Уболівальникам із батьківщини Івана Поповича прикро спостерігати такі поєдинки, коли одна з команд грає свій непростий двобій, у якому захищає честь усього Іршавського району, після дуже важкого фіналу кубка району, у якому сама, як і «Бужора» та «Боржава», суттєво підняла рівень цього турніру. Підопічні Миколи Цимбала цього разу грали за футбольним сленгом «через день на другий». А з врахуванням зіграного додаткового часу та доданих до кожного з шістьох таймів ігор із Бужорою» та «Копанею» хвилин, вони загалом за дві повні доби провели повноцінні 220 хвилин на полі. І це гравці, які все ж більші любителі, ніж ті, що грають у обласній вишці, яку облюбували й профі з більш престижних ліг.

 

Ще прикріше для фанів із Іршавщини констатувати це, бо саме «Заріччя», у складі якого чимало футболістів з Іршави, Білок та інших населених пунктів, із врахуванням проведеної хорошої селекційної роботи, на цей момент має найкращі шанси посісти в своєму турнірі найвище місце серед колективів із цього району. Тому думаю футбольним функціонерам слід більш бережливіше ставитись до таких команд. Бо завтра, післязавтра інші команди з інших населених пунктів, які матимуть змогу заявитись на вищі турніри, навряд чи підуть на це, пам’ятаючи, що можуть опинитись у схожій ситуації. Та й тренери та гравці, бачачи такі ляпи, також обиратимуть більш комфортні умови для себе, приміром ближче до словацького кордону. А саме за кількістю та результатами команд у турнірах вищого рівня футбольна громадськість бачить і рівень того чи іншого регіону Закарпаття.

 

Команді з Виноградівщини, яка також постійно проводить непогану селекційну роботу з молодими талантами зі свого району, гріх було не скористатись із цього всього. Тільки надзусилля лідерів команди, дозволила господарям провести цей поєдинок на зустрічних курсах із перемінним успіхом. Спочатку високий Макара кілька разів суттєво загострив ситуацію попереду. На 9-й хвилині Любомир пробив із 12-ти метрів у лівий кут. Ігнатишин у падінні зреагував. Через чотирнадцять хвилин не менш гідна відповідь від господарів, коли Зан, на завершенні атаки по центру влучно пробив. Дубровка відбив. Великошич додавав у лівий кут, та м’яч полетів зовсім поруч зі стійкою.

 

На 28-й хвилині Макара на довгому кроці звільнився від опіки опонентів, на завершенні атаки по центру, й пробивав у дальній нижній кут. Ігнатишин не зміг парирувати, та його від голу врятувала стійка. Через шість хвилин під час індивідуальної боротьби в карній зоні «Копані» Совтана та Келемена, м’яч влучив другому з них у руку. Гала показав на одинадцятиметрову позначку. Петер пробив у правий кут. Дубровка відбив.

 

У другому таймі господарі виглядали дуже важко на ногах, та з останніх сил намагались робити опір і йти вперед. Команду за собою вели вперед Бобик, Петер та Марко, який вийшов на заміну й суттєво виділявся свіжістю в діях. А от Зану, Ільницькому та Попу та ще кільком гравцям було дуже важко щось створювати й помилки в передачах не забарились. Суперник чекав свій шанс і сповна скористався ним ближче до середини тайму. Кілька стандартів дали можливість пристрілятись, а один з них дозволив навіть забити. Михайло Свищо сильно пробив зі штрафного з правого флангу під поперечину й Ігнатишин не зміг відбити цей постріл – 0:1.

 

Та господарі все ж не опустили рук і ціною надзусиль провели кілька непоганих позиційних атак. Одна із них, правим флангом зі зміщенням до лівого краю штрафного майданчика, завершилась реультативним ударом Марка в правий кут – 1:1. Через чотири хвилини новий наступ по центру за участю Петера, Бобика та Великошича й останній із них влучив у лівий кут. Дубровка відбив. Ростислав був близьким, щоб додати метрів із пяти, та в останню мить Іван все ж зумів випередити його й забрати м’яча до рук.

 

На 78-й хвилині Бобик подав із кутового з правого флангу, а Великошич ударом головою метрів із восьми підкорегував круглого в лівий кут. Дубровка у падінні зреагував. Через п’ять хвилин було ще небезпечніше, коли Марко прострілив із лівого флангу на одинадцять метрів, а Петер із правої сильно влучив у правий кут без шансів для воротаря, якого від голу врятувала тільки стійка його брами.

 

У кінці другого тайму втома господарів знову стала ще більш помітною, коли суперники без надзусиль тікали в контратаки. Дві з них цілком могли бути, а одна стала, результативною. На 86-й хвилині на завершенні атаки лівим флангом Міговк віддав на хід Івашку, а Ерік сильно цілив у ближню дев’ятку, та м’яч полетів поруч зі стійкою. Та практично в останній атаці Макара вчергове на широкому кроці залишив усіх позаду по правому флангу й вколотив м’яч у дальній кут, спантеличивши навіть найповажніших фанів, які очікували, що саме їх улюбленці заб’ють, і вони довго не могли заспокоїтись та шукали винних як серед своїх, так і чужих.

 

Однак, знову ж таки слід зазначити, що причина цього результату комплексна. Фактично вбита попереднім матчем функціоналка господарів. Тренер, перебуваючи під шаленим натиском як на мене не зовсім розуміючих тонкощів футболу фанів (деякі з яких навіть не були двома днями раніше на фіналі кубка району й не бачили, як тоді, під опором більш класних суперників, гризли газон зарічанці), був змушений обрати атакувавльну модель, хоча в такому стані своїх гравців підійшла б і тактична схема з більш насиченим захистом. Тренер «Копані» все це знав і обрав єдино вірну тактику з швидким атакувальним стержнем, яка й спрацювала саме тоді, коли відігратись уже не було ні часу, ні сил, що дозволило здобути першу виїзну перемогу в чемпіонаті та суттєво покращити турнірні перспективи.

 

Та спочивати на лаврах підопічним Михайла Фурика не доводиться, бо далі доведеться вдома приймати потужний «Нижній Коропець» перемога над яким буде для клубу з Виноградівщини за честь та дозволить сповна реваншуватись за поразку на Мукачівщині в першому колі. А от у «Заріччя» ще більш принципове протистояння в Кінчеші: по-перше, треба реваншуватись за домашню поразку від «Сокола» в першому колі, а по-друге, реабілітовувати весь футбол Іршавського району за зовсім не обов’язкове фіаско, яке сталось 26-го серпня. Навіть нічия в столиці закарпатської автоторгівлі дозволить порадіти найвідданішим фанам зарічанців, а перемога стане найкращим святом для всіх уболівальників із Іршавщини.

 

 

Арбітр – Мирослав Гала

Асистенти – Віталій Лофинець та Василь Готько

Делегат ФФЗ – Георгій Жбора

 

26 серпня, с. Заріччя, стадіон «Колос», ясно, 500 глядачів

 

«Заріччя» – «Велика Копаня» – 1:2 (1:1)

 

Голи: Марко, 65 – Свищо, 62, Макара, 90+2.

 

«Заріччя»: Василь Ігнатишин, Юрій Костак, Аркадій Гасинець, Олександр Поп, Владислав Машіко, Іван Ільницький, Рудольф Петер, Назарій Бобик, Олександр Совтан, Василь Зан, Ростислав Великошич

Запасні: Владислав Волошин, Іван Марко, Михайло Греба, Іван Шерегій, Василь Фельцан, Василь Шерегій, Юрій Сокач, Корпош

тренер – Микола Цимбал

 

«Велика Копаня»: Іван Дубровка, Ерік Івашко, Тарас Тромбола, Михайло Міговк, Іван Келемен, Любомир Макара, Ігор Попов, Іван Фурик-молодший, Іван Фурик-старший, Михайло Свищо, Руслан Лемак

Запасні: Михайло Дорогі, Ігор Агапітов, Михайло Пилип, Вдадислав Кікало,

тренер – Михайло Фурик