Соснівський «Рочин» за останні кілька років завоював репутацію одного з найбільш прогресуючих аматорських клубів України – у чемпіонаті Львівщини рідко опускався нижче трійки лідерів, минулого сезону посів місце у п’ятірці найкращих команд чемпіонату ААФУ, 2015 року виграв Кубок України серед аматорів.

Цього сезону колектив не збавляє обертів: виступи у Прем’єр-лізі Львівщини 2017 року завершив зі срібними медалями, за підсумками першого півріччя лідирує у західній групі ААФУ, а також сподівається здійснити перехід на професіональний рівень. Про «Рочин», його сьогодення та майбутнє говоримо із головним тренером команди Володимиром Підкіпняком (розмова відбулась на початку лютого).

– Володимире Ярославовичу, як проходить ваша зимова підготовка? Чув, навіть міжнародний товариський матч встигли провести?

– Так, дійсно. Працюємо за напрацьованим графіком і мали недавно спаринг із зарубіжною командою. 24 січня ми зібралися й почали підготовку. Поки що це втягувальний режим – тренажерний зал, аеробіка, басейн. Чергуємо це все із кросами, певною біговою роботою. Встигли провести й кілька спарингів – спершу обіграли 28 січня юнацьку команду «Вереса» (3:2), а потім із аналогічним рахунком поступилися команді «Рух» (Високе-Мазовецьке) із Польщі. Суперник по міжнародному матчі гідний – лідер четвертого дивізіону Польщі, який прагне увійти в лігу – місцевий аналог нашого Другого дивізіону. У них є нормальне фінансування – виїздять за кордон на збори, проводять селекцію (до слова, й нашими гравцями зацікавилися).

– Особливості зимової української погоди впливають на роботу «Рочина» на зборах?

– Не без цього. Нам бракує власного поля зі штучним покриттям. Ми базуємося за кілометрів 65-70 від Львова, тому не завжди є змога їздити в обласний центр, щоб попрацювати з м’ячем, як-то кажуть. Але проводимо повноцінні заняття у Червонограді – це за 15 км від Соснівки. Зважаючи на те, що наша команда відсотків на 75-80 складається із місцевих футболістів, працюємо всі разом, компактно, проживаємо неподалік одне від одного. Це зручно. Якщо вже зачепили цю тему, то додам, що наш президент Ігор Смолинець націлює нас на активне залучення власних вихованців. Минулого року розпочала роботу наша ДЮСШ «Рочин». Помаленьку працюємо над тим, щоб запрацював «конвеєр» і ми отримували нових «зірочок».

– Клуб раніше називався «Гірник», але повернувся до назви «Рочин», яка була у нього на початку 90-х…

– Справді, я прибув на роботу саме в «Гірник». Але «Рочин» – це історична назва нашого місцевого урочища, знаю, що до неї прагнули повернутися, щоб була самобутність клубу. Тож із 2017 року маємо нову назву і новий герб.

– Наскільки великі зміни у складі лідера Групи 1 чемпіонату ААФУ?

– Попрощалися із чотирма гравцями (Сергій Трикош, Василь Штандер, Іван Семеряк та Олег Галянт), Юрій Кутний – під питанням, попросив, щоб дали йому змогу проявити себе на зборах. Посилилися одним футболістом (це 19-річний вихованець нашого місцевого футболу, пакистанець Омар Мохамад Набізада – він може зіграти крайнього нападника), ще кількох переглядаємо.

По суті, команда у нас сформована, зараз  точково переглядаємо кандидатів під конкретні позиції, які можна посилити. Скажу так: поки що новачки не надто вразили, але час для роботи є, і ми все ж оберемо 2-3 гравців, щоб мати конкретне посилення. Навесні у нас дуже відповідальний відрізок – при наших максимальних завданнях на чемпіонат ААФУ матимемо полегшення у тому сенсі, що в 2018 році не будемо розриватися на кілька фронтів.

Ми припиняємо виступи у чемпіонаті Львівщини і навесні зосередимося суто на всеукраїнських змаганнях, а також переході на новий рівень. Тому не потребуємо надто багато гравців, але прагнемо створити ту когорту, якій під силу буде здійснити підвищення у класі. Так само влітку будемо здійснювати точкове посилення.

– І які враження від червоноградського пакистанця?

– Сподіваюся, перехід для нього буде максимально безболісним. Він – місцевий вихованець футболу, грав за «Шахтар» (Червоноград) та «Юність» (Гійче). Звісно, хлопцям із аматорського рівня потрібно багато чого пояснювати, адже у них немає такої школи, яку дають в академіях провідних клубів. Але ми бачимо дуже хороші якості над якими варто працювати.

– Ще рік тому футбольний клуб Соснівки був серед кандидатів на здобуття професіонального статусу. Наразі входите в атестаційний процес під Другу лігу?

– Так, ми вже зв’язалися з Києвом. Серйозно налаштовані на те, щоб підвищитися у класі. Період атестації – це серйозна паперова робота, але сподіваємося, що нам допоможе те, що ми минулого року вивчали це питання, намагалися покращити як спортивні, так і інші показники. До речі, багато зробили для поліпшення складу та гри, суттєво оновили склад гравців, зробили висновки із попередніх результатів, вирішили ще рік провести на аматорському рівні, щоб виходити більш підготовленими, сміливо вступити у новий етап розвитку.

– Відчути професіональний футбол «Рочин», до певної міри, міг у Кубку України сезону 2016/2017, коли, як володар аматорської Чаші, вийшов на старт із клубами Другої ліги. Матч із «Рухом» (Винники) для вас став показовим?

– Безперечно. Зрозуміло, що ми з «Рухом» не нові знайомці – багато грали одне проти одного на Львівщині, мали приблизно порівну перемог, тому, вважаю, були принциповим і непростим суперником для винниківців. Однак обставини склалися так, що «Рух» уже йшов у професіонали і посилився дуже серйозними майстрами, а ми, завершивши виступи в попередньому сезоні в червні, уже в липні стали на старт в Кубку України. Тому, до певної міри, нам не вистачило свіжості та досвіду подібних змагань. Програли 0:3, але довгий час відставання було мінімальним, а два м’ячі ми пропустили в самій кінцівці. Історична для нас гра, результат прикрий, але дещо закономірний. На той момент ми ще були неготовими…

– Саме ваша «зірочка», Микола Буй, нині проводить непоганий сезон в Першій лізі за «Рух». А ким іще гордиться Соснівка футбольна?

– Сподіваюся, «Рочином». Нам поки немає чим особливо хвалитися стосовно вихованців соснівського футболу, робота ця лише починається. Ось, до прикладу, Олександр Портянко та Іван Мучак від нас переходили на професіональний рівень – хоча вони й ковельські хлопці, мали школу в інших клубах, але гордимося, що від нас гравців запрошувала така команда, як тернопільська «Нива». Час від часу цікавляться нашими гравцями команди професіонального рівня з України й тієї ж навіть Польщі, але ми зараз нікого не відпускаємо, бо маємо свої завдання та амбіції.  

– У заявці «Рочина» на чемпіонат України є футболіст Володимир Підкіпняк. Головний тренер Володимир Підкіпняк на нього розраховує?

– Розумієте, у нас був складний графік – по два матчі на тиждень. Тому я розумів, що хлопцям треба дати ротацію, щоб вони відпочили. Тож на окремі ігри виходив на поле і сам. У 2018-му такого не планую. В заявці, можливо, моє прізвище буде фігурувати на всякий випадок, але буду розраховувати суто на своїх підопічних. Моє місце – на тренерській лаві. Якщо вдасться реалізувати задумане щодо кадрової роботи, то зможемо мати й основу, й «лавку» для грамотної і своєчасної заміни.

– За останні п’ять років у Прем’єр-лізі Львівщини соснівський клуб має три срібні медалі та одну бронзову. Не прикро, що полишаєте обласні змагання без омріяного чемпіонського титулу?

– Звичайно, хотілося здобути золоті медалі. Більше того, якщо вивчити статистику, можна побачити, що часто навіть таким командам, як «Рух» (Винники), ми поступалися чемпіонством не набагато. На проміжному етапі навіть інколи розділяли лідерство…

Але ми не така багата команда, щоб мати можливість закуплятися майстрами, готовими до максимальних звершень. Навпаки, часто мали прикрі кадрові втрати. А якщо десь приглядали гравців, які нас могли посилити, то стикалися із такою забороною, що під час сезону не могли взяти гравця із інших команд чемпіонату Львівщини, мусіли шукати глибше. А час минав – ігри і в середу, і в неділю на два фронти не залишали часу на те, щоб підпускати не готових гравців і витрачати час на їхнє шліфування.

За таких обставин виграний Кубок України серед аматорів та оберемок медалей обласного ґатунку – чудові досягнення для нас.

– Зате у чемпіонаті ААФУ наразі ваша команда лідирує в Групі 1 і має, скажімо поки скромно, дуже реальні шанси на медалі. За таких обставин маєте максимальні завдання?

– Безперечно. Але відрив від найближчого переслідувача невеликий – 2 очки. Вся інтрига для трійки ще попереду. У нас хороші конкуренти. Наскільки я володію інформацією щодо наших суперників, там іде посилення. Зірковий за складом «Минай» отримав нового головного тренера – багаторічного помічника В’ячеслава Грозного Ігоря Харківщенка. «Калуш» отримав значне посилення з Львівщини, у тому числі відомого фахівця Василя Малика, який очолив цю команду.

У нас досить складний календар – відразу ж на початку квітня у стартових весняних турах ми вдома прийматимемо «Минай», а слідом на виїзді гратимемо із ОДЕКом. Тож уже перші матчі будуть показовими. До зустрічей із нашими прямими конкурентами знаємо, що левова частка успіху в боротьбі за чемпіонство буде належати саме цим відповідальним матчам.

– «Рочин» вдало грав проти них у першому колі – виграв на Закарпатті й зіграв внічию із представниками Рівненщини вдома, і то був один із найнапруженіших матчів, на мою думку, в усьому аматорському сезоні. Наостанок – таке запитання. На наших очах здійснюються масштабні реформи вітчизняного футболу: аматорський чемпіонат перейшов на систему «осінь-весна», розробляється проект напівпрофесіональної Національної футбольної ліги. Як ставитеся до цих змін?

– Чесно кажучи, ми над цим ще не дуже задумувалися, та й я поки не такий великий експерт із цієї справи. Відзначу, що для клубів із великими можливостями та максимальними завданнями нині зручний час, щоб максимально швидко виходити із аматорів на найвищий рівень. Але є багато команд, у яких чогось не вистачає, і, можливо, треба дуже зважити, перш ніж запускати їх, адже це може призвести до зняття по ходу сезону, що негативно вплине на змагання.

Щодо «Рочина» скажу, що ми всерйоз готуємося до нових викликів та хочемо відповідати рівню змагань, у яких беремо участь. Тому серйозно ставимося до вимог атестації та хочемо обов’язково спробувати сили в Другій національній лізі. Щодо реформ, відзначу, що чемпіонат ААФУ став значно цікавішим, масовішим та конкурентнішим. Грається тут нелегко. Але цікаво.

Зараз переломні часи для вітчизняного футболу. Багато молодих хлопців отримують шанс себе проявити. І це добре, що з’являються нові команди, які дають їм такий шанс. Тож навіть у кризові часи можуть бути свої плюси.