У минулому та на старті цього років хоча й поступово, та все ж невпинно, протистояння «Бужори» проти «Заріччя» виштовхує на другий план класичне іршавсько-довжанське ель-класіко. Причина банальна як весь трохи чужий для нестримних горян лемаківський світ – цікавіша дія, подія та розв’язка перших двобоїв у порівнянні з другими.

 

Не став винятком і цей матч, який став окрасою місяця лютого. Та про все по порядку. «Бужора» вчергове зібрала дуже пристояйних виконавців із свого та навколишніх районів, cеред яких до слова й триразовий чемпіон Закарпаття та неодноразовий призер вищої закарпатської ліги Бандурович, та зіграності цим зірковим зливкам поки ой як не вистачає. До цього додалась ще й функціональна неготовність грати всі 70 з гаком хвилин. «Заріччя», яке залучило до своїх рядів гравців, які десь трохи недооцінені керівництвом різних рад і адміністрацій районного центру, навпаки вже перебувають у досить хорошому тонусі й готове боротись за кожен клаптик поля, можливо навіть не тільки 70, а й всі 90 хвилин. Із огляду на це кращій любительській команді Центрального Закарпаття минулого року виграти малою кров’ю відверто «не світило й не гріло».

 

Початок був досить оптимістичним для підопічних Михайла Рацина. Свідченням цього був хороший удар Бандуровича зі штрафного, який іршавці заробили на 8-й хвилині метрах у сорока від воріт, за наслідками атаки лівим флангом. Та на влучний постріл Івана чемпіон минулорічної юнацької «Бужори» Сухан зумів зреагувати.

 

Через три хвилини Булеза опинився на завершенні наступу по центру й влучив метрів із сімнадцяти в правий кут, та Русин зумів відбити.

 

На 17-й хвилині Бандурович намагався продавити захист суперника по центру й у боротьбі з опонентом упав метрах у двадцяти двох від воріт, та арбітр можливо з причини того, що м’яч залишався у партнерів Івана, дав продовжити цю атаку. На її завершенні Попович заробив пенальті. «Бандура» з позначки не схибив, влучивши в лівий нижній кут – 1:0.

 

«Заріччя» мало чудовий шанс ще до перерви відновити паритет на 29-й хвилині, коли Булеза заробив штрафний із лівого флангу й сам якісно подав у напрямку штрафного майданчика. Партнери Юрка двічі били, та щоразу захист відчайдушно блокував ці спроби.

 

Початок другого тайму був невтішним для уболівальників із села тепличних та зрошувальних систем. Попович вчергове опинився на завершенні атаки по центру й коротко віддав лівіше на Балога. Василь пробив точно під дальню праву стійку, без особливих надій для Сухана – 2:0.

 

У одній із наступних атакувальних дій лівим флангом зі зміщенням до центру Булеза, в боротьбі з Чубіркою, заробив право на штрафний метрах у тридцяти від воріт. Сорока з цього стандарту влучив точно в правий нижній кут – 1:2. Через хвилину Алексик опинився на завершенні аналогічного наступу лівим краєм зі зміщенням до центру й метрів із тридцяти двох влучно пробив трохи ближче до лівої стійки. Русин у падінні зумів дотягнутися й рукою відбити цей складний удар.

 

Через десять хвилин Чернявський досить добре прострілив зі штрафного з правого флангу в чужу карну зону. Суперники винесли, та недалеко й Бізіля з ходу пробив із прицілом у кут воріт, та цього разу іршавці змогли відчайдушно заблокувати цей постріл.

 

На 61-й хвилині Балог дуже небезпечно прострілив зі штрафного з правого флангу в карний майданчик, де цей пас могли замкнути Чубірка та Попович, та Дмитро й Іван на якусь мить розминулись із м’ячем. Кинів на продовженні зумів прикластися, та цей постріл Василя відчайдушно заблокували захисники. А правило про «Не забиваєш ти, забивають тобі» ніхто не відміняв. Нарешті досягла піку свого коефіціенту корисної дії подача з лівого флангу від Булези, внаслідок якої круглий дістався до дальньої стійки. Один із кращих зовсім юних вихованців зарічанської футбольної школи Зан опинився в потрібному місці в потрібний час і головою переправив круглого під ближню стійку – 2:2.

 

Ще ефектнішим було наступне взяття воріт, коли Чернявський підключився до атаки й, промчавши по правому флангу, виконав шалений простріл в стилі київського «Динамо» року 1998-го, на дальню стійку. Де Булеза з двох метрів додав поліеританову кулю в сітку – 3:2. При цьому Юрко не став показувати язика від задоволення, як це в дев’яності зробив один із киян, хоча настрій у зарічанця був не менш піднесений.

 

Далі Зан під час нової атаки знову опинився в чужому штрафному майданчику й влучив супернику в руку. Котубей вказав на позначку. Сорока з позначки пробив точно в правий кут – 4:2. До честі гравців «Бужори», вони змогли скоротити перевагу суперника до мінімуму. Березнай вчасно відгукнувся на простріл із лівого флангу й метрів із восьми підсумував незабутнє дербі в найрівнішій групі зимової першості – 4:3.

 

Цією перемогою «Заріччя» стає дуже суттєвим подразником у наступних опонентів, тому попереду на «Булезу і компанію» очікують ще важчі випробування. «Бужора» хоча й розкоркувала локальну пляшку з дьогтем, та залишає своїм фанам надію на подальший «медовий глобальний спас» у наступних поєдинках, серед яких червоним рядком виведене принципове протистояння за шість очок проти рахівських «Карпат».

 

 

Арбітр – Петро Котубей

Асистенти – Юрій Яцкович та Йосип Теремта

Делегат ФФЗ – Іван Староста

 

10 лютого, м. Виноградів, стадіон «Пластмасовик», хмарно, 200 глядачів

 

«Бужора» Іршава – «Заріччя» – 3:4 (1:0)

 

Голи: Бандурович, 18 (пен.), Балог, 38, Березнай, 70+2 – Сорока, 46, 65 (пен.), Зан, 62, Булеза, 63.

 

«Бужора»: Василь Русин, Дмитро Чубірка, Іван Костак, Дмитро Жуков, Василь Росул, Станіслав Кохан, Іван Бандурович, Василь Кормош, Василь Кинів, Василь Балог, Василь Попович.

Запасні: Іван Кинів, Василь Березнай, Юрій Кохан, Мирослав Ломага, Михайло Полянський.

тренер – Михайло Рацин.

 

«Заріччя»: Василь Сухан, Микола Цимбал, Михайло Чернявський, Петро Кляп, Юрій Костак, Євген Сорока, Володимир Томич, Едуард Шкіря, Ярослав Горзов, Юрій Булеза, Василь Зан.

Запасні: Едуард Цесарський, Назарій Бобик, Михайло Бізіля, Олександр Совтан, Сергій Караслай, Віктор Зан, Михайло Алексик.

тренер – Микола Цимбал.