Дві новини на Іршавщині – одна погана, друга хороша. Перша – Бандурович знову, як і вминулі роки, забив на іршавському «Авангарді». Друга краща – цього разу він забив не «Бужорі», а за неї рідну й дорогеньку. Доклали до цього зусиль як тренерський штаб, так і керівництво Іршавської ОТГ, що в цьому році виділило чималу суму на розвиток своєї головної команди. Прагнули повернути й інших своїх зірок еліт-класу: Андрія Ломагу, Чедрика й Остафійчука. Поки відклали з причини кращої фінансової спроможності меценатів інших регіонів. Натомість, поступово додали в команду цілий ряд дуже якісних гравців. Чого тільки вартий екс-гравець «Ужгорода», «Берегова» й «Боржави» Юрій Каганець, про відбори м’яча яким у Довгому й Берегові складали легенди. Ще одне надбання – найталоновитіший юний «довжанський мотор» Віталій Сурмач, який засвітився на всеукраїнському рівні за «Мукачівську футбольну академію» й відсутність якого в складі «Боржави» стала одним із ключових факторів переходу команди в першу лігу. Не менш гідною є поява тут Дядюка та Котляра. Перший пограв на всеукраїнському рівні за ту ж команду, що й Сурмач, а другий був колись близьким до повноцінного входження до основи «Севлюша», однак не витримав темпу тренувань Слюсара і ледь не кинув грати на обласному рівні взагалі. Дивом тренери молодіжного «Севлюша» зуміли в прямому сенсі реанімувати Богдана в футбольне життя, а в Іршаві молодий проспект із Олешника може довести ще багато чого.

 

Зовсім інша «картина Рєпіна» в Хусті, де міська й районна влада поки тільки, висловнюючись новітнім сленгом «глибоко стурбована й занепокоєна» тим, що Йосипу Браєру ніяк не вдається створити команду-мрію. Як і раніше, знову формується колектив майже з чистого аркуша. Із попереднього матчу зимової першості тоді ще «Оболоні-2» проти знову зниклої з обласних небосхилів «Веховини» залишились Скляр, Бучок, Форкавець та Росоха, з тодішньої лавки запасних вигулькнув у основі ще Юрій Галай. По минулорічному чемпіонату добре пам’ятаємо також Михайла Дьордяка й Михайла Алексика, а інші – нові обличчя. Із недалекого «Вишкова» перейшов Глібчук, а із молодіжного срібного «Севлюша» в рідне місто повернувся один із найталановитіших юних футбольних проспектів Хуста – Ерфан. Прізвища решти прибулих не надто зіркові й мало про що говорять.

 

Цей матч довів, що «не посіявши поле, урожаю не збереш». Із перших хвилин господарі захопили центр поля й дуже зрідка дозволяли опонентам перехоплювати ініціативу. Найбільше дошкуляв Сурмач: немов на баяні грав, так залишав позаду опонентів на лівому фланзі. Постійно шукав позицію для удару Котляр. Надійний тил забезпечили Чубірка, Каганець та партнери. Молодший Ломага хоча й не біг як Віталій, та частенько вирізав передачі вперед, ніби натякаючи «Братуха Андрюха повертайся з Виноградова домів». Усе, що відбувалось на контролі тримав «Бандура» й під магнетичним впливом Рацина спрямовував події в потрібне русло.

 

Утім, господарі не форсували події, тому спочатку здавалось, що хоча б ненадовго станемо свідками рівного поєдинку. Перший більш-менш прицільний удар стався на 8-й хвилині, коли Кормош пострілом метрів із шістнадцяти повз праву стійку завершив атаку правим флангом зі зміщенням до центру. Через дві хвилини Сурмач перехопив м’яч недалеко від свого штрафного майданчика й дальнім пасом віддав на Котляра, який міг вибігати один-в-один, та Скляр вчасно вийшов і кинувся в ноги. Ще через чотири хвильки Богдан завершив атаку по центру ударом з лівого кута штрафного майданчика в ближній кут. Омельян зачепив і м’яч, який рикошетом вилетів за ворота. Гол назрівав і народився з шикарної атаки. Сурмач учергове безапеляційно промчав по лівому флангу й віддав на дальній кут воротарського майданчика на Бандуровича. Іван міг вколочувати в сітку, та коротко прострілив лівіше на Котляра. Богдану залишалось метрів з двох не повторити подвиг Балога з «Вільхівців» – 1:0.

 

Далі стався подвійно прикрий епізод для гостей: пропустили й втратили ключового виконавця. Бандурович опинився на вістрі, вчасно відгукнувшись на дальній пас від пратнера. Іван був першим на м’ячі й пробив результативно. При цьому Омельян також вибігав і не зміг уникнути стику. Якщо Бандурович навіть не особливо відчув контакт і святкував гол, то Омельян впав, тримаючись за коліно й залишив стадіон у кареті швидкої. Іван вибачився перед опонентом «за міцніші ноги», над якими не інакше як лисичівські ковалі в день його народження попрацювали. Далі «вигрібати з сітки» довелось Ерфану. Наступний пас на Бандуровича на лівий край штрафного майданчика й цього разу Іван без зіткнення пробив повз Віталія, що намагався вийти на перехоплення й оформив дубль – 3:0.

 

Пивовари спробували відповісти через вісім хвилин, коли Розтока пробив із ділянки перед лінією штрафного майданчика над поперечиною. Та вже за мить гості з Хуста виймали вчетверте. Сурмач на лівому фланзі обіграв Дьордяка, й далі у стилі Ярмоли змістився до центру та метрів із шістнадцяти влучив у лівий кут – 4:0. Далі ще й минулорічний партнер хустського Віталія, той що Котляр, додав йому прикрості. Нападник скористався коротким пасом від Бандуровича й ударом метрів із вісімнадцяти також додався до авторів дуплетів та підсумував перший тайм – 5:0.

 

У другому таймі іршавці продовжили контроль м’яча переважно на чужій половині. Уперед особливо не рвались, та коли виникали слушні нагоди, то змушували Ерфана та партнерів працювати в поті чола. Цілу купу нагод мав Руснак, та в цей день Олегу, як кажуть у нас «чомусь не пішло». Міг взяти хет-трик Бандурович, та відклав свою гармату на інші ключові матчі.

 

На 76-й хвилині свою найкращу нагоду в грі створила «Оболонь», коли чи не найактивніший Галай завершив атаку правим флангом ударом метрів із двадцяти п’яти над ближньою лівою дев’яткою. Дядюк ніби й контролював, та якби у ворота, то хто-зна. Цей епізод трохи підзавів господарів. Кохан якісно прострілив із правого флангу на дальню стійку, де Кинів влучив у ближню шістку. Ерфан не встиг зміститись і знову витяг із сітки – 6:0.

 

До завершення дві нагоди мав Ломага. На перший влучний його удар метрів із тридцяти в правий кут, із передачі Полянського, воротар зреагував. За мить до фінального свистка Кинів прострілив у центр і Мирослав метрів із десяти влучив у той же кут. Ерфан у падінні намагався дістати, та від рук залетіло в сітку й оформило, цитуючи уболівальників «Такого рахунку в плюсі в Іршаві не було вже давно!» – 7:0.

 

 

Арбітр – Мирослав Гала

Асистенти – Віталій Лофинець та Дмитро Моісеєнков

Делегат ФФЗ – Василь Козик

 

21 квітня, стадіон «Авангард» , + 25 градусів, 400 глядачів

 

«Бужора» Іршава – «Оболонь» – 7:0 (5:0)

 

Голи: Котляр, 16, 44, Бандурович, 17, 34, Сурмач, 43, Кинів, 79, Ломага, 90.

 

«Бужора»: Володимир Дядюк, Дмитро Чубірка, Дмитро Жуков, Юрій Каганець (Михайло Полянський, 60), Станіслав Кохан, Василь Кормош (Іван Ільницький, 72), Іван Бандурович, Віталій Сурмач, Богдан Котляр (Василь Кинів, 55), Мирослав Ломага, Олег Руснак.

Запасні: Іван Костак, Василь Луця, Валерій Завадка, Василь Маринець.

тренер – Михайло Рацин.

 

«Оболонь»: Омельян Скляр (Віталій Ерфан, 22), Михайло Бучок, Тарас Форкавець, Микола Росоха, Юрій Галай, Валентин Грицищук, Василь Глібчук, Назарій Пригара, Едуард Ростока, Михайло Дьордяк, Михайло Алексик.

Запасні: Михайло Чічіна, Дмитро Хаджішвілі.

тренер – Василь Форкавець.

Євген СВИЩО для «Lobda.at.ua»