09:10 Степан Боднар: "Футбол перестає бути спортом мільйонів, а стає бізнесом" | |
|
Редакція lobda.at.ua продовжує серію інтерв’ю, у яких намагатимемося передати атмосферу цьогорічного чемпіонату.
Редакція lobda.at.ua продовжує серію інтерв’ю, у яких намагатимемося передати атмосферу цьогорічного чемпіонату, порушити актуальні питання, пов’язані не тільки з його перебігом, результативністю команд, арбітражем, поведінкою уболівальників під час матчів, інфраструктурою стадіонів, секретами успіхів, причинами невдач тощо.До розмови із футбольними журналістами плануємо залучати тренерів команд, арбітрів, делегатів ФФЗ, футбольних аналітиків, а також закарпатських уболівальників. Закликаємо вас, шановних читачів, надсилати питання, які, ми обов’язково будемо включати в інтерв’ю. Сьогодні для вашої уваги інтерв’ю з людиною, яка не словом, а ділом робить все для розвитку закарпатського футболу, з людиною, яка не тямить свого життя без цієї гри мільйонів. Це багато річний президент клубу «Сокіл» Кінчеш Степан Степанович Боднар. - Степане Степановичу, доброго дня. Розкажіть для початку трохи про історію зародження клубу «Сокіл» Кінчеш. Так склалося, що с. Кінчеш мале за територією та чисельністю населення. Тому до 1977 р. талановиті юнаки цього села грали за навколишні села – Коритняни, Баранинці, Часлівці, В. Геївці та ін. Але нажаль сталося так, що наші хлопці навіть, якщо й були кращими футболістами, сиділи на заміні бо привілегії надавалися місцевим. Саме це спонукало нас створити свою команду в 1977 році. Мені було 14 років коли я почав цю справу. У нас не було нічого, навіть футбольного поля. Але були амбіції, було бажання щось створити. І ми це зробили. В основному допомагали мені нині вже покійні Боднар С. М. ( батько ), Гогол Б., Митро Л. та ін. Перший матч вдома ми грали з командою с. Оріховиці і програли обома складами з однаковими рахунками 0:5 (всі гравці були із с. Кінчеш, як дорослі так і юнаки). Це і дало початок Кінчеського футболу . - Який на вашій пам’яті був найкращий результат, що здобувала команда з Кінчеша за час свого існування? Найкращий результат нашої команди був приблизно 1987 – 88 роки, коли ми виграли зону «А» чемпіонату Закарпатської області. Це був фантастичний сезон. В тих роках ми здобули для себе величезну повагу з боку всієї закарпатської футбольної спільноти. - Розкажіть детально про те, як ви закохалися в футбол і чи займались самі футболм? Я із дитинства люблю футбол, звідки це взялося не знаю. Грав лише за Кінчеш в юнацькій команді був воротарем. Потім ще декілька матчів відстояв за дорослих, але бачив що є кращий воротар у нас і я більше себе у ворота не ставив, а краще зайнявся організацією будівництва стадіону, реєстрацією спортклубу та іншим. - Який був футбольний кумир в юності? І чому саме він? Футбольних ідолів у мене не було і немає. Люблю гарну командну гру і ненавиджу в футболі вискочок так званих піжонів. - Розкажіть про найкращих гравців, які коли не будь представляли кольори команди «Сокіл» Кінчеш? На мою думку найкращими гравцями, які колись грали за «Сокіл» був нині покійні Валерій Онуфер та Йосип Панько, а також Володимир Данко і Олександр Товт, Юрій Якубик та Олександр Тулейбич. Та й взагалі було дуже багато хороших гравців, але вищеназвані були лідерами команди. - Чи задоволені ви, що перейшли з районого чемпіонату в обласний? Однозначно на вищому рівні грати краще. Позитив у самій організації змагань, умовах проведення змагань. Негатив у тому, що чим далі тим більше футбол перестає бути спортом мільйонів (тим більше сільським спортом) а став бізнесом на всіх рівнях, чи то чемпіонат міста, района, тим більше області. Гравці зовсім не патріотичні і за гроші готові йти у нижчі за рівнем чемпіонати при тому, що їх рідний клуб грає у значно сильнішому чемпіонаті. - Чи заслужене на вашу думку місце зараз займає «Сокіл» в турнірній таблиці? Так як я вже сказав, що спортивних принципів у наших чемпіонатах мало, то при нашому бюджеті ми в турнірній таблиці займаємо, навіть вище місце ніж це здавалося б реальним, тому, що навіть аутсайдер першості, команда з с. Н. Коропець фінансується краще ніж ми. - Розкажіть про трансферну кампанію вашого клубу цього літа? Щодо трансферів: то ми втратили ведучих гравців - це Грицкевич О. та Товт Р. вони перейшли у Дідово. Жоффчак В. – у Баранинці та Ладомиряк Є. – у Вільхівці. На їх місці ми спробуємо досвідчених Ловича Я. та Батку Ж., Дем’яна Р. нашого вихованця, Луба С., а також молодого гравця із Вишкова - Петрича К. і потенційних новачків Янца Ю, Іканіна О. та Чекету В. На який результат їх вистачить побачимо в кінці першості. - Які завдання ставите перед командою на друге коло? Хоч ми і не багаті, але в нас завжди стоїть завдання бути в трійці кращих обласного чемпіонату. - Що на вашу думку потрібно змінити або покращити щоб підняти рівень закарпатського обласного чемпіонату на вищий рівень? Моя думка така, що допоки держава не стане повністю фінансувати спортивні організації до тих пір у нас покращення рівня бути не може. Нам, наприклад, від того часу як розвалили колгосп, сільська рада нічим не допомагає, про яке підвищення рівня може йти мова. Багаті клуби займаються суто селекцією, скуповують найкращих в області і роблять вигляд, що у них сильні тренери і ніби-то проводять вони велику роботу у плані тренування та вирощування гравців. А насправді вони лише шкодять закарпатському футболу тим, що не дають розвиватися іншим . А саме якщо би всі гравці , які зібрані в трьох, чотирьох командах області грали в своїх місцевих командах, а не гналися за грішми, було б більше рівномірних команд і чемпіонат був би цікавішим Молоді гравці мали би, реально, з кого брати приклад як гри у футбол так і патріотизму. А так вони мають лише приклад переведення футболу у бізнес. Один клуб його виростив, навчив чомусь, а він при першій же можливості втече туди де дадуть на 100 гривень більше . Це веде до зникнення футболу в нашій області та в державі взагалі . Розмовляв Ян Рогач
| |
|
| |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
