У Виноградові з нетерпінням чекали цієї історичної миті, коли їх улюблений клуб стартує в другому, за престижністю та силою колективів, аматорському турнірі нашої держави – Кубку України. До львівського Миколаєва прибув чималий фан-сектор. Погода була ідеальною для фізичного самопочуття. Чого ще потрібно гравцям, щоб відносно комфортно почуватись у сусідній області й показувати свою найкращу гру?

 

Перед поєдинком місцеві поціновувачі гри намагались ввести в певну оману представників «Севлюша», мовляв «У вас гравці виглядають габаритніше й міцніше ...». Та коли клуби стали в традиційну передматчеву ширенгу, стало зрозуміло, що господарі в антропометрії ні в чому не поступаються своїм опонентам. Можливо такі позафутбольні компліменти й вплинули на подальший перебіг першого тайму, а можливо досить слабенька, як для турніру всеукраїнського маштабу інфраструктура господарів (до прикладу в нашому краї не гірші роздягальні й трибуни можна зустріти й у окремих населених пунктах районних змаганнь) трохи розхолодила севлюшців щодо сили опонентів. Можливо далося взнаки трохи ширше, як у Виноградові поле, коли команди з кутових переважно подавали на ближню стійку, а можливо затяжний автобусний шлях зіграв не на користь кондицій гравців із «Піденної Закарпатської пальміри». Та найбільшою «ахілесовою п’ятою» «Севлюша» стали стандарти від суперників, до яких не були готові навіть лідери команди. Та й чи був у цей день лідер у колективі? На це досить важко відповісти навіть найпалкішим уболівальникам команди. Тільки кілька гравців намагались досягти кращого від звичайної своєї гри (як не дивно, та серед них був і новачок клубу Мішенін), а решта провели середній поєдинок. Дехто ж взагалі випав із двобою й це стало фатальним для результату.

 

Перші десять хвилин пройшли в досить рівній боротьбі на зустрічних курсах. Та далі господарі пожвавились і Клим, Міліщук та Балух почали заробляти стандарти й запалювати «пожежі» в чужій карній зоні. Та першим спрацював прямий удар зі штрафного з правого флангу від Коваля, який пробив на силу й вколотив м’яч у сітку – 1:0. Цей гол, з-поміж усіх подальших взяттів, може найбільше занести собі в пасив Гринишин, бо круглий полетів у нього над руками. Та на відміну від попереднього матчу й пам’ятного пострілу Бобаля, цього разу поперечина була далеко не на шляху слідування круглого.

 

Уболівальники «Миколаєва» вимагали: «Давай, давай, більше, більше, більше!». Господарі почули клич своїх братів і продовжили нагромаджувати роботою захисників «Севлюша». Як наслідок цього фізичного домінування, в одній із атак правим флангом дуже якісний й досить високий простріл на лінію воротарського майданчика вдався Міліщуку. Клим опинився в потрібному місці в потрібний час і підкорегував м’яч під поперечину – 2:0.

Через чотири хвилини Хмизов зі штрафного сильно влучив у правий кут. Гринишин сейвом у падінні відтермінував досягнення господарями розгрому.

Цей момент трохи додав упевненості гостям й вони все частіше почали підходити до штрафного майданчика, та завершувати атаки не вдавалось. Натомість, контратаки миколаївців іноді призводили до небезпечних стандартів від Коваля, які місцеві уболівальники почали імровізовано, не без долі гумору, називати «кутові або штрафні пенальті». Один із них Григорій виконав на ближню стійку точно на голову Балуху, а Ігорю з кількох метрів залишалось тільки підкорегувати його в сітку. Нападник обрав дальній кут і влучив точно під стійку – 3:0.

 

Ще до перерви на першій доданій до тайму хвилині виноградівці мали чудовий шанс скоротити розрив. Мішенін пройшов на лівому двох опонентів і віддав у центр, де партненри поборолись й неймовірними зусиллями змогли вивести Реплюка на хорошу ударну позицію метрів з 20-ти. Михайло прицільно пробив, намагаючись влучити в праву дев’ятку. Левицький та його партнери не мали можливостей зупинити цю гармату, та круглий полетів у сантиметрах поруч із запланованою точкою влучання.

 

Другий тайм пройшов у рівнішій боротьбі. М’яч контролював та намагався позиційно атакувати «Севлюш», а суперники вміло відбивались, не гребуючи можливістю полежати на рідному полі й потягти час, а іноді й переходили до контрнаступальних дій. Як мінімум двічі фанам гостей здавалось, що їх улюбленці зможуть переламати перебіг подій. Та в першому епізоді їх душевні страждання продовжив ще один бездоганний стандарт. Коваль із правого флангу подав на ближню стійку, а Балух ударом в найближчу дев’ятку збільшив шанси своїх партнерів на проходження до наступного раунду. Через сім хвилин Чонка завершив атаку по центру ударом метрів із тридцяти двох поруч із правою стійкою. Ще краща нагода виникла у Юрія трохи згодом, коли він скористався помилкою захисту суперників і міг завершувати все розстрілом воротаря впритул, та довго приймав рішення, зібравши на собі кількох переслідувачів. Опоненти відтіснили його до лівого краю штрафного майданчика і «Чона» був змушений віддавати передачу в центр на вільного Ковтуна. Василь без вагань вколотив м’яч у сітку без шансів для Левицького на відбиття – 1:4.

 

На більше у гостей не вистачило ні сил, ні часу, тому за тиждень доведеться реабілітовуватись на очах у власних фанів. Навіть звичайна перемога підопічних Слюсара підсолодить «гірку пігулку» миколаївського марш-кидка, а результативний сумарний двоматчевий камбек став би справжнім святом для всіх закарпатських уболівальників. Та перед цим «Севлюшу» ще доведеться зіграти класичне для 2017-го року протистояння в Середньому проти місцевої однойменної постійно прогресуючої легіон-дружини мукачівського розливу, тому графіку виноградівців на завершенні літа не позаздрить жоден клуб із Закарпаття.

 

 

Арбітр – Сергій Секунда (м. Луцьк)

Асистенти – Павло Супрунюк (Волинська область) та Олександр Горбатюк (м. Чернівці)

4-й арбітр – Богдан Горошко (Львівська область)

Делегат ААФУ – Віктор Антимійчук (м. Чернівці)

 

23 серпня, м. Миколаїв, міський стадіон, Хмарно з проясненнями, + 18 градусів, 500 глядачів

 

«Миколаїв» – «Севлюш» Виноградів – 4:1 (3:0)

 

Голи: Коваль, 13, Клим, 19, Балух, 35, 63 – Ковтун, 82.

 

«Миколаїв»: Вячеслав Левицький, Богдан Хмизов, Андрій Сагайдак, Григорій Коваль, Володимир Вербний, Назарій Міліщук, Ігор Балух, Богдан Клим, Назарій Бойко, Роман Лещинський, Роман Танечник

Запасні: Мар’ян Бурмас, Юрій Сень, Іван Федина, Остап Іллюк

тренер – Віталій Пономарьов

 

«Севлюш»: Віталій Гринишин, Андрій Гладиш, Артур Вайда, Юрій Чонка, Василь Ковтун, Михайло Реплюк, Денис Ребрик, Андрій Ломага, Віктор Чумак, Василь Вашкеба, Дмитро Мішенін

Запасні: Віталій Ерфан, Михайло Чедрик, Юрій Мешко, Борис Ковня, Олексій Остафійчук, Іван Бандурович, Віктор Микуляк

Старший тренер – Валентин Слюсар