У футболі трапляються випадки, коли голкіпер забиває гол... Але щоб воротар виходив у основі в якості форварда - поодинокі випадки. У Володимира Овсієнка такий досвід є. UA-Футбол знайомить читачів з ветераном воротарського цеху.

- Ви вже проводите в Угорщині третій сезон. Відчуваєте себе легіонером чи вже приймають як свого?
- Ні, легіонером себе не відчуваю. У мене мама угорка, а тато українець, я досконально володію угорською мовою. Влився в колектив я буквально з першого дня, тим більш, що в 2010 році півроку я вже виступав в "Ньїредьхазі". На жаль, в тому сезоні ми вилетіли з елітного дивізіону Угорщини. З того часу у мене залишилося багато старих знайомих, включаючи керівників і тренерів.

- Ось яке питання цікавить. Чи є у Вас в команді тренер воротарів чи Ви є наставником для своїх молодих партнерів?
- Тренер воротарів у нас в команді є. Буквально недавно прийшов новий тренер. У "Ньїредьхазі" є своя академія, ось звідти він і прийшов. З червня ми працюємо вже з ним. Попередній тренер пішов працювати в академію "Дебрецена". З ним у мене залишилися дуже хороші і теплі стосунки. Але звичайно, і я ділюся своїм досвідом, і допомагаю. У цьому сезоні я основний голкіпер команди, у мене два дублера - два молоді хлопці. Допомагаю тренеру воротарів передавати досвід. Йому подобається наш - український менталітет, завжди говорить молодим товаришам, що треба працювати так, як старші і завжди приводить мене їм у приклад.

- Ще в минулому сезоні Ви виступали у вищому дивізіоні, чому клуб відправили аж у третій?
- Проблема не у фінансовому стані клубу. Проблема - в боргах старого керівництва. Розповім в двох словах. Був один бразильський легіонер, я ще з ним грав у 2010 році. Йому не виплатили зарплату, і він подав скаргу в УЄФА. Рішення асоціації зобов'язувало клуб розрахувати з боргами в якісь терміни, але щоб в даній ситуації розібралася угорська федерація. Остання ж, у свою чергу, нічого не зробила. І десь в кінці квітня - початку травня Федерація вирішила скоротити вищий дивізіон з шістнадцяти команд до дванадцяти ... Підозрюємо, що в деяких юридичних моментах є і провина клубу, але моя особиста думка, що тут втрутилися справи політичні. Крім нас виключили ще "Дьор", який один з провідних угорських клубів, що мав могутніх спонсорів, таких як "Audi". З чотирьох клубів, яких виключили, тільки наш клуб зміг надати всю бухгалтерію і звіт по зарплатах, але це не допомогло, і нас виключили з вищого дивізіону. Зараз, наскільки я знаю, йде судовий процес. Є надія, що клуб його виграє, але це не поверне нас в еліту, а тільки буде виплачена компенсація власнику за незаконне виключення з найсильнішої ліги Угорщини.
 

- У еліту доведеться повертатися за спортивним принципом?
- Так. Коли стало ясно, що ми не зможемо виступати в еліті, тренер обдзвонив всіх гравців, і з минулорічного складу нас залишилося всього дев'ять чоловік.

- У Вас у складі легіонери з Гондурасу, Камеруну, Сербії та всі досвідчені. Тренерський штаб зробив ставку на досвід легіонерів і угорську молодь?
- З нами на зборах було дуже багато молоді з нашої академії, але буквально всього чотири-п'ять осіб змогли себе проявити. Висловлю думку головного тренера, він розчарувався в молоді, тому що, він вважає, що в 18-19 років у третій лізі Угорщини вже треба гідно грати, щоб тренер міг довірити місце в складі. У нас же виходить, що за півроку всього 12-13 чоловік грають практично беззмінно і в чемпіонаті, і в Кубку, де ми дійшли до ¼ фіналу.

- Але все ж Ваша команда йде на першому місці в чемпіонаті ...
- Так. Але, підтискає нас один конкурент ... Нам хотілося, щоб всі п'ятнадцять ігр пройти без поразок, але самі винні ... Молодь не змогла себе проявити, та й травми, і втома позначилися. Ще одна домашня нічия була прикра, вигравали в першому таймі 2:0, а зіграли 2:2.

- Скільки команд підвищується в класі?
- Дві. У третьому дивізіоні є три групи, ось з кожної по дві команди підвищаться в класі. Цим самим розширитися другий дивізіон.

- Два роки тому Ви вигравали чемпіонство в першому дивізіоні. Чим нагороджували?
- Точно так як в Україні. Пам'ятаю, коли ще з "Закарпаттям" вигравав нашу Першу лігу, то тоді вручали медалі та присуджували "Майстрів спорту". Також і в Угорщині.

- В одному з матчів минулого чемпіонату був досить цікавий випадок, коли тренер випустив Вас в якості форварда.
- До сьогоднішнього дня, де б ми не грали, вдома чи на виїзді, скрізь мене кличуть у чужу штрафну, щоб я підключався до атак. Там вийшла цікава ситуація ... Матч був перенесений на весну з осінньої частини чемпіонату, а за регламентом могли грати тільки ті гравці, які були заявлені на осінь. У нас же багато хто пішов під час зимової перерви. Нас на ту гру назбирали з трьома воротарями і з трьома юніорами всього 14 чоловік. Я вийшов в основному складі на позицію форварда. Відіграв 82 хвилини, але потім схопила судома, і я попросив заміну. Всі залишилися задоволені і пам'ятають той матч. На післяматчевій прес-конференції тренер мені вручив ту футболку в знак пам'яті. Дуже приємний момент.

- Зараз до середини лютого в угорському чемпіонаті перерва. Де проводять збори угорські команди: на батьківщині або в більш теплих країнах?
- Весь час, скільки я граю в команді, кожну зиму ми на десять днів вилітаємо до Туреччини. Ось і зараз нас збирають четвертого січня, а 22-го ми вже летимо до Туреччини до 2 лютого. 10 лютого граємо першу гру чвертьфіналу Кубка Угорщини, а 14-го стартує друге коло чемпіонату.

- Хто суперник в Кубку?
- "Дебрецен". Це для нас самий-самий незручний суперник. Скільки б я не грав проти нього, що в 2010, що в товариських матчах, що торік, менше трьох голів ми не пропускали і постійні програші. Ми хотіли будь-якого іншого суперника, але нам на жеребкуванні випав "Дебрецен". Треба щось придумувати і проходити далі. Клуб з третього дивізіону потрапив у кращі вісім команд - це гідний результат!

- Своє майбутнє пов'язуєте з Угорщиною чи з Україною?
- Чесно скажу: з Угорщиною ...

- Чи не замислювалися про кар'єру тренера?
- Замислююся. Цього року не встиг подати документи. А ось у наступному зберу всі документи для отримання ліцензії, буду починати вчитися. Слава Богу, в клубі до цього ставляться з розумінням, і всіляко мене підтримують, але хоча мені вже 37 років відчуваю в собі ще багато сил і фізичних, і психологічних, і моральних, хотілося б ще пограти, але вже дивлюся в майбутнє. Хочу закінчити курси тренерів, і працювати з воротарями.

- Перетинається з українськими футболістами, які грають в Угорщині?
- Грає в другому дивізіоні Володя Корнутяк, ми з ним грали разом за ужгородське "Закарпаття", а так більше і не знаю нікого ...

- Давайте повернемося до українського періоду кар'єри ... У складі "Закарпаття" Ви дебютували в матчі проти київського "Динамо" в чемпіонаті України. Пам'ятаєте той матч?
- Дуже добре пам'ятаю - це незабутні емоції. Тоді головним тренером у нас був Юрій Миколайович Калитвинцев, а допомагав йому Сергій Сергійович Шматоваленко. Навіть не знаю як так вийшло, але на тому тижні у мене буквально нічого не виходило на тренуваннях. Відчував себе якимось слабким. І тут гра з "Динамо", а у нас №1 був Андрій Ковтун, другим - Всеволод Романенко, я ж тільки третій воротар. Працювали, працювали, на установці називають склад і у воротах Овсієнко. Ну все, долоньки почали потіти, переживання ... Добре хоч партнери підтримали: Віктор Леоненко, Саша Радченко, брати Маковські. Думаю, дебют вийшов вдалим, зіграв на пристойному рівні, хоча і програли 1: 2.

- Програти 1: 2 "Динамо" Лобановського не соромно ...
- Згоден. Так, так ще Валерій Васильович тоді був динамівським тренером.

- Деякий час Ви також провели в харківському "Металісті", що скажите про роботу з Олександром Заваровим?
- Дуже приємно було з ним працювати. Найбільше запам'яталося, що у нас завжди було багато жартів і веселощів, але коли робота, то тоді всі серйозно працювали. Заваров умів усе це розділяти, всі приходили на тренування з гарним настроєм і викладалися. Колектив у нас тоді непоганий підібрався: Саша Призетко, Женя Варламов, Лаша Джакобія. Дуже приємні спогади залишилися у мене від Харкова і проведених там півроку. Потім прийшов Мирон Богданович і більшості хлопців довелося піти ...

- Граючи в київської "Оболоні", Ви мали постійну ігрову практику. Що змусило вас піти в Охтирку, змінити столицю на райцентр?
- Були свої ньюанси. З Юрієм Вільйовичем Максимовим були хороші стосунки, але там керівництво команди ... Як би пояснити ... Ну не дуже я їм подобався ... Максимов робив для мене все можливе, скажу прямо: не раз вислуховував за те, що ставив мене в основний склад. Він реально дивився на речі, вибирав того, хто кращий і більше принесе користі команді, той і ставив у основний склад, а не дивився на думку керівництва.

- Після Охтирки вже у Вас почався угорський період ...
- Півроку в Охтирці я був основним. На першу гру в новому сезоні ми поїхали на виїзд до Олександрії, вночі в мене піднялася температура майже до 40 градусів. Місце у воротах зайняв Максим Лавренюк і він відіграв досить добре - на нуль. І далі грав він, до певного моменту. Потім мене поставили на гру у Львові, нещасливу для мене. До 80-ї хвилини ми грали з ФК "Львів" 0:0, а потім серйозна травма - коліном мені заїхали в обличчя. Десять днів я провалявся в лікарні, потім була епідемія грипу - матчі перенесли і я вже навіть не повертався в Охтирку. Поїхав до Угорщини. Знайомі подзвонили і сказали, що потрібен воротар. Приїхав на перегляд, я сподобався, і ми підписали контракт.

- Яка інфраструктура в "Ньїредьхазі"?
- У клубу є своя академія, а так міцний середняк, навіть за мірками елітного дивізіону. У нас прекрасна тренувальна база, два красивих зелених поля, штучне поле, центральний стадіон – великий, красивий.

Знімаю капелюха перед власником нашого клубу, він робить все можливе, щоб ми, крім футболу, ні про що не думали.

- Який підхід у власника до клубу, як до іграшки чи як до бізнес проекту?
- Клуб - бізнес проект. Президент намагається залучити інвесторів, у нього самого велика логістична компанія, він один з найбагатших людей Угорщини і розглядає клуб тільки як бізнес проект.

- Віддача від уболівальників є?
- Дуже приємно, що наші вболівальники не залишили клуб, коли нас виключили з вищого дивізіону. Хочу сказати, що торік вболівальники не ходили на стадіон, саме ультрас. Була домовленість у всіх ультрас - вони страйкували проти введення іменних карток для вболівальників. Хоча, ті картки коштували копійки, але справа принципу і жоден клуб в Угорщині ультрас не підтримували в минулому чемпіонаті. Цього року картки скасували, тому що відвідуваність помітно знизилася.

Зараз навіть на виїзд приїжджають по 150-200 чоловік, хоча це третій дивізіон. Про домашні ігри і говорити нема що ... Фаєр-шоу, банери і від свистка до свистка божевільна підтримка, на гру приходять по 2-3 тисячі вболівальників, повторюся, це третій за силою дивізіон Угорщини.

Джерело