Для того, щоб потрапити на стадіон у Великих Ком’ятах, треба з центральної траси Волошина звернути на зовні непримітну, але з незвичною для закарпатських назвою, вулицю Вашингтонську. Колориту місцевій футбольній арені додають високі елеватори місцевого заводу з виробництва собачого корму позаду північних воріт та трибуна-довгобуд, зовні схожа на одну з граней ацтекської піраміди. Саме тут довелося визначати кращого представнику обласного чемпіонату ФК «Заріччя» та аутсайдеру ІрЛіги ФК «Лоза» у боротьбі за вихід до півфіналу Кубку Іршавщини з футболу.
 

Керівництво лозянської команди в подяку місцевим футболістам, які складають кістяк команди Миколи Боршоша, вирішили кубкові матчі грати на Виноградівщині. На попередньому етапі збірна Лози-Ком’ят не без труднощів, лише за рахунок більшої кількості голів, забитих на виїзді, здолала непоступливу «Броньку» і в чвертьфіналі вийшла на добре знайомого та принципового суперника.
 

Можна було здогадатися, що голів цього дня вболівальники побачать вдосталь, адже незважаючи на останню позицію в районному чемпіонаті, ФК «Лоза» зарекомендувала себе атакуючою командою, яка не любить (а може й не вміє) «ставити автобус» в матчах з явно сильнішими командами. Та й у «Заріччя» назвати захист найсильнішою ланкою команди язик не повернеться. А тут ще й поле з незвично широчезними флангами (явно далеко за 70 метрів по ширині) явно спонукає до швидких контратак.
 

На правах фаворита, першими пішли перевіряти голкіпера суперника,зарічани. Вже на 6-ій хвилині Назар Бобик не зумів належним чином обробити пас Василя Шерегія і м’яч пішов на територію заводу. Через дві хвилині Юрій Булеза приклався до удару зі штрафного — м’яч пішов вище воріт.
 

Фатальною для господарів виявилась 13-та хвилина матчу, коли Віктор Зан видав грандіозний як для вчорашнього гравця юнацького складу ПАС довжиною в півполя на хід Юрію Булезі, який на швидкості технічно обробив м’яча в два дотики та перекинув через кіпера в сітку воріт — 1:0.
 

Другий гол не забарився — вже через чотири хвилини Володимир Томич відмінно реалізував удар зі штрафного — 2:0.
 

Приголомшені господарі зуміли відповісти лише через 10 хвилин — перший удар по воротах суперника наніс Михайло Кіш, але м’яч пішов вище воріт. Ще до завершення першого тайму суперники двічі обмінювалися гострими контратаками-зворотками, однак на перерву пішли за рахунку 0:2.
 

В другій половині гри команди діяли на зустрічних курсах з перевагою у майстерності гостей, але й господарі за рахунок міцнішого характеру двічі скорочували розрив у рахунку. Спочатку ветеран команди Володимир Мізун, який встиг кілька сезонів відіграти й за «Заріччя» вдало замкнув передачу Василя Стільника. Але вже за дві хвилини Василь Зан зумів точно викотити круглого під удар Назару Бобику, який відновив двоочкову перевагу.
 

Нарешті за п’ять хвилин до фінального свистка Цібеленко зумів вдруге подарувати надію місцевій публіці, продавивши захисника та відправивши кулю в ближній кут воріт. Однак блискавична контратака лівим флангом, яку завершив юний Василь Булеза, встановила остаточні 2:4 та оформила вихід зарічан до півфіналу, де вони спробують у двоматчевому протистоянні відквитати минулорічний програний фінал від іршавської «Бужори». Перший матч відбудеться на центральній спортивній арені Іршавщини вже в першу неділю серпня.


 

Федерація футболу Іршавщини