12:23 Володимир Циткін: "Тренуємось у професійному режимі" | |
|
Про розмову з новим головним тренером футбольного клубу «Хуст» можете довідатись далі.
У минулі два сезони ФК «Хуст» став справжнім відкриттям обласної вищої ліги, коли кілька фахівців послідовно один за одним підвищували ранг команди. Відомий усім Корнутяк довів хуських фанів до справжнього екстазу, коли виграв для них чемпіонство та суперкубок. Та і майже всі гравці, яких я побачив на одному з контрольних матчів, – а саме: Петро Луців, Владислав Іванов, Іван Повхан, Богдан Павлич, Ярослав Бучок, Василь Луців, Роберт Пилип, Микола Пилип, Віталій Медведєв, – були зібрані попереднім наставником до цьогорічного зимового чемпіонату Закарпаття. Хоча є і перспективні новачки Олександр Чернятинський (екс-воротар Мункач), Євген Нечосов, Артем Стрілець, Владислав Лєсунов, Іван Бондарчук, Віталій Морозов. Здавалось чого ще бажати? Аж ні, з'являється новий наставник – Володимир Борисович Циткін. Хто він і для чого тут? Певні відповіді вже є у спілкуванні, яке мені вдалось зробити на завершенні однієї з субот (30 липня) цьогорічного літа. – Доброго дня Володимире Борисовичу, коли ви приїхали в команду? – Я прибув десять днів тому. В Хусті я вже був раніше й чув про клуб і його результати в останні півтора роки. Знаю, що команда амбіційна, тому я знав куди їду і що перед нами стоятиме зі старту. – Коли вам надійшла пропозиція, то одразу погодились, чи обирали серед кількох варіантів? – Справа не в тому, чи зразу погодився. Коли ми почали контактувати з Михайлом Мадярчиком, то я починав працювати у Вінниці, тому не мав змоги перейти до прямої співпраці, а зараз усе зійшлось до ряду. – Розуміємо, що на цей момент, постійного складу ще нема. Чи працюєте над його збалансуванням? – Звичайно, постійного складу ми ще не досягли. Впливає на це і те, що нема повної ясності, у яких турнірах виступатиме команда. Коли керівництво клубу прийме остаточне рішення, то будемо знати до яких завдань готуватись і які гравці будуть спроможні їх виконати. Та все ж кістяк команди вже проглядається. Хлопці кожен день із задоволенням працюють, набирають кондицій і дають мені стимул бути тут із ними. – Скільки загалом гравців у вас у наявності й хто на перегляді? – Наразі у нас близько сімнадцяти гравців. На сьогодні вони для мене всі однакові, тому придивляюсь до них. Не можу сказати хто на перегляді, а хто ні. Всі працюють за рівних умов і мають шанс бути корисними нам у тих чи інших регулярних поєдинках. Там уже і буде видно. – Як прийняла вас команда, гравці й як настрій у команді з вашим приїздом? – Сподіваюсь, що непогано. Добре, поки не б’ють (сміться), а інше наверстаємо. Не мав можливість бачити їх настрій, до мого приходу, але кажу, якщо не лають, собак не спускають, то значить є сенс мого перебування тут і буде все нормально. – Як вам місто над Рікою й Тисою? – Я був тут раніше в середині вісімдесятих років минулого століття, коли команди тодішньої української зони другої загальносоюзної ліги часто тут грали проти закарпатських колективів, а останній мій приїзд був півтора роки тому. Місто невеличке, приємне. Мені подобаються історичні моменти і як не вподобати навколишні краєвиди, коли навколо стільки гір і пагорбів. Тут у мене є знайомі ще з часів навчання в Києві. Є чимало їх із Закарпаття, щоправда вони не пов’язані безпосередньо з футболом, тому не відомі широкому спортивному загалу, а більше займаються науковою роботою. – Із багатьма закарпатськими футболістами перетинались раніше? – Так звичайно. Із кимось перетинались, з іншими навіть грали разом. Маю надію, що не ображу інших, якщо згадаю, що я є добре знайомий із Ванею Гецком, Вадимом Дьордем, Адальбертом й Іваном Карпонаєм. Добре пам’ятаю Сашу Сабодаша. Коли я працював у збірній, то в команду був включений Вітя Симчо. Тут завжди були футбольні традиції, які створювали гравців, що підтвердили Закарпаття як футбольний край. – Де зараз тренується команда і в якому режимі це робите? – Ми займаємось тут на стадіоні «Карпати» і незважаючи на те, що команда аматорська, та все ж робимо це кожен день. Хоча відбуваються тренувавння ближче до вечора, після того як гравці зроблять всі свої буденні справи. Маємо невеличке поле, якого нам зазвичай вистачає. У деякі дні, коли потрібно працювати більшим загалом і в спарингах та контрольних поєдинках переходимо на більший майданчик. – Чи можете вже зробити висновок для яких ланок потрібно підсилення? – Думаю треба підсилювати всі, однак якщо команда багато пропускає, то думаю, що якщо Гвардіола каже, що має потребу в підсиленні захисту, то в Хусті на це слід звертати увагу тим більше. Жоден тренер не скаже, що його все влаштовує, бо ці фахівці досить перебірливі. Я не можу бути виключенням із їх когорти. – Із тих гравців, що зараз маєте, чи бачите перспективу щодо їх зростання? – Звичайно. Їх досить багато талановитих, однак постійно їм наголошую, що все залежить від них. Я їх не можу навчити грати в футбол, а тільки можу допомогти навчитись самим це робити. Зі свого боку я їх підтримаю, спрямую їх роботу над собою в кращу сторону. Їх бажання і праця дозволить втілити мрії. – Чи є якісь завдання на найближчий час? – Завдання поки в процесі народження й з’являться тоді, коли визначимось із турнірами, в яких гратимемо. Якщо залишимось в аматорах, то будуть напевно одні завдання. Якщо буде рішення щодо участі в другій лізі України, то там з’являться зовсім інші завдання. На сьогодні я не можу нічого конкретного сказати. Однак тренуємось ми в професійному режимі. Я в перший же день сказав гравцям, що можна аматорській команді займатись професійно і ми домовились попри аматорський статус робити все фахово. Тоді пізніше при входженні у турнір вищого рангу зможемо легше адаптуватись там. – Як плануєте тренуватись надалі – на рідному стадіоні чи можливі збори за межами міста чи навіть області? – Ми намагаємось шукати суперників тут. Думаю поки за межі області навряд чи поїдемо з причини важкої ситуації в країні і матеріальні чинники наразі нам не дозволять цього зробити. Умови вдома у нас дуже хороші, тому не бачу сенсу кудись їхати. А ситуація в інших регіонах змушує інші колективи різного рівня приїздити до нас. Ми їм завжди раді, бо поєдинки з ними є взаємно корисними для всіх. А якщо в більш далекому майбутньому буде можливість поїхати в Америку на турнір, то охоче цим скористаємось. – Дякую за змістовні відповіді й бажаю підкорити не тільки хуський замок, а й серця місцевих фанів. Розмовляв Євген СВИЩО для «Lobda.at.ua» | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |