Фахівці й досі сперечаються: потрібно говорити про його витоки чи про народження. Але футболу – «байдуже», оскільки в центрі уваги все одно він. Зі своїм непростим шляхом розвитку, зате зі славною історією. Це якщо говорити про нашу область. Утім, Віктор Качур, заступник голови ФФЗ, наголосив: «Із нововиявленими архівними джерелами виникло питання стосовно того, що футболу Закарпаття насправді не 117, як досі уважалося, а 125 років. Звісно, кожен трактує по-своєму. Хтось каже, що визначальним є перший проведений матч; інші вважають, що футбол починається з моменту, коли про нього є перша згадка в офіційному ЗМІ. А така була в 1893 році. На підставі нововиявлених фактів і ухвалили рішення, що футбол Закарпаття зародився таки раніше, як уважали до того. Історія – не математика, першу можна завжди переписувати, якщо з’являться додаткові архівні дані. Нинішній захід – це приємно, це свято. Тут зібралося чимало функціонерів, менеджерів, гравців, людей, які вкладають у футбол, живуть для нього, спортивних журналістів. Федерація виконала значну роботу, щоб святкування стало можливим».

Епіцентром урочистостей став ужгородський спорткомплекс «Юність».

Заходи тривали цілий день. Спочатку був турнір серед дітей, який виграв «Зінедін». Потім естафету взяли власне урочистості: із духовим оркестром, вітанням голови ОДА Геннадія Москаля, Державним гімном України, нагородженнями ветеранів і футбольного активу краю, зокрема пам’ятними медалями та грамотами, та іншими родзиками. Зокрема, із розгорнутою фотовиставкою, яку підготував Василь Гаджега, голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України. А центральною подією став матч між командами «Закарпаття-Україна» під керівництвом Вадима Дьордя та «Закарпаття-Європа» на чолі зі Степаном Войтком. Гра завершилася бойовою нічиєю 4:4.

Ще були, звичайно, зустрічі, спілкування, фото на згадку. Тим паче, що на свято завітали закордонні гості, зокрема, з Угорщини, відомі в минулому футболісти, а також знані тренери, керівники футболу. Серед них – Василь Турянчик, Андрій Гаваші, Олександр Теметєв, Томаш Пфайфер, Василь Рац… Із багатьма з них особисто спілкувався Іван Дуран, голова Федерації футболу Закарпаття. Томаш Пфайфер зазначив: «Я грав у 1960–1970-их роках за «Верховину», «Говерлу» (Ужгород), СКА (Львів), СКА (Одеса) та інші команди. Виступав за збірну України три роки поспіль. У повоєнні роки футболісти Срібної землі потрапляли майже в усі відомі колективи Радянського Союзу. Невипадково Закарпаття називали кузнею футболістів. До прикладу, коли їхали десь на матчі в обласні центри Західної України, то тамтешнім командам і по 10-12 голів забивали. Якщо порівнювати тодішній футбол і нинішній, то сучасний став швидкіснішим: сьогодні на полі потрібно швидше думати, більше бачити…»

А Василь Рац, скажімо, зазначив: «У часи, коли я грав у київському «Динамо», футболістів із Закарпаття у відомих клубах країни не бракувало. Хочеться вірити, що із заснуванням в області нових футбольних шкіл, зокрема із залученням угорського капіталу, такі часи повернуться. Адже діти зможуть займатися вдома в хороших умовах. І талановиті гравці в нас є, просто з ними потрібно займатися, дати їм шанс».

Погоджуємося з вищесказаним. У такому разі в нас подальші круглі футбольні дати відзначатимуть із новими перемогами. Упевнені: далі буде!

Комітет зі зв’язків із громадськістю та ЗМІ ФФЗ