиснику у першості області серед команд 1–ої ліги, був вручений оригінальний приз.   

У даний час А. Апіян продовжує виступати за ФК «Вільхівці» і разом із командою готується до головного матчу року — Суперкубка Закарпаття, який відбудеться наприкінці листопада ц. р.
 
Василь Гаджега — голова Закарпатського осередку Асоціації спортивних журналістів України.

Володимир Католик — історик закарпатського футболу.
(Продовження буде)
 
Категорія: на Закарпатті | Переглядів: 415 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: