Головна » Усі публікації » на Закарпатті » Закарпатському футболу — 125
12:03
Закарпатському футболу — 125
Пропонуємо Вашій увазі дослідницький матеріал із історії закарпатського футболу.

Закарпатському футболу — 125

Футбол у наш край «завітав» з Угорщини

Закарпаття — унікальний і єдиний регіон України, який упродовж останніх 100 років перебував у шістьох різних державних утвореннях. Не менше він мав і назв: «Срібна Земля», «Мала Швейцарія», «Підкарпатський Давос», «Підкарпатська Русь», «Карпатська Україна», Закарпаття. Благо, що теперішній час дає нам можливість цікавитися і вивчати нашу історію з першоджерел, адже відкрилися архіви, з’явилось багато нових цікавих досліджень, публікацій. Словом, ми маємо нині можливість, як кажуть, називати речі своїми іменами, а не так, як це хотілося комуністичному режиму. Це стосується і спортивної галузі, зокрема футболу — наймасовішому і найулюбленішому виду спорту на Планеті.

«Гра мільйонів» до нас «завітала» із Угорщини (наш край у період 1867–1919 рр. перебував у складі Австро–Угорщини) у середині жовтня 1893 року, тобто 125 років тому. Ця країна у той період була законодавцем моди у таких ігрових видах спорту, як футбол і теніс. Скажімо, у Будапешті уже у 1885 році був відкритий перший футбольний клуб «Уйпешт», а через 3 роки — МТК Будапешт. До речі, за перший клуб свого часу (1994–2002 рр.) протягом 8 років виступав ужгородець Олександр Еней.

Сам же чемпіонат Угорщини стартував у 1901 році (першими переможцями стали три столичні команди, відповідно БТК, «Мадяр УЕ» та «Ференцварош»). В інших центральних європейських країнах (Польща, Чехословаччина) перші футбольні клуби з’явилися лише у 1903–1906 рр., а чемпіонати стартували значно пізніше — у Чехословаччині (1918 р.), Польщі (1920 р.). До речі, дебютний чемпіонат в останній країні так і не був завершений…

Перші кроки закарпатського футболу

Десь 25 століть тому давньогрецький філософ Геракліт Ефеський сказав, що не можна двічі увійти в одну й ту ж воду. Але через об’єктивні причини, що з’ясували автори матеріалу щойно, нам знову хочеться повернутися до конкретної дати «народження» закарпатського футболу. Річ у тім, що до цього часу ми твердили, що день народження крайового футболу — це 1 вересня 1893 року, тобто початок нового навчального року у школах. Це ми так собі вирішили, не знаючи про те, що у 1893 році у краї лютувала холера (у період 1892–1894 рр. смертність на Галичині, Буковині та Підкарпатській Русі від цієї хвороби коливалася у межах 36,8%–48% від усіх захворювань — Авт.) і навчальний рік перенесли на місяць пізніше. Курси у Будапешті теж планували спочатку провести у червні, згодом — у вересні, але вони відбулися лише 9–14 жовтня 1893 р. Але про все це згодом.

Рівень уваги влади Угорщини до уроків гімнастики в середніх школах, збільшення вимог до якості цих уроків, внесення до шкільної програми нових вправ та видів спорту, в першу чергу ігрових і командних вимагало не лише певної кваліфікації вчителів, а й належно облаштованого місця для занять, яке повинно вже було відповідати новим вимогам, на яких можна було займатися крім інших видів спорту й ігровими. Про це свідчить і указ міністерства релігійної та державної освіти Угорщини «Про проведення семінару для викладачів гімнастики». На його виконання тодішній мер Ужгорода Михай Фінцицький у квітні 1893 року виділив Ужгородській королівській католицькій гімназії 7 голдів (майже 4 гектари) землі на незабудованій лівобережній частині міста, де й було облаштовано перший в місті повноцінний спортивний майданчик (вул. Вербова), який проіснував аж до 1929 року. Про цей факт ми дізнаємося з вісника ужгородської королівської католицької гімназії за 1892-1893 навчальний рік на с. 153-154.



Однак популяризація гімнастики та спорту серед учнів це одна річ, а ще потрібні були мотивовані та кваліфіковані вчителі, які б хотіли та вміли прищепити молоді любов до нових ігрових видів спорту. Через те, по-перше, викладачам гімнастики підняли зарплату. Цей крок додав престижу посаді учителя фізвиховання. Тим паче, що до цього часу цей предмет для вчителів був лише додатковим навантаженням. Скажімо, автори з гімназійного вісника за 1893-1894 навчальний рік дізналися, що уроки гімнастики в ужгородській гімназії викладали три вчителі. Скажімо, той же Іштван Медрецький їх проводив ще з 1875 року. Але у нього головними предметами були математика, фізика, біологія. До речі, його статті з орнітології друкувалися в фахових журналах того часу. Так само його не менш шанований колега Іштван Лаудон викладав угорську та грецьку мови, був відомим ботаніком (досі в місті збереглася частина його дендропарку), а уроки гімнастики були для нього також тільки додатковим навантаженням. Ференц Шюргер крім гімнастики викладав історію та географію.

Аби доповнити вищесказане, наведемо витяг із матеріалу «Родовід закарпатців Грабарів: інтелігенти, гідні пам’яті нащадків» (mail.prozak@gmail.com): «Ужгородець Шандор Грабар (1841—1924 рр. н.), який був професійним військовим, що мешкав із родиною у Будапешті, про свого сина-тезку згадує: «Він народився 17 серпня 1883 року в Будапешті. Отримавши початкову освіту в столиці Угорщини, десятирічний син продовжив навчання в Ужгородській королівській католицькій гімназії ім. Другетів. Цей заклад в ці роки відзначався високим рівнем освіти, видатними педагогами. Досить сказати, що класним керівником Шандора був натураліст Іштван Лаудон, який в центрі Ужгорода, на придбаній ним земельній ділянці заклав дендрарій інтродукованих екзотичних деревних порід, залишки якого ще і сьогодні прикрашають наше місто. Не менш відомим був і другий педагог гімназії Іштван Медрецький — математик, фізик, викладач музики та фізкультури, природолюб і знавець птахів нашого краю. Вочевидь, під впливом харизми цієї людини, Шандор Грабар захоплювався музикою, орнітологією…».

Далі для вчителів гімнастики у середині жовтня 1893 року у Будапешті організували так звані курси підвищення кваліфікації, де в основному знайомили їх з новими ігровими видами спорту (теніс, бадмінтон і футбол). Адже до того часу на уроках гімнастики в середніх школах займалися лише фізичними вправами і навіть солдатською муштрою. Про ці курси своїх читачів інформувала не лише спеціалізована газета«Геркулес», а й офіційний вісник міністерства релігійної та державної освіти «Hivatalosközlöny» (14 червня 1893 рік).

Представником від ужгородської гімназії на будапештському семінарі, як наголошували вище, був Іштван Медрецький. Про цей факт теж дізналися з гімназійного вісника (1893-1894 рр.).

Перед початком семінару в центральних угорських газетах була надрукована детальна програма курсів, що складалася з трьох частин – теоретичної в реальній школі п’ятого округу Будапешта (лектори Іван Сігетварі та Дюло Доллінгер), та двох практичних на майданчику міського парку під керівництвом Отто Йожефа, вчителя реальної школи, людини, яку, до речі, вважають одним із батьків угорського футболу. Заняття з футболу з викладачами гімназій конкретно займалися у суботу, 14-го жовтня (газета «Hivatalosközlöny» (21-го жовтня 1893 рік). А днем раніше, 13 жовтня, до учасників семінару завітав сам міністр граф Олбін Чакі.

Ну й нарешті 15 жовтня, після завершення курсів, центральна преса опублікувала розширені звіти про те, як вони проходили, а також список усіх їх учасників. Серед них знаходимо і прізвища закарпатських вчителів: ужгородської гімназії — Іштвана Медрецького, мукачівської гімназії – Михайла Кабація та берегівської реальної школи – Густава Бенеча.



Футбол в Закарпатті з’явився в 1893 році зовсім невипадково. Цьому передував цілий ряд подій, що стосувалися реформи освіти в Угорщині, зміни в ставленні влади до значення уроків гімнастики в школах, ролі й кваліфікації вчителів, зацікавленості самих учнів до уроків фізичного виховання та тренувань, у тому числі й до нових ігрових видів спорту.

І. Медрецький, повернувшись із курсів додому з м’ячем, який придбав у Будапешті, приблизно з 20 жовтня 1893 року спочатку своїх вихованців детально ознайомив з футбольними правилами, а на спортивному майданчику, що на вул. Вербовій, хлопці почали грати англійський футбол. Цю інформацію знаходимо на с. 122 у щорічному віснику ужгородської гімназії за 1893–1894 навчальний рік.

Отже, цього року у середині жовтня на нашій вулиці Футбольній ювілей — 125–річчя від «дня народження» закарпатського футболу.

Василь Гаджега, голова крайового осередку Асоціації спортивних журналістів України,

Михайло Рущак, історик закарпатського футболу,

(Продовження буде)

Фотокопії усіх архівних матеріалів зберігаються у нашій редакції та в авторів.

1991 рік. Стадіон «Авангард». Завершився фінальний матч між ФК «Журналіст» Ужгород – збірна команда м. Братислава (Словаччина) — 5:1. Спортивний журналіст і гравець господарів Іван Кузьма із синочком беруть інтерв’ю у капітана команди-переможниці та колеги Василя Гаджеги.



1901 рік. На цій світлині невідомий автор зафіксував ужгородських гімназистів, серед них і футболісти, котрі зі своїми наставниками вирушають на першість Угорщини зі спортивних ігор у Будапешт (ці змагання нагадують сьогоднішні наші спартакіади). Якщо уважніше розгледіти знімок, то побачимо, що на ньому є і група підтримки. Скажімо, по обидва боки стоять музиканти. Це дає підстави зробити деякі припущення або навіть висновки: по–перше, музиканти — це, мабуть, ті люди, котрі займалися футбольними фанами; по–друге, вони виконували перед матчем гімн або пісню своєї команди і, по-третє, ходили або їздили верхи на конях по місту чи селах, агітуючи челядь на футбольні матчі. Мені ще й зараз (В. Г.) згадується всесвітньовідомий силач, наш земляк І. Фірцак (Кротон), який перед тим, як виступати перед глядачами, брав великий бубон і з усієї сили три рази ударяв по ньому, а потім кричав: «хто хоче сьогодні побачити циркові та силові вправи Кротона, приходіть на місцевий стадіон або в клуб о такій-то годині. Ціна квитка символічна — 50 копійок, а для дітей – безкоштовно!».

























































Це історичне фото дає нам підстави стверджувати, що на ньому зображене перше футбольне поле, яке було побудоване у 1892/1893 рр. у мікрорайоні Радванка (Фюзеші, вул. Вербова), де ужгородські гімназисти вперше почали грати футбол. Якщо уважно придивитися до світлини, то на задньому плані можна розгледіти силуети Ужгородського замку. Їх не можна побачити із нинішнього стадіону «Спартак», який в області був побудований у 1901 році. Авторам, на жаль, важко назвати конкретну дату і між якими командами проходить гра. На звороті фото написано: «Гострий момент. 1907 рік. Залишається лише вірити написаному.

Фотокопії Річного звіту ужгородської королівської католицької гімназії (1892/1893 та 1893–1894 рр.).

Ці документи нам люб’язно надали в Угорській національній педагогічній бібліотеці та музеї (Országos Pedagógiai Könyvtárés Múzeum) за що автори матеріалу їм вельми вдячні, зокрема Марії Ракоці з Будапешта.

Категорія: на Закарпатті | Переглядів: 303 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: