Футбол Закарпаття

Олег Вишневський став гравцем ФК "Оболонь"

lobda — Wed, 10 Jan 2024 11:12:42 GMT

Нападник Олег Вишневський підписав контракт з ФК Оболонь. Олег буде виступати під 7 номером

До переходу в «Оболонь» Олег грав за ФК Минай. Раніше виступав за клуби: МФК Сніна (Словаччина), ФК Кошице (Словаччина), ФК Ужгород, ФК Карпати Перечин

У першій частині сезону Олег Вишневський відіграв 13 поєдинків за ФК Минай

Валерій Пересоляк: Пропоную УАФ припинити атаку на Минай

Лобда — Mon, 25 Dec 2023 11:09:29 GMT

– Валерію Івановичу, як в клубі відреагували на рішення УАФ відкликати атестати закарпатських стадіонів на проведення матчів УПЛ?

– Я спробую відповісти м’яко. Це рішення дуже нелогічне! Влітку минулого року ці ж люди – представники керівництва УАФ – жили тут в Ужгороді і самі запропонували залучити обидва закарпатські стадіони і обрали Закарпаття, як одну з базових локацій для проведення чемпіонату УПЛ. Все було логічно, бо наш регіон, так само як і зараз є теоретично найбезпечнішим під час війни проти рф.

Тоді ми та дирекція стадіону «Авангард», ясна річ, пішли назустріч УАФ та всім клубам, які не мали можливості грати у себе вдома і виявили бажання грати тут. Всіх охочих прийняли. І, маю зауважити, що гості платили найнижчу оренду за наші стадіони. А за ці кошти у регіоні з’явились нові поля та покращувалась інфраструктура, щоб ці ж представники УПЛ мали комфортні умови для тренувань та проведення зборів.

І ось тепер ці ж люди, яким ми у 2022-му допомогли запустити чемпіонат, фактично прагнуть виключити нас з УПЛ, виганяючи з дому. Наше турнірне становище й так критичне. Так нас ще й змушують грати усі матчі весняної частини чемпіонату на виїзді?

– Заступник голови обласної асоціації Ігор Шинкарюк нагадав, як у перші тижні вторгнення Закарпаття дало прихисток чиновникам УАФ. Наскільки його слова Вам резонують?

– Підтримую Ігоря Сергійовича у всіх його тезах. І особливо в тому, що за всю нашу історію ми не отримали ні копійки від УАФ на розвиток інфраструктури в регіоні. Маю на увазі стадіони Минай та «Авангард». Все будували власними зусиллями. Хоча в деяких регіонах гарне лобі УАФ допомагало будувати за державний кошт.

– Ви приймаєте претензії по стадіону?

– Звичайно, приймаємо. Так, ми не встигли до початку широкомасштабного вторгнення обладнати на нашому стадіоні Минай системи освітлення та підігріву. Хоча мали такі плани.

– Чому його тоді неготовим прийняли?

– Це було політичне і правильне рішення – розпочати чемпіонат у відносно безпечних регіонах. Тоді, влітку 2022 року, ніхто не зважав на відсутність освітлення. Всі раділи вже тому, що у країни, яка чинить спротив загарбнику, може бути внутрішній чемпіонат з футболу. Згадайте післяматчеві коментарі тренерів та футболістів – всі були шоковані, що чемпіонат стартував. І при цьому наголошували, що ситуація важка й сезон може «скінчитись» у будь-який момент.

Зараз ситуація з війною абсолютно не змінилися. Країна щодня під обстрілами. А за логікою УАФ у нас війна вже закінчилася і об Закарпаття можна витерти ноги та поховати тут розвиток футболу.

– У ЗМІ писали, що встановити освітлення з нуля коштуватиме 16 млн грн. Зараз клуб може собі дозволити такі витрати?

– Принципово ні, поки у країні війна. У мене особисто є багато друзів військових, яким ми зобов’язані життям. Ми робимо усе, щоб підтримувати їх. Ось це дійсно важливо й необхідно. Зараз всі українці щодня надсилають донати на підтримку армії, медиків, волонтерів. Навіть, якби у нас були такі гроші – як відреагують українці, якщо ми такі шалені кошти витратимо на освітлення стадіонів?

– То яке Ваше бачення виходу з ситуації, яка склалася?

– Пропоную УАФ припинити цю неочікувану атаку на нас. Потрібно дозволити грати нам, як і раніше. Як тільки війна закінчиться нашою перемогою, ми готові до зміни домовленостей щодо стадіонів. Тим паче, що навесні проблема світла не буде актуальною взагалі. Світловий день у березні триває до 19-ї години й далі йде на збільшення.

Усі матчі на Закарпатті стартують о 13:00. Так було навіть влітку. І це було прохання УПЛ, трансляторів і команд суперниць з логістичних міркувань. Бо всі підлаштовуються під потяги, аби вчасно виїхати з Ужгорода. Тому, навіть, якби ми встановили світло, 90% – що ми так і не скористаємось ним жодного разу.

– Поговоримо про наболіле: чи поїде ФК Минай грати цей матч у Київ з Динамо?

– Досить здивувала нас публічна заява Ігоря Суркіса про те, що Минай має їхати грати до Києва. Я гадав, що у нас нормальні товариські стосунки з футбольним клубом Динамо і ми поважаєм кожного, хто розвиває український футбол. Я телефонував Ігорю Михайловичу тоді, коли приймалось рішення про перенесення гри і ми нормально поговорили та зійшлися на тому, що пізніше вирішимо між собою, де і коли грати.

За всі наші чотири сезони в УПЛ у нас не було конфліктів з жодним клубом. Завжди йдемо назустріч колегам, а вони – нам. Але у цій ситуації все раптом вирішили без нас.

Наступного дня після слів президента Динамо ми отримуємо той самий лист від УАФ з рішенням по стадіону. Дуже не хочу вірити, що заява Динамо і дії УАФ пов’язані між собою. Але все виглядає саме так. Візьміть хоча б ось цей факт: першим публічно сказав про цей лист працівник Динамо Сергій Мохник. На той момент ми ще не знали про цей лист і він ще ніде не був опублікований, а Мохник вже про нього розповідав. Звідки ж він дізнався, цікаво?

– Чи означає призначення Любеновича й прощання з 11 гравцями, що Минай почав готувати себе до Першої ліги?

– Це помилкові висновки. Любеновича ми якраз запросили, бо знаємо його, як хорошого мотиватора, який вміє працювати з молоддю. Цей імпульс, віримо, допоможе команді зберегти прописку в еліті. Хоча, не буду приховувати. Крім турнірного завдання, ми дійсно змінили вектор розвитку. Зараз будемо робити акцент на вихованні молоді.

– Зміна вектора клубу означає, що зіркових новачків на кшталт Селезньова та Мілевського більше не буде?

– Селезньов, Мілевський, Кобін, Кополовець, Голодюк та інші зірки УПЛ – це люди, яким ми дуже вдячні за те, що вони зробили свій внесок у розвиток нашого клубу. Але зараз вважаємо недоцільним запрошувати футболістів з високими зарплатнями. З нашого ж досвіду – це далеко не гарантія результату.

– За якими критеріями Минай підписуватиме гравців в зимове міжсезоння?

– У цьому я повністю довіряю спортивному директору Сергієві Білану та головному тренеру Желько Любеновичу. Точно віддаємо перевагу молодим та, на наш погляд, перспективним. У минулому сезоні у складі Минаю в УПЛ дебютувало, якщо я не помиляюсь, дев’ять футболістів. І це не завадило нам досягти найбільшого успіху в історії клубу за часів виступу у Прем’єрі-лізі.

– Що не вийшло у Володимира Шарана в останній період?

– Не маю відповіді на це запитання. Володимир Богданович – прекрасний тренер, який зумів зробити майже неможливе минулого сезону. І ми йому будемо вдячні за його роботу завжди. Але цього сезону не склалося. Ми прийняли рішення розійтись.

– Чи є провина самого клубу в таких результатах?

– Безумовно, це наша спільна біда. Але зрештою, ми виконували усі літні домовленості перед тренерським штабом та командою.

– Які клуби виходили з конкретними пропозиціями щодо придбання Єгора Твердохліба та інших гравців?

– Єгор – це наша гордість і водночас головний біль. Річ у тім, що вже друге трансферне вікно на нього є попит. І при цьому ми самі відчуваємо необхідність у таланті Твердохліба. Дуже просили його залишити в команді обидва тренери – Шаран і Любенович. Тож перемовини тривають.

Немає сенсу утримувати футболіста, котрий десь вже переріс рівень Минаю. Нам потрібно знайти компроміс для усіх сторін – нас, Твердохліба та покупця.

– Чи стане продаж Єгора за вартістю рекордним для Минаю?

– Скоріш за все. Він дійсно гравець високого класу й, без сумнівів, продовжить прогресувати.

ФК "Минай"

Желько Любенович: Я не боявся їхати в Україну та був готовий до цього, адже, на жаль, пережив дві війни

Лобда — Mon, 25 Dec 2023 10:08:07 GMT

Ім’я серба Желько Любеновича впродовж багатьох років було добре відоме в Україні за його виступами у ролі гравця "Кривбасу", "Таврії", "Олександрії" та "Зорі". Тепер у нього є можливість випробувати себе на тренерській ниві у "Минаї", який він очолив місяць тому.

Проте те, що передувало його призначенню та початок роботи у закарпатській команді 42-річний Любенович розповів в інтерв’ю кореспондентові UA-Футбол.

- Пригадую, як невдовзі після завершення кар’єри гравця ви мені сказали, що мрієте попрацювати тренером в українському футболі. Виходить, мріям судилося збуватись?

- Це дійсно так: моя мрія збулася. І я дуже радий, що повернувся в Україну. Можу сказати, що після трьох років, які минули з моменту мого від’їзду з країни, мене в Ужгороді зустріли, як Гвардьолу. Навіть не можу висловити словами, наскільки це приємно, коли тебе так зустрічають! Це проявлялось у доброті, щирості та увазі з боку людей, які мене зустріли. Якщо ж мені ще й зробити такий результат, як у Гвардьоли, то все буде ідеально (посміхається).

- За п’ять з половиною років, що минули з того дня, коли ви повісили бутси на цвях, до тренерської ролі вже встигли призвичаїтись?

- Встиг, звичайно. Найголовніше, що ця робота мені дуже подобається. Я отримую від неї задоволення.

- Відомо, що завершивши виступи у "Зорі" у травні 2018-го ви продовжили роботу у структурі цього клубу. Де ще працювали за вказаний період?

- Спочатку півтора роки працював у "Зорі" як скаут по країнах колишньої Югославії, потім трохи більше півроку тренував команду U-19 луганського клубу. У моїй тренерській кар’єрі були також й клуби з інших країн – сербські "Желєзнічар" (Панчево) та "Раднічки" (Новий Бєлград), у яких я був асистентом головного тренера. Ще в одному, "1 Травня", я так і не встиг повноправно попрацювати. Провівши у тренерському штабі менше місяця, під час якого готував команду в ході підготовчого збору, ми з цим клубом розстались. Торік мене запросив грузинський ФК "Гагра", де впродовж двох з половиною місяців працював спортивним директором.

- Коли отримали ліцензію категорії Pro?

- У 2022 році у Львові. Це було у той день, коли відбувся перший масштабний ракетний обстріл України – 10 жовтня. Хоча Львів був обраний для ліцензування як одне із безпечних міст у період війни, згодом стало зрозуміло, що це не так. На жаль, саме тоді перша ракета пролетіла над моєю головою. Впродовж двох днів, скільки там знаходились тренери, Львів був під постійним обстрілом, в місті часто лунали сирени повітряної тривоги. Дуже важко було за таких умов завершити ліцензування.

- Приїзджати до України під час повномасштабної війни росії проти нашої держави не було лячно?

- Війна завжди страшна. Однак я дуже хотів розвиватись, усіляко прогресувати у своїй тренерській кар’єрі. Тож кожного разу, коли під час повномасштабного вторгнення їхав в Україну – будь то Київ чи Львів, навіть не думаючи про те, лячно чи ні. Чесно кажучи, я не боявся. Був готовий до цього, адже, на жаль, пережив дві війни. Тож добре знаю, що це таке.

- За неповних два роки страшної війни український футбол переживає не кращі часи. Ця обставина породжувала якісь сумніви у прийнятті рішення працювати у нашій країні?

- Абсолютно ніяких. Як тільки-но отримав пропозицію, то не роздумував – відразу ж погодився. У цей момент ні про яку війну та будь що інше навіть і думок не було. Надто вже хотілося повернутись в Україну.

- Хто запросив вас у "Минай"?

- Керівництво клубу зателефонувало мені трохи більше місяця тому – і я прийняв цю пропозицію. Варіант з "Минаєм" вийшов випадковим. У цій ситуації не було ніяких агентів. Мою кандидатуру запропонував мій друг Павло Козирєв (колишній прес-атташе "Зорі" - прим. авт.), який ніякого відношення до футболу зараз не має. Просто він опинився у певному місці у потрібний час – і вийшло саме так, як сталось. Він випадково дізнався від свого знайомого із керівного штабу "Миная", що ведеться пошук тренера і назвав моє прізвище. Того ця пропозиція зацікавила і так я опинився у списку можливих кандидатів на роль головного тренера закарпатського клубу. Радий, що маю таких друзів, як Козирєв. Я йому дуже вдячний.

- Як проходило знайомство із футболістами "Минаю"?

- Воно вийшло досить цікавим. Адже з деякими з них я разом ще грав, з деякими зустрічався на полі як суперник, а інших бачив по телевізору. Звернув увагу на те, що під час мого знайомства з командою всі футболісти мене дуже уважно слухали. Мені це сподобалось.

- Умови вашої роботи та завдання з керівництвом клубу відразу ж обговорили? Які вони?

- Ми це зробили ще під час телефонної розмови. І досить швидко зрозуміли, що хочемо одного й того ж. Приємно, що бажання керівників клубу співпадають з моїми бажаннями. У "Миная" дві мети: перша – залишитись у Прем’єр-лізі, а друга – готувати і продавати молодих футболістів.

- За іронією долі у першому ж матчі під вашою орудою "Минаю" довелося протистояти "Кривбасу" із вашим колишнім керманичем по "Зорі" Юрием Вернидубом. Вас це мотивувало чи навпаки?

- Вважаю Вернидуба найкращим тренером у моїй кар’єрі. Тож особисто для мене це було особливою мотивацією – виграти у нього. На жаль, цей матч показав, що потрібно ще дуже багато працювати.

- З Юрієм Вернидубом хоча б встигли поговорити?

- Так. Розмовляв і з ним, і з представниками його тренерського штабу, і з футболістами. Для цього було достатньо часу і напередодні гри, і після неї.

- Чого, на ваш погляд, не вистачило "Минаю" для позитивного рахунку у матчі з "Кривбасом"?

- Досвіду. І тільки цього.У ході поєдинку було три стовідсоткових моменти у наших молодих футболістів, однак вони їх не реалізували.

- Розчарування від незіграного матчу із київським "Динамо" перед відпусткою залишило неприємний осад?

- Так. Дуже неприємний. Ми дуже хотіли зіграти цей матч, ретельно готувались до нього, налаштовувались. Та після того, як гра не відбулася, усі в клубі дуже засмутилися. Я теж дуже розчарований цією ситуацією і навіть не знаю, як вона вирішиться. Мені не подобається, які розмови ведуться стосовно цього матчу. Хочеться, щоб все було по-футбольному.

- По якій причині не відбулася гра із ЛНЗ?

- До нас звернулись із проханням перенести гру на інший термін, адже у черкаському клубі не можуть підготувати поле для її проведення. Попервах місце для проведення матчу ЛНЗ знайшов – це стадіон імені Банникова у Києві. Однак потім їм у наданні арени було відмовлено і вийшло так, що вони залишились без поля. Тож ми пішли ЛНЗ назустріч і погодились перенести зустріч на весняну частину чемпіонату.

- Чи вдалося скласти перші враження про нових підопічних лише на підставі одного матчу та низки тренувань?

- Так, вдалося. До відпустки я встиг провести у "Минаї" три тижні, і цього відрізку виявилось достатньо, аби визначити тих футболістів, з якими хотілося б продовжити працювати. Їх, щоправда, залишилось небагато, проте я впевнений, що ми зможемо знайти заміну тим, хто пішов з команди.

- Кого саме вболівальники навесні у складі "Минаю" не побачать?

- Таких п’ятеро - Бандура, Немчанинов, Одарюк, Гечев та Рогозинський. Усіх я хотів було бачити у команді й надалі, однак вони вирішили піти. Всі інші поки що залишаються. Це - молоді хлопці.

- Перспектива працювати з молоддю вас не лякає?

- Мені дуже імпонує робота з молодими футболістами. Справа в тому, що за цих три тижні я побачив, наскільки вони хочуть досягти чогось у житті. Впадає у вічі їхнє велике бажання, і з цими хлопцями дуже приємно працювати. Чесно кажучи, я радий, що у мене вони є.

- Чи бува не плануєте запрошувати в команду молодих співвітчизників?

- Ні. Хоча я і маю повноваження привезти футболістів із Сербії, у нинішній ситуації цього робити не буду.

- Який кадровий вектор розвитку передбачений у селекції "Минаю"? В команді повинні бути лише молоді гравці?

- Ні-ні, це не так. На ті позиції, де у нас залишились досвідчені футболісти, будемо шукати молодих. І навпаки. Потрібно, щоб у нас був такий баланс досвіду та молодості, який міг би дозволити нам залишитись у Прем’єр-лізі.

- Коли "Минай" планує розпочати підготовку до весняної частини чемпіонату?

- Збираємось 11 січня. Перший, втягувальний, збір проводитимемо в Ужгороді. Можливо, потім полетимо до Туреччини. Це стане остаточно відомо незадовго до Нового року.

- Наскільки вдалося опанувати українську мову?

Українською я все розумію, адже вона трохи схожа із сербською. Тож у цьому у мене ніяких проблем немає. А от що стосується володіння мовою у розмові, то вже все роблю для того, щоб її якомога швидше вивчити. Коли я прийшов у "Минай", то у перший же день попросив команду спілкуватися зі мною українською. До речі, нею розмовляють усі керівники клубу та мої асистенти з тренерського штабу.

- Чи плануєте перевезти сім’ю в Україну, як це було у період кар’єри гравця?

- Ні. В Ужгороді мешкатиму один, але сім’я – це моє щастя.

- Чи плануєте привітати з Різдвом та Новим роком тренерів, під орудою яких ви грали в Україні?

- Звичайно ж! Ми щороку вітаємо один одного із святами, і цей рік не стане винятком. Із тих, з ким доводилось працювати, постійно на зв’язку з Юрієм Вернидубом, Леонідом Буряком, Андрієм Купцовим. Завжди приємно з ними спілкуватись.

- Де проводитимете свята?

- Вдома, у рідному Бєлграді.

В'ячеслав Кульчицький
Автор UA-Футбол

Трофейний покер Севлюша

lobda — Sun, 22 Oct 2023 15:42:28 GMT

Медея у цій грі мала певні складнощі із складом: не змогли зіграти Кобеляш, Дуран та Русин. Тому у старті були вимушені зміни, як от вихід у центрі захисту Едуарда Дзьоби. Севлюш в оптимальному складі розпочав зустріч з позиції сили і постійно загострював гру попереду. Та найбільш близькими до голу виноградівці були лише наприкінці першого тайму, коли спочатку Пуканич не влучив у рамку з вигідної позиції, після подачі Чедрика. Та вже за дві хвилини Реплюк вдало пробив сходу у дальній верхній кут – 0:1.

Після пропущеного голу у другому таймі Медея змушена була тепер йти вперед і розкриватися, чим часто користувалися севлюшці і проводили свої стрімкі випади, але пробити Славіка з різних позицій Пуканичу все ніяк не вдавалось. Лише на 81-ій хвилині Севлюш забив вдруге: Пуканич асистував, а Чедрик забивав - 0:2.

Медея вже видала свій максимум у чемпіонаті, а у Суперкубку вони по мірі своїх можливостей опонували більш потужному супернику. Команда Пуканича була готова і на більше у цьому поєдинку, проте реалізувала тільки два своїх моменти.

Організатори визнали кращими у командах - Василь Куделко та Максим Лютнянський

Удари
3 – 13

Удари у рамку
1 – 4

Кутові
5 – 5

«Медея» – «Севлюш» 0:2

Голи: Реплюк, 44, Чедрик, 81

Медея: Славік – Мукомела, Дзьоба, Селещук, Марюхнич – Лисаченко (Ковач, 74), Лютнянський, Зубов (Гальчак, 56), Медведєв, Роля (Джанда, 74) – Капустей.

Севлюш: Сидоренко – Великий, Куделко, Гогерчак, Веждел (Дорі, 83) – Русин (Чонка, 62), Вашкеба (Керечан, 83) Пуканич – Реплюк (Мешко, 83), Ковтун (Яцкулинець, 62), Чедрик.

Анонс Суперкубку Закарпаття 2023

lobda — Fri, 20 Oct 2023 11:11:07 GMT

Два з трьох протистоянь Севлюша та Медеї у цьому сезоні (1:0 та 3:2) були дуже близькими і завершувалися лише мінімальною перевагою фаворита. Переможний ефектний гол Чонки на Спартаку на завершальних хвилинах матчу - став однією з прикрас цього чемпіонату. У кубковій зустрічі виноградівці більш впевнено розібралися з оноківською командою 3:0.

Команді Пуканича залишився останній крок до звання абсолютно кращої команди сезону із рекордним трофейним покером (здобуття 4 трофеїв). У цьому році саме на середнянському стадіоні вони вже перегравали Тячів у фіналі Зимової першості, Бужору у фіналі Кубку і тепер настала черга Медеї.

Для підопічних Бабяка цей сезон вже можна вважати успішним, свою головну битву вони вже виграли в останньому турі і бонусом для них буде можливість ще раз опонувати гранду закарпатського футболу. Минулого року медейці заробили собі реноме "королів пенальті", тому у цій грі вони напевно будуть не проти нічийного рахунку в основний час.

Ці ж команди зустрічались на цьому стадіоні минулого року у фіналу Кубку - тоді Севлюш у другому таймі дотис ужгородців завдяки голам Реплюка і Пуканича.

смт Середнє, початок о 13:00

ФК «Медея» (Оноківська ТГ) – ФК «Севлюш» (Виноградів)

Годя у Сеулі дебютував за юнацьку збірну України

lobda — Wed, 18 Oct 2023 07:54:29 GMT

Юнацька збірна України U-19 (футболісти не старші 2005 року народження) на міжнародному турнірі в корейському Сеулі зіграла з господарями змагань, а також командами В'єтнаму та Марокко.

У першому матчі з господарями Годя зявився на полі на 61-ій хвилині, коли наша команда поступалась 1:2 і записав у свій актив гольовий асист, проте це не допомогло здобути очки - поразка 2:4.

У другій грі з В'єтнамом Дмитро вже вийшов у старті і відіграв перший тайм, а збірна України здобула перемогу 3:2.

У третьому матчі з Марокко Годя вийшов лише наприкінці поєдинку, який завершився перемогою українців 4:3. Тож наша збірна завершила турнір на другому місці.

Після повернення він поділився емоціями від дебюту з інформаційною службою НК Верес:

- Дуже радий був представляти свою країну на міжнародному рівні. Виклик до збірної України - це велика честь для кожного футболіста. Поїздка на Seoul Cup - це перше для мене запрошення до табору збірної. Хотів якнайкраще проявити себе.

Тренувальний процес у збірній дещо відрізняється від занять у клубі. Це трішки інший рівень. Тут потрібно швидше думати і грати, адже ти представляєш збірну України і свою державу.

Свій виступ у Сеулі оцінюю добре. Але відчуваю, що можна було й краще проявити себе.

Щодо матчів, які запам’яталися - напевно, це дебютна моя гра, в якій відзначився асистом. А також - матч проти збірної Марокко, адже ми програвали - 0:2 і змогли перевернути гру та виграли - 4:3. Емоції були неймовірні, - сказав Дмитро Годя.

Чемпіонство Севлюша, ривок Медеї та бронзовіння Тячева

lobda — Tue, 17 Oct 2023 08:28:32 GMT

Севлюш дістається фінішу першим і здобуває золото чемпіонату, після трирічної паузи. Виноградівці завжди знаходяться серед фаворитів у "букмекерів" і цього разу вони повністю виправдали їхні сподівання. Зірковий тренер та склад йдуть максимальною ходою у цьому році оформивши вже требл. Невтомний Адріан Пуканич є двигуном цієї машини по збору трофеїв, показуючи приклад боротьби та завзятості на полі власним прикладом. Трансферні рішення виноградівського клубу були ефективними, які додали глибини складу і головної болі тренеру у виборі стартової одинадцятки. Знаковим стало повернення Вашкеби, який посилив центральну вісь команди у вирішальних матчах. Поруч із досвідченими можна спостерігати прогрес молодих місцевих гравців, серед яких вирізняється 20-річний Михайло Керечан. Юнацький склад до останнього боровся за чемпіонство, проте у підсумку став другим, що свідчить про системний підхід у футбольній структурі Севлюша.

Знову зуміла здивувати Медея, яка підтвердила свій статус грози авторитетів і вдруге поспіль виборює срібні нагороди. Найбільш миролюбива команда, адже 43% своїх матчів у чемпіонаті завершувала нічиєю, показник поразок однаковий з чемпіонським Севлюшем і найменша кількість пропущених голів. Медея стала своєрідним оноківським Атлетіко, у якого елітний захист, а доволі обмежений вибір у нападі видавав подекуди вкрай ефективну гру. Бабяку вдалося розкрити бомбардирський потенціал 23-річного Івана Капустея, який забив майже половину всіх командних голів. Також варто відмітити і роботу з молодими гравцями у Медеї - у другому колі закріпилися в основі 19-річні Лютнянський та Марюхнич. Юнацький склад завоював бронзові нагороди, тим самим підтримавши медальні звершення основи. Фінішний ривок команди Ковача стане однією із знакових і пам'ятних подій цього чемпіонату.

Тячів став головним відкриттям цього чемпіонату реально претендуючи на більшість трофеїв, однак на фініші задовольнився лише бронзою чемпіонату. Амбіційний проект Роберта Ердива видав захоплююче перше коло, де лише в одному матчі втратили очки, і провальне друге коло, де лише в одному матчі здобули перемогу. Причини такого спаду прийдеться аналізувати головному тренеру Оржеховському і виправляти ці помилки вже у наступному сезоні. Цілком ймовірно на це могло вплинути відсутність постійного тренувального процесу та плин гравців. Саме це нівелює хорошу трансферну кампанію, яка до певного часу давала результат. Попри відчутну залученість "легіонерів" на перших ролях у тячівській команді все ж були закарпатці: Пахомов, Бабич, Манжос, Лозинець та Дмитро Антошин, якого вже хочуть бачити у себе більш імениті клуби.

Дві команди тячівського району Вільхівці та Марамуреш у цьому році вирішили піднятися на вищий аматорський рівень, та в той самий час можна констатувати, що втрати обласний футбол не відчує, адже закарпатських гравців у цих командах мінімальна (Вільхівці – 4, Марамуреш – 1). А у випадку Вільхівців U18, то наслідуючи вектор розвитку основної команди, вони теж запросили юніорів, більшість з яких вихованці Темп Тернівка (Дніпропетровська обл.). Попри виїзд за кордон великої кількості молоді всі команди за виключенням Вільхівців продовжують працювати з місцевими юніорами та робити на них ставку, що у найближчій перспективі має забезпечити бодай наявний рівень футболу у нашій області та районах зокрема. Тому рішення піти найпростішим шляхом запрошення навіть у юнацьку команду не місцевих гравців, звісно отримує негативну реакцію у середовищі футбольних функціонерів. Вільхівці перед початком сезону також розглядались серед фаворитів у боротьбі за перше місце та вже у першому колі вони втратили очки у всіх двобоях з конкурентам за призові місця. А в осінній період вони вже були залучені ще у два турніри і проводили по кілька матчів на тиждень, однак в області показали кращий результат, ніж у першому колі, набравши у два рази більше очок. Хоча у деяких поєдинках другого кола дещо втрачався спортивний принцип, тому що з деякими командами Вільхівці грали одразу після матчів на Україну, а з деякими - більш підготовленими у перерві між матчами аматорського чемпіонату України. А Марамуреш взагалі не приїхав на 2 матчі. Спостерігати за матчами цих команд можна порівняти із переглядом ігор Металіста в Ужгороді, де також є кілька закарпатців (брати Луціви та Кобак), а всі інші гравці малознайомі пересічному місцевому футбольному обивателю. Вільхівці зайняли четверте місце набравши однакову кількість очок з призерами - ще кілька років тому у такій ситуації вони могли б розраховувати на медалі (Витязь Концово може підтвердити це).

Бужора завершила чемпіонат у лідерах нижнього квартету чемпіонату, який впродовж чемпіонату не мав медальних амбіцій. Підопічні Івана Білака видали потужне друге коло, за яке набрали 11 із 14 загальних очок. У таблиці другого кола вони зайняли третє місце після Севлюша і Вільхівців. Бужора за статистикою є суто домашньою командою, набравши 93% від всіх очок на іршавському стадіоні. Лише дві кращі команди чемпіонату Севлюш та Медея зуміли вивезти три очки з Іршави. До активу іршавців у цьому сезоні варто віднести кубкові срібні медалі. Наставнику Бужори вдалося стабілізувати склад, а новачки Віктор та Віталій Трачуки, Василь Зан стали важливими гравцями команди. А зарічанський вінгер взагалі склав бомбардирську конкуренцію Качуру.

Карпати Рахів провели рівний сезон набравши у першому колі 6 очок, і в другому - 7. Більшість, звичайно, на власному полі. З відчутним відривом вони уникли останнього місця, що напевно було задачею мінімум для команди. Перед другим колом президент Карпат вирішив внести зміни у команді, запросивши фахівця з обласного центру Вячеслава Пінковського, що принаймні привернуло більшу увагу до клубу. Кардинальної перебудови не відбулось, новий наставник запросив кількох добре знайомих йому гравців, які швидко влилися в основу і звісно був зроблений акцент на оборону, де зайняли своє місце Пінковський-молодший та Рогач. Найбільш гучним підписанням звісно став перехід з команди Першої ліги України нападника Хуста Михайла Фляшка, який мав сформувати сильну зв'язку у нападі поряд з Яремчуком. Рахівська команда попри низький політ впродовж чемпіонату зуміла впливати на розташування нагорі і не виправдовувала очікування своїх суперників на легкі очки.

Будівельнику на старті сезону видавали значні аванси, адже комплектація команди відбувалась на пристойному рівні. Та як згодом виявилось, хороший набір гравців не завжди може стати запорукою успіху. Новий колектив під проводом молодого 33-річного тренера Юрія Шукаля знаходився у пошуках балансу на полі. Навіть наявність кращого бомбардира в історії обласного чемпіонату 43-річного Руслана Соскиди, який продовжував справно забивати вже у жовто-чорній футболці, не допомогло покращити результати. Напрошується порівняння з Челсі, який був головним ньюйсмейкером на трансферному ринку, проте це не відобразилось позитивно на їхній грі та результатах у чемпіонаті. Продовжуючи аналогію у будівельників був і свій Мудрик - молодий талант 17-річний Немецков, який отримав чималий досвід і місцями яскраво проявляв себе на полі своїм дриблінгом. Трохи додає позитиву цьому клубу, який через різні причини не зміг зібрати 11 гравців на останній матч, успіх юнацького складу, завдяки тісній співпраці з місцевим СДЮСШОР. Варто відзначити, що поява цього клубу пожвавила футбольне життя Ужгороду і дала змогу місцевим вболівальникам побачити багато цікавих матчів.

1.	ФК «Севлюш» (Виноградів)	14	11	1	2	40-11	29	34
2.	ФК «Медея» (Оноківська ТГ)	14	6	6	2	20-11	9	24
3.	СК «Тячів» (Тячів)	14	7	3	4	24-15	9	24
4.	СК «Вільхівці» (Вільхівці)	14	7	3	4	22-12	10	24
5.	ФК «Бужора» (Іршава)	14	5	2	7	15-25	-10	17
6.	СК «Марамуреш» (Солотвинська ТГ)	14	3	4	7	16-19	-3	13
7.	СК «Карпати» (Рахів)	14	4	1	9	15-33	-18	13
8.	ФК «Будівельник» (Ужгород)	14	1	4	9	14-40	-26	7

Результати 14-го туру чемпіонату Закарпаття 2023

lobda — Tue, 17 Oct 2023 07:00:42 GMT

СК «Вільхівці» – СК «Марамуреш» (Солотвинська ТГ) – +:- (+:-)

ФК «Бужора» (Іршава) – СК «Карпати» (Рахів) – 1:0 (2:2)

ФК «Будівельник» (Ужгород) – ФК «Севлюш» (Виноградів) – -:+ (1:0)

СК «Тячів» – ФК «Медея» (Оноківська ТГ) – 1:2 (0:0)

Перша ліга

ФК «Лідер (Сторожниця) – ФК «Заріччя» – 2:1 (1:0)

ФК «Зірка-SPAR» (Лінці) – ФК «Сокіл» (Холмівська ТГ) – 3:3 (1:3)

ФК «Білки» – ФК «Вишково» – 5:2 (4:5)

ФК «Мукачево» – ФК «Перечин» – 6:1 (3:0)

Результати 13-го туру чемпіонату Закарпаття 2023

lobda — Tue, 17 Oct 2023 06:59:01 GMT

СК «Марамуреш» (Солотвинська ТГ) – СК «Тячів» – 1:1 (2:1)

ФК «Севлюш» (Виноградів) – ФК «Медея» (Оноківська ТГ) – 3:2 (5:1)

ФК «Будівельник» (Ужгород) – СК «Карпати» (Рахів) – 1:2 (2:0)

СК «Вільхівці» – ФК «Бужора» (Іршава) – 3:0 (6:0)

Перша ліга

ФК «Сокіл» (Холмківська ТГ) – ФК «Білки» – 3:4 (5:0)

ФК «Заріччя» – ФК «Зірка SPAR» (Лінці) – 2:2 (0:1)

ФК «Перечин» – ФК «Лідер» (Сторожниця) – 4:0 (1:1)

ФК «Вишково» – ФК «Мукачево» – 1:1 (2:2)

Результати 12-го туру чемпіонату Закарпаття 2023

lobda — Tue, 17 Oct 2023 06:55:31 GMT

ФК «Бужора» (Іршава) – СК «Марамуреш» (Солотвинська ТГ) – 3:0 (3:0)

ФК «Будівельник» (Ужгород) – СК «Вільхівці» – 2:2 (1:0)

СК «Карпати» (Рахів) – ФК «Медея» (Оноківська ТГ) – 1:2 (юнаки – 0:0)

СК «Тячів» – ФК «Севлюш» (Виноградів) – 0:2 (0:2)

Перша ліга

ФК «Зірка-SPAR» (Лінці) – ФК «Перечин» – 5:1 (юнаки – 3:1)

ФК «Білки» – ФК «Заріччя» – 3:1 (0:4)

ФК «Вишково» – ФК «Сокіл» (Холмівська ТГ) – 1:1 (0:0)

ФК «Мукачево» – ФК «Лідер» (Сторожниця) – 5:0 (2:0)