«Кришталевий м’яч — це емблема конкурсу «Футболіст року». Нагорода з 1922 року вручалася найкращому футболісту в Україні. Нагадаю, що офіційно чемпіонат Закарпаття у нашому краї стартував у 1921 році, а у цьому конкурсі наші земляки брали участь лише після 2–ої світової війни. Протягом 1922–2018 рр.) цей конкурс проводили різна спортивні організації та ЗМІ. Найбільше опікувалися цим престижним конкурсом колективи газет «Спортивна Газета», «Молодь України» та «Український футбол», а також Федерація футболу України. В опитуванні беруть участь журналісти, вболівальники, футбольні фахівці, капітан та тренер команди тощо. Кожен із яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховується 3 очки, за 2–ге — два, за 3–тє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з українським громадянством, які виступають не лише в національному чемпіонаті.

Першим лауреатом цього конкурсу став кращий бомбардир київського «Динамо» у 1950 році Дезидерій Товт (на фото зліва) , який протягом цього сезону став автором 11 голів.
 

Через два роки (1952 рік) до цього списку попали відразу двоє закарпатців — це перший заслужений майстер спорту СРСР в Західній Україні та капітан київського «Динамо» Михайло Михалина (с. Порошково, Перечинський район) та ще один киянин Ернест Юст (Ужгород), який у 1969 році із ФК «Карпати» Львів (Е. Юст — головний тренер «Карпат») виборов кубок СРСР.

У наступному році до елітного списку під №2 ввійшов форвард київського «Динамо» Михайло Коман (на фото справа) із Виноградова.
 

1954 рік. Цього сезону вперше до «10 кращих футболістів України» попали два вихованці закарпатської школи футболу — уже згадуваний М. Коман та захисник київського «Динамо» та збірної СРСР-2 Тиберій Попович. До речі, Михайло Михайлович теж виступав за другу збірну Радянського Союзу.
 

У 1955 році М. Коман до цього щорічного списку ввійшов під №1. Столичні журналісти про нього написали так: «Верховинець» Михайло Коман — нападник пересічних спортивних даних, але хитрий і чутливий до гострих епізодів. Цього сезону він став снайпером № 1 команди.
 

У наступному році виноградівець знову під першим номером був «Списку 10 кращих….», На цей раз про нього мас-медіа писала: «Яскравою рисою лівого інсайда Михайла Комана, наконечника не лише киян, а й збірної УРСР, була виняткова продуктивність дій: несильним ударом ногою чи головою (інколи — кулаком…) забивав вирішальні м'ячі, часто — «з нічого».
 

1957 рік. М. Коман знову у списку кращих, але на цей раз під №2.
 

З 1959 року опитування проводила Федерації футболу України. Цього сезону двоє граців ужгородського «Спартака» Андрій Гаваші (на знімку справа) та Василь Турянчик стали повноправними членами престижного списку. Василь Турянчик (с. Чинадійово, що на Мукачівщині) та голкіпер ужгородців Андрій Гаваші (сел. Перечин). Цього ж року обидва, а також Йожеф Сабо перебралися до складу київського «Динамо».
 

У сезоні-62 у «Списку кращих…» було лише 10 гравців, а на четвертій позиції був уже згадуваний Василь Турянчик.

1965 рік. Треба було чекати три роки, аби у престижному «Списку…» з’явився знову наш земляк. Ним став ужгородець Йожеф Сабо (на знімку зліва).
 

1966 рік. Цього сезону київські динамівці оформили так званий «золотий» дубль. Вони виграли чемпіонат та виграли Кубок СРСР. У «Списку 10 кращих футболістів України» попали і двоє наших земляків — під №3 Й. Сабо, а під №6 — Ференц Медвідь.
 

1967 рік. Символічний список «10 кращих…» очолив «залізний капітан киян Василь Турянчик із Мукачівщини. Йому компанію склали ще двоє наших земляків — Й. Сабо (№6) та Ф. Медвідь (№7).
 

Столичні журналісти про нашого лідера написали так: «Закарпатця Василя Турянчика вважають центральним оборонцем № 1 у літописі вітчизняної гри в шкіряний м'яч: футбольний гросмейстер, непрохідний, по-британськи технічний; став українським першопрохідцем, а того року — класиком амплуа «хвилеріза».
 

З 1968 року опитування проводив колектив всеукраїнської газети «Комсомольское знамя». І знову, як і торік, тріумфував Василь Турянчик, а з ним і молодий Володимир Мунтян. Відомий спортивний журналіст Деві Аркадьєв згадував у книзі «Футбол Лобановського», як «зверху» було дано вказівку зробити «подвійну вікторію», мовляв, «…ми збираємося Турянчика на пенсію відправляти, а він у вас найкращий футболіст року ?». Насправді найкращим футболістом за результатами опитування став Василь Турянчик. Чому? У нього була найбільша кількість перших місць.

У цьому ж списку теж були уже згадувані вище Й. Сабо та Ф. Медвідь.
 

З 1969 року символічний список «30 кращих футболістів України» уже складував колектив газети «Молодь України». У ньому значилися прізвища і наших п’ятьох земляків: Янош Габовда із ФК «Карпати» Львів та Стефан Решко із ФК «Чорноморець» Одеса — обидва гравці з одного села Ключарки, що на Мукачівщині. До «30…» також ввійшла і попередня наша «трійця» — В. Турянчик, Й. Сабо та Ф. Медвідь. На знімку справа В. Турянчик та Стефан Решко.
 

1970 рік. Серед кращих у цьому сезоні були Іван Герег із Хуста, який грав у цей період за львівські «Карпати» та уже згадуваний новодавидківець Ф. Медвідь.

1971 рік. Цей факт можна віднести до унікальних, адже до «Списку найкращих…» попали односельчани Я. Габовда (ФК «Карпати») та С. Решко, який у цей час уже захищав кольори київського «Динамо».
 

У 1972 році ужгородська «Говерла» вперше у своїй історії стала срібним призером першості СРСР (клас «А», українська зона). Відразу троє її гравців попали у «Список кращих…» — це лідер бомбардирів Микола Русин (м. Мукачево), капітан команди Юрій Чирков (с. Королево) та штатний пенальтист і виконавець стандартів Йосип Бордаш, а також голкіпер Михайло Форкаш (с. Чепа) із ФК «Зоря» Ворошиловоград, який у цьому році став чемпіоном Радянського Союзу (на фото зліва).
 

1974 рік. У престижному «Списку…» знаходимо дует закарпатців — уже згадуваний вище С. Решко та захисник львівських «Карпат» Федір Чорба (м. Берегово).
 

Треба було чекати рівно 10 років (1984) аби знову у «Списку кращих….» побачити прізвища наших земляків. На цей раз у ньому був представник одеського «Чорноморця», капітан команди Володимир Плоскіна (з рідного села Василя Турянчика (с. Чинадійово, що на Мукачівщині).

Наступного сезону (1985 рік) до «Списку найкращих» ввійшли відразу троє закарпатців — це гравці київського «Динамо» Василь Рац (с. Фанчиково, що на Виноградівщині) та Іван Яремчук із сел. Великий Бичків, що на Рахівщині, а також уже згадуваний В. Плоскіна (на фото зліва).
 

До речі, ці закарпатці були у «Списках кращих» і протягом наступних трьох років (1986–1988 рр.).
 

1990 рік приніс славу Івану Гецку, який у цьому сезоні оформив два покери, тобто в одному матчі провів по 4 голи. Уродженець сел. Ільниця, що на Іршавщині, цього сезону захищав кольори одеського «Чорноморця». Йому компанію у «Списку….» склав уже згадуваний В. Рац.
 

У 1991 році опитування проводив колектив всеукраїнської газети «Український футбол». На цей раз кращими гравцями-закарпатцями стали уже згадуваний Іван Гецко («Чорноморець») та молодий і перспективний Степан Беца з Мукачева (ФК «Динамо» Київ»). Степан був у списку і наступного сезону (1992 рік), але його, на превеликий жаль, він не побачив (загинув 13 грудня 1992 р. в автокатастрофі). У 1992 році у «Списку кращих» був ще один мукачівець Анатолій Мущинка, який захищав кольори львівських «Карпат» та запорізького «Металурга».

Починаючи з 1–го чемпіонату Незалежної України і до наших днів лише троє закарпатців входило до «Списку кращих…» — це І. Гецко (1999 та 2005 рр.), який уже грав за львівські «Карпати», Мирослав Бундаш із ФК «Закарпаття» Ужгород (2002 рік), а також Василь Кобін (2006 та 2009 рр.), який протягом цих років встиг пограти за три команди (ФК «Закарпаття», ФК «Карпати» Львів та ФК «Шахтар» Донецьк) — на фото зліва.
 

А тепер складемо символічний склад збірної Закарпаття із гравців, які образно кажучи, свого часу грали «Кришталевим м’ячем»: воротарі — Андрій Гаваші та Михайло Форкаш;
 

захисники — Стефан Решко, Михайло Михалина, Тиберій Попович, Іван Герег, Володимир Плоскіна, Василь Турянчик, Федір Чорба, півзахисники — Василь Рац, Іван Яремчук, Віктор Пасулько, Ференц Медвідь, Юрій Чирков, Йосип Бордаш, Василь Кобін, Ернест Юст, форварди — Дезидерій Товт, Михайло Коман, Іван Гецко, Анатолій Мущинка, Микола Русин–ст., Мирослав Бундаш, Янош Габовда.
 

Тренери — зт УРСР Й. Сабо, Е. Юст, Т. Попович, М. Коман та зт Російської Федерації Й. Беца.
 

голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України,
 

В. Ісак, прес-служба Закарпатського обласного відділення НОК України.