У гравців з Іршави було кілька місяців, щоб новорічними феєрверками, Різдвяною Кутею та зрештою Великодньою Паскою відсвяткувати свій небачений до того часу вже років двадцять титул. А от із весняними променями сонця слід прокидатись під ручку з м’ячем і гайда на стадіон. «Тренування, тренування, тренування ... піт сьомим чолом на стопи капає ... буду знову чемпіоном!» – тільки з таким завзяттям можна довести, що ти кращий. Поки ж із цим у доволі оновленої молодої «Бужори» є деякі труднощі. Не всі новачки зрозуміли до якого «Русенборга закарпатського футболу» потрапили. Тому в цьому році йде награвання команди і не один суперник тут може порадіти, що гідно зіграв із золотою командою.

 

Юна «Оболонь» традиційно є міцним і непоступливим суперником із досить специфічною грою, з майже британським стилем. Очкам, відібраним від малих пивоварів суперники-технарі завжди шалено радіють. А це вже про щось та й говорить. Та ще й досвідчений Мовчан залишився терпіти цю компютеризовану молодь, змушуючи її грати в реальний, а не віртуальний футбол навіть тоді коли її важко зібрати до купи, бо свій Петрик П’яточкін завжди знайдеться й внесе негативні корективи в тренувальний режим. У минулому році його підопічні зламали вдома опір тоді ще діючого чемпіона «Севлюша», втрата очок яким у Хусті стала фатальною щодо здобуття золота. В Іршаві з основи того складу зі старту цього разу вийшли тільки Бохан, Буковецький, Фляшко та Шеверя. Та ще Кисіль та Поп спостерігали тоді за подіями з лавки, а зараз були у вирі головних подій зі старту. Ще й Улашин тоді грав зі старту, а тут став «джокером-виручокером».

 

У цій грі молода «Бужора» з перших хвилин традиційно більше тримала м’яч і створювала велику кількість моментів. Інша справа, що якість виконання на завершальній стадії ще далека від минулорічної. Так, на 3-й хвилині Кормош вкинув із-за бокової з правого флангу на ближній кут штрафного майданчика на Дубровку. Віктор п’ятою віддав назад і трохи лівіше на Галаса. Василь із ходу низом пробив зовсім поруч зі стійкою. Кисіль стрибав, та хто-зна чи дістав би. Через шість хвилин Кормош подав із кутового з правого флангу на ділянку між одинадцятиметровою позначкою та лінією воротарського майданчика, де Дубровка ударом із ходу знову спрямував м’яч поруч із тією ж лівою стійкою.

 

У середині тайму свою найкращу нагоду створили гості. Найактивніший у їх складі Шеверя вигриз м’яч у центрі поля, від оспіваного в чемпіонських піснях Киніва, й під акомпонемент дриблінгу обійшов кількох опонентів в русі вперед і трохи лівіше. Артур дуже небезпечно пробив поруч із ближньою стійкою, тому Поляку було б дуже важко видати якусь противагу трохи точнішій гарматі від хустського «актівіті-мена». Надалі до самої перерви подібних нагод біля жодної брами не траплялось, тому бублики на табло були цілком закономірними й дали тренерам час внести якісь корективи в хід подій.

 

На старті другого тайму, на 38-й хвилині, одна з команд нарешті добряче влучила в рамку воріт, коли Федурця завершив атаку по центру зі зміщенням управо пострілом метрів із шістнадцяти в ближній кут. Поляк у падінні зумів зреагувати. Через чотири хвилини не менш гідна відповідь лівим флангом. Діагональ від Галаса в центр знайшла Дубровку. Віктор наважився на удар метрів з тридцяти й мяч пролетів над лівою дев’яткою.

 

На 47-й хвилині Галас отримав м’яч на лівому фланзі, обігрався з Куруцом і віддав у центр штрафного майданчика на Дубровку. Цього разу Віктор упритул розстрілював ворота, та Кисіль якимось дивом зумів відбити. Однак далі й він був безсилим щось зробити в рамках дозволеного, коли особисто зупинив невірним способом вихід на ворота того ж таки Дубровки. Лофинець показав на позначку. Березнай змусив Кисіля прилягти правіше, а сам спрямував поліеританову кулю в лівий кут – 1:0.

 

Однак, коли ще перша гольова мелодія не встигла відспівати в іршавській шарманці, а місцевим фанам довелося згадати й про сумні наспіви. Довбака видав діагональ із правого краю на лівий фланг на Улашина, а Павло перекинув Поляка, що трохи вийшов з воріт, і влучив під поперечину – 1:1.

 

Через дев’ять хвилин у господарів був хороший шанс на перемогу, коли Гусак, за наслідками атаки лівим флангом зі зміщенням до центру, зрізав м’яч у власні ворота. Кисіль не був готовий до такого «подарунку», та підстрахував інший партнер, який виніс м’яч майже з лінії воріт й дозволив «Оболоні» повертатись у рідне місто з дуже достойним, як для протистояння з чемпіоном, першим заліковим балом.

 

 

Арбітр – Віталій Лофинець

Асистенти – Дмитро Моісеєнков та Мирослав Гала

Делегат ФФЗ – Василь Козик

 

21 квітня, стадіон «Авангард» – головна арена Іршавської обєднаної територіальної громади, + 25 градусів, 200 глядачів

 

«Бужора» U 17 Іршава – «Оболонь» U 17 Хуст – 1:1

 

Голи: Березнай, 53, з пенальті – Улашин, 55.

 

«Бужора» U 17: Артур Поляк, Василь Березнай, Василь Галас, Олександр Куруц, Андрій Химич, Іван Чегіль, Віктор Дубровка, Петро Кляп, Артур Кірлик, Іван Кинів, Іван Кормош.

Запасні: Василь Маринець, Ростислав Фельцан, Юрій Ганчіч, Петро Горзов, Ерік-Іван Мелай, Владислав Палош, Ростислав Котубей, Максим Тесличко, Даниїл Марковцій.

тренер – Віктор Цогла.

 

«Оболонь» U 17: Станіслав Кисіль, Станіслав Бохан, Ярослав Буковецький, Ярослав Вакаров, Станіслав Гусак, Владлен Поп, Денис Фляшко, Едуард Фиця, Ігор Довбака, Василь Федурця, Артур Шеверя.

Запасні: Зоран Фетько, Павло Улашин.

тренер – Юрій Мовчан.