У господарів у порівнянні з завершенням першого кола відбулись певні кадрові зміни. Головна втрата – відсутність досвідченого Романа Гобони. Натомість прийшли не менш відомі на теренах Центрального Закарпаття виконавці – головна зірка «Білок» і екс-гравець «Бужори» Рудольф Петер та юний проспект із Іршави Назарій Бобик, який у першому колі активно стукав у насичений легіонерами основний склад бужорців. Також свій дебютний матч провів молодий амбітний тренер Микола Цимбал, вплив якого вже відчувається в окремих діях зарічанців.

 

Та хвороба стартових хвилин, яка дошкуляла команді з Іршавщини в домашніх матчах у першому колі, коли пропускали і щоразу доводилось наздоганяти, ще не зовсім пройшла. Була мокра погода й будь-який гол міг стати фатальним щодо здобуття результату. При цьому, ахілесовою п’ятою зарічанців залишаються стандарти від суперників. Новодавидківці заробляли їх чимало, особливо з правого флангу, й добре для господарів, що опоненти змогли реалізувати тільки один із них – перший, а в решті обійшлося локальними «пожежами». Після прострілу від Човрія в карну зону найспритнішим виявився новодавидківський Неймар – Лозинець, який влучив точно в правий кут – 1:0. На трибунах відчувалось розчарування від місцевих фанів, що все відбувається так, як було в першому колі.

 

Та господарів не надто збентежив цей гол і вони почали планомірно захоплювати центр поля, на що активно працювали Поп, Ільницький, Шерегій, Бобик, Петер та Зан. Більшість атак завершував Великошич, та Ростиславу досить довго не вдавалось довести справу партнерів до логічного завершення. Натомість спрацював класичний фланговий простріл мабуть від одного з кращих гравців першого тайму Зана, який перед тим фінтами розправився на правому краї з кількома опонентами. На цю не надто високу передачу неподалік одинадцятиметрової позначки відгукнувся Петер і ударом головою спрямував м’яч під праву стійку, змусивши численну фан-зону господарів шаленіти від задоволення – 1:1.

 

Далі гра трохи вирівнялась і до перерви команди мали майже рівну кількість нагод. На 22-й хвилині Зан, на завершенні атаки правим флангом, віддав коротко й лівіше на Петера. Рудольф майже на правому куті штрафного майданчика звільнився, з допомогою дриблінгу, від кількох опонентів і віддав на Ільницького. Іван завдав підступного удару з рикошетом від суперника метрів із 14-ти. Горчак був не готовий до такого «мокрого більярду», та на його щастя м’яч, хоча й зовсім поруч, та все ж оминув стійку із зовнішнього боку.

 

Через чотири хвилини Зан буквально «вигриз» поліеританову кулю метрах у сорока від чужих воріт і віддав лівіше на Петера. Рудольф завдав не менш підступного удару метрів із 20-ти й знову з присмаком рикошету, на який Горчаку було важко навіть виставити рукавички. Та «Боги Капа-Кабани» й цього разу змусили м’яч відскочити зовсім поруч зі стійкою.

 

На 37-й хвилині у підопічних Качура був шанс знову вийти вперед. Лозинець, якого постійно переслідували мінімум по два опоненти, зміг звільнитись на якусь мить і завершив атаку лівим флангом зі зміщенням управо ударом із середньої відстані. Волошин тільки поглядом супроводжував політ круглого, та на його щастя той оминув ворота біля правої стійки. Через три хвилини партнери дальнім пасом знайшли Великошича, який із допомогою фінтів проривався до воротарського майданчика й суперникам залишилось тільки порушувати правила. Гецко без вагань вказав на центр штрафного майданчика. Шерегій пробив по центру, та вже за мить весь стадіон зрозумів, що Беланова з Василя в цей день не вийде, бо Горчак хоча й падав до лівої стійки, та не надто реактивно й зумів корпусом зупинити політ м’яча.

 

«Шишкін, Шишкін? Міняй го гет!», – почулося з трибун. Та знімати з гри ключового виконавця півзахисту проти такого суперника – це одразу підняти білий прапор. Тому в Цимбала були інші плани щодо Василя. Через дві хвилини після «одинадцятиметрового інфаркту» фани господарів могли взагалі отримати привід піти додому, коли Лозинця знову вивели на вбивчу ударну позицію. Та коли Михайло вже був готовий упритул «розстрілювати» Волошина, його тезка Брич буквально «вирізав», як серпом, м’яч від нього з-під ударної ноги й залишив для господарів надію на другий тайм.

 

Початок другої половини матчу пройшов за переваги господарів, тому не дивно що й моментів було більше біля воріт Горчака. І знову спрацювала прострільна передача з правого флангу, на яку на протилежній стійці відгукнувся Шерегій, який ударом із близької відстані нарешті вивів господарів уперед – 2:1. Через дві хвилин подібний епізод стався біля протилежних воріт. Човрій зі штрафного з правого флангу подав на ділянку перед лінією воротарського майданчика, де Ковач підкорегував м’яч у лівий кут. Та за мить до цього асистент арбітра підняв прапорець. Ще через п’ять хвилин Балаж пробив зі штрафного трохи вище поперечини.

 

На 73-й хвилині Лозинець заробив право на кутовий із лівого флангу, а Качур Євгенович подав на дальню стійку. Кампов ударом головою в падінні, метрів із п’яти, буквально розстрілював зовсім порожній ближній кут, та круглий полетів у сантиметрах над поперечиною. Захист зарічанців, трохи підсилений Сокачем, хоча й досить відчайдушно, та все ж продуктивно, відбивався. А далі спрацювала одна зі швидких контратак по центру, за активної участі Зана та Великошича. Василь віддав коротку передачу на хід Ростиславу, а той промчав уперед та трохи правіше й метрів із 12-ти потужно пробив поруч із руками, виставленими Горчаком – 3:1.

 

На другій доданій арбітром хвилині Лозинець заробив право на штрафний удар із лівого флангу, а Човрій обвідним ударом, дуже небезпечно, пробив у сантиметрах над дальньою дев’яткою. Перемога дозволила підопічним Цимбала зберегти медальну зону на відстані двох-трьох перемог від себе.

 

 

Арбітр – Сергій Гецко

Асистенти – Андрій Сімку та Соболч Алмашій

Делегат ФФЗ – Іван Кампов

 

20 серпня, с. Заріччя, стадіон «Колос», ясно і спека, 450 глядачів

 

«Заріччя» – «імені Ференца Медвідя» – 3:1 (1:1)

 

Голи: Петер, 5, Шерегій, 51, – Лозинець, 2.

 

«Заріччя»: Владислав Волошин, Олександр Поп, Аркадій Гасинець, Юрій Костак, Михайло Брич, Василь Зан, Іван Ільницький, Рудольф Петер, Василь Шерегій, Назарій Бобик, Ростислав Великошич

Запасні: Владислав Машіко, Іван Козуб, Михайло Греба, Юрій Сокач, Василь Фельцан, Іван Фельцан

тренер – Микола Цимбал

 

«імені Ференца Медвідя»: Олександр Горчак, Олександр Олексик, Сергій Кампов, Михайло Орос, Євген Євгенович Качур, Олександр Балаж, Владислав Човрій, Михайло Ковач, Михайло Ковтун, Едуард Варга, Михайло Лозинець

Запасні: Михайло Янкович, Сергій Глива, Мирослав Ломага, Василь Качур, Євген Качур

тренер – Василь Качур