Головна » Усі публікації » Чемпіонат області » Гравці ФК "Ужгород" готові до нових звершень
11:20
Гравці ФК "Ужгород" готові до нових звершень
Прес-служба ужгородського клубу знайомить вболівальників ближче із своїми гравцями.

Гравці ФК
Наша довідка: Сергій Машталір, 1998 р.н.. Амплуа – нападник. Кар’єру футболіста розпочав у 8-річному віці. Перший тренер – Роберт Бабич.
 
2011-2015 рр. виступає за ужгородську СДЮСШОР.

2013-2014 - «Середнє»
 
2015-2016 – «Говерла» (u-19, u-21).
 
2016-2017 – «Спартакус» (Ужгород).
 
2017-2018 – «Минай»

2018 – «Середнє»

Обдарований нападник опісля другого туру вищої ліги чемпіонату Закарпаття з «Миная» переходить до «Ужгорода». Сергій Машталір не приховує: «У попередній команді – новий тренер. Який не особливо довіряв молодим футболістам. А я, як і кожен молодий футболіст прагнув грати…».
 
Із запрошенням перейти в «Ужгород» до Машталіра звертається спортивний директор клубу Юрій Свистак та капітан команди Юрій Славік. «Я з радістю прийняв пропозицію. Безперечно, поспілкувався з головним коучем Мирославом Бабяком. Він бачив мене в команді і я себе бачив. Наші думки співпали і ось я в «Ужгороді»», – пригадує Сергій.
 
Вихованця ужгородської СДЮСШОР головна команда обласного центру прийняла ледь не з обіймами. Позаяк кістяк її – друзі Машталіра. Та й заграв Сергій майже одразу. «Наступного дня, після мого переходу до «Ужгорода», я вийшов зі стартового складу в товариському матчі з «Вільхівцями». Тоді ми виграли 2:1, мені вдалося віддати гольову передачу»», – говорить нападник. Перший офіційний матч з іршавською «Бужорою» Машталір розпочинає на лаві запасних. Щоправда на поле виходить ще у першому таймі. Сергій знову відзначається гольовою передачею.
 
«На щастя, у наступних матчах я виходив зі стартового свистка і грав аж до фінального (посміхається – авт..). Важким було протистояння і з «Поляною», коли ми виграли 1:0. Пригадується матч із «Севлюшем» – поразка у два м’ячі. Значно краще ми провели поєдинок із рахівськими «Карпатами», де мені вдалося один гол забити і віддати одну гольову передачу (3:1). А з «Мункачем» гра пішла усій команді. Та й мені теж»», – на оптимістичній ноті завершує ужгородець. Так, справді гра з МФА пішла усім підопічним Мирослава Бабяка. Машталіру особливо. Сергій віддав 3 гольові передачі й одним взяттям воріт відзначився сам.
 
Не простим буде й друге коло для «Ужгорода». Насамперед старт. «У матчі із «Середнім» ми розіграємо 6 очок. Якщо нам вдасться здолати наразі другу команду турнірної таблиці, то ми займемо її місце. Якщо ні, я навіть думати про це не хочу… То відпустимо їх і наздогнати буде вкрай складно. Радує факт, що у «Севлюша» всі ігри з лідерами на виїзді: із нами, «Середнім». Важка виїзна гра буде з «Вільхівцями». До нас прийшли нові футболісти, буде конкуренція і буде справжня, рівна боротьба за золоті медалі. Ми маємо всі шанси поборотись за них. Тому приміряти комусь комплект нагород найвищого ґатунку, повірте, ще зарано»», – констатував Сергій Машталір.
 
Перший офіційний поєдинок ужгородці проведуть в чемпіонаті України з-поміж аматорів уже 12 серпня на «Автомобілісті» проти «Рочина». Сергій добре знає цю команду, бо зустрічався уже з нею у складі «Миная». До слова, за останню команду Машталір провів 10 ігор і зумів забити 1 гол якраз у чемпіонаті України з-поміж аматорів. «Ми тактично працюємо два рази в тиждень. Мирослав Бабяк уже акцентує на протистоянні з «Рочином». Буде дуже складно не тільки з ним. Не слід забувати про ФК «Малинськ», той же ОДЕК. Усі команди дисципліновані»», – ділиться Сергій.
 
Для того, аби повноцінно й достойно виступити і крайовому чемпіонаті, й на всеукраїнській арені, погодьтеся, потрібно мати хоча б два більш-менш рівні склади. Буду відвертим – в «Ужгороді» поки з цим проблема. Та у коуча ще є трохи часу, аби виправити слабку сторону. «Сильні сторони нашої команди: контроль м’яча та флангова гра. Саме ці козирі ми будемо застосовувати проти суперників. У нас хороша під страховка один одного, злагоджена командна гра. Не вистачає 4-6 футболістів, аби «Ужгород» у своєму розпорядження мав два рівноцінні склади. Але усе у нас буде добре»», – переконаний Сергій Машталір.
 
Живе молодий гравець групи атаки за принципом: «Хто шукає, той завжди знаходить». Займається додатково над своє фізпідготовкою з друзями та й одноклубниками Юрієм Славіком та Іваном Ковачем. На тренування хлопці приходять завчасно (за годину-дві) і грають у тенісбол через сітку, відпрацьовують удари, штрафні. Додатково Сергій Машталір займається плаванням у «Буревіснику». У вільний від футболу час грає у PlayStation, боулінг. Любить пити «кавіль».
 
Дівчини Сергій поки не має, бо увесь час віддає грі мільйонів.
 
Мріє Сергій Машталір грати за кордоном, зокрема: в іспанській Прімері чи то італійській Серії А. Вважає, що завдяки виступам в «Ужгороді» на професійній арені його помітять закордонні менеджери і здійсниться бажане.



 
Наша довідка. Степан Буксар – 1996 р.н., амплуа – центральний захисник. Футболом почав займатися у 6 років. Перший тренер – Василь Орос.
 
Ігрова кар’єра:
 
2008-2013 – Ужгородська СДЮСШОР.
 
2013-2014 – «Говерла» (u-19).
 
2014-2015 – ФК «Берегово».
 
2015 - …. – ФК «Ужгород».
 
До футбольного клубу «Ужгород» Степана Буксара запрошує тодішній наставник Іван Шанта. «На жаль, це був не дуже успішний сезон. Я говорю виключно про себе. Не вдалося мені реалізуватись на усі сто і при коучі Тарасі Тулайдані. Не зумів показати хто я, як умію грати. Справа у тім, що пан Тулайдан ставив мене на позиції лівого півзахисника, опорника, а це не мої амплуа, тож і розкритися не виходило», – пригадує Степан.
 
«Пішла» гра Буксару, коли керманичем «Ужгорода» став Мирослав Бабяк. При чому одразу. «Мені пощастило грати під керівництвом Бабяка, коли він очолював «Берегово». Пригадую, Мирослав прийшов до лав команди, коли закінчились збори. І довірив мені місце в основі з першої гри. Я одразу розкрився і почав показувати відповідну гру. Скажу більше, тренер запрошував тоді до «Ужгорода» людей, з якими уже працював, у яких був впевнений. Тобто підбирав колектив під себе. Загалом уся команда стала розкутішою й заграла у свій футбол. Ви запитаєте чому ж ми не на першому місці? А все елементарно, гравці «Севлюша» та й «Середнього» були вищі класом, відповідно ми програли. Хоча завершили ми перше коло на оптимістичній ноті. Та й третя позиція у турнірній таблиці – гідний результат»», – говорить Степан Буксар.
 
Наразі команда «Ужгород» у хорошому фізичному та й, зокрема, психологічному стані. «Ви навіть не можете уявити на якому підйомі наразі клуб. Ми доведемо це і в другому колі крайової вищої ліги і в чемпіонаті України. Хоча скажу відверто, на загальнодержавному рівні буде значно складніше грати, аніж в обласному чемпіонаті. Бо наразі вища ліга не на такому високому рівні, як кілька років тому. А в аматорському чемпіонаті зібрані кращі футбольні колективи з усіх регіонів держави. Плюс – це новий досвід для нас, нове випробування».
 
На запитання чи залишиться Степан Буксар в «Ужгороді» – центральний захисник не довго думаючи, відповів: «Можете бути упевнені на усі 100%. Для мене Мирослав Бабяк – кращий тренер сьогодення в Закарпатті, щонайменше. І колектив у нас, повірте, найкращий. Ми всі дуже дружні, тому й демонструємо злагоджену командну гру. Клубу притаманна взаємопідтримка. Проте кілька гравців на різних позиціях не завадило б для підсилення, та й для конкуренції за право виступу в основному складі, зокрема, в центрі півзахисту, на правому фланзі. Тепер на перегляді є чотири футболісти і за 12-бальною шкалою вони на 10 працюють точно», – вважає Степан.
 
Щоденно Мирослав Бабяк проводить по два тренування. До цього часу він працював один, та на останньому тренуванні відбулось представлення другого коуча. Відтепер йому допомагатиме Олег Маркович (детальніше про нього – наступних матеріалах). «Наш тренер повністю віддається «Ужгороду»: на іграх і на тренуваннях не менше. Заняття дуже виснажливі, але якщо ти хочеш досягнути позитивного результату – інакше не можна. Поза тренуваннями Мирослав Бабяк лояльно відноситься до нашого особистого життя, але все має бути в розумних рамках»», – продовжує Буксар.
 
Справжнім лідером в команді Степан вважає голкіпера Юрія Славіка: «Він 50% «Ужгорода» і, головне, за ним ідуть всі футболісти»».
 
Степан Буксар веде здоровий спосіб життя. Шкідливих звичок не має. Вільний час проводить з друзями та сім’єю (згодом з посмішкою уточнює – з батьками). «Свою сім’ю ще зарано мати, поскільки я на усі 100% віддаюсь спорту. Тому дівчата, поки зачекайте (сміється – авт..). Поза футболом обожнюю рибалити та збирати гриби. Трофеї не великі, проте і рибу ловив більше кілограма і білого гриба такого ж знайшов. А ще люблю плавати у «Акварелі»», – каже захисник «Ужгорода».
 
Через годину розпочнеться товариська зустріч із «Севлюшем». Степан Буксар, як інші футболісти пішли готуватись до поєдинку. «Незалежно від того товариський цей поєдинок чи ні, ми повинні перемагати. Адже лише позитивні результати з грандами крайового футболу доведуть, що ми чогось варті і не даремно заявились до чемпіонату України з-поміж аматорів», – насамзакінчення зауважив Степан Буксар.



 
Наша довідка. Юрій Славік – 1989 р.н., амплуа – голкіпер. Футболом займається із 6 років.
 
1995 – 2005 – СДЮСШОР (Ужгород).
 
2005 – 2011 – ОСК «Закарпаття».
 
2011 – 2012 – СК «АЙВІ-СПОРТ».
 
2012 – 2014 – ФК «Середнє».
 
2014 – 2015 – «Метеор» (Пістрялово).
 
2015 – 2017 – «Дийдо».
 
2017 – «Севлюш» (Виноградів).
 
2017 – 2018 – ФК «Ужгород».
 
Другий рік поспіль Юрій Славік – незмінний голкіпер ФК «Ужгород». А ще за сумісництвом капітан і справжній лідер команди. Кіпер ужгородців не приховує: «Усім задоволений: умовами, підбором гравців, відношенням до команди керівництва, якістю тренувань. На відміну від «Севлюша», у нас нема індивідуалістів. Можливо, за майстерністю виноградівці класом і вищі, та ми команда у першу чергу. Було б у нас хоча б кілька індивідуалістів, було значно складніше. Якщо чесно, мені приємно грати з кожним футболістом ФК «Ужгород»»».
 
Усі гравці поважають і прислухаються до зауважень та порад Юрія Славіка. Він для них, наче старший брат. «Відверто, я не можу пояснити чому таке відношення до мене з боку футболістів. Коли команду полишив тренер Тарас Тулайдан, з ним пішов і капітан Руслан Соскида. Новий наставник Мирослав Бабяк запитав: хто віце-капітан? Я підняв руку. Мирослав Юрійович поставив на голосування мою кандидатуру, як нового капітана. Усі проголосували одноголосно. Мені подобається бути капітаном, я цього не приховую. Та, повірте, це не так просто, як здається. Доводиться більше працювати, допомагати кожному. Хлопці повірили у мене, а я у них. Тому у нас сьогодні, скажу зі стовідсотковою упевненістю – найбільш дружній та злагоджений колектив», – каже Юрій.
 
Голкіпера ФК «Ужгород», якщо тренування коуч призначає на 18:00, на стадіоні можна знайти за годину або ж і дві. Юрій Славік зізнається: «Раніше, коли я був молодшим, не тренувався стільки, не працював над собою. У першу чергу тому, що не було кому підказати. Я не мав старшого футбольного брата чи друга. Я усвідомлюю, що це мій останній шанс зачепитися у професійному футболі. Тим більше у рідному місті, поруч з друзями, коханою дружиною. Уже не їжджу виступати за клуби Угорщини, Словаччини, а повністю віддаюся рідному Ужгороду, рідній команді. Добре, що мене оточують виключно друзі і є з ким працювати додатково. Бо один у полі не воїн»».
 
І справді, вісьмох футболістів на «Авангарді» бачу о 17:00. Хлопці самостійно відпрацьовують тактичні комбінації. Чую: «Юрію Олександровичу», – від Сергія Машталіра. На що лунає відповідь голкіпера: «Доки ти виговориш Юрію Олександровичу, ми заб’ємо гол і повернемось на власну половину (капітан сміється – авт..)». Славік, хоч і капітан, каже: «У нас усі рівні, нема капітанів, нема Юріїв Олександровичів, є просто Юра, Сергій, Іван тощо. Не в образу колишньому тренеру Тарасу Тулайдану, проте при ньому ніколи не збирались усі разом після ігор, тренувань. Не висловлювали один одному зауважень, побажань. Хай на півгодини, 10 хвилин. Але це вже традиція. Мирослав Бабяк зумів по-справжньому згуртувати команду. Колектив у нас і справді крутий. Ніхто нікому не «піхає», ніхто ні на кого не кричить».
 
12 серпня о 18:00 на ужгородському «Автомобілісті» відбудеться історичний матч. ФК «Ужгород» зустрічається у першому офіційному поєдинку з ФК «Рочин» у рамках чемпіонату України з-поміж аматорів. Підготовка та й настрої до цього матчу у футболістів з обласного центру, Юрія Славіка зокрема, особливі. «Дуже хочеться не пропустити у цьому матчі гол. І, безперечно забити. Бо 12-го серпня ми впишемо нову сторінку в історії футболу Ужгорода і Закарпаття загалом. Наша команда зробить усе для того, аби довести уболівальнику, що ми гідні грати на всеукраїнському рівні й радувати глядачів, наших друзів, близьких. Ми зможемо перемогти «Рочин» завдяки бажанню молодих гравців і досвіду старших, за рахунок, повторюся, командної гри»», – говорить голкіпер «Ужгорода».
 
На «Автомобілісті» Юрій Славік очікує понад 1000 уболівальників. Каже, що обмежена кількість сидячих місць на заваді глядачам не стане: «Я знаю, що люди із сусідніх сіл, навіть із сусідніх районів уже замовляють автобуси, аби прийти підтримати нашу команду. Зокрема за мене прийде уболівати моя улюблена жінка Мирослава. Я її дуже люблю і не тому, що вона на всі матчі за участю «Ужгорода» ходить (сміється – авт..). Перед нею та й усіма глядачами ми в боргу не залишимося. ФК «Ужгород» повинен виступити в чемпіонаті України не гірше «Миная». Бо якщо ми не покажемо гідну гру, гідний результат, то й не буде гідної підтримки»».
 
Дружина Славіка – Мирослава з професією чоловіка змирилась і навіть полюбила футбол. «Коли я, та й команда загалом, проведе вдалий матч, Мирослава гордиться нами. Головне, аби після футболу я довго не затримувався з друзями, а йшов до неї, додому. Або ж ми зустрічалися сім’ями. Грицкевич з дружиною, Кемень з дівчиною, Машталіру вже якусь Клаву пора знайти. У нас всі молоді, тому ще не одружені. Дуже би хотів аби брат Габора – Чобо перейшов до нас у команду, тоді все буде ще краще»», – переконаний Юрій Славік.
 
Голкіпер «Ужгорода» поза футболом любить готувати. Особливо «смажені» крила. Минула кулінарія від Славіка самому шеф-повару залишила всього одне крило. «Ви можете уявити, що я замаринував і пригутував 2 кілограми 600 грамів, а мені залишили всього одне крило. І компанія у нас складалась усього з трьох чоловік: Кеменя, Машталіра і мене. Не подумайте, я не жалкую. Скажу більше: якщо команда переможе у матчі з «Рочином», смажу крила на увесь клуб. Я хочу, аби ми й надалі залишались такими дружніми, аби спілкувались часто»», – продовжує Юрій Славік.
 
Поза футболом голкіпер «Ужгорода» має щасливе подружнє життя і мріє, безперечно про дітей. «Пригадується історія, коли у колишнього тренера Іштвана Гіді я взяв собаку Ему, породи – такса, подзвонив мамі і сказав, аби чекала гостей. Ненька в очікуванні майбутньої дружини та й сватанок, накрила на стіл. А я прийшов із собакою (сміється – авт..). Тому хотів би побажати здоров’я усім батькам, собі та й дружині, а ще футболістам, керівництву щасливого сімейного життя», – каже Юрій Славік.
 
А от з футболом пов’язує усе своє життя і прагне розвитку гри мільйонів в Ужгороді та й Закарпатті. Хоче з рідною командою поступово підвищуватись у класі і дійти Прем’єр-ліги.
Прес-служба ФК "Ужгород"
 
Категорія: Чемпіонат області | Переглядів: 453 | Додав: lobda | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: