21:56 Фінішна пряма Зимової першості Закарпаття з футболу | |
|
1 березня завершився груповий етап Зимової першості Закарпатської області. Перший офіційний турнір ФФЗ вийшов на фінішну пряму.
 1 березня завершився груповий етап Зимової першості Закарпатської області. Перший офіційний турнір ФФЗ вийшов на фінішну пряму.Залишилося провести півфінальні та фінальний поєдинки. Яку оцінку можна дати змаганням, які відкрили сезон 2015 року? Однозначно – позитивну. По-перше, майже 40% команд обласного рівня стали учасниками Зимової першості. Із них шість – представники вищої ліги (тренери чудово розуміють, що кращої підготовки до сезону, ніж офіційні матчі, ще ніхто не придумав). По-друге, поєдинки Зимової першості дають можливість покращити фізичну готовність гравців, безболісно відновити ігрові кондиції, побачити сильні й слабкі сторони підопічних. Підготовчий етап команд підійшов до основної фази. Період, коли основним завданням є фізичні навантаження, завершується. Саме матчі зимової першості давали змогу отримувати необхідні фізичні навантаження. Гравцям потрібно було не тільки боротися з суперником, але й з важкими полями. Попереду – старт кубка Закарпатської області – дуже престижний турнір. Можна зробити висновок, що команди, які виступили в Зимовій першості, будуть ставити перед собою високі завдання. Іде перегляд новачків, тренери шукають підсилення гри. Найболючіше питання для більшості команд – реалізація моментів. Гравців, які здатні завершувати зусилля своїх партнерів, одиниці. Вони на вагу золота. Слід зазначити, що індивідуально з гравцями в цьому плані ніхто не працює. Природний дар або є, або його нема. Але як показує життя, сам талант без титанічної роботи нічого не вартий. Що ж ми побачили під час матчів зимової першості? У групі «А» ФК «Ужгород» – новачок обласного чемпіонату. Не дивлячись на перемогу у груповому турнірі зони «А», питань до команди доволі багато. Комплектування – прерогатива головного тренера, який відповідає за результат. Найсильніші ланки команди – голкіпер і захист. Мирослав Лютнянський – кращий голкіпер області. Саме він змусив зневіритися у своїх силах грізних форвардів «Бийгані», витягнувши кілька «мертвих» м’ячів. Захист складається із молодих гравців, але зіграли вони надійно. У трьох матчах ФК «Ужгород» не пропустив жодного м’яча. І це при тому, що протистояли йому хороші команди. Півзахист у матчах зимової першості, все-таки більше уваги приділяв захисним функціям – грав строго від захисту. У цій лінії є проблеми. У матчах на обласному рівні вони не дуже помітні, а ось у грі з дублем донецького «Металурга» були очевидними. Найслабшою ланкою є напад. Тут нема жодного гравця, який би взяв на себе роль того, хто розхитує захист суперника. Іван Бандурович вимушено виконує обов’язки форварда, а Мирослав Бундаш та Іван Скунзяк у більшості випадків використовують помилки захисників і, як закон, не діють на вістрі атаки. По ФК «Ужгород» все зрозуміло. Йде становлення команди. Досвід Бундаша, Слюсара, Скунзяка стане у нагоді. У команди досвідчений тренер Михайло Іваниця, який чудово розбереться у питаннях комплектації та постановки гри. ФК «Середнє» – зовсім інша команда в порівнянні з минулими роками. Тут новий тренер Микола Фанта. Це сильний фахівець у роботі з юнаками, але досвіду роботи в дорослому футболі у нього небагато. Команда омолоджена. Її основа – гравці 1997-1998 р.н. Доповнюють команду досвідчені Руслан Соскида, Михайло Стегура та Михайло Костюк. Матчі Зимової першості показали, що гравці виконують великий об’єм роботи. У центрі поля керує Стегура, а завершує зусилля партнерів досвідчений голеадор Соскида. На рахунку форварда 3 м’ячі з чотирьох забитих. Такий підхід формування команди майже ідеальний. Участь юнаків у дорослому чемпіонаті дає можливість майже безболісно перейти з юнацького у дорослий футбол. Граючи на полі з такими асами, як Соскида і Стегура, це дозволяє молоді набратися досвіду і збагатити свій технічний і тактичний арсенал. ФК «Середнє» рівний в усіх лініях із лідерами в кожній із них. Команда може принести багато сюрпризів при умові рівного проходження дистанції чемпіонату без зривів, щоправда для юнаків це малоймовірно. Команда, яку ми бачили на зимовій першості, справила хороше враження. Цікаво буде побачити юнаків влітку, коли дорослі футболісти наберуть оптимальну ігрову форму. Тоді й можна буде робити висновки. ФК «Бийгань». Команда не знала поразки півтора року. За цей час виграла чемпіонат Берегівського р-ну, «Лігу чемпіонів Закарпаття», І лігу обласної першості, матч за звання абсолютного чемпіона обласної першості. У зимовій першості області «Бийгань» дивилася доволі непогано. У команди солідний атакуючий потенціал, але дуже посередній захист. Вона найбільше забила у своїй зоні і найбільше серед усіх команд учасників першого обласного офіційного турніру. А ось за пропущеними «Бийгань» входить у трійку найгірших серед усіх 12 команд. Це тривожний сигнал. Тут можуть бути три ключові фактори. Перше – команда ще не готова фізично. Як результат, 5 із 6 пропущених м’ячів влетіло у їх ворота в другому таймі. Друге – півзахист націлений на атаку і допомоги захисникам не надає. Третє – у «Бийгані» класний голкіпер і команда десь недопрацьовує у захисті, покладаючись на свого воротаря. У першій лізі це проходило, а ось у матчах із командами вищої ліги – ні. Добре, що ці недоліки видно зараз і до чемпіонату є час їх виправити. ДЮФК «Мукачево». Одна з кращих команд за рівнем гри у зоні «А». Цікава, думаюча, але є серйозні проблеми з реалізацією моментів. Усе відмінно роблять юнаки на полі, за винятком завершення атак. Якщо б вівся підрахунок за кількістю створених моментів, то «Мукачево» було б лідером. За три поєдинки забито всього один м’яч. Це десь 15-20 частина з того, що було створено. Усі три матчі юні мукачівці провели на дуже пристойному рівні. Якщо тренерському штабу вдасться покращити реалізацію, то команда боротиметься за високі місця в чемпіонаті. Є ще один аспект, який турбує у грі мукачівців. Мова йде про психологічну витримку. Є багато випадків, коли мукачівці після пропущеного голу починають «сипатися». Це хвороба молодості і відсутності досвідчених гравців. Тут потрібен час і терпіння. Група «Б», мабуть, найрівніша за всіма показниками. Тут зібралися команди лідируючої групи та золотої середини Західної зони І ліги. Матчі проходили дуже напружено. Усі поєдинки завершилися з різницею в один м’яч, за винятком нульової нічиєї «Дийдо» і «Баранинців». Саме ці дві команди й продовжили боротьбу за перший приз сезону. Що у них спільного? Трішки краща організація гри, ніж у «Віоли» та «Сокола». Трішки більше сформованих особистостей, трішки кращі морально-вольові якості. Зовсім мізерні переваги зробили потрібний результат. На перший погляд «Сокіл» і «Віола» майже нічим не поступалися лідерам. Але, якщо ми пам’ятаємо, саме «Дийда» і «Баранинці» стали призерами, а «Сокіл» і «Віола» завершили сезон у золотій середині. Усі чотири команди вийшли з районних чемпіонатів. Хтось із них швидше адаптувався в обласному футболі, у когось більш серйозно організована робота. Дрібниць у футболі не буває. Тут будь-яка недоробка обов’язково вилізе боком. Про це не слід забувати. У півфіналі зимової першості «Баранинці» й «Дийдо» зустрінуться з другою і четвертою командою вищої ліги. Цікаво буде порівняти їх рівень майстерності, хоча взимку це чисто умовно. Та все ж цікаво. У групі «В» були три претенденти на вихід до півфіналу (у перших двох групах за грою було по чотири – прим. автора). У цій групі четвертою командою була «Оболонь-2», команда районного рівня. Бажання поборотися за перемогу в них било через край, але воно не було підкріплене майстерністю. Різниця в класі була очевидною. Чому бронзовий призер І ліги «Копаня», загалом добротна команда, не змогла скласти належну конкуренцію «Оболоні» та «Севлюшу»? Незначна різниця у класі й майстерності відіграла основну роль. Вона зовсім незначна, але її достатньо для досягнення потрібного результату. «Оболонь» рівна в усіх ланках. Дуже впевнено відіграв на останньому рубежі Віктор Драгула. Голкіпер, якому пішов 44-й рік, може служити прикладом для більш молодих колег. У вирішальному поєдинку з «Севлюшем» Віктор принаймні тричі виручив свою команду. У команди три лідери: Віктор Драгула, Олександр Браєр та Микола Росоха. На них будується вся гра. За відсутності Миколи Вурсти гравці працюють чітко під диригуванням своїх лідерів. Це, можливо, збіднює гру команди, але однозначно дисциплінує. «Севлюш» – цікава команда. Навіть при значному омолодженні вона має свій малюнок гри. Дуже цікаві Олександр Міца, Мирослав Мудра, Віктор Чейпеш, Себастян Шопота, Олександр Логойда. Проблема «Севлюша» – невміння долати труднощі. Це ми бачили в минулому сезоні, так було в грі з «Копанею». Це кинулося у вічі і після пропущеного гола в матчі з «Оболонню». Скоріше за все, «Севлюш» боротиметься за медалі чемпіонату. У команди є потенціал. «Копаня» – добротна команда обласного рівня, але їй явно не вистачає гравців із високою індивідуальною майстерністю. До Михайла Свища та Володимира Попадинця потрібні хоча б два гравці такого ж рівня. Високу техніку морально-вольовими якостями не замінити, хоч і без них результату не доб’єшся. Команді не вистачає якоїсь родзинки, яка б придала грі легкості та досконалості. Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |