Виїзна перемога тижневої давності додавала впевненості в душі зарічанських фанів, що саме їх улюбленці стануть тими обраними, які увійдуть в історію футболу Іршавського району як фіналісти кубка. Однак, щоб втілити цей задум у життя слід було не створити подібне алаверди, з різницею в два, а ще гірше на двійко сухих голів, у подарунок супернику в повторному поєдинку на рідній спортивній арені. Сам матч пройшов на зустрічних курсах і навіть на певний час подарував надію гостям на самому старті.
 

На початку першого тайму трохи активнішими були парубки з Боржавського, які провели кілька атак по центру та лівим флангом. Головну скрипку в них відігравали Юрій Брич, Михайло Жабко, Михайло Брич-старший та Володимир Чекан. Одну з таких наступальних дій лівим краєм зі зміщенням до центру штрафного майданчика й завершив влучним ударом останній із цього креативного квартету. Волошин був явно не готовий до такої прудкості від Володимира, бо не зумів зреагувати й дуже швидко вперше вийняв м’яча із сітки – 1:0. При цьому, рахунок став дуже хитким із позиції двоматчевої дуелі й змусив господарів нервувати. Перебороти цей локальний стрес допомогли два креативні гравці «Заріччя» – один із Шерегіїв а саме той, якого футбольна громадськість краю чомусь тісно повязує із вічно зеленою флорою нашого краю, та вишколений у минулорічних вищолігових боях за «Мункач» – Булеза. Перший, той що Василь, активними дриблінгом на завершенні наступу по центру заробив право на штрафний із гросмейстерської позиції – метрів із шістнадцяти. А другий, той що Юрко, обвідним пострілом залишив статистами всіх опонентів, включно з тими, що були в стінці, й змусив зробити Василя Цупика відчайдушний, не інакше як «контра спем сперо», стрибок та виймати наповнений сумом м’яч із-за своєї спини – 1:1.
 

Господарі могли закріпити свій успіх на 21-й та 24-й хвилинах. У першому випадку змістовна атака із поступовим зміщенням на її завершенні з лівого краю штрафнгого майданчика на протилежний, за активної участі Караслая, Ільницького та Івана Шерегія. Останній із цього тріо опинився на вбивчій ударній позиції, та не зміг як слід пробити й довів до розпачі своїх фанів на трибунах та до радості численних уболівальників із Боржавського. У другому епізоді Іван також опинився в центрі уваги, та цього разу був просто не фарт, коли він відгукнувся в карній зоні на простріл із кутового з правого флангу від Юрія Булези й пробив зовсім трохи вище поперечини.
 

Опоненти в боргу не залишились і через чотири хвилини прорвались по правому флангу. Михайло Брич, той що Іванович віддав середній пас уперед на Юрія Брича, а той промчав прямо та трохи лівіше й метрів із десяти росзстрілював ворота «Заріччя». Волошин зумів відбити цей дуже складний удар, продемонструвавши свій найкращий сейв. При цьому, не обійшлось без частки фарту, бо поліеританова куля після зустрічі з кулаками Владислава полетіла зовсім трохи повз праву стійку його воріт й зберегла для господарів позитивний настрій на тайм другий.
 

Початок другого тайму, як і кінцівка першої половини матчу, пройшла у в’язкій боротьбі, тому досвідченим любителям яскравої гри доводилось нудьгувати, а деякі з них у розпачі згадували про те, як вони в молоді роки могли грати набагато яскравіше. Натомість, прихильникам «боротьби на кожному клаптику поля» було на що подивитись, бо саме в цей час вирішувалась доля путівки до фіналу. У підсумку цих баталій за перетоптаний грунт зарічанського стадіону, господарі, зусиллями Юрія Булези, Шишкіна, Ільницького, Попа та ще кількох партнерів, не програли центр поля й змусили опонентів розраховувати тільки на контратаки, що при негативному рахунку бло не надто прогресивним тактичним ходом для колективу з Боржавського. До всього цього, певний кураж зловив Юрій Костак, який не тільки уважно діяв на своїй позиції в центрі захисту, а вчасно підстраховував партнерів на флангах.

Відтак, перше, хоча б якесь, загострення від гостей відбулось аж на 56-й хвилині, коли на завершенні чергової атаки зі зміщенням із лівого краю штрафного майданчика на протилежний його край, за участю Чекана, Юрія Брича та Мошколи, останній із цього тріо підступно пробив із середньої дистанції повз праву стійку.
 

Через три хвилини відповіли й місцеві зірки, коли на чергову подачу з кутового з правого флангу на одинадцять метрів відгукнувся свій Михайло Брич, який одним дотиком зупинив м’яч, а другим торканням сильно пробив поруч із правою стійкою. Після цього майже всю середину тайму команди провели в боротьбі на підступах до штрафних майданчиків. Зарічанці цілком виправдано й прагматично зробили акцент на відбиття зусиль суперника й практично не рухались уперед великими силами. На вістрі змушував бути уважним захисту суперника тільки Михайло Брич, який робив це без особливої підтримки з глибини.
 

Кінцівка, коли обидва колективи помітно підсіли, дією променів пекучого сонця, була трохи цікавішою й дала надію гостям хоча б на локальну мінімальну перемогу в окремо цьому двобої. На 81-й хвилині Юрій Брич заробив право на штрафний удар метрах у двадцяти п’яти від воріт. Геревич підступно пробив зовсім трохи вище поперечини. Волошин можливо й контролював політ м’яча, та якби він досяг цілі, то Владиславу довелось би продемонструвати все, на що він здатний. Через три хвилини Юрій Брич міг і сам перетворити свою активність у вдвічі більшу цифру на табло, коли скористався хвилинною невпевненістю захисту опонентів, та з дуже вигідної позиції пробив поруч зі стійкою.
 

Останній шанс засмутити майже непробивного Влада у команди з Чингави був на 89-й хвилині, коли Мошкола ударом трохи вище поперечини, дозволив замкнути простріл із правого флангу від Поповича «Заріччю» довести свою безпрограшну кубкову серію до трьох матчів поспіль. Та у фіналі підодопічні Сергія Караслая матимуть свого найсильнішого для цього сезону опонента – «Бужору», яка до речі має аналогічну діючу безпрограшну серію. Кому вдасться збільшити це триматчеве досягнення, той і підійме над головою один із найпрестижніших районних трофеїв Центрального Закарпаття. Про це точно довідаємось безпосередньо на іршавському стадіоні «Авангард» у четвер 24-го серпня, в день Незалежності України починаючи з сімнадцятої години за столичним часом.

 

Арбітр – Михайло Райда.

Асистенти – Іван Попович та Вадим Рубей.

6 серпня, с. Заріччя, стадіон ФК «Заріччя», ясно та спекотно, 300 глядачів
 

«Заріччя» – «Боржавське» – 1:1 (за сумою двох матчів – 4:2)
 

Голи: Юрій Булеза, 12 – Чекан, 6.
 

«Заріччя»: Владислав Волошин, Юрій Костак, Владислав Машіко, Аркадій Гасинець, Олександр Поп, Іван Ільницький, Василь «Шишкін» Шерегій, Юрій Булеза, Сергій Караслай-молодший, Василь Булеза, Іван Шерегій (Олександр Зан, 54).

Запасні: Іван Фущич, Василь Фельцан, Віталій Кузьма, Михайло Брич.

президент – Сергій Караслай-старший.
 

«Боржавське»: Василь Цупик, Михайло Брич - старший, Михайло Брич - молодший, Юрій Брич, В. Ю. Брич, Іван Гербик, Богдан Геревич, Михайло Жабко, Іван Костак (Михайло Мошкола, 41), Іван Марущак, Володимир Чекан.

Запасні: Василь Полянський, Ярослав Гербик, Іван Попович, Михайло Чейпеш.

президент – Михайло Брич-старший.

ФОТОРЕПОРТАЖ із матчу дивіться на офіційній сторінці Фейсбук.