Головна » Усі публікації » Інтерв'ю » Сергій Булеца: "Поки наші козирі - фізична підготовка і бойовий дух"
12:45
Сергій Булеца: "Поки наші козирі - фізична підготовка і бойовий дух"
Закарпатський футболіст юнацької збірної України Сергій Булеца поділився враженнями та планами від євроматчів.

Сергій Булеца:
Збірна України в п'ятий раз вийшла на чемпіонат Європи серед юнаків до 17 років. У 1994 році, коли змагання проводились серед 16-річних, вона з першої спроби завоювала бронзу. Але в категорії до 17 років далі групового етапу синьо-жовті поки не проходили.
 
Зламати цю традицію намір підопічні Олександра Петракова, які впевнено виграли обидва відбіркових раунди на шляху до Азербайджану. Серед них хавбек київського «Динамо» Сергій Булеца, кращий бомбардир українців в кваліфікації.

- У шести матчах Ви забили три голи і віддали дві передачі. Напевно, були щасливі подвійно?

- Не те слово! В Англії після матчу з Туреччиною (3:0), коли ми достроково завоювали путівку до фінального турніру, а мені вдався дубль, навіть не зміг стримати сліз. На мою думку, тільки наш тренер стримував в собі емоції - він хотів, щоб і матч проти господарів в завершальному турі ми відіграли на повну силу.

- Його очікування виправдалися?

- Зіграла команда нормально - на результат. Програючи, здобула нічию (1:1) і фінішувала першою в групі. Хоча було дуже важко. Зізнаюся, в такому коловороті я побував вперше. У збірної Англії, яка також пробилася до фінальної стадії, всі гравці неймовірно швидкі і технічні. Це просто інший рівень футболу. Можна сказати, ми відкрили для себе Америку, настільки корисною була гра проти них.

- Вражає і результат збірної України - чотири перемоги в шести матчах відбору, причому три - з великим рахунком...

- Я не применшую значення цього успіху, а лише кажу про те, що нам з хлопцями є куди зростати. Не тільки збірникам. Щоб на рівних конкурувати з кращими командами Європи і світу, ми повинні додавати у грі з м'ячем, у швидкості мислення на полі. Поки наші козирі - фізична підготовка і бойовий дух. Ми не пасуємо ні перед ким, але в індивідуальному плані відставання є - акцент на атлетизм в українській Дитячо-юнацькій футбольній лізі позначається.

- Олександр Петраков озвучив завдання на чемпіонат Європи і хоче повернутися додому з медалями...

- Не сумніваюся, що і в Азербайджані ми в кожному матчі будемо боротися тільки за перемогу. Різними засобами, але грати будемо на результат. З фаворитами, наприклад, з Німеччиною - на контратаках, від оборони, а з кимось ще - самі будемо атакувати. Наш тренер вміє передавати команді свої емоції, він завжди заряджений на боротьбу, та й від нас вимагає постійної концентрації і агресії.

Наприклад, на першому етапі кваліфікації ми не відразу включилися на повну і тому задовольнилися нічиєю з Молдовою (1:1) і скромною перемогою над Естонією (2:0). Але в останньому турі, досконально розібравши збірну Боснії та Герцеговини, розгромили її (3:0), хоча насправді це зовсім непроста команда. З нею, до речі, жереб нас звів і в фінальному турнірі.

- Кого можете назвати лідером збірної України? І яка роль відведена в структурі командної гри саме Вам?

- Тренер бачить мене в середній лінії або під нападником. Моє завдання - зв'язувати атаки. Ось я і намагаюся, завжди прошу м'яч, в будь-який момент готовий віддати пас. З ким із хлопців ми найкраще розуміємо один одного? Мені здається, з Юрієм Козиренком. Тренуючись і граючи разом в клубі, вже можемо передбачати рішення один одного.

Що стосується ключових гравців... В основному складі «Волині» в Прем'єр-лізі дебютував Ярослав Дєда - мобільний і технічний форвард, в чомусь схожий за стилем з Джеймі Варді. Два голи в кваліфікації забив і Олексій Кащук. Наш мур? Це, перш за все, Валерій Бондар і Денис Попов, але за надійність оборони відповідають і інші польові гравці. Як нас вчать: дружні і єдині - значить, непереможні.
 
- Хто з зірок футболу мав на тебе найбільший вплив? І які команди?
 
- До сих пір захоплююся Ліонелем Мессі, його поводження з м'ячем, робота ніг, вчуся у нього невтомно просити передачі, підглядаю - як і де краще почати атаку, обіграти суперника. Чудова техніка бігу у Євгенія Коноплянки - він добре розгойдує суперників і в одну мить зривається з місця з лівої ноги.
 
Команди? «Баварія» і «Барселона». У мюнхенців приголомшливі фланги - Ар'єн Роббен і Франк Рібері «виносили» всіх, включаючи каталонців. Але у «Барси» все одно фантастичний колективний контроль м'яча і вміння розраховувати глибину атаки. Подобається мені і нинішнє «Динамо» - команду Сергія Реброва дуже важко обіграти.
 
Ми теж хочемо бути під стать «основі», лідируємо в своїй групі дитячо-юнацької ліги, нікому не програємо, випереджаємо «Шахтар» і «Дніпро». У цьому заслуга іспанської школи, за моделлю якої працюють всі вікові групи «Динамо». Ми впевнені в своїх силах і навіть не розглядаємо іншу розв'язку сезону. Тільки перемога!
 
- Але ж ти не так давно в системі «Динамо»? Розкажи трохи про себе.
 
- Родом я із Закарпаття, де виріс і почав грати спочатку в аматорській команді, потім за ужгородську СДЮСШОР. Звідти вже потрапив до Києва - спочатку в академію РВУФК, а минулого літа отримав запрошення в команду Віталія Косовського.
 
Футбол - це все для мене. Я живу ним з дитинства, мені в задоволення викладатися на повну катушку. Після тренувань працюю над «стандартами», багато уваги приділяю і технічним навичкам. Як знімаю втому? Слухаю музику або дивлюся фільми, люблю жахи, скажімо, «Астрал». Переляк - це теж емоція, вона і розряджає, і підбадьорює.
 
Категорія: Інтерв'ю | Переглядів: 548 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: