Одним з найгучніших трансферів нинішнього міжсезоння в Прем'єр-лізі, сміливо можна назвати перехід у рівненський Верес досвідченого універсала Василя Кобіна, який в останні роки захищав кольори донецького Шахтаря.

 

- Все вирішив дзвінок наставника Вереса Юрія Вірта, з яким наші шляхи перетиналися в Шахтарі, - сказав екс-захисник збірної України. - Він сказав, що йде становлення команди і йому потрібна моя допомога. Я гарненько все зважив і через кілька днів відповів згодою, бо для мене довіра головного тренера завжди було дуже важливою.

 

 

- Була справа, але, якщо відверто, лише від однієї з білоруських команд надійшла конкретна пропозиція, однак у мене не було бажання там працевлаштуватися. Тим більше, що у мене вже був досвід виступів в цій країні, коли на правах оренди я виступав за солігорський Шахтар.

 

 

- Я вже говорив, що збираюся залишатися у великому футболі ще два-три сезони. Тому не було сенсу пов'язувати себе довгостроковою угодою. Якщо моя гра влаштує керівництво Вереса, то через рік знову сядемо за стіл переговорів, хоча не виключаю, можуть з'явитися й інші варіанти.

 

 

- Про це не може бути й мови, адже, як мінімум, з вісьмома гравцями рівнян я був знайомий. Допомагало згуртуватися і те, що по ряду причин Верес змушений дислокуватися не в Рівному, а в Винниках, де наші думки зайняті тільки футболом.

 

 

- Знаєте, мені ще складно дати конкретну оцінку, адже я в рівненській команді якийсь тиждень. Хоча подобається мікроклімат в колективі, бойовий настрій своїх нових одноклубників. Також для мене важливо, що Юрій Вірт в тренувальному процесі взяв на озброєння і деякі елементи з, як кажуть, творчої лабораторії екс-наставника Шахтаря Мірчі Луческу.

 

 

- Про це було домовлено з Юрієм Миколайовичем. Бо я не приховував, що ще не в бойовій спортивній формі, були проблеми з ігровою практикою. Та й з Вересом провів лише кілька занять.

 

 

- Це було рішення Вірта. І головне, що я швидко знайшов спільну мову з Володимиром Адамюком. І коли він підключався в атаку, я завжди його страхував. Мав успіх і в підіграванні, адже саме після мого пасу Михайло Сергійчук забив третій гол, знявши з порядку денного питання про переможця. Сподіваюся, що на цьому ми не зупинимося.

 

 

- У мене вже була можливість переконатися, що клубні боси докладають величезних зусиль, щоб в Рівному була боєздатна команда. І наше з одноклубниками завдання - не розчаровувати їх і уболівальників. Та й недарма кажуть, що дорогу осилить той, хто йде.

Джерело