ФК "Вікторія" - чемпіон України з футболу серед аматорів (ВІДЕО)
29 червня, у Києві на спорткомплексі імені Банникова, було розіграно головний трофей аматорського футболу України.
Фінальній зустрічі передувала нарада керівництва ААФУ та команд, які зголосилися взяти участь у сезоні 2018/19. Таких напрочуд багато: наразі є 36 претендентів на участь (упродовж найближчого тижня-двох це число може змінитися, причому, судячи із зацікавленості кількох клубів, у бік збільшення).
Основний проект передбачає три групи по 12 команд з географічним розділенням. У списку зазначені:
Подейкують, що може з’явитися ще кілька команд (вишгородська Чайка, Дніпро-1918 і т.д.). Тобто, вперше в історії число учасників чемпіонату України серед аматорських колективів може досягти 36 учасників, або й більше. Заслужив на позитивні оцінки й минулий сезон. Так, побив всі рекорди за часів незалежності Кубок України серед аматорів (40 команд на старті), його вдалося провести без жодного випадку неявки чи технічних результатів. Та й за увесь чемпіонат був лише один такий прецедент (із ФК Хмельницький при Алієві), а ще знялася з турніру теребовлянська Нива. Для аматорського футболу це небувалий прогрес.
На радощах в ААФУ вирішили залишити практично на тому ж рівні заявочний внесок та зовсім на тому ж – оплату арбітражу. Нині чемпіонат України серед аматорів пожинає плоди рідкісної для вітчизняного футболу успішної реформи. Позаторік вирішили відмовитися від архаїчної для нашої ліги системи аматорської колишньої моделі – матчі за форматом «весна-осінь» та в будні дні. Тепер абсолютна більшість турів проходить в уїк-енди, а для переносів передбачено два, якщо не помиляємося, резервних дні. Тобто, нормалізувався календар, а збільшення кількості учасників дозволило перетворити календар в повноцінний, а не куций. Вирішили залишити й плей-офф – стикові весняні матчі командам сподобалися.
Після наради вирушили з Дому футболу на сусідній стадіон імені Банникова. Там було спекотно – і через погоду, і через події, які розгорталися на полі.
Десь на 54-й секунді гри лівий край Вікторії Борисенко відкотив у центр, на центрхава Романенка. Хлопець він із досвідом – пройшов юнацькі склади Динамо та Дніпра, подавав надії у донецькому Металурзі. Загалом, змінив добрий десяток клубів у профі-кар’єрі. І от просувається собі вперед Володимир Романенко і зважується на просте, але неочевидне рішення. Метрів із 30-35-ти пробиває напряму в дальню дев’ятку, м’яч оминає всіх і влучає в ціль, воротареві суперників Жуку не вистачило двох кроків назад, щоб спробувати його дістати – це 1:0.
Для команди, яка повела в рахунку, це був чи не найоптимальніший сценарій. Вікторія могла віддавати ініціативу й грати по рахунку. Щоправда, 89+ хвилин жорсткого пресингу та гри без м’яча – це справжнє випробування для будь-якої команди, тому не дивно, що підопічні Радіонова старалися закріпити свою перевагу. Так, був такий шанс десь в районі 18-ї хвилини у того ж Борисенка. Після переводу з правого флангу в карний майданчик він несподівано опинився перед воротами, однак з наскоку пробив помітно вище цілі.
Намагався замкнути один штрафний у своєму стилі Михайлюк, а іще один стандарт несподіваним дальнім ударом виконував Акімов – і м’яч пройшов зовсім поруч із стійкою. Наводимо цей перелік, щоб проілюструвати – як для команди, яка вела в рахунку й загалом-то погоджувалася на гру «другим номером», Вікторія била досить багато і більш ефективно переводила атаки в конкретику, аніж суперник, який «горів» із першої хвилини гри.
Неприємність для команди із Сумщини – ще в першому таймі довелося здійснити заміну по травмі. У той же період приблизно позначила активність і Таврія-Скіф. Акопян здорово виграв позиційну боротьбу й пробивав головою, але не так, щоб «пробити» Зінченка (нагадаємо, найдосвідченіший воротар Вікторії – Зарубін – травмований). Розійшовся Каськов, який кілька разів пробивав не без надій зі штрафних, а згодом і забив – після стрімкого прориву Пісоцького, утім, гол відмінено через офсайд. Перегляд із центру поля схиляв до думки, що офсайд був, трансляція натякала, що не без варіантів. Цілком можливо, як мінімум, Суходуб був ближчим в момент передачі.
Ще один момент за участі тих же діячів – Каськов відгукувався на лонгболл Порубльова, прокидав м’яч, Суходуб зачепив його ногу. Контакт був. Достатній для пенальті? Схоже, так. Рефері вважав, що ні. Далі – ще один неоднозначний момент. Удар Акопяна прийняв на себе Михайлюк. М’яч зачепив руку. Яке трактування тут застосувати? Арбітр 11-метровий не призначив.
Утім, не лише із цього складалася гра. По перерві пішли гостріші подачі зі стандартів та заміни. Спершу Невмивака ледве не дотягнувся до м’яча, потім Жигалов кілька разів був близьким до завершення. Каськов хитро, але неточно бив з розвороту. Шикарний шанс був у того ж Невмиваки, однак він з розвороту не зміг застати зненацька Зінченка. На якийсь час Таврія-Скіф притиснула суперників до своїх воріт, однак її атаки візуально були значно працезатратнішими, ніж контрвипади суперників. Спростити гру до лонгболлів та завантажень не вдалося.
Все могло остаточно обнулитися, коли в кінцівці Суходуб на дальній штанзі замикав стандарт – але не влучив у ворота. У підсумку – мінімальна перемога Вікторії. Таврія-Скіф – фіналіст, який, тим не менш, не прийшов отримати свої втішні призи. З рук перших віце-президентів – ФФУ Вадима Костюченка та ААФУ Анатолія Каденка – Вікторія на чолі з президентом Сергієм Бондаренком та головним тренером Артемом Радіоновим отримала свої історичні нагороди. Найкращим гравцем матчу визнано автора переможного голу Володимира Романенка.
фото А.Валерка, Sport Arena
…Обидва клуби – в списку потенційних учасників наступного сезону. Якщо вони дістануться «стиків», матимемо іще одне принципове протистояння. Адже в кінцівці суперники серйозно поштовхалися, рефері довелося діставати червону картку (і не раз). А чемпіонат України серед аматорів виграла команда із Сумщини.
29.06.2018. 17:00. Київ. НТБ ім. Банникова. 500 глядачів.
Арбітр: Іван Салаш (Калуш). Асистенти: Віталій Скобля, Микола Кузьменко (обидва – Київ). Резервний арбітр: Артем Михайлюк (Київ). Спостерігач арбітражу: Андрій Валенко (Львів).
