Головна » Усі публікації » Інтерв'ю » Сергій Булеца: "З англійцями билися до кінця, ноги ніхто не прибирав"
20:54
Сергій Булеца: "З англійцями билися до кінця, ноги ніхто не прибирав"
До вашої уваги обширне інтервю із закарпатським збірником Сергійєм Булецою.

Сергій Булеца:
Вчора в Баку відбулося жеребкування фінальної стадії чемпіонату Європи 2016 серед юнаків до 17 років, де збірна України зіграє з Німеччиною, Австрією та Боснією. Як відомо, підопічні Олександра Петракова (футболісти 1999 року народження) за підсумками березневого еліт-раунду пробилися туди з першого місця в своїй другій групі, випередивши Англію, Туреччину та Фінляндію.
 
На превеликий наш жаль, поспілкуватися з наставником переможців не вдалося. Точніше, вийшло, але не для преси. Пославшись на нехороші прикмети, перед стартом еліт-раунду Олександр Петраков ввічливо переніс інтерв'ю «на потім». А «потім», після тріумфального повернення з Англії, видав буквально наступне: «А чому ви мене хочете розпитувати? Адже хлопці виграли групу, вони герої, з ними розмовляйте».
 
До честі Олександра Васильовича він, як і обіцяв, навіть посприяв в організації інтерв'ю. І першим нашим співрозмовником став 17-річний півзахисник «Динамо» Сергій Булеца, що став на англійських газонах ще й кращим бомбардиром збірної (три голи).
 
- Сергій, передай для початку свої емоції: тодішні, відразу після закінчення матчу з англійцями, і сьогоднішні, коли вже пристрасті вляглися. Адже це перший подібний успіх в твоїй кар'єрі?
 
- Так, такого раніше не було. Відразу після матчу були конкретні емоції, всі були шалено щасливі, раділи один за одного, побігли тренера вітати. Від виступу в Англії тільки позитивні емоції залишилися. Настільки пам'ятні, що, навіть повернувшись до Києва, не хотіли з хлопцями розлучатися, коли довелося роз'їжджатися по своїх клубах.
 
- У Британії ви жодного разу не програли. Були настільки впевнені в собі, в своїй силі?
 
- Так, всі були налаштовані, упевнені і об'єднані однією метою: вийти на Євро. У нас дуже дружна команда, ми добре попрацювали і видали позитивний результат.
 
- А тепер, про це ж, але по порядку. На початку березня ваша команда провела збір і два спаринги з Азербайджаном: обидва виграла, причому ззаду зіграла на нуль. Це додало настрою перед еліт-раундом?
 
- Так, впевненості конкретно додалося.
 
- Тому і в Англії стартували так жваво - 3:0 з фінами? Зовсім не хвилювалися напередодні першого матчу?
 
- Навпаки, і хвилювалися, і коліна тремтіли. Але вийшли, і показали свою гру. Нам її треба було відчути, а потім вже пообвикли і зробили результат.
 
Там ще поле, на якому проводили перший матч, не дуже хороше було. А потім вже на нормальному грали.
 
Для довідки. Свій перший матч в еліт-раунді проти Фінляндії збірна України проводила на стадіоні «Харрісон Парк» в 20-тисячному містечку Лік. На цій же арені грає домашні поєдинки напівпрофесійна команда «Лик Таун», яка виступає в восьмому англійському дивізіоні.
 
Матч проти Туреччини українці зіграли на «Сент-Джордж Парк», з англійцями зустрічалися на «Бертон Альбіон Стедіум». Обидва знаходяться в місті Бертон-апон-Трент (графство Стаффордшир). Між іншим, будівництво спортивного комплексу «Сент-Джордж Парк» обійшлося в 105 мільйонів фунтів, він є тренувальною базою для всіх англійських збірних з футболу (включає в себе 11 полів).
 
- Фінам ти поклав третій м'яч зі штрафного. У «Динамо» спеціально відробляєш, або ще в Ужгороді балувався?
 
- Коли в столичному РВУФК грав, завжди залишався на півгодини після тренувань і відпрацьовував штрафні. Знадобилося.
 
- З таким же рахунком ви обіграли Туреччину, але ти вже забив двічі, причому з гри. Відкрий секрет: це ви такі сильні були, або суперники слабенькі попалися?
 
- Напевно, ми сильні. Просто ми турків на контратаках постійно ловили. Добре, компактно оборонялися і ловили - ось і весь секрет.
 
- Погодься, в останньому матчі з англійцями можна було і не напружуватися: обидві команди і так вже потрапляли на Євро. Але британцям не можна було розслаблятися перед своїми вболівальниками, а що примушувало битися вас за цю нічию - 1:1?
 
- Правда, билися до кінця, ноги ніхто не прибирав. Хоч і програвали, але знали, що вирівняємо гру, були просто в цьому впевнені. І таки дали їм жару. Вийшло, що не даремно старалися: ця нічия і дозволила нам зайняти в групі перше місце.
 
- Відразу після матчу ти видав кілька компліментів Райсс Нельсону, мовляв, сподобався своєю грою. Але ж він тільки на 67-й хвилині вийшов у матчі проти вас. Або ти в інших зустрічах за ним спостерігав?
 
- Дуже хороший гравець, індивідуально дуже сильний. Не дарма - в структурі лондонського «Арсеналу» знаходиться. В англійській збірній, взагалі, половина команди є вихованцями і гравцями юнацьких команд клубів Прем'єр-ліги - «Челсі», «Манчестер Сіті», «Ньюкасла», «Тоттенхема», «Ліверпуля».
 
- Які висновки з матчів еліт-раунду зробив для себе особисто?
 
- Були помилки, дуже багато, і треба їх виправляти. Звичайно, головне, що вийшли на чемпіонат Європи. Але ще працювати і працювати (посміхається)!
 
- А тепер поділися позаігровими враженнями. Напевно деяких хлопців з вашої збірної взяли на олівець скаути, яких на подібних турнірах повнісінько. До тебе особисто хтось не підходив?
 
- Я краєм вуха чув, що начебто були такі: чи то з «Челсі», то чи з «Манчестер Юнайтед», не пам'ятаю точно. Ні, особисто мене ще нікуди не кликали.
 
- Знаю, на трибунах були вболівальники з української діаспори. Спілкувалися?
 
- Ми підходили до них, дякували за підтримку, футболки їм подарували. Їх було не дуже багато, але це все одно підтримка, нам вкрай приємно було.
 
- Твій земляк із Закарпаття Олексій Сич, захисник «УФК-Карпати» і збірної, обмовився, що трапилися в Англії і негативні моменти. Що він мав на увазі: вам поганий шведський стіл накрили в готелі або з трибун освистували?
 
- Негативні? Я, чесно кажучи, не пригадую таких. Організація турніру була на дуже хорошому рівні, все красиво, все ідеально, можна сказати. Підготувалися англійці педантично, як вони вміють.
 
- Сам в Англії до цього бував? Зрозуміло, що розглядати пам'ятки було ніколи, але щось особливо сподобалося на Альбіоні, що здивувало?
 
- Ні, до цього в Англії не був. Городок, де ми жили, дуже затишний, причому красиво взагалі все: будиночки маленькі, всюди прибрано, чистенько. У них там все по-іншому. Але - машини з правим кермом це, звичайно, незручно і незвично для нас.
 
- Одноклубникам і тренеру Віталію Косовському ти з іншими динамівськими збірками хоча б тортом і «Колою» проставився?
 
- Звичайно, він дуже був радий за нас, подякував усім, сказав: «Молодці!».
 
- Магнітик з Англії привіз? А собі якийсь сувенір?
 
- Не собі, але привіз ...
 
- Взагалі, що-небудь колекціонуєш?
 
- Після ігор команди дарують прапорці, я їх збираю. У мене є Англія, Ізраїль, Азербайджан.
 
- Сергій, у фінальній частині чемпіонату Європи кого б хотів в суперники?
 
- Якщо чесно, хотілося б з Португалією зіграти. Дуже сильна команда, я дивився на відео, вони навіть сильніше Англії виглядають. Загалом, хочу Португалію, а ще зовсім не проти зустрітися з Боснією і Азербайджаном. Теж пристойні команди. Але грати потрібно з усіма, хто випав.
 
- Ваш тренер напередодні еліт-раунду через забобони навіть інтерв'ю не захотів давати: мовляв, чотири роки тому перед кваліфікацією поспілкувався з журналістами і команда не вийшла на Євро. Ти з журналістами не боїшся бути відвертими? Бачу, сміливо даєш інтерв'ю.
 
- Я спілкувався пару разків, коли ще в Ужгороді грав, давав невеликі інтерв'ю - все нормально було, я не переживав. Чого боятися? Навпаки, мені це навіть цікаво.
 
- А в забобони віриш? У чорних кішок, в «число 13»?
 
- У «тринадцять» ще можна повірити. А чорні кішки це вже зовсім дитинство якесь.
 
- Є прикмети, які спрацьовують? Може, спочатку тільки ліву бутсу взуваєш, на поле тільки з правої ноги ступаєш, в день матчу зуби не чистиш?
 
- Є пацани, які так роблять. Деякі помоляться перед грою.
 
- Сергій, а як ти потрапив з рідного села Заріччя в Ужгород? Та ще до самого Олександра Філіпа - відомого всьому Закарпаттю дитячому тренеру?
 
- Я грав за свою команду, маленький ще був, і ми як раз зустрічалися з командою СДЮСШОР (Ужгород), яку тренував Філіп. Забив їм, ми 1:0 вигравали. А потім нам забили чотири і ми програли - 1:4. Але він мене помітив і забрав до себе.
 
- Виходить, продуктивно попрацювали, якщо зараз ти є одним з лідерів збірної.
 
- Олександр Іванович сказав просто: «Тепер будеш тут грати, працюй над собою, і все буде добре». Він дуже досвідчений і сильний тренер, завжди знає що, як і де.
 
- Чому вихованці називають його Шоні-бачі?
 
- Він - мадяр, розмовляє мадярською мовою. Швидше за все, його предки з Угорщини, він туди часто їздить.
 
- У 15 років ти перебрався з ужгородської СДЮСШОР до Києва. Спочатку в РВУФК. Де тебе запримітили: в матчах чемпіонату ДЮФЛУ?
 
- В Ужгороді помітили. Ми тоді грали проти «Волині», після першого тайму поступалися - 0:1. Пам'ятаю, тренер сказав: «У вас є тридцять хвилин». І ми все виправили, я дві гольові віддав, ми виграли - 2:1. І мене запросили до Києва, в РВУФК.
 
- З кимось відразу подружився?
 
- Вова Зубашівський - хороший хлопець, як тільки зустрілися, так і здружилися. Розуміли один одного і на поле, і в побуті реально з півпогляду.
 
- Хлопці як прийняли? По-російські вмів базікати, чи вже тут навчався?
 
- Спочатку не дуже добре розмовляв, а потім звик. А взяли відразу дуже добре, всі один з одним спілкувалися.
 
- Хто запросив в «Динамо»?
 
- Іспанець запросив (Від редакції: по всій видимості - мова йде про Альберто Босхе, який курирує ДЮСШ «Динамо»).
 
- У плані навантажень тут важче, ніж в Ужгороді?
 
- Тут тренування більше на техніку, а там був упор на "фізику". Ще тут все набагато краще організовано.
 
- Твій теперішній наставник Віталій Косовський - строгий тренер?
 
- Він дуже хороший наставник.
 
- «Динамо» - серед лідерів чемпіонату U-17. Побореться за чемпіонство чи далі буде складніше?
 
- Ми йдемо на першому місці, випереджаючи «Шахтар» на три очки. До того ж, ми їх обіграли 3:0 (Сергій зі скромності не уточнив, що на його рахунку дубль в тому матчі. - Прим. Авт.). Так що, звичайно, будемо боротися.
 
- Що в столиці вразило найбільше, крім, природно, пробок на дорогах?
 
- Мені дуже сподобалося місто, тільки не прибрано (посміхається). Є, де погуляти, багато красивих місць: вже звик, знаю, куди ходити.
 
- Як проводиш вільний час, по Хрещатику в останній раз коли гуляв?
 
- Люблю просто гуляти. У магазини заходжу, речі купую, можу в кіно сходити, десь посидіти, поїсти, чайку випити.
 
- На ігровій приставці яким клубом рубішься?
 
- «Барселоною». Мессі - найкращий гравець у світі. Не знаю, чому, але він найкращий. Без коментарів.
 
- А в Україні є кумир?
 
- Коноплянка.
 
- Твої фанати, це в першу чергу, родичі?
 
- Так. У мене в Києві тітка, брат і сестра рідні. Тато в Черкасах живе, а мама в Ужгороді.
Категорія: Інтерв'ю | Переглядів: 875 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: