13:10 Західна зона. А позаду, а позаду "футьбол-бачі", що проміняв м’яч і буци на айфончик – необачний... | |
|
Коротко й аргументовано про підсумки команд нижньої частини таблиці Західної зони дізнавайтесь далі.
Звичайно матч за суперчемпіона ліги став своєрідним підсумком гри найсильніших, та він не применшує здобутків команди, яка поступилась у ньому, в головних змаганнях року – чемпіонаті. Тому продовжуємо аналіз саме тих змагань із акцентом, щоб надалі всі колективи більш сумлінно ставились до кожного суперника й досягали позитивного загалу. У центрі нашої та вашої уваги тут колективи, для яких з’являються усе ширші можливості для потрапляння в «зад» турнірної таблиці, ніж у її «перед», та вочевидь це, як і в пересічних життєвих ситуаціях, не приносить їм такого бажаного задоволення та втіхи, як могло б бути в іншому випадку. «Заріччя» влітку перетворили на «Заболоття» Футбол, який демонструвала ця команда «під дією сонця» важко будь-як сформулювати. Із початку червня до кінця серпня «королі капустяно-перчикової країни» здобули жалюгідні трохи більше, ніж 4 % можливих очок, що було меньше від аналогічних здобутків майже всіх колективів, крім «Боржавського». При цьому середня різниця голів цього періоду шокує навіть чужих фанів (– 2.625 за гру). І це сталось після весняної фієсти, яку команда демонструвала до того, коли досягли стовідсоткового здобутку залікових балів, що було найкращим серед усіх команд. Саме той показник пізніше дозволив їм увійти до провідних сикстетів загальної таблиці першої половини чемпіонату та окремого табеля домашніх матчів аналогічного періоду. У вересні ніби почався певний ренесанс гри «білокачанних», та в жовтні вони знову посипались і полетіли вниз. Із огляду на все вищенаведене, потрапляння до двійки найгірших виїзних команд року Західної зони із доробком у 20 % можливих пунктів лягають важким тягарем на всіх, хто докладав зусиль для росту цієї команди з Іршавщини. У «зарічанців» було чимало слабких матчів, та найгіршим цілком можна назвати повне домашнє фіаско 16-го червня від «Іванівців». Не менш прикро було потрапити на очах рідних фанів під бомбардування від «бобовищанців» та «кінчешців» 1-го вересня та 13-го жовтня відповідно. Найкращим матчем була феєрична звитяга 1-го травня над «нижньокоропівцями», якою суттєво зменшили стартовий запал суперника. Також чимало галасу наробив клуб із низинної Іршавщини 8-го вересня в Невицькому, де зумів призупинити потужний хід місцевого «Замку». Не надто «медовий» сезон від «Ференца» Скажемо відверто, що повернення в обласний футбол цього, насиченого футбольними талантами, населеного пункту було не надто вдалим, бо в першій половині чемпіонату «новодавидківці» дуже гостинно приймали суперників, а в другій його половині дуже важко грали в гостях, що й призвело до потрапляння до двійки аутсайдерів Західної зони усього сезону. Єдиним світлим промінчиком були виступи на домашньому полі в липні-серпні, коли в рідних стінах здобули пристойні 67 % можливих очок. Цей доробок пізніше дозволив увійти до п’ятірки кращих домашніх команд відрізку «літо + осінь» із дуже непоганими трохи більше ніж 44 %-ми можливими балами, що було краще навіть від тодішніх здобутків «Невицького» та «Кінчеша». Найгіршими були два матчі «Ференца Медвідя»: 1) мабуть трохи жахливіше виглядає повне фіаско 29-го червня від «Сокола»; 2) вражає також відчутна поразка від «Невицького» 26-го травня, коли клуб із Ужгородщини м’яко кажучи не виблискував у інших матчах. Однак ще і «дербівський голепад» від «Іванівців» 23-го червня це було щось дуже дошкульне щодо втрати впевненості суперника. Найкращим матчем «новодавидківців» є потужна звитяга в Сільці 20-го квітня, коли місцеві ще надіялись на позитивний сезон. Також дуже добре показали себе 14-го вересня, коли у всеозброєнні прийняли колектив із «Невицького», який в районі того ж відрізку суттєво присоромлював набагато потужніші колективи з Мукачівщини. Грали в своє «олімпійське задоволення» й цілком задовольнили всі гольові потреби суперників Вочевидь, що колектив із Північної Виноградівщини взагалі не думав про турнірні перспективи й отримував задоволення вже від того, що пограли на набагато вищому, ніж раніше, рівні. Із огляду на це статус абсолютного аутсайдера з дуже й дуже від’ємними різницями голів ні в кого не викликав особливого здивування. Та все ж були й певні невеличкі досягнення, особливо восени у рідних стінах. Так у вересні підопічні Михайла Брича-старшого здобули загалом на домашньому полі неймовірні, як для них, 50 % можливих пунктів, що було аналогічним до тодішнього здобутку «Нижнього Коропця» й кращим за тодішні досягнення ще шести команд. Це дозволило пізніше у таблиці домашніх матчів «осені» здобути трохи більше, ніж 33 % можливих очок, що було аналогічним до тодішніх здобутків «Сокола», «Заріччя» й «Сільця» й кращим за тодішні домашні досягнення «Боржави» й «Невицького». Та якщо в дебютному сезоні такий загальний результат команди можна пояснити браком досвіду і все таке, то якщо він буде таким же на наступний рік, то краще вже йти грати в більярд або бридж, де меньше вболівальників прямо стежать за подібними невдачами гравців. Найгіршим матчем безумовно було домашнє фіаско 24-го серпня від не надто впевнених у серпні ракошинців, коли в день незалежності від гри самих «принців помідорного королівства» нічого не залежало. Не менш болючим було відносно гостьове «дербі малих і середніх фермерів» 14-го вересня в Заріччі, коли господарі не надто вражали, та на сусідів налаштувались дуже й «змели їх ураганом» разом із їх «футбольними ангарами гордості». Ну і звичайно не можна не згадати поїздку «Боржавського» 16-го червня на Мукачівщину, де місцевий «Нижній Коропець» мав до того дуже сором’язливу загальну середню різницю голів (– 0.43 гола за гру), та «чингавців» увів у транс «виймаю, виймаю, виймаю ... скільки ще?! ... навіть не знаю». Найкращим матчем «Боржавського» була домашня звитяга 8-го вересня над «Соколом», який тоді намагався повернутись у боротьбу за бронзу, та зі старту гри отримав «по самі парадички» і далі з 0:3 вийти на позитив так і не зумів. Також варті уваги досить достойні двобої 14-го квітня в Сільці та 29-го червня вдома з «Бобовищем». Р.S. Цим аналізом ми намагались мотивувати команди більш серйозно ставитись до головних змагань року. Якщо ви виграли від однієї, навіть дуже сильної команди, то це ще не значить, що ви чемпіон, бо далі на вас очікує все найважче і якщо вийдете проти інших ще сильнішими, то тоді й досягнете найкращого результату. Якщо ж ви програли якийсь матч, то не «посипайте голову попелом», а переглядайте відео двобою, робіть висновки й працюйте над помилками. Та навіть аутсайдери, яких ми тут «пропісочили» виглядають набагато краще в порівнянні із тими населеними пунктами Закарпаття, які взагалі не мають футбольних команд на обласному рівні. А якщо ви не представлені навіть у районних футбольних змаганнях, то у ваших біровів та бізнесменів у голові «повна ігрова яма», у якій вам, разом із ними, й копирсатися надалі, а вибратися з неї буде неймовірно складно. Євген СВИЩО для «Lobda.at.ua»
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |