Головна » Усі публікації » Інтерв'ю » Михайло Кополовець: "Я завжди говорю, що думаю, це щиро виходить" (ВІДЕО)
23:37
Михайло Кополовець: "Я завжди говорю, що думаю, це щиро виходить" (ВІДЕО)
Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з гравцем ФК "Минай" Михайлом Кополовцем.

Михайло Кополовець:
Емоційний, дещо різкий, але завжди щирий, — таким і люблять Мішу вболівальники і футболісти.
 
- Хочеться бути знаменитим через футбол, а не через те, що я щось смішне ляпнув. Думаю, що мене цінують як футболіста. У нас дійсно так було, Кононов у нас як система була – ми ходили у церкву. Перед ігрою всігда ходили. Така ігра у нас була дуже важлива, преміальні були сумашедші, ми попадали у Лігу Європи, щоб ви понімали за цю ігру преміальні у нас були півмільйона доларів. А перед цією грою ми всі програвали, ми ту гру вигравали, а потім не пішло, по понелям програли А тут ще журналіст підходить і каже, що може в церкву сходити? Та яка церква? Я на емоціях це сказав – я дуже емоційний чєловек, так і получилося. Якщо вже моя мама мене нею підкалувала, то я поняв: людям подобається.
 
Михайлові 33. Він розпочинав свою професійну кар’єру в ужгородській «Говерлі», але радіє, що вдалося перейти у львівські «Карпати», де Кополовець відіграв 8 років. Зараз персона закарпатця є популярною, зокрема у мережі: його інтерв’ю розбирають на цитати, деякі емоційні фрази встигли стати крилатими, з’являється багато мемів. Втім, хлопець на жарти не ображається, підкреслює – він перш за все футболіст.
 
- Я завжди говорю, що думаю, це щиро виходить. Іноді це смішно виглядає, але це правда. Щось з того виковеркують, я до цього ставлюсь дуже харашо, тому що людям це інтересно – нехай сміються. Я такий человек, веселий, я жарти сприймаю дуже харашо. Якщо це комусь задоволення приносить, сміх – нехай сміються, поганого нічого немає.
 
Своєю футбольною візитівкою вважає гол Дортмудській «Борусії» у матчі Ліги Європи. І хоч українці поступилися 3:4, у тому сезоні німцям більше 2 голів не забивав ніхто. Матч у Львові зібрав аншлаг, а гол Михайла Кополовця зустріли шаленим гулом трибун!
 
- Це була дуже важлива для нас гра у Лізі Європи, там момент був. Цей Хуммельс, який зараз грає за збірну Німеччини, він трошки помилився, а на стадіоні було 40 тис людей на стадіоні було. Йому спиною дали м’яч, я побіжав, бо знав, що йому ніхто не підкаже, бо гул на стадіоні. Вибіжав – забив. І цей гол, звичайно, в житті мені дуже поміг, я після нього і в Німеччині пограв, це була моя візитна карточка така. Я щасливий, це знаковий момент для мене у кар’єрі футбольній.
 
У 2015-му Михайло Кополовець підписує контракт із «Айнхайтом» з Рудольштадта, який виступає в п’ятому німецькому дивізіоні. Німеччина зустріла колоритного закарпатця радо, та Міша сумував за Батьківщиною, не вистачало хлопцеві наших людей і нашої кухні.
 
- Люди там дуже стабільно, нема ніяких дуріловок, відношення. Я там півроку грав без контракта. Ніхто нікого не хоче надурити, дисципліна на найвищому рівні. Чесно не вистачало дому, дуже скучав. Міг ще на рік продлити контракт, але думаю, що не видержав. Харчування там мені не підходило, часто були травми і мені лікарі казали, що через харчування. Німці вони вобще готовити не вміють. Там турки, китайці готовлять. Ви чули десь німецьку кухню? Їхня кухня – пиво, ребра і капуста квашена. Там грецька, італійська кухня популярна. Там люди їдять і п’ють пиво. От і все. Скучав за борщом і варениками. А їхня кухня взагалі не підходила.
 
Німецька теж давалася хлопцеві непросто. Втім компанійський Михайло швидко став душею компанії та навчив німців кільком українським словам.
 
- Я ходив до репетітора там, вони мене заставляли, щоб я фрази учив. Але я не думав, що надовго там затримаюся – півроку максимум. Вони знали, що я в Україні досить популярний, дивно було, що в оберлігу з вищої переходять. Я там по врачам ходив, ніхто такого не проходив. Вони не вірили, що це дійсно я. За півроку я там став капітаном, дійсно, я вивчив пару слів, щоб пояснити, в якому я настроєніі і що хочу від них. Пару слов українською теж навчив, щоб вони розуміли, що таке Україна.
 
Цього сезону Михайло остаточно повернувся на Закарпаття і нині грає у чемпіонаті області за футбольний клуб «Минай». Подобається йому те, що колектив згуртований, люди розбудовують інфраструктуру на націлені на другу українську лігу. Сміливо витупається на захист українських патріотів та вважає, що публічні люди і мають стати прикладом для наслідування.
 
- Публічні люди, на них усі дивляться. Вони можуть показувати приклад, свій образ життя, свою позицію. Хотілося б, аби це все щиро було. А не для піару говорити, бо так треба, а насправді вони так не думають. Але це все сложно. От всякі депутатів, у яких по два паспорта? Ну що це за позиція. Футболісти можуть говорити. Але у них теж буває по два паспорт, Росії. Або футболіст їде грати в Росію, а потім викликається у збірну України. Ну що це таке? От з цього треба починати, міняти.
 
У Михайла Кополовця була можливість грати у лігах Угорщини, Словаччини та навіть Казахстану. Втім, футболіст свідомо обрав малу батьківщину. Він мріє побудувати на Закарпатті по-справжньому народну футбольну команду, за яку вболівала б уся область, та яка б збирала аншлаги на стадіонах.
 
- Зачем кудась їхати? Хочеться дома якийсь футбол підіймати. В Ужгороді і на Закарпатті завжди любили футбол, грали у нього. Ми можемо зробити сильну команду одну. Це у силах наших керівників області. Представте собі, що на полі 10 ігроків і все закарпатці, таке уже десятиліттями не було. Одні чорні, зелені, дінамовци. Не хочу нікого образити, але так було. І ці тренери київські приїжджали сюди свої целі наслідували Хочеться, аби амбіції нашого керівництва у правильне русло, талановитих закарпатців в одну команду. Ви уявляєте, скільки б людей на стадіоні було? Коли тут не дінамовци грають, не з Шахтьора (як у нас в «Говерлі» було 8-10 арендованих), а 11 футболістів – закарпатці, і 10 на заміні тоже наші. Та півстадіона тільки родини прийде, вболівати за своїх дітей, внуків, хлопців. Чемпіонат області теж хай буде, але одна команда, яка би представляла Закарпаття, у Чемпіонаті України.
 
Життєве кредо Михайла Кополовця – крокувати життям із усмішкою та братися за справу щиро. Не ображатися і не ображати.
 
Категорія: Інтерв'ю | Переглядів: 1380 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 Віола  
0
Їхня їжа - пиво, ребра і капуста... ( про німецьку їжу ). Но Міша - ти конарь...

الاسم *:
Email *:
كود *: