22:51 В гості до словацького ЦСКА |
 На початку цього року мені довелося побувати в красивому містечку в центральній частині Словаччини – Банській Бистриці. І звісно, в першу чергу мене зацікавило спортивне життя цього міста, і зокрема футбольне. Тож по прибутті в цей мальовничий край, який з трьох боків оточують гірські ланцюги: Низькі Татри на північному сході, Фатри на північному заході і Кремніца на заході, кожний з яких – екологічний об’єкт під особливою охороною.Футбольний інтерес місцевих вболівальників тут прикутий до єдиної команди – це «Дукла» (Dukla). Варто зробити невеличкий екскурс в історію зародження та існування цього клубу, щоб ясніше мати уяву що він із себе представляє. Перша згадка про футбол в місті Банська Бистриця походить від 1893 р., однак з цього періоду не було збережено більш точної інформації. Пропозиція про створення спортивного клубу зявилася 1 квітня 1900 року. Його назва була BSC (Beszterszbányiá Sport Club) і він включав такі види спорту як, їзда на велосипеді,теніс і футбол. Кольорами клубу було визначено червоний і білий. Відправною точкою офіційного існування клубу став товариський матч 26 серпня 1900 року. Суперником у цьому матчі була команда «33» із Будапешту. Матч закінчився 10:1 на користь гостей. Подальше розширення фізичного виховання і спорту в місті Банська Бистриця було помічено після Першої світової війни. У 1919 році виникла сильну спортивне обєднання під керівництвом Карола Скальського. З неї походить і футбольний клуб під назвою „Sokolovská XI". До неї входили переважно гравці, яких вдалося залучити із празьких клубів. Відразу після війни Ян Морі створює спортивний клуб ВАС, який на ті часи мав досить сильну футбольну команду. Зазначені команди, які мали давню традицію стали прекрасним фундаментом для того, щоб в 1919 році з ініціативи скульптора Мотошка було створено один з найбільших спортивних клубів у Словаччині - Банська Бистриця Славія. Найбільше історію банськобистрицького спорту збагатив своїми чудовими досягненнями і результатами - футбол, який прославляв бистрицький спорт не тільки в межах країни, але й за кордоном. Команда Славії була не тільки одним з найсильніших футбольних клубів Центральнословацькій футбольній жупі, але й декілька років підряд була однією з кращих команд в Словаччині взагалі. Наступником футбольного клубу Славія Б. Бистриця з 13 квітня 1934 року став у футбольний клуб СК Банська Бистриця. У 1938 році футболісти СК Банська Бистриця їздять на матчі в Югославію. Серед найбільших досягнень цього часу, це перемога у відборі до першої ліги (у Словаччині). Але Друга світова війна загальмувала поступовий правильний шлях, по якому йшов розвиток футболу в Центральній Словаччині. У післявоєнні роки, футбол в місті Банська Бистриця страждає від багатьох проблем. З кінця війни в 1957 році футбольна команда існувала під назвами СК (1945-1949), Н.В. (1950 р.) і Слован (1951-1957). З точки зору спортивних результатів, цей період не найкращий в історії футболу в місті Банська Бистриця, але став його невід'ємною частиною. У період між 1945 - 1957 футбольному клубу СК, а пізніше Слован Банська Бистриця завжди доводилося боротися за своє існування, зводити кінці з кінцями. Часом взагалі не було фінансування, і фактично футболісти грали заради власного задоволення і для радості вболівальників. Але все ж варто відмітити, що СК (а згодом Слован) стали тим головним базисом для побудови дійсно сильної команди в майбутньому. У 1957 році почав будуватися сучасний стадіон SNP (Словацького національного повстання) на місці колишніх курортів. Історія футбольної команди армії розпочалася з 1 липня 1965 року, коли до Банської Бистриця було переміщено VTJ з Брезно. У 1967 році «Дукла» увійшла до складу учасників Чехословацької національної футбольної ліги. Протягом першого десятиліття команда виступала не дуже сильно і покинула найсильніший дивізіон, повернувшись в нього в 1976 році. Тоді у складі клубу грав Антон Ондруш, який був капітаном збірної Чехословаччини на переможному для неї Чемпіонаті Європи 1976. У 1981 році «Дукла» вийшла у фінал чехословацького Кубка, де обіграла празьку однойменну команду. Влітку 1993 року «Дукла» почала писати свою нову історію у вищій лізі, яка була створена в незалежній Словацькій Республіці. У сезоні 1998/99 команда з Бистриці знову стала фіналістом кубка країни і в цьому ж сезоні з причини реорганізації вищої ліги вилетіла у другу лігу. Повернення в еліту датоване 2003 роком, а сезон 2003/04 увійшов в історію як один з найуспішніших. «Дукла» зайняла друге місце в чемпіонаті, що дозволило виступити в Кубку УЄФА. Команда пройшла два відбіркових раунди, після чого поступилася «Бенфіці». У сезоні-2004/05 клуб виграв Кубок Словаччини і став третім в лізі, а форвард Мартін Якубко був третім кращим бомбардиром чемпіонату. Оглядаючи спортивну інфраструктуру міста, можна припустити, що головним видом спорту є теніс, оскільки тут зосереджено кілька критих тенісних академій та ще багато відкритих кортів. Вже біля самого стадіону стоять великі будівлі військового спортивного центру «Дукли» (Vojenske sportоve centrum Dukla), який об’єднує всі інші види спорту. Не останнє місце в спортивній ієрархії міста посідає і біатлон та лижні види спорту, які мають ідеальні умови для розвитку, дивлячись на географічне розташування Банської Бистриці. Вже перед самим стадіоном розташована автостоянка, яка може вмістити в себе сотню, а то і більше, машин. З протилежного боку, парковку підпирає автозаправка.  Сам стадіон обгороджений невисокою решіткою та вхідними воротами на сектори, які, як на диво, лише на перший погляд здавалися зачиненими, тож доступ до стадіону відкритий для будь-кого, чим я і скористався. Лише три сектори однієї з центральних трибун знаходиться під дахом, де зосереджено 1920 сидінь. Першим, що мене приємно здивувало, це два ряди під самісіньким дахом, які надвисли над цілим сектором, і на краю добре видніється надпис – media, тобто засоби масової інформації. Сидіння там стандартні, як, в принципі, і на всьому стадіоні, але в першому ряді, для більшої зручності журналістам, є стіл і, майже кожні 2 метри, розетки для вільного користування. Проводячи паралелі з ужгородським Авангардом, головним козирем словацької спортивної споруди є можливість для медійників, в спеціально відведеному для них місці, в повному обсязі бачити все, що відбувається на полі.   Трохи лівіше центральної трибуни, розташована невелика споруда для коментаторів та інших представників преси. Знаходиться трохи вище сектору для звичайних вболівальників, з якої теж добре видно перебіг подій у матчі. Переходячи до найцентральнішої трибуни, яка знаходиться під дахом, по центру знаходяться місця для ВІП персон, обгороджені чисто умовним маленьким парканом, місця для сидіння тут дещо комфортніші. Пройти до цього «особливого» сектору можливо тільки через службовий вхід. ВІП сектор вміщає десь біля 100 людей. На фото можна побачити, що крім самих крісел він практично нічим не відрізняється і не виокремлюється від інших посадочних місць на трибуні.   Всі сидіння на стадіоні відхиляються, тож і прохід між рядами значно більший. Цікавим на стадіоні є те, що на трибунах за воротами є, відживші вже досить давно в нас, стоячі місця для фанатів. Для своїх фанатів більше стоячих місць, ніж для гостьових, але це мабуть було добре передбачено організаторами.  Питання стоячих місць на стадіонах набуло досить великого розголосу в Англії наприкінці минулого року в Англії, коли сімдесят два британських клубу звернулися до керівництва Футбольної Ліги (у Футбольну Лігу входять 72 клубу Чемпіоншипа, Ліги 1, Ліги 2) з проханням дозволити всім стадіонам мати стоячі місця. На даний момент тільки в Лізі 1 і Лізі 2 дозволяється «вболівання на ногах». Щодо англійської Прем'єр-Ліги, то з 1994 року дозволені стадіони виключно з сидячими місцями. В Україні та Росії стоячі місця теж не дозволені і відповідно на стадіонах не передбачені. Фанатська трибуна, як правило, і так весь матч проводить на ногах. Досить цікаву статистику стадіонів зі стоячими секторами наводить один інтернет ресурс (http://ojde.biz/) В Аргентині це єдиний клуб - Велес Сарсфілд . Домашня арена якого (Estadio José Amalfitani) вміщує 45 540 тисяч уболівальників, з них на стоячі сектора припадає 28 900 (порядку 58% від загальної місткості стадіону). Як не дивно , але в Бельгії таких клубів налічилося незрівнянно більше але і розмах трохи менше: Футбольний клуб «Антверпен». Місткість стадіону «Bosuilstadion» - 16 649 (на стоячі сектора припадає 16% місткості стадіону). Футбольний клуб «Андерлехт». Місткість стадіону «Constant Vanden Stock Stadion» - 26 361 (на стоячі сектора припадає 20% місткості стадіону). Футбольний клуб «Генк». Місткість «Cristal Arena» становить 24 604 (на стоячі сектора припадає 17%). Футбольний клуб «Локерен». Місткість стадіону «Daknamstadion» 9 560 (на стоячі сектора припадає 46%). У Данії від стоячих секторів для своїх фанатів не відмовилися лише два клуби: Футбольний клуб «Брондбю». Місткість стадіону «Brøndby Stadion» знаходиться в межах 29 000 (на стоячі сектора припадає 19% посадочних місць). Футбольний клуб «Оденсе». Місткість стадіону «TRE - FOR Park» налічує 15 700 місць (на стоячі сектора припадає 11% місць). У Німеччині стоячі сектора ніколи і не пропадали і ніколи не пропадуть: Футбольний клуб «Баварія» . Домашня арена «Allianz Arena» вміщує 69 901 вболівальників (19% місць припадає на стоячі сектора). Футбольний клуб «Ганновер». Домашня арена «AWD Arena» вміщує 49 000 уболівальників одночасно ( 16% з них доведеться стояти). Футбольний клуб «Боруссія Мюнхенгладбах». Стадіон «Borussia - Park» вміщує 54 047 вболівальників (на стоячі сектора припадає 30%). Футбольний клуб «Нюрнберг». Домашня арена «Stadion Nürnberg» місткість якої знаходиться в межах 50 тисяч уболівальників, 26% стадіону віддано на відкуп фанатам стоячих секторів. Футбольний клуб «Фортуна». Домашня арена «ESPRIT arena» вміщує 54 тисячі вболівальників з них 18% змушені стояти. Футбольний клуб «Кайзерслаутерн». Місткість стадіону «Fritz - Walter - Stadion» знаходиться в межах 49,780 вболівальників (на стоячі сектора припадає 31%). Футбольний клуб «Гамбург». Місткість «HamburgImtech Arena» становить 57 тисяч (18% припадає на стоячі сектора). Футбольний клуб «Фрайбург» і його арена «MAGE - SOLAR- Stadion». Місткість стадіону 24 000 місць, з них 42% відведено для любителів стояти. Футбольний клуб «Штутгарт». «Mercedes - Benz Arena» вміщає 60 441 вболівальника одночасно (18% припадає на стоячий сектор ). Футбольний клуб «Боруссія Дортмунд». «Signal Iduna Park» вміщує 80 720 вболівальників з них 25 тисяч уболівальників будуть вболівати на ногах. У скромного «Гройтер Фюрт» домашня арена розрахована на 18 тисяч уболівальників, з них 47% вболівають стоячи. У «Шальке», «Вольфсбурга» і «Вердера» на стоячі сектора припадає 26, 27 і 24% від загальної місткості домашніх арен відповідно. У «Хоффенхайма» з «WIRSOL Rhein - Neckar - Arena» на стоячі сектора припадає 9 150 місць від 30,150. У Голландії стоячими сектора обзавелися лише клуби нижчих дивізіонів: Футбольний клуб «Зволе». Домашня арена « IJsseldelta Stadion » вміщує 12 тисяч уболівальників з них 17% мають можливість підтримувати свою команду стоячи. Футбольний клуб «Венло». Домашня арена вміщує 8 000 фанатів з них 1 500 вболівають на стоячих секторах. Стоячі сектора досить популярні в Швеції: Футбольний клуб «Ельфсборг» грає свої домашні матчі на стадіоні який вміщає 16 284 вболівальника. 16% стадіону буде підтримувати клуб стоячи. У вболівальників «Гетеборга» таку можливість матимуть відразу 4 тисячі фанатів при загальній місткості стадіону в 18 900. У «Мальме» чверть стадіону ( близько 6 000 фанатів ) мають можливість підтримувати клуб стоячи при повній заповнюваності стадіону. А ось знаменитий «Пеньяроль» може вмістити 60 235 вболівальників (стоячий сектор розрахований на 8% від повної заповнюваності ). Керуючись цією статистикою, на стадіоні «Дукли» місткість якого близько 10 000, з них 2 620 можуть підтримувати свою команду стоячи. Спускаючись ближче до поля, важко не помітити чудовий стан бігових доріжок. Стадіон слугує хорошою тренувальною базою для багатьох легкоатлетів з різних видів спорту, адже умови тут на дуже хорошому рівні. Під час мого візиту на стадіон мав можливість спостерігати за тренуванням декількох бігунів. Збоку доріжка і пісочниця для стрибків у довжину. Також досить незвично, але приємно було бачити зелені насадження одразу біля виходу з тунелю на стадіон та позаду тренерських лав. Вздовж бігових доріжок можна побачити щось на зразок урн для сміття, в яких знаходяться світильники. Стан газону знаходився в хорошому стані, так як зимні канікули і по ньому ходять хіба що агрономи, які доглядають за поляною. Навіть обидві футбольні рамки воріт знаходилися на трибуні під дахом. Над центральним входом на стадіон знаходиться велике інформаційне табло, а позаду воріт, біля гостьового сектору, ще одне, значно менших розмірів.  Навколо стадіону знаходяться декілька кас для продажу білетів на ігри сезону, які компактно розташовані в чотирьох кутах, з якого б боку ви не підійшли на матч, а піших підходів до стадіону багато, можете без проблем і без черг придбати квитки. Цінова політика клубу наступна: місця на центральній трибуні під дахом - 3,90 € (абонемент на сезон 40 €), на всі інші місця на центральних секторах і на гостьовий сектор – 2,70 € (абонемент 30 €), на домашній фанатський сектор позаду воріт – 1,50 €.  Один мінус в головній чаші стадіону це те, що на загородженнях та інших трубах краска починає сходити, на стінах в одиничних випадках відпадає штукатурка, на фундаментах видніється і цегла, тож йому бракує косметичного ремонту. Весь клубний офіс знаходиться під центральною трибуною, яка обладнана дахом. В основному вони розташовані на другому поверсі, оскільки на першому знаходяться роздягальні, а також спортивна кімната з тренажерами, кімнати масажистів та лікарів. Одразу ж за стадіоном починаються тренувальні поля, які огороджені високою сіткою. Перше з них штучне, друге натуральне. Обидва поля обладнані прожекторами, лавами для запасних і тренера. Біля полів знаходяться гаражі, де зберігається спецтехніка за доглядом всіх полів. В самому кінці території прилеглої до стадіону ще є штучний футбольний міні майданчик, а по праву сторону - тенісні корти та необроблена площадка, де б могло розміститися ще одне тренувальне поле. Далі за межами стадіону красується сучасна тенісна академія, за нею величезна територія відкритого аквапарку. Тож саме розташування стадіону СНП є досить вдалим, можна сказати у спортивному районі міста. Також варто звернути увагу на ще один місцевий футбольний клуб, який став відомий широкому загалу завдяки одному з своїх вихованців. Це дитяча команда ФК «Юпіе» Подлавіце (FK Jupie Podlavice), яка була створена на початку 90-их років. Основним завданням функціонування клубу є виховання юних футболістів. З цієї команди і вийшов Марек Хамшик, який завжди з радістю згадує роки проведені в системі цього клубу і стверджує, що саме він навчив його грати і дав йому путівку у світ футболу. ФК «Юпіе» виникла в якості громадського об'єднання, практично на голій зеленій поляні.  «Футбольний клуб Юпіе заснований двома словацькими тренерами ентузіастами Іваном Штулайтером та Петером Штефаняком, як свій власний футбольний клуб. Перші діти, які прийшли в цей клуб, були дітьми їхніх друзів, а так як і я був їхнім другом, то я привіз свого сина на тренування в цей приватний заклад»-, розказує батько Марека – Ріхард Хамшик. Комплекс Подлавіце розташований на західній околиці міста Банська Бистриця, біля лікарні Рузвельта, на невеликому футбольному стадіоні часто перемішуються звуки машини швидкої допомоги і крики маленьких футболістів на тренуваннях ФК «Юпіе». «В цілому ідея створення клубу була в тому, щоб виховувати особистостей на полі, які однак не забували, що футбол це колективна гра. Хотіли підвищити значимість і особливість футболу, і що він може їм багато чого дати. Хотіли виховати гравців, які будуть мати велике футбольне майбутнє. Озираючись назад, можна сказати, що їм це вдалося. Крім Марека, вихованцями цього клубу є Якуб Сильвестр, який грає за «Ерцебірге» Ауе в другій Бундеслізі, Андрей Рендла, що виступає за «Твенте» - розповідає Хамшик старший. В 2000 році пройшло злиття футбольного клубу «Jupie» з командою Банська Бистриця, в результаті якого й утворилася нині діюча ФК «Юпіе» Банська Бистриця Подлавіце. Багато гравців з клубу за цей час перейшли в інші команди країни, в тому числі навіть до самої «Дукла» ББ. «Марек завжди виділявся своєю агресією, пристрастю до гри, намагався ніколи і нікому не поступатися. Все це разом з величезним талантом виділяло його із загальної маси»,- розповідає його перший тренер в команді «Юпіе» Подлавіце з Банської Бистриці Петер Штефаняк. Але вже в цьому юному віці, його батько хотів для нього чогось більшого. «Марек закінчив першу лігу старшокласників і не хотів грати в наступній по рангу - третій юніорській лізі, тож ми поїхали на перегляд в клуб «Спарта» Прага, яка проявляла до нього певний інтерес. Але я не виконав умови команди, за якими я мав залишитися там жити з Мареком»,- згадує Хамшик старший. Тому що, якщо гравець, якому ще нема вісімнадцяти, може виступати за команду лише у двох випадках: з ним буде там родич, який знайде там собі роботу, або гравець буде ходити в школу. Ріхард Хамшик не зміг знайти роботу в Празі. Тож було вирішено спробувати вступити до «Слована» з Братіслави, який теж цікавився юнаком, але не хотів перераховувати певні виплати за перехід Хамшика з «Юпіе». Необхідну кількість заплатив батько Хамишка, ось так і почалася кар’єра талановитого підлітка. Розпитуючи з місцевих футбольних вболівальників про Хамшика, вони з неабиякою гордістю розповідають про свого земляка. Його досить рідко можна тут побачити, але, все ж таки, декілька разів на рік він обов’язково приїздить, оскільки вся його рідня, батьки і сестра, живуть в Банській Бистриці. В місті діє футбольна школа Марека Хамшика, якою керує його батько. В останній день свого перебування в місті мені пощастило побувати в ще одному спортивному епіцентрі Банської Бистриці - Зимовому стадіоні, який вміщує 3 500 глядачів. Одна з центральних трибун обладнана сидячими місцями, протилежна трибуна – виключно для стоячих вболівальників.  Хокейна команда більш титулована, ніж футбольний побратим, під куполом висять здобутки, це і чемпіонство в першій лізі в 2006 та 2008 роках, і бронза чемпіонату Словаччини 2011 року. Також багато місцевих гравців пробилися в найсильнішу хокейну лігу НХЛ: Петер Будай, Іван Маєський, Ріхард Зедник, Владімір Орсаг, Томаш Суровий і найвидатніший з них - Міхал Гандзуш. Тож всім любителям динамічного відпочинку та активного вболівання раджу хоч би раз поїхати в Банську Бистрицю. Окрім спортивних особливостей, місто вражає своєю зачаровуючою красою, яка ніби збереглася крізь багато століть. Можна дуже довго описувати історично сформовану мальовничість міста, але краще один раз побувати там і самому пересвідчитися в цьому. Тарас Галушка
 
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |