Подейкували, що вихованець закарпатського футболу Василь Кобін після того, як покинув рівненський Верес, може продовжити кар'єру в одному з клубів Туреччини, Польщі чи Угорщини, які проявляли до нього інтерес. Але він несподівано опинився в далекому Казахстані, де підписав річний контракт з Тобол.

 

- Якщо бути точним до кінця, то мій агент Олексій Люндовскій, дійсно, робив ставку на один з турецьких клубів, - каже Василь Кобін. - Але, на жаль, справа до конкретики не дійшла і довелося шукати інші варіанти працевлаштування ...

 

 

- Знаєте, мені вже доводилося виступати за закордонний клуб - білоруський Шахтар з Солігорська. І пригадується, перед тим, як дати згоду на той перехід, я детально вивчав досьє гірників. Так було і коли дізнався, що мною цікавиться Тобол. Тому володів інформацією, що в минулому сезоні футболісти з Костаная лише на самому фініші упустили можливість зійти на п'єдестал пошани, і саме з цієї причини не обійшлося без змін на тренерському містку. Ну а те, що місце біля керма Тобола довірили самому авторитетному місцевому фахівцеві - Володимиру Нікітенко, підштовхувало до думки, що тут дуже серйозно налаштовані повернути переможні традиції.

 

 

- Оскільки контракт з Тоболом я підписував на зборі в Туреччині, то до Казахстану я ще не доїхав, та й раніше там не доводилося бувати. А далекі перельоти мене не лякають. Вважаю, це краще, ніж коли, виступаючи за Верес, витрачали добу, добираючись на календарні матчі поїздом.
 

 

- Я зіграв за Тобол в двох спарингах і ще перед першим Володимир Нікітенко сказав, що хоче бачити мене у своїй команді. Однак оскільки вирішив довірити мені лівий фланг, а не правий, де я діяв раніше, то тому і запропонував зіграти до підписання угоди. Я погодився, і хоча спочатку було незвично, не обходилося без дрібних помилок, переконаний, що за час, що залишився до початку сезону мені вдасться адаптуватися на новій для себе позиції. В Тоболі не поспішали з підписанням контракту ще й тому, що в чемпіонаті Казахстану в кожній команді не може бути більше восьми іноземців. І оскільки в Туреччині на початку лютого на зборі знаходилося ще кілька легіонерів, то Володимир Нікітенко хотів убезпечити себе від кадрових помилок. І я задоволений, що став останнім, восьмим легіонером в Тоболі.

 

 

- Як мене проінформували, місцеві клуби дотримуються саме такої кадрової політики. Мені це підходить, якщо я своєю грою буду влаштовувати тренерський штаб, клубне керівництво, вболівальників, то чому б через рік знову не сісти за стіл переговорів?

 

 

- Так, з воротарем В'ячеславом Котляром наші шляхи перетиналися ще років п'ятнадцять тому, коли він приїжджав на перегляд в Закарпаття, за яке я тоді виступав. А по баталіям в українській Прем'єр-лізі я знайомий з голкіпером Дмитром Непогодовим, захисником з Македонії Ванче Шиковим і грузинським півзахисником Джабою Канкавою. До речі, у Тоболі вимальовується цілком боєздатний склад.

 

 

- Звичайно, а інакше який сенс було ставити свій підпис?