11:26 Реабілітувались за полянське непорозуміння (ФОТО, ВІДЕО) | |
|
Про те, яким драматичним виявився центральний матч другого туру вищої ліги Закарпаття, дізнавайтесь далі.
У цьому році «Вільхівці» набагато солідніше виглядають по складу, як у попередньому сезоні. Підопічні Бучка вже довели свою профпридатність у Кубку Закарпаття, де змусили скласти зброю не одного потенційного фаворита. Та останній вирішальний цвях у напис рідної назви на омріяному трофеї доведеться вбивати на полі суперника й це буде безумовно найважчий матч року для кращої команди Східного Закарпаття.
Своєрідною забійною репетицією до того, став цей виїзд на практично неприступний у минулому сезоні стадіон «Юність». Суперник більш ніж гідний і є безумовно найкращим колективом Закарпаття, за стабільністю результатів, у останньому п’ятиріччі й одним із кращих за цим показником у крайньому від нас десятиріччі, коли нижче певної планки, виставленої керівництвом клубу, не опускались. Єдине, на що нарікають «добропозичальні коментатори», що мало трофеїв відповідних до зібраного складу. Та причина банальна як весь закарпатський футбол, коли з’являються потужні колективи одно - , дво - або максимум три - річки й використовують усі наявні ресурси, щоб загребсти все в свої кладовки і далі або перетворитись на середняка (це найкращий варіант і як приклад «Ужгород» і «Поляна»), або на аутсайдера чи лідера нижчої ліги (цей рідший і хіба колектив із Ясіня приходить на думку), або що найчастіше взагалі зникнути з обласного обрію як з білих яблонь дим (тут найсвіжіший «Метеор», було й ФК «Мукачево», та навіть і про «Берегвідейк» і «Авангард» можемо згадати; «Де вони зараз гримлять? А переважно згадуються в трофейних билинах!»). Є й четвертий варіант останній найбільш позитивний – йдуть у регулярні (не кубок!) всеукраїнські змагання, та він скоріше виняток із нажитого. Однак і він вплинув на те, що 2017 рік і початок 2018 року не стали трофейними для Південної Пальміри Закарпаття.
Та найбільш дошкульним результатом, як на мене, були не ті, а стартова нічия в головних змаганнях року в Поляні. До слова, це вже не перша така стартова абракадабра, яку доводиться розплутувати тренерському штабу «Севлюша». У минулому році взагалі «знічиїлися» на очах власних фанів, тому мирова на виїзді з хоча й омолодженою, та все ж однією з чотирьох кращих команд «вишки» минулого року вже не така прикра, як та давніша. Реабілітовуватись довелось із ще більш не слабеньким колективом, який міг задати немало запитань Слюсару й як виявилось Валентину з підопічними й цього разу було на що відповідати.
Перший тайм пройшов у доволі рівній боротьбі з певними загостреннями то біля одних, то біля інших воріт. Господарі в своїх позиційних атаках використовували вже традиційні флангові атаки з середнім пасом або з діагональними дальніми передачами й прискореннями тих, хто їх отримував. Та Товт, Попадинець, Матяш, Крьока й Нергеш досить легко руйнували намагання команди в світлій формі створити щось яскраве попереду. Та все ж місцеві могли відкрити рахунок уже на 10-й хвилині, коли Пуканич нарешті пристрілявся з лівого флангу й намагався влучити у ближній верхній куточок. Гринишин був неготовий створити опозицію, та на його щастя м’яч хоча й трішки, та все ж полетів вище цілі. Після цього був досить курйозний епізод, у якому окрім гостей «взяли участь» і захисники та воротар «Севлюша». Довершив його Жоффчак, який вибіг на Козара й легенько перекидав його. Думки Василя були десь не тут, бо цілком міг стартувати швидше й руками, а найкраще ногами, звести все до нуля, та засвітив одиницю перед собою – 1:0.
За мить Чедрик міг відновити паритет, коли відгукнувся на чудову подачу Ковтуна з лівого флангу та пробив повз стійку. Ще через п’ять хвилин подібна верхова передача з правого флангу й знову удар вже влучніший, та по центру й Гринишин зреагував. У всіх атаках господарів без винятку брав участь Чонка, для якого перший тайм був чи не кращим, за кількістю виконаної роботи, відрізком у цьому році. Не дивно, що саме Юрку вдалось відновити рівновагу – 1:1. Сказати, що удар півзахисника зі штрафного метрів із тридцяти був шаленим, це нічого не сказати. Подивіться відео й зрозумієте, за що обожнюють фани з Виноградівщини свого гравця. «Дев’яточку з виходом» у цей день «ель-Дюрі» присвятив саме їм: найвідданішим із бубнами, пищалками й всілякою атрибутикою на собі.
Через чотири хвилини Чонка міг взагалі вивести свою команду вперед, коли довершив точним ударом триходівку за участю Реплюка і Пуканича. Та несильно й Гринишин упорався. Ще краща нагода була на 44-й хвилині, коли Юрко приклався з ходу, й майже з лету, і влучив у кут. «Останній Москаль закарпатського футболу» в стрибку зумів відбити й зберегти надію.
Початок другої половини гри виноградівці провели в атаках. 53-54-та хвилини були непоганими для Чедрика. Спочатку Михайло на дальній стійці відгукнувся на якісну подачу зі штрафного з лівого флангу від Пуканича й головою підкорегував м’яч у ближній кут. Гринишин зумів витягти круглого з-під стійки. А за мить центрфорвард пробив ножицями через себе недалеко від правої дев’ятки. Віталій тільки поглядом благав «Лети повз, повз, повз!»
Цього разу минулося, та далі було важче. На один із ударів Пуканича в лівий кут «Грин ...» у стрибку зреагував, та Кольцун додав у інший кут і своїм дебютним голом на «Юності» вивів команду вперед – 2:1. Гості намагались перевести гру до воріт Козара, та до суттевих загроз це не доводило. Дуже самовіддано в захисті діяли Ковтун, Вашкеба, Кольцун та Оржеховський і це додало впевненості Бабичу, який також нарешті знайшов свою гру. Натомість, вихід Мудри пожвавив флангові атаки й у кінці рахунок міг дістатись навіть розгромного стаусу. Утім, гольовим став тільки один наступ правим краєм зі зміщенням до центру, на завершенні якого Реплюк приклався метрів із сімнадцяти й влучив у лівий кут – 3:1.
Дебютна перемога в новому чемпіонаті дає надію виноградівським фанам, що все, як і раніше, буде «Севлюш», а гості отримали хорошу школу з практичними заняттями на одному з кращих стадіонів Закарпаття. Якщо зроблять правильні висновки, то зможуть гідно протистояти закарпатським галактікос із «Минаю» у фіналі нашого головного Кубка, а в перспективі, якщо збережуть і примножать склад та започаткований у першій третині року запал, претендувати на комплект нагород у еліт-лізі славної Срібної Землі.
Арбітр – Михайло Митровський,
Асистенти – Мирослав Горгош та Юрій Шимон,
4-й арбітр – Анатолій Гал,
Делегат ФФЗ – Іван Головко,
29 квітня, м. Виноградів, стадіон «Юність», ясно, + 30 градусів, 601 глядач
«Севлюш» Виноградів – «Вільхівці» – 3:1 (1:1)
Голи: Чонка, 26, Кольцун, 58, Реплюк, 84 – Жоффчак, 15.
«Севлюш»: Василь Козар, Андріан Бабич, Микола Гибалюк, Василь Вашкеба, Василь Ковтун, Павло Оржеховський, Пилип Кольцун, Андріан Пуканич, Михайло Реплюк, Юрій Чонка, Михайло Чедрик.
Запасні: Денис Чесановський, Василь Манжос, Віталій Чейпеш, Артур Продан, Мирослав Мудра, Олексій Остафійчук.
старший тренер – Валентин Слюсар.
«Вільхівці»: Віталій Гринишин, Володимир Товт, Володимир Попадинець, Михайло Крьока, Михайло Матяш, Едуард Нергеш, Юрій Мандич, Віктор Жоффчак, Михайло Міговк, Іван Куцин, Василь Габор.
Запасні: Ерік Гречка, Євген Келеманик, Тарас Тромбола, Володимир Кардач, Василь Балог.
тренер – Юрій Бучок.
Євген СВИЩО для «Lobda.at.ua»
| |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | |||
| |||
