23:03 Молодий закарпатець - український голос Бундесліги | |
|
У кожної людини є мрія, якій вона присвячує ледь не усе своє життя.
 У кожної людини є мрія, якій вона присвячує ледь не усе своє життя. Історія нашого героя ніби нагадує історію Попелюшки, адже його мрія доволі швидко втілилась у життя. Закарпатець, який ще зовсім недавно коментував матчі ужгородської «Говерли» у Першій лізі, минулоріч став коментатором провідних футбольних телеканалів країни. Знайомтесь - Микола Кравчук. Ми з ним поговорили про те, якою є робота коментатора.- Питання, можливо, банальне: чому ти вирішив себе присвятити саме коментаторській діяльності? - Було відчуття, що саме ця справа може принести мені задоволення. Після того, як став одним з коментаторів, то вкторе у цьому переконався. - І як тобі вдалось стати коментатором провідного спортивного каналу країни? - Так склалося, що розпочав я кар’єру на іншому українському телеканалі. Але, як до того, так і після, була така собі мрія всередині мрії - працювати на телеканалі «Футбол». Я завжди був переконаний - це найкраще, що могло б зі мною трапитися.  - Ти є новим українським голосом Бундесліги. Чому саме на матчах цієї першості ти працюєш?- Дуже радий можливості коментувати матчі найкращого чемпіонату з європейської топ-четвірки. А за Бундеслігою слідкую все своє свідоме життя. До речі, якщо говорити про саму професію коментатора - перші, можливо, якісь навики, манеру коментування, переймав саме від німецьких коментаторів, а далі вже були захоплення і нашими. - Ти вже на собі відчув коментаторську кухню зсередини. Скажи, будь ласка, чим на твою думку відрізняється і чим особливий український коментатор від німецького або чеського? Адже знаю, що і за роботою чеських колег встигаєш слідкувати. - На Яромира Босака натякаєш? - Можливо :) - Його доводиться доволі часто слухати на матчах чеської Гамбрінус ліги. Треба визнати, школа чеських коментаторів випереджає нас у часі. І, хочу зауважити, їх робота суттєво відрізняється від роботи і українських, і російських представників цієї професія. Хоча, в декотрих аспектах можна виявити щось спільне. Німці – це дещо інша справа. Для України в дечому не припустима така форма розповіді про матч, коли коментатор, буває, одну - дві фрази за 3 хвилини скаже, а потім паузи. Для нашого глядача це дуже незвично. В Україні це сприймають, напевно, як ознаку поганого коментування. Та насправді це не так. - А чи варто українським «акулам мікрофону» дечому повчитися у своїх іноземних колег, слухаючи трансляції на іноземних каналах? - Слухати закордонних коментаторів, звісно, великий плюс. Можу запевнити в цьому, як людина, котра це робить. Утім одна справа слухати – інша – по-справжньому вчитися. Як тобі відомо, на каналі «Футбол» працює Юрій Розанов, російський метр коментаторського цеху. Мені пощастило, що зараз, на початку своєї кар’єри, доводиться працювати з ним і вчитися у такого фахівця, який свого часу також переймав досвід у досвідчених колег, зокрема, Євгенія Майорова. - І що корисного ти почерпнув для коментаторського розвитку від метра російської коментаторської школи? - У подробиці вдаватися не буду. Скажу лише, що переконаний - ці зміни призведуть до кращого. Буває, коли слухаю свої перші ефіри, розумію, наскільки сильно змінився як коменатор. - Минулого року канал «Футбол» запросив для роботи на Євро-2012 двох російських «акул мікрофону» – згаданого вже Юрія Розанова та Васілія Уткіна. На твою думку, чи корисно запрошувати коментаторів і спеціалістів з інших країн, як це зробив Ваш канал? - Авжеж. - У кожного коментатора є мрія коментувати якийсь важливий поєдинок. А на якому важливому поєдинку хотів би працювати Микола Кравчук? - Уже прокоментував. Спасибі каналу «Футбол». - А як ти вперше з футболом зіткнувся в житті? - Найдавніші футбольні спогади датуються... Добре, давай не так історично. Це був Мундіаль-2002. А перший турнір, який я сприймав на більш-менш серйозному рівні – це Євро-2004, де збірна Чехії поступилася у півфіналі Греції. До сих пір не розумію, як так сталося. Досі переглядаю той матч і, здається, от-от Петр Чех або ж Рене Больф завадять пробити Делласу... Але це вже минуле. - Футбол для коментаторів – це робота. А чим ти живеш поза роботою, поза футболом? Які захоплення? Можливо, щось ще з дитинства?  - Окрім футболу, захоплююсь гольфом. Іноді малюю. Була спроба навчитись грати на гітарі, але, як сказав творець Сімпсонів Мет Греннінг: «Якщо тобі щось дається важко, отже, це не варте твоїх мук. Все одно, рано чи пізно ти кинеш цю електрогітару в шафу, і вона буде лежати там, поряд з короткохвилевим прииймачем, речами для карате і одноколісним велосипедом. А ти закриєш шафу і підеш дивитися телевізор».- А що саме малюєш? У якому жанрі? - Я не думаю про те, у якому жанрі. Можливо, у якомусь своєму, індивідуальному. Люблю малювати, зокрема, портрети друзів. - У кожного коментатора були якісь миттєвості під час матчів. Що тобі найбільше запам'яталось за твою невелику за часом кар'єру коментатора? Може, якісь веселі моменти. Можливо, робота на якомусь матчі найбільше сподобалась? - Курйоз, який запам’ятався, на щастя, трапився вже після роботи. Із Сашком Михайлюком ми працювали на пізніх матчах, а коли збиралися додому, зрозуміли, що ніфіга не вийде. Київ накрило снігом. І після усіх пригод, котрі нам довелося пережити, зрештою, ближче до ранку, я був удома. Сашко – ще пізніше. - Як ти ставишся до парного коментування? - Хіба я можу ставитися погано до роботи в тандемі? От нещодавно «джемували» з Олександром Михайлюком на матчі Чехія – Італія. Велике задоволення отримав від роботи, хоч і результат розчарував. - Часто ми говоримо про об'єктивність коментаторів. Багатьом відомо, що ти симпатизуєш декотрим командам? Скажи, чи важко втримувати цю об'єктивність під час матчу? - Ти насправді думаєш, що я не буду називати речі своїми іменами, через те, що грає улюблена команда? На мій погляд, це неповага до самого себе. Інша справа – емоції стримувати насправді важко. Віктор Вацко, як зізнався після Євро-2012, боявся перетворитися у вболівальника збірної України. Зрештою, це йому не вдалося. Думаю, в кожного коментатора є така боязнь. - Дякую за розмову. Андрій Слохіняк, спеціально для lobda.at.ua | |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
