Головна » Усі публікації » на Закарпатті » Нема кращого футбольного краю, як рідне Закарпаття
15:27
Нема кращого футбольного краю, як рідне Закарпаття
Пропонуємо вашій увазі черговий матеріал із циклу статей до 125–річчя «гри мільйонів» на Срібній Землі.

Нема кращого футбольного краю, як рідне Закарпаття
 
Київське «Динамо» на закарпатський лад
 
Розпочну з історії одного фото, що зверху, де я поруч (другий зліва) із ґрандами вітчизняного футболу (березень 1997 р., Київ, палац «Україна») на святкуванні 70-річчя створення ФК «Динамо» (зліва направо): Іван Диковець, Василь Гаджега, Георгій Лавер, Андрій Гаваші та заслужені майстри спорту СРСР Василь Турянчик та Михайло Михалина. Ведучі свята — екс-легендарний спортивний коментатор Котє (Костянтин) Махарадзе та не менш відомий і популярний артист Геннадій Хазанов. Зі мною поруч сидів мій однокурсник зі Львова, народний депутат України 1–го скликання Михайло Батіг*.
 
На сцені дійство розпочалося з того, що на сцену Котє Махарадзе та Геннадій Хазанов по черзі почали визивати колишніх капітанів київського «Динамо».
 
К. Махарадзе: «На сцену запрошується капітан київського «Динамо», заслужений майстер спорту Михайло Михайлович Михалина. І добавив: «Закарпаття» (оплески).
 
Г. Хазанов: Я запрошую на імпровізовану сцену майстра спорту та заслуженого тренера України, який чесно служить динамівській футбольній родині майже півстоліття Михайла Михайловича Комана. І тут глянув на Махарадзе і добавив — теж із Закарпаття (бурні оплески).
 
К. Махарадзе. А тепер будуть овації, адже на сцену запрошую капітана, вибачте, «залізного капітана» київського «Динамо», заслуженого майстра спорту Василя Юрійовича Турянчика. Глянув з під лоба на Хазанова і додав: «гм, тоже, Геннадій, він із Закарпаття! (Глядачі у залі встають), а Михайло Батіг запропонував піти з ним у хол і випити каву по–закарпатськи й додав: «Вася, ти нині, як корінного і заклятого львів’янина нарешті переконав, що твій край справді можна назвати так: «Закарпаття — футбольне ельдорадо»… І додав: і це аніскільки не буде перебільшенням.
 
Нарешті, велике спасибі Міша, що тебе переконав не я, а зовсім інші й чужі люди — росіянин та грузин..

(Примітка: * М. І. Батіг — уродженець Львова, ровесник, разом вчилися в одній групі на ф-ті журналістики Львівського ДУ ім. І. Франка. Засновник УНІАН, де працював довгий період генеральним директором. Народний депутат 1–го скликання. Тепер проживає у столиці.).
 
У складі чемпіонів — 9 закарпатців


 
Наступного року (2019 р.) відзначатимемо 70–річчя, як резервний склад київського «Динамо» вперше у своїй історії виборов малі золоті нагороди. 9 золотих медалей було вручено й вихованцям закарпатської школи футболу (на знімку зліва направо): Георгій Лавер (с. Зняцево, Мукачівщина), Іван Фабіян (Берегово), Е. Юст (Ужгород), Василь Годничак (Мукачево), З. Сенгетовський (Ужгород, Радванка), Михайло Коман (Виноградів), В. Гажо, З. Дьєрфі та Д. Товт (усі троє з Ужгорода).
 
В «основі» Динамо» Київ — сім закарпатців
 
У 50–их роках минулого століття більше 50 вихованців закарпатської школи футболу одягали футболки команд майстрів (Вища ліга, 1–ша та 2–ліги) від Карпат до Балтійського моря, від Мінська до берегів Тихого океану (у складі ФК «Океан» Находка свого часу виступали закарпатці, а тренував цей колективІштванСекеч (1994–1995 рр.). Габор Вайда — ФК «Зеніт» Ленінград. Юрій Ціпле — ФК «Гурія» Ланчхуті (Грузія). Йожеф Беца — гравець ЦБЧА Москва і тренер — СКА Ростов-на-Дону; ФК «Арарат» Єреван, ФК «Кайрат» Алма-Ата; Польща (наставник команди Північної групи військ). Віктор Пасулько — ФК «Спартак» Москва і тренер — збірна Молдова і ФК «Атирау» (Казахстан), Андрій Попович — воротар збірної Азербайджану; Мирослав Бундаш — ФК «Рига», Михайло Кополовець — ФК «Білшина» (Білорусь). І цей список можна продовжити.
 
А ми знову повернемося до ФК «Динамо» сезону–50. Саме цього року (1950 рік) у складі киян було 7 закарпатців. Після завершення сезону у пресі були надруковані офіційні матеріали (турнірні таблиці, склади команд, гравці, кількість зіграних ними матчів, забитих чи пропущених голів).
 
ФК «Динамо» (назву ім’я та прізвища лише закарпатців): Михайло Коман (провів 12 офіційних матчів і забив 4 голи); Василь Годничак (2 поєдинки), Георгій Лавер (33), Золтан Сенгетовський (22 і 1), капітан команди Михайло Михалина (12), кращий бомбардир сезону–50 Дезидерій Товт (32 матчі в яких у ворота суперників провів 11 м’ячів) та Ернест Юст (8 ігор) — чудова сімка наших земляків. Стільки ж наших вихованців виступала і за резервний склад киян.
 
До речі, форварди «Динамо» Д. Товт та М. Коман цього року оформили дублі. Перший це зробив у дебютному матчі вдома, провівши у ворота одноклубників із Ленінграда два голи (2:2). Аналогічний рахунок був зафіксований арбітром і у 22–му турі. На цей раз у домашньому поєдинку (ФК «Динамо» – ФК «Нефтчі» Баку) дубль у свій актив записав М. Коман.
 
Крім того, Д. Товт у сезоні-50 став кращим бомбардиром (11 голів) київського «Динамо». А ще цього року Дезидерій Людвигович першим із закарпатців одягнув на ліву руку пов’язку капітана команди.
 
Хет-трик півзахисника Йожефа Сабо
 
Ужгородець Йожеф Сабо — єдиний із закарпатців, які захищали кольори київського «Динамо», в календарному матчі (чемпіонат СРСР, Вища ліга) оформив так званий хет-трик. А сталося це в Єревані (дебютний тур, 1969 рік), де місцевий ФК «Арарат» приймав команду із столиці України. У мене зберігся протокол цього історичного поєдинку. Назву повний склад киян, адже у їх складі на поле вийшло відразу троє закарпатців: Рудаков, Медвідь, Соснихін, Вл. Левченко, Турянчик, Мунтян, Сабо, Бишовець, Серебряников, Пузач, Хмельницький.
 
Перший свій гол Сабо забив головою на 36–ій хв. (асистент — Віталій Хмельницький). У другому таймі з 18–ти метрів ужгородець поцілив у самісіньку «дев’ятку». Третій м’яч у ворота господарів динамівець теж забив із–за меж карного майданчика.


 
… та дубль захисника Василя Турянчика
 
«Залізний капітан» киян за столичне «Динамо» провів 11 сезонів (308 матчів) і став автором 12 голів. Усі вони у календарних матчах були вирішальними. А забити два голи для захисника у календарному поєдинку у чемпіонаті СРСР — це уже фантастика. Сталося це у виїзному матчі 27 липня 1968 року. Сам Турянчик прихворів і з командою 24 липня у Донецьк не полетів. Наступного дня кияни з господарями провели матч на кубок СРСР. Господарі виграли. Тоді Турянчик із Києва надіслав головному тренеру Маслову (Діду) телеграму в якій повідомив, що він першим же рейсом вилітає до Донецька.
 
Перший свій гол Турянчик забив головою на 17–ій хвилині. Кутовий подав Веремеєв, а Турянчик його «замкнув». До речі, Веремеєв до цього часу уже подав два корнери. Веремеєв пішов подавати свій третій кутовий, а Турянчик побіг у карний майданчик господарів.
 
Другий гол «залізний капітан» теж забив головою. На цей раз у нього асистентом був Віталій Хмельницький. 2:2. А третій вирішальний гол у власні ворота провів захисник гірників берегівчанин Олександр Поллак.
 
До речі, у цьому історичному матчі на полі було аж 5 закарпатців: «Динамо» — Ф. Медвідь, Й. Сабо та В. Турянчик та «Шахтар» — уже згадуваний Поллак та мукачівець Василь Грубчак.
 
На фото зліва Василь Турянчик та Йожеф Сабо.
 
Василь Гаджега, голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України.
(Продовження буде).
Категорія: на Закарпатті | Переглядів: 287 | Додав: lobda | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: