Звичайно жоден із цих колективів на даний момент не міг вважатись головним фаворитом цього турніру, поки в ньому приймає участь ще один колектив із Ужгородщини, де кожний тиждень грає Міша Кополовець. Однак, ужгородські фани ще остаточно не забули досягнення своїх улюбленціав за часів керманування Іваниці та Шанти й чекають продовження медального банкету. Думаю в цьому році підопічним Тулайдана, які вже досить зігрались у даному складі цілком під силу поборотись за якийсь із комплектів нагород у вищій лізі. Трохи не пощастило з кубком, де вже на стадії чвертьфіналу потрапили на другу за реальним, а не офіційним, рейтингом команду турніру.

Щодо «Севлюша», то команда, яка поки ні за Білака, ні за нинішнього керманича не вигравала головний обласний трофей – золоті нагороди вищої ліги, в порівнянні з минулим роком суттєво видозмінила склад. Сталось це десь після відходу декого з колишніх, та після залучення нових виконавців, а ще й травми змусили Слюсара вводити з перших хвилин тих, на кого Валентин розраховував для підсилення по ходу гри. Однак, і після таких видозмін виноградівці залишаються одними з головних фаворитів усіх найпрестижніших цьогорічних турнірів, що й підтвердила сама гра.

 

Перший тайм пройшов за незначної переваги господарів, які традиційно за рахунок насиченості півзахисту та пресингу на кожному клаптику середини поля більше контролювали м’яч і залишали своїм опонентам шанс тільки на контратаках. Та на відміну від не менш конкурентного домашнього протистояння з «Бужорою» цього разу біло-чорним вдалось забити швидкий гол, який суттєво вплинув на підсумковий результат. На один із численних флангових прострілів відгукнувся Чедрик і вколотив круглого в сітку – 1:0.

 

У другому таймі гостям на деякий час вдалось відновити інтригу як у цьому протистоянні, так і надію на проходження до наступного етапу. Кілька нагод, щоб відзначитись мав Дудаш. Спочатку Михайло, на завершенні атаки лівим флангом намагався обвідним ударом метрів із чотирнадцяти влучити в дальній нижній кут, та трохи не склалось. Далі завершив наступ по центру підступним пострілом метрів із сімнадцяти впритирку зі стійкою, та все ж із зовнішнього боку воріт. Утім, ужгородський людина-гол таки зумів присоромити опонентів на очах у їх численних фанів, коли після прострілу з правого флангу виявив неабияку прудкість й скористався сумяттям та непорозумінням опонентів і вирівняв цифри на табло – 1:1.

 

Двічі, за мить до голу ужгородського тезки та через дві хвильки після, з дуже вигідних позицій на правій стійці міг забивати Чедрик, та можливий хет-трик не склався, бо Мишко в першому випадку спрямував поліеританову кулю над поперечиною, а в наступному шансі пробив поруч із ближнім нижнім кутом. Та нервову ситуацію на лавці запасних «Севлюша» трохи розрядив закадичний друган Чедрика – Остафійчук, який у потрібному місці в саме той час відгукнувся на ефектну дію кращого асистента новітнього часу Південного Закарпаття Чонки, який із кутового з правого накинув Олексію м’ячик точно на голову й нападнику залишалось чирком підправити його повз минулорічного одноклубника Славіка – 2:1.

 

Та Чона й після цього не заспокоївся й на завершенні наступної позиційної атаки по центру середнім масом віддав на вільного Реплюка, який ударом у правий нижній кут дозволив своїй команді почуватись більш упевнено на рідній «Пластмасовик-арені» – 3:1.

 

Ложкою дьогтю для місцевих ультрас став хіба момент із ще одним відвертим непорозумінням захисників «Севлюша» під завісу гри, яким скористався майстер епізоду Соскида й ударом метрів із восьми влучив вже у пусту рамку – 2:3. Та на більше в «Ужгорода» не вистачило ні сил ні часу.

 

Незважаючи на не вихід до наступного раунду підопічні Тулайдана справили хороше враження своєю настирністю й бажанням досягати результату, тому банальне повторення минулорічного потрапляння в першу п’ятірку вищої ліги в цьому році вважатиметься для них провальним результатом.

 

Виноградівцям спочивати на лаврах локального переможця не дозволяє щільний графік змагань. Смачна Великодня паска, яйця та шовдар не повинні вплинути на функціональні кондиції виконавців, бо на часі чергове подвійне ель-класіко останніх років усього закараптського футболу проти «Ми-наю-кращих», як уже назвали свій колектив фани із Західного Закарпаття. Думаю, що не відкрию Америку, якщо висловлю думку, що саме цей півфінал і є реальним фіналом цьогорічного Кубка Закарпаття, бо рахівцям і навіть дуже прогресуючим «Вільхівцям» поки важко конкурувати з «Севлюшем», а не кажучи вже про цьогорічного зимового чемпіона Закарпаття, тому ажіотаж буде трохи більшим саме на найближчій стадії змагань.

 

 

Арбітр – Юрій Шимон

Асистенти – Валерій Шкура та Сергій Боднар

Делегат ФФЗ – Михайло Митровський

 

7 квітня, м. Виноградів, стадіон «Пластмасовик», ясно, + 17 градусів, 500 глядачів

 

«Севлюш» Виноградів – «Ужгород» – 3:2 (1:0)

 

Голи: Чедрик, 8, Остафійчук, 75, Реплюк, 77 – Дудаш, 65, Соскида, 83.

 

«Севлюш»: Василь Козар, Андрій Ломага, Павло Оржеховський, Андріан Бабич, Василь Манжос, Олексій Остафійчук (Микола Ляхович, 85), Віталій Чейпеш, Василь Вашкеба (Мирослав Мудра, 68), Михайло Реплюк (Артур Продан, 90 + 1), Юрій Чонка, Михайло Чедрик.

Запасні: Василь Керечанин, Михайло Чутора.

старший тренер – Валентин Слюсар.

 

«Ужгород»: Юрій Славік, Василь Бонтей, Іван Ільчук, Віктор Чумак, Роман Білінський (Антон Предчук, 53), Степан Буксар (Олександр Септа, 84), Андрій Лазар, Володимир Дуран (Михайло Стегура, 61), Павло Кривка (Руслан Куртанич, 82), Михайло Дудаш, Руслан Соскида.

Запасні: Антон Романко, Андрій Іонін, Василь Орос.

тренер – Тарас Тулайдан.

ФОТОРЕПОРТАЖ з матчу від Олексія Матрунича дивіться на сторінці Фейсбук.