– Що цікаво, клуб підписується як «Минай» (Закарпатська область). Позиціонуєте себе як головну команду області?

– Справді, клуб починався із рідного села – власного коріння не цураємося. Але нині ми представляємо Закарпатську область на всеукраїнському рівні, тому відчуваємо велику відповідальність. Ніяких забобонів чи упереджень стосовно географічної прив’язки у нас немає. Абсолютно правильно казати, що ми – команда цілої Закарпатської області.

– Закономірно, що до команди із таким статусом зростає глядацький інтерес. За останній рік ви відчули, що «Минаєм» цікавляться навіть ті, хто раніше не були вболівальниками команди?

– Наша команда – єдина із Закарпаття, що наразі вийшла за межі області, тому, звичайно, маємо інтерес вболівальників. Ті, хто справді цікавиться футболом, давно знали про ФК «Минай». Скільки саме вболівальників інших клубів чи людей, які раніше не цікавилися футболом почали ходити на «Минай» – я зараз не готовий сказати. Але я радий, що наш клуб стає впізнаваним брендом. Це також одне із наших стратегічних завдань.

– ФК «Минай» виграв усі обласні трофеї, а на зимових змаганнях з футболу та футзалу громить суперників, б’ючи рекорди. Невже не маєте на внутрішній арені гідних суперників?

– Та ні, чому ж. Футбол у нас конкурентний. А щодо футзалу, то не було навіть основи, фундаменту його. Гравці самоорганізувалися у команди. На щастя, з’явилася у нас закарпатська футзальна ліга, що стало великим кроком вперед. Самі розумієте, аматорським футбольним командам взимку не вистачає ігор, тому хлопці взимку випробовують себе в рамках змагань з футзалу.

Звичайно, гравці «Миная» більш підготовлені, досвідчені. Є велика концентрація якісних гравців в одному клубі. Звідси, напевно, й крупні перемоги, про які ви казали. Але у кожного свої завдання, а спільне – бажання вигравати та отримувати ігрову практику. Тому ставимося з повагою до всіх суперників.

– Не можу не запитати про інцидент з побиттям вашого футболіста Допілки, який прогримів на всю країну. Чому емоції настільки переважили в суперників над спортивним духом?

– Що можна сказати… Все йде, передовсім, від людського виховання, спортивної дисципліни. Мали місце й організаційні питання – напевно, більше уваги слід приділити охороні, залучати правоохоронні структури під час матчів. Нам ще треба виховувати як вболівальників, так і футболістів, щоб у майбутньому уникати таких інцидентів.

– Футзальна та футбольна команди «Миная» живуть за одним графіком? У них один склад тренерів та гравців?

– Ні, тренерський штаб не долучається до ігрового процесу футзальної команди. Хлопці тренуються за графіком футбольної команди, а на мале поле окремого тренувального процесу немає.

– У січні замість Миколи Гібалюка «Минай» очолив Ігор Харківщенко, якому буде допомагати Олексій Полянський. Чи в хороших стосунках залишилися з попереднім наставником і чим зумовили зміну на тренерському містку?

– Ми дуже вдячні Миколі Гібалюку за проведену роботу в нашому клубі. У нього великі досягнення, чимало трофеїв. Варто віддати йому належне за все те, що він зробив для становлення «Миная». Але якщо говорити про перехід команди на професіональний рівень, то для дебюту та адаптації в Другій лізі нам потрібен тренер з більшим досвідом.

Розсталися ми з Гібалюком дружньо, все було роз’яснено, пояснено, висловлено подяку. Новий наставник прибув під конкретні завдання і має чітку програму дій, а також, звісно, свої цілі на професіональному рівні.

– Запитання гіпотетичного характеру. Ігор Харківщенко має не такий великий стаж одноосібної тренерської роботи, а більше працював у штабі В’ячеслава Грозного. Чи не означає таке призначення, що створюються певні містки до запрошення на пост головного тренера «Миная» самого В’ячеслава Вікторовича, який свого часу очолював «Говерлу»?

– Ні, про це мова не велася. Ми навіть не розглядали кандидатуру Грозного, тому що це фахівець з великим досвідом, який працює на найвищому рівні. Ми даємо прагматичну оцінку нашим можливостям та нинішньому статусу – тренер з великим ім’ям навряд чи зараз прийде сюди. Розглядали інші варіанти, які більше відповідають нашим бажанням та нинішнім завданням. Ігор Харківщенко добре себе зарекомендував у штабі Грозного як головний тренер, очолював аматорську команду на Одещині. Ми отримали його кандидатуру й зупинилися на ній, тому що нас все влаштувало.

– «Минай» не втрачав тонусу взимку, беручи участь у футзальній першості. Але який у вас графік на великому полі? Чим заповнюєте антракт у Чемпіонаті ААФУ?

– Наразі «Минай» бере участь у зимовій першості області. Після цього буде проводитися Кубок Закарпаття, де ми будемо захищати свій титул володарів трофею. Звісно, маємо намір заявлятися на цей турнір. Він триватиме до середини квітня, якраз встигнемо його відіграти й стартувати в другому колі Аматорського чемпіонату України.

Паралельно також ведемо переговори з клубами нашого і навіть вищого рівня стосовно контрольних матчів. Виходимо із географічної близькості, завантаженості полів та збігів у графіках підготовки. Коли у нас будуть «вікна», будемо грати спаринги аж до часу відновлення змагань в Чемпіонаті ААФУ.

– Стосовно змін у складі: вся футбольна Україна знає такі імена, як Кополовець, Допілка чи той же Гегедош. Всі вони залишаться у команді чи мають пропозиції й можуть покинути «Минай»?

– Це нормальна футбольна практика, ми готові до того, що якісь футболісти можуть покинути «Минай». Але на даний момент усі ті, кого ви перелічили, залишаються у нас на другу частину чемпіонату. Також тренерський штаб переглядає велику кількість потенційних новачків, молодих обласних футболістів. Але щодо підсилення, визначимося уже ближче до другого кола.

– На чемпіонат області не заявляєтеся, щоб не співпадали графіки всеукраїнських турнірів?

– Саме так. Минулого року у нас був дуже складний графік, ігровий процес був настільки насиченим, що навіть був ризик, що нам на окремі матчі через травми та дискваліфікації не вистачить гравців. Тому прийняли рішення зосередитися на Чемпіонаті ААФУ, тим більше, що ми проходимо атестацію під Другу лігу і було б неправильно починати турнір «весна-осінь», не знаючи, чи зможемо його закінчити.

– Ваша команда – серед лідерів сильної Групи 1 Аматорського чемпіонату України. Про її непересічність можна судити, й навіть побіжно ознайомившись із ігровими показниками – перемог, відсотку набраних очок, співвідношення м’ячів. Але які саме завдання поставлені перед командою?

– Я скажу так, що в будь-якому разі «Минай» прагне до максимального результату. Ми прекрасно розуміємо свої можливості, а також бачимо, що у нас непрості суперники. Наше керівництво на чолі з президентом клубу Валерієм Івановичем Пересоляком робить усе, щоб «Минай» міг відновити славні футбольні традиції Закарпаття й повернути йому славу. Спасибі йому й усім небайдужим людям, які підтримують клуб весь час, що він існує й розвивається.

Ми працюємо над розвитком клубу в цілому, тому що пересвідчилися – футбол це не лише представницький склад, і тільки цілісність усіх служб клубу може допомогти йому по-справжньому прогресувати та підвищуватися в класі.