Так уже стається від 29-го квітня, що після матчів із виноградівцями суперники неодмінно опускались до найнижчого квартету вищої ліги. Та цього разу «Оболонь», незважаючи на свій, поки що, кращий матч року проти рахівців, ще залишалась серед четвірки «Контра спен сперо». Тому на цей раз грали з офіційно кардинально слабшим суперником за класом, складом і все таке. Не перемогти вдома було б ганебно, не розгромити – здалося б прикрістю, а не видати гольову фієсту – мало б сумний присмак.

 

Спершу пивовари робили певний опір, та все ж дався взнаки насичений класними виконавцями півзахист суперника. Особливо слід відзначити Кольцуна та Реплюка. Перший просто феєрив на флангах на початку та в середині тайму, забив досить швидкий гол, коли на завершенні атаки правим флангом метрів із десяти влучив у ближній кут – 1:0, і міг дістатися дублю на 34-й хвилині коли запустив шалений постріл під поперечину із досить далекої відстані з лівого флангу, та Скляр у неймовірному стрибку відбив. Що стосується Михайла, то він за виконаною роботою на полі був кращим у «Севлюша» в першому таймі й безумовно показав на даний момент свою кращу гру в сезоні. Запам’ятався його удар із лівого флангу на 16-й хвилині, коли міг подвоїти рахунок, та м’яч полетів трохи вище цілі.

 

Із цього всього не випадали й решта партнерів, бо суперник дозволяв грати в своє задоволення й навіть пускати на вітер купу гольових моментів. Особливо в цьому ключі думок згадуються нагоди Чедрика. Якби Михайло забив усе, що в нього було, то повторив би ту кількість, яку видав дерценівський Лозинець у ворота Шишловців. Чого тільки варті епізоди на 27-й та 28-й хвилинах, коли міг із досить близької відстані впритул розстрілювати ворота, та в першому випадку пробив повз ближню праву стійку, а в другому – хоча й влучив у лівий кут, та не так сильно, щоб кращий гравець «Оболоні» цього матчу Скляр не зреагував. А так Михайло вже привчає фанів, що кожну гру, незалежно чи йде до церкви, а чи ні, стабільно забиває хоча б раз. Минулого разу в Рахові Чедрик показав хорошу реалізацію, спростувавши мої минулорічні припущення, які з’явились на світ після аналогічної гри в місті Довбуша, що йому важко забивати на висоті. Цього разу хоча й не так феєрив, та все ж врешті-решт не підвів Реплюка, що якісно прострілив із правого флангу, й ударом, коли було неймовірно важко не забити, долучився до авторів голів – 2:0.

 

Після цього на схожу передачу з права від Пуканича у карній зоні відгукнувся вже сам Реплюк і підкорегував м’яч у лівий кут – 3:0. Через чотири та п’ять хвилин відповідно Чедрик двічі був близьким до дублю, та спочатку пробив повз браму, а наступного разу хоча й влучив під праву стійку, та піднятий прапорець Сенишина додав його душі трохи суму.

 

Другий тайм мало чим відрізнявся від першого. Гостям протягом усіх сорока п’яти хотілося забити хоча б раз і не пропустити. Особливо старався досвідчений Росоха, що і в захист повертався вигризати м’ячі від виноградівських зіркових суперників. І хоча йому й вдавалось раз-по-раз виграти індивідуальну боротьбу один-в-один, та футбол колективна гра й тут треба одинадцять таких Микол (а де ж їх взяти за єдиної бази гравців?), щоб опонувати «Севлюшам», «Середнім» або «Ужгородам». Саме з такими суперниками стає зрозумілим хто на що здатний. Показовим в цьому плані є новачок команди Міклош, якого після домашньої перемоги не безпідставно вихваляли в коментарях на обласних сайтах. Та твердження, що мовляв «Прийшов хлопець із районного чемпіонату й запхнув за вуха старожилів «Оболоні» (та й не дуже там багато тих досвідчених обласників), було дуже швидко спростоване вже у Виноградові, коли самого Михайла господарі змусили бігати без м’яча й бути непомітним потенційним джокером, без жодної користі для результату ні попереду, ні позаду. Набагато помітнішими в цьому плані були решта його старших і навіть молодших партнерів. Утім, навіть це не допомогло уникнути підсумкового рахунку. Виноградівці могли повторити сценарій першого тайму, якби Чонка на 56-й хвилині забив зі штрафного з правого флангу. Та після гармати від Юрка в правий кут Омельян самовіддано в стрибку зумів перевести на кутовий, який уже не мав подібної гостроти. Через дві хвилини свій кращий шанс у матчі створили гості, коли Росоха пробив із далекої відстані зовсім поруч із правою стійкою. Русин хоча й стрибав, та хто-зна чи дістав би. Подібна нагода була й через сімнадцять хвилин, коли з передачі Миколи зовсім юний Пригара пробив повз ліву стійку.

 

Між цими двома епізодами було чимало нагод у господарів, та ще й гол, який ударом із значно ближчої дистанції створив кращий гравець матчу Пуканич (4:0), який провів дуже хороший перший і ще кращий другий тайм.

 

Не обійшлося в цій грі й без участі прихованого джокера господарів Остафійчука, який перед цим туром був іменинником і на фініші двобою разом із Мудрою суттєво пожвавили гру попереду, а сам Олексій зробив вагомий доробок у підсумковий результат. Спочатку він віддав класичну передачу з правого флангу на дальню стійку, де опинився Пуканич і Андріан вколотив м’яч у сітку – 5:0. А вже на доданих атака по центру завершилась виходом Остафійчука на воротаря, який і реалізував нападник – 6:0.

 

Упевнена локальна звитяга не повинна розхолоджувати «Чонку і компанію», бо вже за тиждень поїздка в гості до «ДЮСШ Тячів», клубу який чи не найбільше критикують за результати, а значить його гравці захочуть спростувати всі фе на свою адресу саме з таким сильним суперником, як це вже сталось у нещодавньому двобої з «Вільхівцями», коли нічиєю подали ознаки свого життя. А вже після цього у підопічних Слюсара ще важче домашнє випробування ФК «Ужгородом», який у цьому році виглядає потужніше й це на своєму єстві вже відчула «Поляна» й особливо усвідомила «Бужора». Із огляду на ці аргументи будь-яка недооцінки не повинна бути взагалі, бо вона у «вишці» з допомогою соцмереж одразу карається ганьбою.

 

Щодо «Оболоні», то цей колектив продовжує творчу розбудову ланок на перспективу. Локальні успіхи також ніхто не відміняв. Після тижневого відпочинку нове більш оптимістичне, бо вже домашнє, дербі з тими ж тячівцями. Якщо добре налаштуються, то повністю реабілітуються.

 

 

Арбітр – Михайло Митровський

Асистенти – Роман Сенишин та Еміл Головей

Делегат ФФЗ – Іван Кувік

 

20 травня, м. Виноградів, стадіон «Юнісь», ясно, + 25 градуси, 600 глядачів

 

«Севлюш» Виноградів – «Оболонь» Хуст – 6:0 (3:0)

 

Голи: Кольцун, 11, Чедрик, 38, Реплюк, 40, Пуканич, 63, 89, Остафійчук, 90 + 1.

 

«Севлюш»: Василь Козар, Микола Гибалюк, Андріан Бабич, Павло Оржеховський, Василь Ковтун, Василь Вашкеба, Пилип Кольцун, Андріан Пуканич, Юрій Чонка, Михайло Реплюк, Михайло Чедрик.

Запасні: Василь Русин, Василь Манжос, Віталій Чейпеш, Артур Продан, Мирослав Мудра, Олексій Остафійчук.

старший тренер – Валентин Слюсар.

 

«Оболонь»: Омельян Скляр, Валентин Гриджук, Михайло Алексик, Михайло Бучок, Едуард Ростока, Михайло Лемко, Назарій Пригара, Василь Глібчук, Михайло Дьордяк, Микола Росоха, Михайло Міклош.

Запасні: Роберт Айб, Віталій Ерфан, Дмитрій Хаджішвілі, Михайло Чічіна, Віктор Пальок, Дмитро Микулець.

тренер – Василь Форкавець.