Пропонуємо вашій увазі черговий матеріал із циклу статей до 125–річчя «гри мільйонів» на Срібній Землі.
Чимало «білих плям» відкрив на футбольній карті України знаний історик, мій колега з Хуста Володимир Баняс, який уже багато років працює у Києві. Цю цікаву знахідку він знайшов у чернівецькій обласній газеті «Зоря», яка була надрукована 90 років тому (28 грудня 1928 року). Витяг із статті:
«Ідеологом та натхненником заснування Кубка Західної України став голова чернівецького УСТ «Довбуш» Франц Єнджейовський; йому ж, окрім іншого, належить концепція турніру, відповідно до котрої щосезону четверо «клюбів» представляли різні національні регіони».
Ці змагання проходили поспіль 4 роки (1925–1929 рр.) У першому турнірі, який відбувся протягом 11 – 14 листопада 1925 року взяли участь 4 команди (представника Підкарпатської Русі не було).
У півфіналі між собою зустрілися: ФК «Сокіл» Рівне – УСТ «Довбуш» Чернівці — 2:4 та ФК «Україна» Львів – ФК «Поділля» Тернопіль —1:0.
Дебютного року всеукраїнська чаша була вручена гравцям УСТ «Довбуш», які у фіналі (2:1) переграли ФК «Україна».
Наступного року у турнірі вперше взяла участь наша команда з Ужгорода, яку чомусь назвали «Пласт». Знову за трофей боролися 4 команди (10.11–13.11).
Півфінальний матч ужгородці провели із минулорічним володарем — УСТ «Довбуш». Цей принциповий поєдинок наші земляки програли з досить принизливим рахунком 1:4. Львівські «українці» на цьому етапі теж святкували перемогу, обігравши рівненський «Сокіл» (3:1).
Переможці півфінальних ігор зустрілися у головному поєдинку. І знову Фортуна усміхнулася буковинцям, які у ворота львів’ян зуміли забити один м’яч, який і став доленосним.
У 1927 році вперше у цих змаганнях взяв участь новостворений СК «Русь» Ужгород (1925 рік).
Турнір теж відбувся на початку листопада і тривав 4 дні (09.11–12.11).
Витяг із газети: «Специфіка змагань. Заново квартет учасників останнього місяця осені, а для півфіналів та фіналу, за традицією, виділені середа й субота; незмінна також структура заявки, де 11 футболістів, запасний кіпер, наставник і т. зв. «ланковий», якого сьогодні називали б адміністратором або менеджером»
Свій перший (1/2 фіналу) матч із ФК «Україна» Львів ужгородці провели 9 листопада і здобули перемогу, провівши у ворота львів’ян єдиний і вирішальний гол. В іншій грі знову Вікторію святкували буковинці: УСТ «Довбуш» — ФК «Сокіл» Рівне — 5:3.
Фінал: СК «Русь» Ужгород — УСТ «Довбуш» Чернівці — 3:2.
12 листопада 1927 року (субота). 12.00. Ужгород. Стадіон ЧсСК. 2500 глядачів.
Суддя Богемський (Прага).
СК «Русь»: Олекса Бокшай, ІштванГаргай, ТитусІванчо, Стефан Комар, Ференц Матей, Федір Куруц, Микола Шкіряк, Федір Хома, Йосип Криж, Михайло Шандор, Йосиф Хома.
Тренер — Августин Лавришин.
УСТ «ДОВБУШ»: Антін, Омелян та Михайло Суховерські, ТеофільЦопа, Юрій Лесько, Володимир Мигайлюк, Іван Янковий, Степан Попик, Володимир та Михайло Рибаки, Рудольф Буш.
Тренер — Купчанко.
Голи: Й. Криж (7 хв. та 49 хв.), Ф. Куруц (68 хв.) — О. Суховерський (3 хв. та 87 хв.).
1928 РІК
4 команди (07.11–10.11).
Специфіка: фінальний матч знову обслуговував арбітр Григорій Богемський з Праги. Після 1928-го Кубок Західної України не розігрували, бо турнір так дратував окупантів, що вони стежили навіть за тим, аби преса майже не писала про нього.
1/2 фіналу (07.11.) ФК «Сокіл» Рівне — УСТ «Довбуш» Чернівці — 4:6 та СК «Русь» Ужгород — ФК «Україна» Львів — 2:0.
Фінал: УСТ «Довбуш» Чернівці — СК «Русь» Ужгород — 3:4 (2:2).
10 листопада 1928 року (субота). 13.00. Чернівці. Стадіон «Довбуш». 2000 глядачів.
Суддя Богемський (Прага).
Склади команд: УСТ «Довбуш» —Антін, Омелян та Михайло Суховерські, ТеофільЦопа, Юрій Лесько, Володимир Мигайлюк, Іван Янковий, Степан Попик, Володимир та Михайло Рибаки, Рудольф Буш.
Тренер — Купчанко.
СК «РУСЬ»: Олекса Бокшай, ІштванГаргай, ТитусІванчо, Стефан Комар, Ференц Матей, Федір Куруц, Микола Шкіряк, Федір та Йосип Хоми, Йосип Криж, Михайло Шандор, Володимир Роман.
Тренер — Августин Лавришин.
Голи: Суховерський О. (19, 39), Буш (56) — Й. Криж (8), В. Роман (28, 47, 71).
Отже, у 4 сезонах Всеукраїнської Чаші взяли участь 6 команд (ФК «Поділля» Тернопіль, ФК «Пласт» та СК «Русь» Ужгород, ФК «Сокіл» Рівне, ФК «Україна» Львів, а також УСТ «Довбуш» Чернівці. Дві останні команди та СК «Русь» виходили у фінал. На вирішальній же стадії перемагали лише закарпатці та буковинці. (Див. зліва колаж на всеукраїнську чашу. Цей трофей двічі вигравав ФК «Довбуш» (1925–1926 рр.) і стільки ж разів СК «Русь» Ужгород (1927–1928 рр.).
Досягнення СК «РУСЬ» УЖГОРОД (1925—1945 рр.):
1936 рік — у перехідному турнірі першості Чехословаччини ужгородці здобули «срібло».
У першості Словаччини: «золото» (2) — 1932/1933 та 1935/1936 рр.; «срібло» (1) — 1934/1935 (фінал).
У першості Словаччини серед слов’янських команд: «золото» (2) — 1932/1933 та 1933/1934 рр.;
«срібло» (2) — 1928/1929 рр. 1930/1931 рр.); «бронза» (2) — 1929/1930 та 1931/1932 рр..
У першості Східної Словаччини серед слов’янських команд: «золото» (6): 1928/1929, 1929/1930, 1930/1931, 1931/1932 , 1932/1933, 1933/1934 рр.: «срібло» (2) — 1926/1927 та 1927/1928 рр..
У першості Підкарпатської Русі та Східної Словаччини: «золото» (2) — 1934/1935 та 1935/1936, а також «бронза» (1) — 1937/1938 рр..
У першості Підкарпатської Русі серед слов’янських команд: «золото» (6) — 1928/1929, 1929/1930, 1930/1931, 1931/1932, 1932/1933, 1933/1934 рр.; «срібло» (2) — 1926/1927, 1927/1928 рр.
У першості Підкарпатського краю: «золото» (2) — 1939 та 1940 рр.
У першості Закарпатської України: «срібло» (2) — 1944 та 1945 рр.
У першості Ужгорода: «бронза» (1) — 1926 р..
У Кубку Західної України: володар (2) — 1927 та 1928 рр..
У Кубку Підкарпатської Русі: володар (3) — 1926, 1927 та 1938 рр.
У Кубку Підкарпатського краю: володар (1) — 1939 р..
Найтитулованішим гравцем за всю історію СК «Русь» (1925–1945 рр.) є інсайд ужгородського клубу Йосип Криж, який брав участь у всіх досягненнях «літаючих учителів», окрім двох (1944–1945 рр.).
Тренери
|
Сезони
|
Титули
|
Додаткова інформація
|
Августин Лавришин
|
1926/27–1929/30, 1936/37–1938/39
|
9 (першість Східної Словаччини серед слов’янських команд-2, першість Підкарпатської Русі серед слов’янських команд-2, Кубок Західної України-2, Кубок Підкарпатської Русі-3)
|
8 («срібло» першості Словаччини серед слов’янських команд-1, «бронза» першості Словаччини серед слов’янських команд-1, «срібло» першості Східної Словаччини серед слов’янських команд-2, «бронза» першості Підкарпатської Русі та Східної Словаччини-1, «срібло» першості Підкарпатської Русі серед слов’янських команд-2, «бронза» першості Ужгорода-1)
|
Йосип Антонін Басіка
|
1930/31–1933/34
|
11 (першість Словаччини-1, першість Словаччини серед слов’янських команд-2, першість Східної Словаччини серед слов’янських команд-4, першість Підкарпатської Русі серед слов’янських команд-4)
|
2 («срібло» першості Словаччини серед слов’янських команд-1, «бронза» першості Словаччини серед слов’янських команд-1)
|
Отакар (Отто) Шквайн (Мазал)
|
1934/35–1935/36
|
3 (першість Словаччини-1, першість Підкарпатської Русі та Східної Словаччини-2)
|
2 («срібло» перехідного турніру першості Чехословаччини-1, «срібло» першості Словаччини-1)
|
Федір Куруц
|
1939/40–1943/44
|
3 (першість Підкарпатського краю-2, Кубок Підкарпатського краю-1)
|
|
Йосип Криж
|
1944–1945
|
|
2 («срібло» першості Закарпатської України-2)
|
Металевий приз фіналіста Всеукраїнської Чаші.
Колаж про переможців Всеукраїнської Чаші.
ПОСТФАКТУМ
У подальші роки відбулась ще одна спроба організувати чимось схожі змагання. На початку вересня 1934-го вони повинні були пройти у Чернівцях. Це мав бути Меморіал пам’яті письменника Юрія Федьковича, якому цього року виповнилося б 100 років. Учасники: місцевий УСТ «Довбуш», ФК «Україна» Львів, СК «Русь» Ужгорода та ФК «Сян» Перемишль. Проте в останню мить румунська влада скасувала футбольне свято.
Володимир Баняс, спортивний журналіст
Василь Гаджега, голова крайової асоціації спортивних журналістів України.
|