Головна » Усі публікації » Інтерв'ю » Василь Кобін: "Хочеться ще відчути себе в ролі лідера"
13:27
Василь Кобін: "Хочеться ще відчути себе в ролі лідера"
У екс-гравця збірної України закінчився контракт з донецьким Шахтарем.

Василь Кобін:
Вихованець закарпатського футболу Василь КОБІН був пов'язаний контрактом з донецьким Шахтарем вісім років і за цей тривалий час провів в елітному дивізіоні ... 54 поєдинки. Однак це не завадило нашому герою шість разів ставати чемпіоном України і його коефіцієнту корисної дії можна тільки позаздрити: для завоювання чергового титулу вистачало участі лише в дев'яти матчах. Ще 32-річний захисник гірників п'ять разів ставав володарем Кубка України і 11 разів одягав футболку національної збірної.
 
- Кажуть, що справжній чоловік повинен побудувати будинок, посадити дерево і виховати сина, - бере слово Василь Кобін. - Все це я вже можу записати собі в актив, хоча, звичайно, цей список добрих справ бажано продовжити. Тому мені буде чим зайнятися після завершення футбольної кар'єри.
 
- А скільки сезонів ви ще збираєтеся виходити на футбольне поле?
 
- Ну до 35 років - точно. А там подивимося ...
 
- 30 червня у вас закінчився термін угоди з Шахтарем. Багато фахівців дотримуються думки, що за ті вісім років проведених в цій команді, у вас не було великих можливостей реалізувати себе, бо весь цей час перебували в ролі дублера капітана гірників Даріо Срни.
 
- Давайте по-порядку. Мені, швидше за все, дійсно, не пощастило, що коли я перейшов в Шахтар, то на моїй позиції грав Даріо - справжній лідер, без якого складно було уявити собі донецьку команду. Однак коли мене починають дорікати за малу кількість матчів зіграних за Шахтар, то я відразу уточнюю: це не моя вина, це вибір тренера. Бо я всі ці роки був чесний перед собою, не щадив себе на тренуваннях, завжди намагався перебувати в бойовій готовності, щоб в будь-який момент вийти на поле і принести користь своїй команді.
 
- Пригадується, свого часу у легендарного воротаря Льва Яшина в московському Динамо довгі роки був один дублер - Валерій Балясников. Так ось він стверджував, що його психологічно сильно гнітило постійне перебування на лаві запасних ...
 
- На щастя, зі мною такого не відбувалося. Може бути тому, що я завжди мріяв грати за команду, яка виступає в Лізі чемпіонів, так вже вийшло, що нею виявився Шахтар. Що стосується моїх відносин з Даріо, то вони завжди були дружніми. Навіть зараз, коли ми були у відпустці і хорват знав, що я йду з Шахтаря, то часто зідзвонювалися, обмінювалися останніми новинами.
 
- Які риси характеру ви б хотіли запозичити у Даріо?
 
- Для нього кожен матч, немов фінальний, він страшенно не любить програвати, ніколи не дає спуску супернику, правда, іноді перебільшує і від цього страждає команда.
 
- Коли ви виступали в Закарпатті, то грали в середній зоні, не змінили амплуа і в своїй наступній команді - Карпатах. І лише в Шахтарі стали з'являтися на правому фланзі захисту. Оскільки скласти конкуренцію Срні було практично не реально, то не виникало бажання звернутися до рульового Мірчі Луческу з пропозицією спробувати вас на іншій позиції?
 
- Знаєте, у мене такий характер: не люблю просити. Та й в Шахтарі це не практикувалося, кожен повинен займатися своєю справою. Оскільки за результат відповідає, перш за все, тренер, то йому і вирішувати де той чи інший гравець діє найефективніше. Тому, зважуючи всі плюси і мінуси мого перебування в Донецьку, я погоджувався продовжувати контракт з Шахтарем, та й Мірча Луческу вперто не хотів мене відпускати. До того ж не знаходилося і бажаючих мене купити - швидше за все, через високу трансферну ціни.

 
- Свого часу вас запрошував в Шахтар саме Мірча Луческу. Не було бажання після його переїзду в Санкт-Петербург працевлаштуватися в іншій команді?
 
- Бажання було, бо я відчував, що новий керманич - Паулу Фонсека поступово буде омолоджувати склад. Однак коли мені досить несподівано запропонували пролонгувати угоду ще на півроку, я відразу погодився. Якщо відверто, сподівався, що мені, нарешті, нададуть шанс, бо Даріо Срна був близький до підписання контракту з іспанською Барселоною. Але в підсумку хорват залишився і до кардинальних змін в Шахтарі на правому фланзі оборони справу так і не дійшла.
 
- А для вас стала несподіванкою відставка Мірчі Луческу в Зеніті?
 
- Так, бо в його тренерському таланті я не сумніваюся. На мій погляд, керівництву Зеніту просто не вистачило терпіння. Переконаний, що вже в цьому сезоні в Пітері Містер створив би сильну команду. Втім, не виключаю варіант, що Містер недооцінив рівень елітного російського дивізіону. Все ж там більш рівний склад учасників, ніж в УПЛ.
 
- Чим ви пояснюєте таке тотальна перевага гірників над динамівцями в закінчився чемпіонаті?
 
- Якщо відверто, то Шахтар при Паулу Фонсеці не став сильніше. Гірники почали більше грати від оборони, звідси і досить низька результативність. Не вдалося підтвердити свій клас Шахтарю і на міжнародній арені. Просто Динамо здало.
 
- Думали, що після переїзду зі Львова так надовго затримайтеся в Шахтарі?
 
- Коли в травні 2009 року я радів перемозі Шахтаря в Кубку УЄФА, то навіть уявити собі не міг, що незабаром опинюся в цій команді. Звичайно, були амбітні плани, багато чого вдалося домогтися, хоча, як і в будь-якій роботі, були і нереалізовані резерви.
 
- А це правда, що одноклубники жартома називали вас талісманом Шахтаря?
 
- Справа в тому, що мій день народження - 24 травня збігається з днем заснування ФК Шахтар. Тому наші шляхи обов'язково повинні були перетнутися. Цікаво, що коли після п'яти поспіль завойованих титулів чемпіонів України мені довелося в 2015 році піти в оренду в Металіст, то гірники залишилися без «золота». Розумію, що це був звичайний збіг, але одноклубники жартома почали просити: «Вася, без тебе ми нічого не можемо виграти, повертайся скоріше ... ». І я щасливий, що мій останній сезон в Шахтарі теж виявився« золотим ». Я завжди буду пам'ятати, як мене підтримували місцеві вболівальники, і хоча вже давно не був в Донецьку, думками часто там. Тим більше, що у мене в Донецьку залишилася квартира.
 
- Рішення піти з Шахтаря зараз приймали ви?
 
- Так, і хоча мені вже нічого нікому не треба доводити, але хочеться ще відчути себе в ролі лідера.
 
- І вже з'явилася якась визначеність з працевлаштуванням?
 
- Ні, ми поки тільки обговорили з моїм агентом мета на найближчий час: працевлаштуватися в ближньому зарубіжжі в команді, яка ставить перед собою амбітні завдання.
 
- Керівництво Шахтаря на прощання не презентувала м'яч або футболку з автографами одноклубників?
 
- Знаєте, в Шахтарі дуже дбайливо ставляться до футболістів, які багато років вірою і правдою служили клубу. Тому, переконаний, що для мене теж підготують якийсь приємний сюрприз.





















 
- Ви ще забули сказати, що саме з Шахтаря вас запрошували до національної збірної України, за яку провели одинадцять матчів. Який серед них найбільш пам'ятний?
 
- Звичайно, з англійцями. Цей поєдинок відбору ЧС-2010 відбувся 10 жовтня 2009 року на Дніпро-арені. Для того, щоб продовжити боротьбу, нам потрібно було обов'язково перемагати. І незважаючи на те, що в дебюті Андрій Шевченко не реалізував пенальті (союзником гостей стала штанга), в середині першого тайму Сергій Назаренко дальнім ударом забив гол, який дозволив нам відсвяткувати історичну вікторію. Адже до цього збірній незалежної України не вдавалося брати верх над командою з європейської топ-п'ятірки. Можете собі уявити, що тоді творилося на трибунах. Прикро тільки, що до фінальної частини чемпіонату світу ми так і не пробилися, поступившись в плей-офф грекам.
 
- А за виступом національної збірної України нинішнього зразка слідкуєте?
 
- А як же, я її завзятий прихильник (посміхається). Та й хіба може бути по-іншому, якщо в головній команді країни багато твоїх старих друзів, починаючи з Андрія Пятова - мого кума? Поки кожна перемога, як кажуть, дається на нервах. Що ж, тим вона почесніше ... Мені подобається, як керує збірною Андрій Шевченко, який не боїться довіряти молоді, робить ставку на атакуючий футбол. У нього надійний штаб помічників. Важливо, що і мікроклімат у збірній дуже хороший. Чи є шанс пробитися в фінальну частину чемпіонату? Відповім ствердно, тільки потрібно вірити, що непереможних суперників не буває і боротися до кінця.
Категорія: Інтерв'ю | Переглядів: 1173 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: