Суперник ужгородців провів не так багато спарингів. У березні Коломия взяла участь у "Кубку Підгір'я", але здобувши максимальний результат на груповому етапі у вирішальних матчах вже не зіграла. Можливо на це вплинув неприємний інцидент, який стався в середині березня - команду обікрали.
 

Власне, із цього краю походять такі відомі майстри, як Петро Слободян («Динамо» Київ, «Дніпро», тренер «Оболоні»), Роман Григорчук («Прикарпаття», «Санкт-Пельтен», «Кривбас», тренер «Вентспілса», запорізького «Металурга», «Чорноморця» та «Габали»), Сергій Турянський («Прикарпаття», «Ниви» Тернополя та Вінниці, «Ньїредьгаза», національна збірна України), Юрій Мартищук («Спартак» Івано-Франківськ, «Карпати», «Зоря», «Чорноморець»).

Нині місто представляє команда «Покуття». Вона посідає пʼяте місце у чемпіонаті аматорів, залучає перспективну юнь та мріє про славне майбутнє коломийського футболу. Про все це нам розповів головний тренер коломийського клубу Любомир Корнута.

– Любомире Васильовичу, як проводить зиму «Покуття»?

– Поки що не зіграли жодного матчу, однак наші гравці без діла не сидять: вони задіяні у футзальних змаганнях чемпіонатів України та області. Тому, щоб уберегти їх від травм, ми вважаємо недоречним смикати їх з одного покриття на інше. Щодо зборів, то, виходячи із фінансових можливостей, шукаємо підходящі варіанти, щоб команда разом зібралася й проживала. Це ж аматорський рівень, кожен із наших футболістів працевлаштований, тож важливо знайти оптимальний час для усіх, щоб можна було спокійно готуватися до початку другого кола.

– Які завдання будете мати на весняну частину сезону?

– Як показала практика, всі команди Групи 1 – приблизно одного рівня. Звісно, відрив від трійки лідерів суттєвий, але тільки час покаже чи вдасться нам вийти у фінальну пульку. Зважаючи на те, що цим складом «Покуття» грає тільки перший рік, будемо ставити завдання перемагати у кожній грі й набувати досвіду.

– Зміни у складі будуть відчутними?

– Наразі у нас одна суттєва втрата – наш напівоборонець Володимир Борисевич підписав контракт із друголіговим «Прикарпаттям» (Івано-Франківськ). Інші гравці станом на даний момент залишаються у нас, а вже ближче до зборів ми розпочнемо перегляд потенційних новачків. Маємо на меті подивитися у ділі тих людей, яких ми помітили за останній час, тому що хочемо посилитися гідними футболістами.

– Тобто, селекційна кампанія буде суто точковою?

– Так. Шукаємо форварда, атакувального гравця сучасного типу. Ну, а ще будемо вирішувати проблему Борисевича – відпустивши на підвищення такого футболіста, тепер спробуємо награти на його позиції в центрі півзахисту когось із наявних у команді людей. Загалом, не плануємо дуже багато змінювати, прийде 1-2 гравці.

– Вивчаючи кадровий потенціал вашої команди, звертаю увагу, що серед гравців більшість не просто земляки, а саме місцеві вихованці. Використовуєте коріння вимушено чи така клубна філософія?

– Власне, така вона й є. Наші хлопці повинні не просто проводити час на полі, а грати, відчуваючи, що до них є інтерес і їхня гра має перспективи. Тому постійно цікавимося вихованцями нашої ДЮСШ, залучаємо їх. Ось нині підключали упродовж першого кола трьох юнаків, які постійно тренуються з нами. Випускали їх на кілька хвилин, щоб вони відчули, що таке дорослий футбол. Якщо чесно, це їм важко дається, але коли є довіра та підтримка, хлопці прогресують швидше. Потихеньку набираються досвіду та міцніють.

– Як у вас справи із так званою «пірамідою футболу»? З обласними клубами – як аматорськими, так і професіональним – товаришуєте, співпрацюєте, чи, буває, й ворогуєте?

– У нас нормальні робочі стосунки з усіма командами, з керівництвом обласної федерації, з професіональним клубом «Прикарпаття» – причому, як із його президентом, так і з тренерським штабом, гравцями. В принципі, є між нами взаємоповага й підтримка – і це відчувається. Є кілька гравців «Прикарпаття», які колись виступали в Коломиї, то навіть зараз вони, коли мають «вікно», приїздять на наші матчі, щоб підтримати «Покуття». Нині у друголіговій команді Івано-Франківська відразу декілька наших – коломиян: Василь Дербах, екс-гравець нашої команди Олег Веприк, віце-президент МФК «Прикарпаття» Олександр Дем’янчук.

– Хто підтримує ФК «Покуття» (Коломия)?

– Благодійний фонд «Покуття» Андрія Іванчука та міська рада в особі мера міста Ігоря Слюзара. Допомагає й приватний бізнес, друзі президента нашого клубу. Вони разом ідуть нога в ногу багато років і багато роблять для того, щоб наша команда прогресувала та йшла в майбутнє із сподіваннями на краще.

– Ваш футбольний клуб бере участь у чемпіонаті України серед аматорів та Другій (не Першій!) лізі чемпіонату області. Чому так?

– На першість області ми представлені фактично другою командою – грають наші юнаки. Це молода команда з перспективою, щоб готувати гравців до першої команди. Хоча вони ще діти, але отримують гарну ігрову практику та вже потихеньку залучаються до тренувань. Найкращі з них (ті троє, про яких я вже згадував) вже встигли дебютувати й на всеукраїнському дорослому рівні. На проміжному етапі Другої ліги Івано-Франківської області наша зміна йде п’ятою – граючи з дорослими суперниками, хлопці зростають і демонструють прогрес. Ми говорили з керівництвом і хочемо продовжити виступ клубних команд як на всеукраїнському, так і на обласному рівні. Бачимо, що це корисно молодим.

– А авторитетні місцеві футболісти допомагають вашій команді?

– Звичайно. Пригадуєте, як у сезоні 2010/11 «Карпати» (Яремче) яскраво виступили у Кубку України, вибивши рівненський «Верес», МФК «Миколаїв», та лише в третьому раунді з рахунком 4:5 поступившись луцькій «Волині»? Так от, тоді представник яремчан Андрій Олійник із 5 голами став найкращим бомбардиром всього кубкового сезону. Він і зараз у нашій команді, передає досвід молодим. І грає на пристойному рівні! У нас є іще декілька гравців більш старшого віку. Для молоді це приклад, завжди такі гравці у команді знадобляться.

– Відвідуваність у Коломиї досить пристойна, приємно бачити, що мало буває вільних місць. Чому нині рідко буває така глядацька активність в Україні?

– Важко сказати. Є й великі, глобальні, причини, а також є й свої – у кожного різні. У нас відвідуваність гарна тому, що грають місцеві футболісти. Якщо це свої хлопці, то приходять і їхні рідні, і колеги, і друзі – готові підтримати своїх. В інших командах, наскільки вивчаємо ситуацію, не так часто зустрінеш таку ситуацію, як у нас – щоб було так багато власних вихованців. Звідси й гарна підтримка.

У нас, навіть коли нема футбольних матчів, вболівальники заходять на стадіон – запитують про календар, жереб, цікавляться, як справи у команди. Коли є така відданість, то й команда хоче віддячити. Минулого сезону, після двох поспіль бронзових медалей, «Карпати» (Коломия) здобули обласне чемпіонство. Показували непоганий футбол, виграли з певним відривом, а головне – демонстрували комбінаційний, атакуючий футбол. Намагаємось радувати вболівальників, нерідко заради фанів хлопці «витягували» матчі, які могли програти. Наші фани для нас – велика втіха, тому й стараємося й на всеукраїнському рівні не опускати планки.

– До слова, як вам чемпіонат ААФУ? Адже місто Коломия давненько тут не було представлене, з часів, напевно, золотого сезону 2012 року…

– Враження – позитивні. Свого часу мені доводилося грати у цьому турнірі за команду «Лужани», маю з чим порівнювати: рівень організації тоді був не таким високим, як нині. Коли в групі по 4-5 команд, а потім – фінальний раунд на виліт, то не виходило набрати повноцінну кількість матчів на сезон. Нині ж календар такий, що ти можеш собі спокійно все планувати, розподіляти навантаження, турнірну стратегію вивіряти. Новий формат однозначно вдалий. Та й рівень мені сподобався. Я бачу, що зараз у кожній команді є цікаві гравці. Багато хто з них точно не загубився б і в лігах вищого статусу. Тож, якщо з якихось причин вони грають на аматорському рівні, значить, тут і клуби є цікаві, з хорошими можливостями. Тому й сам чемпіонат – конкурентний, непередбачуваний. В ігровому плані – це гідний турнір.

– Наскільки довго планує затриматися у ньому «Покуття»?

– Натякаєте на професіональний футбол? Скажу так: будинок завжди потрібно починати будувати з фундаменту. У нас, у Коломиї, на даний час основи ще немає – бракує тренувальних полів, їздимо тренуватися у сусідні села, де більш-менш нормальні поля. Газон центрального стадіону хочемо поберегти до офіційних матчів. Хочемо мати й власну базу, щоб усе було компактно, щоб можна було провести збори без виїзду. Тому наразі про професіональний рівень говорити, напевно, передчасно. Хоча хочеться, звісно, дорости до нього…

Адже загалом Івано-Франківщина, і наше місто зокрема, багаті талантами: є гравці, які заслужили шанс спробувати свої сили на найвищому рівні. Для них нинішнє «Покуття» також дуже важливе, думаю бракувало такої команди, яка б давала можливість себе проявити молодим футболістам.