22:15 Стадіон "Автомобіліст": перезавантаження (ФОТО) | |
|
Футболу в Ужгороді бути!
 Футболу в Ужгороді бути!В обласному центрі з причин різних залишилось одне діюче поле, де проводять матчі чемпіонату міста. Ганьба і сором – так-так, ці слова адресовані Вам, панове мери преколишні, колишні, нинішні і завтрашні. А ще Вам, переважна більшосте корпусу депутатського і Вам, мої любі бізнесмени-політики-початківці. Бо думаєте про здоров’я нації, себто про розвиток спорту, лишень тоді, коли зручно хочете вмоститись у своїх «мерських» кріслах, перекинувши ногу за ногу, і тішитись, що Ви Бога за бороду вхопили. Не тіштесь, цей матеріал аж ніяк не про Вас, тож не напружуйтесь і далі не читайте, позаяк складно сприймати буде, зрештою, як і все у Вас складно відбувається. Усе що стосується блага громади. Усім іншим присвячується… Пригадую, років зо три тому я і мій старший товариш, колега, просто самовідданий прихильник спорту, футболу зокрема, добре відомий Вам Степан Селменський, плентались стадіонами забутими, зруйнованими, дихаючими на ладан у нашому рідному Ужгороді. Окрім зіпсованих клітин нервових, поганого настрою і злоби на себе, що не можемо нічого вдіяти самотужки, ми фактично даремно провели цей прекрасний сонячний день. Як нині пам’ятаю горе-табличку, десь там за чагарниками, стихійними кущами, в горі сміття на смак різний – «Ходить через поле запрещено!». Та що Ви, ніхто там не ходив і на машинах, велосипедах і конях не їздив… Лиш чомусь доріжок посеред споруди, до слова «Автомобіліста», було багацько. І Вам соромно стало сусіди-пішоходи? Мені стало. Ця табличка, якій років втричі більше, ніж мені, певно, назавжди вкарбується десь там, всередині серця. Тоді вперше я подумав – а ну його…, той футбол, ту журналістику. Згодом зрозумів, якщо кожен так зробить, то дітей краще не народжувати. Вештатимуться бозна-де. Здоровий глузд взяв гору і ми продовжували бій з тінню… Це було 2 липня. Запам’ятайте цю дату. Тоді, ми усі разом ВІДВОЮВАЛИ стадіон «Автомобіліст». Пригадуючи той день, я стаю найщасливішим у житті. Хоч щось вдалося корисне суспільству зробити. Ні, не треба нікому од, диферамбів, похвали. Найбільше – стадіон ми вже отримали. Ми – це громада. Я пригадую, як ентузіасти Віктор Качур, брати Андріїви Богдан та Андрій, Іван Дуран взялися до роботи. Як корчували перші тополі, кущі, сміття вивозили. Зрештою, як закарпатгазівська труба середнього тиску прорвала і як ми думали погасити штраф перед компанією-мільярдером. Ми, порівняно з ними, жебраки… Досить про погане. Кажуть, як ти думатимеш – добре чи погано, так життя твоє впевнено котитиметься вгору чи вниз. Тому виключно про позитив. Через три тижні стадіон не впізнати. Спортивне серце Ужгорода милувало око, хоча більшість пересічних ужгородців думали-гадали – черговий бізнес-проект чергового сина місцевого розливу олігарха. Поле, очищене від всього того мотлоху непотрібного набуло нового обличчя. Далі було встановлення меж стадіону, які нам залишили скромні сусіди. І коли огорожа росла, наче гриби після рясного дощу, ми усвідомлювали, нікому, наголошую, уже нікому не вдасться зазіхнути на землю дітей наших. Знову радість. Потім арку вхідну майструвати почали, поле хімікатами обробляти, вирівнювати його, копати траншеї і, нарешті, встановлювати дренаж. Професійний, як на «Карпати» чи «Металіст-арені». Якраз тепер труби прокладають. Згодом поливна система знайде нову домівку на Ужгородському стадіоні, розміром 105/68, газон засіється, трибуни виростуть і вже наступного року нова команда на новому стадіоні розпочне новий сезон. Сьогодні 104 день робіт на «Автомобілісті». Я не буду зупинятись детально що зроблено за цей період і що планується. Я розкажу невеличкий епізод, який мав нагоду спостерігати в обід на стадіоні. Вуйко з велосипедом, неприхованим подивом і невпевненим кроком усе ж рухається в нашому напрямку. «Дай Боже усім здоров’я, Вам і Вашим сім’ям. Я три місяці був на заробітках в Росії. Ні не їх підтримував, а гроші заробляв. Нарешті приїхав і не впізнав стадіон. Я родом із Бродів, але Ужгород дуже люблю, тому переживаю за нього і все, що з ним пов’язано. Дай Боже Вам здоров’я!», - вчергове мовив вуйко і в доброму настрої поїхав запланованим маршрутом. Дай Боже усім усього бажаного, хто розвиває спорт. Футболу в Ужгороді бути, повірте! Віталій БІРОВЧАК Фото: Яромир Лобода      | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |