Обидва колективи перед цим центральним матчем першої ліги суттєво оновили свої ряди. У кращої першолігової команди Південного Закарпаття з Виноградівщини неймовірні зміни в стартовому складі. Скажімо від двобою зимової першості проти «Бужори» залишились Агапітов, Попов, Свищо та два Фурики, та ще ворота захищав парубок із знайомим копанським ультрасам обличчям. Однак гравці, що доповнили їх ряди також не є чужими місцевим фанам і їх прізвища в районних і навіть обласних чемпіонатах були й раніше на слуху, тому назвати їх повними новачками було б абсурдно.

 

Щодо «Говерли», то вона незважаючи на можливості її зірок перейти в іменитіші клуби вищої ліги, змогла зберегти свій кістяк. Наприклад зі стартового складу їх переможного матчу в Бедевлі в кінці вересня минулого року, який наш сайт висвітлював, у Копані не було тільки Олександра Тулайдана, Бориса Мільчевича, Василь Терпака та Володимира Попюка. Ну і ще Станіцький цього разу вийшов на поле з лавки запасних, вочевидь із причини якогось ушкодження. Ще в запасі в Бедевлі був Рибак, а тут вийшов із першої хвилини. Скажемо відверто зміни не такі суттєві, як у опонентів. Зате керівний склад «Говерли» оновився відчутніше, ніж у суперника, й на тренерській лаві «гуцулів» зараз найбільше чути екс-керманича рахівських «Карпат» Савляка. Та це більше позитив, якщо згадати досвід цього наставника. Заради справедливості, знову ж таки не применшуючи результат господарів (бо після попереднього мого абсолютно нейтрального репортажа фани іншого клубу з Півдня подумали саме так, хоча наступний хід матчу та результат їх улюбленців у Поляні підтвердив, що не все так ідеально у «Виноградівському королівстві», як здається з першого погляду, й журналісти на їх гру абсолютно не впливають), слід відзначити, що воротар гостей Андріюк, який у минулому році був мабуть кращим у Східній зоні й одним із кращих у лізі, на розминці зазнав ушкодження правої руки, яку перед стартовим свистком морозили й «шаманили на виздоровлення» як тільки могли. Чи це могло вплинути на результат? Воротар це що? Півкоманди? – чи як там люблять у нас говорити. Було помітно, що Роман набагато обережніше стрибає за важкими м’ячами, ніж зазвичай. Однак, вирішальним фактором у результаті стало те, як гравці «Великої Копані» вміють терпіти й чекати свій шанс. Тут, як кажуть у нас, «калап дулів (або дулю)», кому як зрозуміліше. Та про все по порядку.

 

У те, що саме гості будуть більше володіти м’ячем у мене, як і у фанів гостей, сумнівів не виникало. Так і сталось. Та настрій, із яким вони виходили на поле, був не надто сконцентрованим. Мабуть тут слід трохи попрацювати клубному психологу, щоб повернути деяких гравців із «чемпіонського неба» на тверду й підступну землю. Досить швидкий гол також десь розхолодив декого з обойми «червоно-білих». Дзвіночком їм мало стати те, що перший удар у площину був саме від господарів і трапився вже на 4-й хвилині, коли юний Мирослав Поган вчасно підставив голову на одну з подач. Андріюк зумів зреагувати. Утім, далі подібне ставалось украй рідко, а один із стандартів у протилежний бік став результативним. Павлючок заробив право на штрафний із лівого флангу метрах у сорока п’яти від воріт. Андрухович подав у центр карної зони, де партнери поборолись і змогли скинути назад на ділянку перед лінією штрафного майданчика. Рибак був саме там і пробив низом у лівий кут. Сівак стрибав, та не дістав – 1:0.

 

Далі гості старались контролювати м’яч, а господарі захищались як тільки могли й намагались при перехопленні бити здалеку, бо до карної зони дійти було зась. У одному з епізодів Свищо наважився на удар низом метрів із двадцяти п’яти у лівий кут. Андріюк ніби реагував, змістившись саме туди й трохи присівши в надії відбити. Та майже перед самим його носом м’яч по зрадницьки підстрибнув і залетів у дев’ятку. Тут навіть славетні Касамайор та Бубка зісвоєю жердиною були б безсилі щось вдіяти – 1:1. Примітно, що забив саме гравець, який із року в рік захищає кольори «Копані» й, поряд із Фуриком-старшим (та вже недалеко від них буде й Фурик-молодший), є одним із найвідданіших гравців свого населеного пункту чи не в усьому закарпатському футболі. Одне з двох: або цим парубкам більше платять за інших (які за «гривню-дві» готові перейти в обойму вражу), щоб були вдома, або вони вросли ногами в рідну землю, як копанські джерела своїми струмками не можуть змінити місце перебування.

 

Незадовго до свистка на перерву гості мали дві непогані можливості, щоб повернути рахунок знову на свою користь. Спочатку Вішован на 36-й хвилині пробив метрів із тридцяти двох трохи вище поперечини. Воротар страхував цей удар витягнутою рукою, та якби в браму, то хто його «лисого шкіряного» знає. Ще через дві хвилини був ідеальний шанс, коли Демедюк, в атаці зі зміщенням із права наліво, коротко віддав на Павлючка, а Мирослав ще лівіше – на Микитюка. Іван ударом із лету цілив у лівий, незахищений голкіпером, кут. Сівак міг тільки спостерігати, як м’яч полетів над воротами.

 

Другий тайм проходив теж дуже обережно, переважно з дальніми ударами від Свища, Рибака та Цуперяка. На 70-й гості мали найкращу нагоду забити. Микитюк опинився на правому краї карної зони, отримав різану передачу з лівого флангу й метрів із чотирнадцяти влучив у правий кут. Сівак вибіг із воріт і відбив. Через п’ять хвилин Свищо подав з кутового в центр штрафної на Погана. Юрій був готовий підправити в сітку, та Андріюк чудово зіграв на виході й кулаком зняв від нього м’яч із голови. Андрухович із лівого флангу зі штрафного пробив в стилі «Шевченко-Філімонов», та воротар був готовий.

 

А от на постріл «дяді Міші» з гри, метрів із тридцяти в лівий нижній кут, аргументів у «Андріюка і компанії» не знайшлося. М’яч майстерськи від стійки зрикошетив у протилежну частину воріт і дозволив фанам дати волю емоціям – 2:1.

 

Шанс вирівняти через дві хвилини мав Климпотюк, коли метрів із двадцяти п’яти цілив у ближній нижній лівий кут. Воротар м’яч не дістав, утім брама також опинилась трохи поза траекторією його польоту.

 

«Переможна виїзна серія скінчилась, бо ми повернулись, починайте нову шановні горяни» – сказали фани «Копані» й були абсолютно точні.

 

 

Арбітр – Сергій Гецко

Асистенти – Андрій Сімку та Золтан Кота

Делегат ФФЗ – Олександр Чегіль

 

22 квітня, с. Велика Копаня, стадіон «Колос», ясно, + 22 градуси, 700 глядачів

 

«Велика Копаня» – «Говерла» Ясіня – 2:1 (0:1)

 

Голи: Свищо, 20, 82 – Рибак, 9.

 

«Велика Копаня»: Іван Сівак, Іван Петрович Фурик-старший, Іван Іванович Фурик-молодший, Михайло Свищо, Ігор Агапітов, Ігор Попов, Мирослав Поган, Юрій Поган, Андрій Деяк, Віталій Гавриш (Алік Сірко, 67), Бржесь-Березовський.

Запасні: Михайло Пилип, Михайло Дорогій, Руслан Лемак, Михайло Роман, Олександр Голіба.

старший тренер – Іван Фурик, тренер – Михайло Свищо.

 

«Говерла»: Михайло Андріюк, Валерій Цуперяк, Роман Андрухович, Михайло Тимчук (Олександр Березовський, 88), Дмитро Климпотюк, Степан Боволар, Дмитро Рибак, Іван Микитюк, Руслан Вішован (Євген Станіцький, 58), Мирослав Павлючок (Іван Дячук, 71), Степан-Сергій Демедюк (Михайло Которжук, 83).

Запасні: Роман Бровчук.

Тренер – Юрій Савляк.

Євген СВИЩО для «Lobda.at.ua»