Місцевий колектив хоча поки й не змагається за «вершки» вищої ліги, та уже котрий рік сперечається за звання кращої команди Закарпаття з переважною більшістю гравців зі свого міста та району. У цьому році пальму першості цьогорічного такого символічного звання від хустян можуть відібрати хіба «Карпати», які увірвались у вищу лігу й уже наробили позитивного іміджевого шуму в матчах із деякими старожилами еліт-ліги Закарпаття, й, десь можливо, ФК «Ужгород», який також переорієнтувався на таку ж модель гри на перспективу. Так сталось, що саме з «Оболонню» та «Карпатами» двічі поспіль зіграє «Севлюш», який в останній рік суттєво відійшов від моделі орієнтації виключно на своїх і додав у свої ряди чимало титулованих зірок обласного рівня хоча й із різних куточків, та все ж переважно із Центрального Закарпаття й перетворився на своєрідне закарпатське «Ман-сіті», від якого всі очікують «золота», а воно ніяк не наближається. У домашніх матчах із хустянами та рахівцями виноградівцям вдалось виграти із сумарним рахунком 12:1, у якому левову частку довелось виймати саме Гарастею. Думаю Володимир не забув цього дискомфорту на «Юності» й уже в домашньому двобої зробив усе, щоб реабілітуватись.

 

Початок першого тайму хоча й пройшов за значної переваги з володіння мячем, та до особливих загострень із прицільними ударами справа не доходила. Натомість, юний місцевий проспект Чопик, який кілька сезонів тому вже «попив крові» з юнацького «Севлюша», за наслідками контратаки лівим флангом зі зміщенням до центру, що відбулась на 12-й хвилині, заробив право на штрафний метрів із вісімнадцяти. Хмура з цього стандарту влучив у дальній кут. Козар зумів відбити.

 

Уперше Гарастею довелось по спражньому попрацювати аж в середині тайму, коли Реплюк на 19-й хвилині вигриз м’яч метрах у тридцяти п’яти від воріт, пройшов уперед і метрів із вісімнадцяти поцілив під поперечину. Володимир у стрибку перевів на кутовий. У кінцівці тайму господарі, можливо відчувши локальну функціональну втому й розуміючи що у звичному футболі перспектив вони не матимуть, почали тактично затягувати час під час введення м’яча від воріт, зі стандартів, вкидань з аутів й робили це аж до завершення мтчу. До цього спонукали й досвідчені фани з трибун, які десь хвилин за десять до завершення тайму почали нагадувати «Суддя вже час піти на перерву!». Така тактика поступово приносила результат, бо єдине справжнє загострення сталось тільки раз, коли на 35-й хвилині Реплюк здійснив слаломне забігання по центру й був уже готовий завершувати цей наступ ударом, та досвідчений Пилип тактичним фолом, ціною жовтої картки, зупинив намагання Михайла реалізувати свій потенціал. Удар із цього штрафного не створив великої загрози для воротаря «Оболоні». Як не дивно, та за всім цим ігровим шоу з лавки запасних спостерігав Чонка й дехто з численних фанів «Севлюша» намагався підбадьорити Юрка своїм криком відчаю «Чонку на поле!»

 

Зрозумівши, що малою кров’ю в Хусті залікові бали не здобудеш, гості в другому таймі розпочали в рази жвавіше. Перший небезпечний удар відбувся на 46-й хвилині. Чедрик та Реплюк розігнали атаку по центру зі зміщенням вліво, яку підступним пострілом метрів із десяти поруч із ближньою стійкою завершив Вашкеба. Через шість хвилин масований наступ по центру зі зміщенням вліво і знову до центру ударом із ходу над поперечиною завершив Ковтун. Господарі, на чолі з досвідченим Попадинцем, не думали про атаку й вистроїли три ряди оборони – своєрідний «хустський аеропорт». Здавалось виноградівці от-от знайдуть свою «вибухівку», щоб підірвати цей захисниий мур. Та кожна хвилина для «Севлюша» пролітала як секунда й нервовий стан був далеко не ідеальним для врівноважених конструктивних дій. До всього з гри випав ключовий гравець флангової роботи Ломага, який отримав ушкодження не так за наслідками зіткнення з опонентом, як десь із причини перевантаження м’язової системи. Вхід у гру Чонки хоча й додало креативу в центрі поля, та все ж не давав збільшення хороших моментів.

 

Доводилось пробивати тільки з дальніх і деколи з середніх позицій, до яких був готовий воротар «Оболоні». Запам’ятався постріл Бандуровича на 65-й хвилині на завершенні наступу правим флангом, коли м’яч полетів повз ліву стійку. Через шість хвилин стався переломний момент у матчі, який остаточно дав зрозуміти, що фарт у цей день також не на боці «Севлюша». Реплюк заробив право на штрафний по центру. Перший удар прийняла на себе численна стінка, та Чонка підхопив і другим темпом пробив, метрів із двадцяти двох, точно в ділянку воріт, трохи ближче до лівого, дальнього від Юрія, кута. Гарастей не міг дістати, та вочевидь, як варіант, за прикладом відомої в Україні футбольної зірки «Міші Ко» у цей тиждень перед грою відвідав храм і був винагороджений поперечиною в даному епізоді.

 

У кінці тайму все звелось до гри на одні ворота з великими перервами. Довелось побачити все, що традиційно стається за таких рахунків на полях Закарпаття. Не викликало в присутніх особливого здивування шукання м’яча по кілька хвилин, або викидання на поле по дві поліеританові кулі одразу. Та епізод, що стався незадовго до фінального свистка відверто повеселив нейтральних, щодо подій на полі, глядачів і суттєво роздратував фанів гостей. Під час зупинки гри Похилюк стає біля ближньої бровки. Тренер «Оболоні» вимагає від арбітра заміни й той зупиняє гру. При цьому звучить «Даниїл тебе міняють!» і гравець починає з досить пристойною, як для завершення матчу, швидкістю переміщатись до протилежної бровки. Здавалось, він вийде за межі поля саме на дальній, та в цей момент звучить ще один заклик до нього щодо заміни і Даня починає дуже повільний рух у зворотньому напрямку з присіданням кожні два метри з симулюванням ушкодження, із огляду на те, як він пересувався до того. Як на мене, вже в цей момент він мав би отримати жовту картку, та рефері залишив поза своєю увагою першу частину епізоду й дозволив господарям вбити хвилинку-другу.

 

Виноградцівці, у проміжках між подібними відвертими затримками часу, мали дві нагоди вийти вперед. На 81-й хвилині Чедрик на завершенні атаки правим флангом віддав лівіше й трохи назад на Вайду. Артур вривався в зону перед штрафним майданчиком і заробив стандарт. Чонка з цього штрафного потужно пробив і м’яч летів орієнтовно десь під поперечину. Та один із захисників самовіддано кинувся під нього і ціною нокдауну ліквідував небезпеку. На третій доданій хвилині Вайда завершив наступ правим флангом зі зміщенням до центру пострілом під поперечину. Гарастей зумів дістати цей м’яч, досяг бажаного шат-ауту й дозволив своїй команді шаленіти від задовлення в мить фінального свистка.

 

 

Арбітр – Михайло Лялюк

Асистенти – Юрій Яцкович та Іван Біров

Делегат ФФЗ – Василь Попович

 

30 вересня, м. Хуст, стадіон «Карпати», ясно, 350 глядачів

 

«Оболонь» – «Севлюш» Виноградів – 0:0

 

«Оболонь»: Володимир Гарастей, Михайло Алексик, Михайло Бучок, Михайло Дьордяк, Володимир Попадинець, Павло Ковачик, Богдан Хмура, Василь Пилип, Тарас Форкавець, Юрій Галай, Даниїл Чопик (Анатолій Похилюк, 87).

Запасні: Павло Тимчик.

тренер – Микола Буковецький.

 

«Севлюш»: Василь Козар, Андрій Ломага (Віктор Микуляк, 55), Віктор Чумак, Андрій Гладиш, Артур Вайда, Василь Вашкеба, Іван Бандурович, Василь Ковтун (Юрій Мешко, 73), Михайло Реплюк, Дмитро Мішенін (Юрій Чонка, 60), Михайло Чедрик.

Запасні: Віталій Гринишин, Олексій Остафійчук, Борис Ковня, Віталій Чейпеш.

тренер – Валентин Слюсар.