Головна » Усі публікації » Інтерв'ю » Василь Григорович: "На Закарпатті мені пощастило пограти у відмінних командах і познайомитися з хорошими людьми"
00:16
Василь Григорович: "На Закарпатті мені пощастило пограти у відмінних командах і познайомитися з хорошими людьми"
Редакція lobda.at.ua продовжує серію інтерв’ю, у яких намагатимемося передати атмосферу минулорічного чемпіонату.

Василь Григорович: Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з одним із кращих захисників чемпіонату Закарпаття, який встиг виграти чемпіонство у Першій та Вищій лігах, гравцем ФК "Бийгань" Василем Григоровичем. 

- Спочатку розкажи про свою ігрову кар'єру?

- Народився 14.10.1984 в Києві. З 8 років почав займатися футболом у київській команді ФК «Металіст», тренер Грищенко Віктор Миколайович (так само мої друзі по команді, і в житті, мій випуск, які виступали і виступають у великому футболі, це Вадим Панченко, Микола Гібалюк, Олександр Романчук, Іван Кривошеєнко, Артем Мостовий). Грав там до 15 років, потім перейшов в «Зміна-Оболонь» Київ, тренер Матієнко Григорій Сергійович. З цією командою вперше став чемпіоном України, також наша команда була основним кістяком збірної Києва (з якою ми ставали трикратними чемпіонами України). Після таких вдалих виступів, 9 чоловік, у тому числі і мене, забрали у команду майстрів «Оболонь-2» Київ. Ось так, в 16 років, настав мій перший дебют у великому футболі.

У 18 років довелося піти в ЦСКА і віддати 1,5 року нашій Батьківщині, це був спорт-взвод в місті Гайсин. Там, слава Богу, окопи не копали, бомби не носили. Були тренування і виступали у чемпіонаті Вінницької області.
Після демобілізації, бутси на цвях не захотів вішати, привів себе в порядок і футбольне життя занесло мене у Крим. Там я виступав за «Чорноморнафтогаз», з цією командою я став чемпіоном Криму (зараз це «Скіф»). На одній з ігор був присутній Сергій Пучков, на той момент тренер "Севастополя" (1 ліга), і він запросив на збори. З ними я підписав контракт на 1.5 роки. Після цього я відправився в «Олімпік» Донецьк (2 ліга), тренером був Ігор Петров, також мені пощастило пограти на полі з сьогоднішнім головним тренером «Олімпіка» - Ромою Санжаром. Потім був «Титан» Армянськ (2 ліга), який тренував Сергій Шевченко. Після цього я вирушив до Польщі, де грав у таких командах: «Чарні» Жагань (2 ліга), «Карпати» Кросно (3 ліга), «Сокіл» Сокулка (2 ліга), «Балтик» Кошалін (3 ліга).

Далі півроку грав у чемпіонаті Грузії за «Мглебі» Зугдіді (Вища ліга) і півроку в «Гагра» Тбілісі, де головним тренером був Анатолій Пісковець, нас там було 3 українців: Омельянов Олександр, Наконечний Микола і я.
Повернувшись на Батьківщину, вирішив більше не кататись по світу і зупинитися з професійним футболом. Доля мене звела з моєю коханою дружиною (вона із Закарпаття) і я вирішив переїхати в цей прекрасний куточок нашої країни, де мені пощастило пограти у відмінних командах і познайомитися з хорошими людьми. Перші кроки пройшли в команді «Поляна», з ними я став призером чемпіонату області. Потім була команда «Метеор» Пістрялово, з цією командою я став чемпіоном. Після цього мені подзвонив Тарас Вайданич і запросив у свою команду ФК «Бийгань», з нею я став абсолютним чемпіоном Першої ліги області, вийшли у Вищий дивізіон, де ми за підсумками чемпіонату зайняли п’яте місце.

- Як тобі вдалось уникнути ліміту на легіонерів, після його введення?

- Так як я вже довгий час грав тут, то вже вважався своїм. А якщо серйозно, то моя дружина з Закарпаття, я переїхав і поміняв прописку.

- Як вважаєш, чи змінився чемпіонат після введення ліміту на легіонерів? Якщо так, то в яку сторону?

- Змінився однозначно. Нажаль, в гіршу сторону. Згадайте той чемпіонат, коли грав «Берегвідейк», стадіони були битком заповнені, і не важливо які команди грали. Той же чемпіонат, коли «Метеор» став чемпіоном. Цей рік повністю впав у плані розвитку, це однозначно крок назад у розвитку Закарпатського футболу. Ліміт 3 легіонери був би самий ідеальний варіант. Так, були б команди, які не могли б собі дозволити запросити людей з іншої області, але у них був би стимул довести, що ми сильніші і без легіонерів, інший настрій був би, бажання... Так само багато хороших футболістів поїхали грати в чемпіонати Угорщини, Словаччини, або взагалі закінчили з футболом, так як було дуже слабке фінансування.






























- Можеш порівняти рівень футболу на Закарпатті з іншими областями України, де тобі вдалось пограти?

- Я грав у Київській, Житомирській, Черкаській областях та чемпіонаті Криму. На той момент коли був «Берегвідейк», то скажу по правді, багато хлопців шалено хотіли їхати грати на Закарпаття. Зараз Київська область поза конкуренцією, тут багато людей грають з Вищої, Перших і Других ліг. І платять гідно.

- Який з чемпіонів Закарпаття, проти якого тобі доводилось грати (або в складі якого ти грав), вважаєш найсильнішим (Ужгород 2015, Поляна 2014, Метеор 2013, Мукачево 2012, Берегвідейк 2011…)?

- Найсильнішим був «Берегвідейк», друге місце віддав би «Метеору», третій «Ужгород».

- На Закарпатті є така тенденція, що після здобуття обласного чемпіонства команди зникають («Берегвідейк», «Мукачево», «Метеор»). Що сталось у випадку з твоєю екс-командою з Пістрялова? Чи пояснював вам президент причини розпаду?

- Офіційно ніхто нічого не говорив, але було зрозуміло, що це фінансові проблеми у президента.

- Із команд, в яких ти грав на Закарпатті, де був найкраще налагоджений тренувальний процес? Якого тренера б відмітив?

- Тренувальний процес найкращий був у «Поляні» (тренер Михайло Кондря), а відзначив би я Тараса Васильовича Вайданича - він відмінний тактик, підібрав однодумців, все організував толково. З ним мені було найприємніше працювати.

- Як проходила адаптація у першому сезоні у "Поляні"? Чи стикався з чимось незвичним у чемпіонаті Закарпаття?

- Адаптація пройшла нормально, хлопці добре прийняли, у нас була відмінна команда, всі футбольні люди. Важко було лише в тому, що довелося багато бігати, але гірське повітря допомагало моїм легеням.

- За рахунок чого вдалось обійти в чемпіонському сезоні «Метеора» свою екс-команду «Поляну», «Середнє» та інших.

- За рахунок віддачі в кожному матчі, у нас не було прохідних ігор, так як всі хотіли забрати очки у нас. Але і тренер Іван Ковач молодець, підібрав команду згуртовану у всіх лініях.






























- Після чемпіонства з «Метеором» ти пішов у Першу лігу у «Бийгань». На той час у тебе не було пропозицій від команд з Вищої ліги?

- Конкретних пропозицій не було.

- У Першій лізі «Бийгань» пройшла сезон без поразок. Рівень суперників був не високий?

- Пару команд були не поганого рівня, всім іншим допомагала погана якість полів. Ми були на голову сильніше за всіх.

- Стан газону домашнього стадіону «Бийгані» також не зовсім хороший. Зважаючи на цей фактор, чи була у вас якась особлива тактика на домашні ігри?

- Це правда, із-за цього ми втратили багато очок. На виїзді нам легше все давалося. Руйнувати на такому полі було легше, а у нас команда в передній лінії була швидкісна і технічна, але якість газону зрівнювала сили. Вдома тактика була така: простіше в захисті, центральну зону проходити максимально швидко, за рахунок пасу вперед, ну і там вже попереду боротися. Навіть таке поле, як було у нас, не давало опускатися на рівень «бей-беги».

- Як оціниш минулий сезон для «Бийгані»? Які завдання ставились перед початком сезону?

- Перед початком сезону бути в трійці. Після першого кола апетит у президента розігрався, і ми вже йшли на чемпіонство.

- Як у клубі сприйняли п'яте місце за підсумками минулого сезону, зважаючи на дебютний сезону у вишці?

- З тим складом, що залишився у нас, ми дуже навіть ще не погано виступали, а якщо чесно, думав буде катастрофа. А в цілому, всі були засмученими, так як ми спокійно могли вписати свої імена в історію, але те що сталося, прийняли як належне.

- Хто для вас був більш принциповим суперником у минулому році – «Дийдо» чи «Ужгород»?

- «Ужгород».

- Які з матчів у минулому сезоні виявилися найважчими?

- Морально найважче було в Хусті, нас там "вбивали як могли", рефері все зіпсував. Але я думаю, будь-якій команді не солодко в Хусті грати. Але і гра в Дідові. Ми програли 1:0. Там важко було, через важливість матчу. Була скутість в наших діях.






























- Минулий сезон ви розпочали з семиматчевої серії без поразок (6 перемог і 1 нічия), яка вивела вас у лідери. Та наприкінці першого кола ви втратили очки із завідомо слабшими суперниками «Поляною» (0:1) та «Бужорою»(1:1). Як вважаєш, у чому причина тих втрат?

- Не скажу, що ми недооцінили суперника, просто тут були два основні фактора: у суперників більше горіли очі, і друге - нам дуже на щастило, м'яч ні в яку не хотів залітати у сітку, а моментів було в цих матчах дуже багато.

- «Поляна» єдина команда, яка перемогла вас обидва рази у сезоні. Це збіг обставин чи свалявці були складним суперником для вас?

- Вони були складним суперником для нас. Вони використали свої моменти, ми ні. Це футбол.

- Після першого кола вашу команду покинуло декілька гравців основи. Втрата якого гравця найбільше вплинула на команду?

- Ми в кожній лінії втратили гравців, які робили результат. У захисті Саня Септа, опорник Коля Гібалюк, він був мозок команди, всі атаки будувалися через нього, на флангах Ярік Лобода і Саша Зубанич, і звичайно ж Ваня Жеренко. Без нього ми стали менше забивати, а нема голів, нема і перемог.

- Головна роль у відході групи футболістів з «Бийгані» – фінансова? Чи можливо були якісь конфлікти?

- Тільки фінансова, то що запропонував «Ужгород», «Бийгань» не могла подужати.

- «Бийгань» стала другою у чемпіонаті за пропущеними м’ячами (всього 19). Можна сказати, що захисна ланка була найсильнішою у вашій команді?

- Ні, ми просто виконували установку тренера, вся команда працювала на захист, і плюс до всього, у нас багато тримався м'яч і ми не давали багато шансів супернику.

- З ким найбільш комфортно почувався у парі в центрі захисту у «Бийгані»?

- Я б сказав більше звичніше - це Саня Септа.

- Впродовж двох років ви часто зустрічались з «Дийдою» у берегівському дербі. Можете дати оцінку прогресу команди, яка як і ваша команда, у дебютний сезон у Вищій лізі боролась за найвищі місця. В порівнянні з 2014 роком, коли ви були сильнішими, у 2015 вже перевага була на їх стороні.

- Дуже гідний і міцний колектив, де дуже добре їм допомагали рідні стіни, вболівати за свою команду там вміють. А ось на виїзді вони виглядали слабше. Але забивали гол, суворо грали в захисті і так набирали очки. Стабільність - ознака майстерності. Значить тренер робив все правильно і хлопці це все втілювали на футбольному полі. Також стабільна фінансова сторона - не менш важливий фактор.

- Проти якого атакуючого гравця було найважче грати у 2015 році? Назви найсильнішого нападника, з яким ти зустрічався на полі поки грав на Закарпатті.

- Найважче було проти Мирослава Мудри, постійно націлений на ворота, чіпляється добре, швидкісний. Також складно було проти нападаючого «Поляни» Васі Поповича - маленький, швидкий, не давав розслабитися. Ще важко було проти Руслана Соскиди.






























- Який з суперників тобі запам’ятався надмірною грубістю? Чи можливо якась команда вцілому.

- Найжорсткішим був лівий захисник з Виноградова Олександр Міца. Його в Англію потрібно, він там був би в своїй тарілці. А так, всі команди в Закарпатській області на дадуть довго «колупатися в носі». У мене постійно після ігор ноги в синяках, і моя дружина питала, чому тебе так б'ють, ти ж захисник. Тож і граючи в центрі захисту мені діставалось нормально.

- Як тобі суддівство у минулому сезоні? Ти вже згадував гру у Хусті, можливо були ще якісь інциденти, які ти б хотів виокремити.

- Загалом більш менш нормально. У Хусті там гра була особлива. А так, в загальному одна-дві помилки судді, на це звертати не особливо потрібно, особливо на виїзді.

- Як оціниш стан полів у Вищій лізі? Де найкраще, де найгірше? Щодо інфраструктури що можеш сказати?

- Уже набагато краще стало скрізь, з моменту мого приїзду. У Довгому і в Бийгані було погане, а скрізь тверда п’ятірка. Класна база у «Берегвідейка». Усім би такий «рай для футболіста».

- Часто забиваєш голи? Вважаєшся забивним захисником?

- Ні, ніколи не вважався. Я не вважаю себе забивним, пару голів колупнув, і палиця раз в рік стріляє. В основному на стандарти підключався. У грі намагався обережно і надійно виконувати свої головні функції, щоб не вийшло, що пішов в атаку і «потрапив у полон».

- Який клуб став для тебе відкриттям у цьому році?

- «Дийда».

- Назви свою трійку кращих гравців сезону.

- Гібалюк, Чонка, Жеренко.

- Чи встиг вивчити угорську мову або деякі слова за час виступів у «Бийгані»?

- Лобда, дере іде, серус, сійо.

- Як ти потрапив у мукачівську дитячу футбольну школу? Коли розпочав тренувати дітей?

- Міша Карібов познайомив мене з Золтаном Сільваші, він запропонував прийняти діток 2007 року народження, і я погодився з радістю. Потім склалася така ситуація, що я паралельно почав тренувати і 2003 рік народження. Моя тренерська діяльність розпочалась в 2014 році.






























- Як тобі дебют на лаві тренера?  З якими труднощами стикнувся на початку своєї тренерської кар’єри?

- Дебютом я задоволений повністю. Найскладніше було в перші два тижні з 2007 роком, я так втомлювався! У грі менше, чесно. Не фізично, а морально. Але потім, коли навчилися в'язати шнурки, розуміти чого вони прийшли на футбол, стало набагато легше. Зараз про них знає вся Україна. Вони моя гордість, це не забувається ніколи!

- Як проходить звичайний тренувальний процес? Скільки тренувань на тиждень вважаєш оптимальним? На що робиш акцент у тренуваннях?

- У мене 80% - це техніка, координація, частота ніг, швидкість мислення. Вчу їх приймати самим рішення, без моїх підказок. Три-чотири тренування малюкам достатньо. Три тренування плюс одна гра. Зараз мій 2007 рік виступав на чемпіонаті області у категорії 2006 року народження і скажу чесно, вони там виглядали добре.

- Які плани на новий сезон у ігровому плані? Продовжиш виступи у "Бийгані"?

- Поки важко щось говорити. Ніхто не дзвонив і не говорив нічого. Поки що все в повітрі.

- Сам підтримуєш якось форму?

- Так, не даю собі розслаблятися. Більше з хлопцями в дир-дир граємо в клітці, крос, тренажерка.

- Мессі чи Роналду?

- Мессі

- Чия гра з світових зірок футболу найбільше тобі імпонує? З ким порівнюють тебе друзі?

- Порівнюють із захисником збірної Голландії Яапом Стамом. Найбільше подобається гра Генріха Мхітаряна.

- Який твій улюблений клуб?

- «Зоря» Луганськ, це в Україні. А так – «Баварія».

- Чи довелося тобі спостерігати за своїми іграми по телевізору?

- Одного разу дивився як грали з «Динамо» Тбілісі у повторі на їхньому першому національному каналі.
 
Тарас Галушка
 
Категорія: Інтерв'ю | Переглядів: 1331 | Додав: lobda | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
الاسم *:
Email *:
كود *: