От і завершився черговий чемпіонат у вищій лізі Закарпаття. І вчергове будуть думки, що він слабший за минулорічний, не кажучи вже про часи свалявського «Авангарда», «Перечина», ясінської «Говерли», «Мукачева» і «Берегвідейка». Звичайно ті роки їх домінування вражали й увійшли в славні сторінки футбольної історії та статистики, однак і в цьому році було на що споглядати. Трохи знизився, як на мене, рівень гри «Оболоні» й мабуть віднесемо сюди ще й «Тячів». На своєму традиційному ходу в цьому році зіграли «Бужора», «Мункач», «Поляна» і «Середнє». Хоч і не помітний кожному оку, та все ж прогрес можемо вгледіти у «Карпат». Суттєво додали в темпераменті «Вільхівці» та «Ужгород». А найбільше вразили своїми результатами звичайно ж гравці «Севлюша».

 

Цього разу виноградівці приїхали на чергове сусідське дербі в Іршаву. У останньому десятилітті «бужорці» частенько доводили до нервових зривів керівництво «Севлюша» (останній такий стався в останньому турі минулого року коли юнаки «Бужори» перед фінальним свистком відібрали золото від своїх виноградівських однолітків, за яких між іншим грав і Котляр), та в 2018-му їм марно було розраховувати на щось подібне. Занадто різні вагові категорії поступово опанували ці колективи. «Бужора» робить ставку на молодь, окремі з кращих представників якої поступово кудись зникають. На високому обласному рівні наразі бачимо хіба Чедрика, Андрія Ломагу, Остафійчука, Бандуровича (в останні місяці Іван відточує майстерність в «Собранце»), ну й Мудру можна віднести певним чином до іршавсько-заріцько-велкиком’ятської школи, бо саме там Славко провів більшість футбольної кар’єри. «Севлюш» поступово зібрав під свої знамена чи не кращих закарпатців-любителів у своїх амплуа. Тому результат не змусив себе занадто довго чекати.

 

Із перших хвилин матчу Реплюк, Пуканич, Чедрик та Кольцун фланговими прострілами та подачами шукали один одного в карній зоні, особливо це відбувалось лівим флангом, де юний Кинів не до кінця увійшов у гру. Каганець та Чубірка до певної пори на досвіді змогли відсунути загрозу. Першого удару гості завдали уже на 3-й хвилині, коли Чонка приклався з лівої з-за штрафного майданчика, та над правої дев’яткою. Утім, і вони були не в силах щось зробити в одному з епізодів. Вашкеба віддав на правий фланг на хід Оржеховському, а Павло подав на ближній край штрафного майданчика на Чедрика. Михайло як у більярді підправив м’яч точно під дальню стійку. Дядюк, що змістився до ближньої, стрибав, та навряд чи мав шанс дістати – 0:1.

 

Через хвилину могло бути «баш-на-баш», коли Чубірка та Каганець розпочали атаку, Кормош і Жуков змістили її до лівого флангу. Бобик коротко віддав на олешниківського молодого вундеркінда Котляра, а Богдан ударом із лівого краю штрафного майданчика, практично з лінії, влучив майже в дальню шістку. Козар у падінні зумів дістати, продемонструвавши свій найкращий сейв.

 

На 14-й хвилині білі могли подвоїти перевагу, коли Ковтун віддав на лівий фланг на Реплюка. Михайло подав майже із лівого краю штрафної зони на ділянку перед лінією воротарського майданчика. Чедрик пропустив м’яч на дальню стійку й Пуканич ударом головою розстріляв ворота, та Дядюк відбив однією правою. Через десять хвилин Реплюк заробив право на штрафний метрів із вісімнадцяти, із ділянки перед лівим краєм штрафного майданчика і сам пробив в обвід стінки в ближню дев’ятку. Дядюк вчасно змістився й відбив.

 

Ще через три хвилини Реплюк вигриз м’яч на чужій половині від Жукова й віддав уперед і лівіше на Чедрика, що вибіг на воротаря, та чомусь не пробив, а вирішив зіграти в «технічку-аргентинку» з Пуканичем, яка завершилась втратою нагоди. На тридцять сьомій хвилині Котляр вигриз м’яч від Вашкеби та Бабича й вибіг по правому флангу до ближньої стійки на воротаря, та Козар парирував розстріл впритул у ближній кут від Богдана.

 

Початок другого тайму був набагато спокійнішим за попередній старт-тайм, тому справжнім вибухом став епізод ближче до його середини. Пуканич заробив право на кутовий із лівого флангу й сам розіграв із Чедриком, а далі з дуже гострого кута обвідним ударом влучив у дальню дев’ятку, забивши неймовірний за красою, гол й отримав подяку від фанів – 0:2.

 

Через п’ять хвилин Пуканич зіграв у стінку з Мудрою й пробив метрів із сімнадцяти поруч із правою стійкою. Ще через такий же інтервал десь із такої ж позиції Остафійчук спрямував повз ліву. За мить Мудра віддав на Чедрика, а Михайло – на правий фланг на Оржехівського. Павло подав на дальню стійку, де Пуканич головою в протилежний кут переправив, та офсайд. На сімдесят четвертій хвилині Котляр увірвався в штрафний майданчик у стилі Циганкова, та його підступний, із відскоком від газону, удар відбив Козар. Через тринадцять хвилин Реплюк кинув аут із правого флангу на Вашкебу, а Василь коротко повернув на Михайла й той подав на дальню стійку. Мудра головою переправив у ближній кут, без шансів на відбиття, і встановив остаточний рахунок – 3:0.

 

 

Арбітр – Мирослав Гала

Асистенти – Сергій Наскалов та Олександр Абель

Делегат ФФЗ – Василь Козик

 

28 жовтня, м. Іршава, стадіон «Авангард», хмарно з проясненнями, + 18 градусів, 277 глядачів

 

«Бужора» Іршава – «Севлюш» Виноградів – 0:3 (0:1)

 

Голи: Чедрик, 6, Пуканич, 62, Мудра, 87.

 

«Бужора»: Володимир Дядюк, Дмитро Чубірка, Юрій Каганець, Дмитро Жуков, Василь Кормош, Іван Чижмарь, Іван Кинів, Богдан Котляр, Станіслав Кохан, Іван Ільницький, Назарій Бобик.

Запасні: Едуард Шкіря, Василь Кинів, Мирослав Ломага, Петро Кляп.

головний тренер – Михайло Рацин, тренер – Віктор Цогла.

 

«Севлюш»: Василь Козар, Андріан Бабич (Артем Селезньов, 55), Микола Гибалюк (Віталій Чейпеш, 70), Василь Ковтун, Павло Оржехівський, Пилип Кольцун (Олексій Остафійчук, 46), Василь Вашкеба, Андріан Пуканич, Михайло Реплюк, Михайло Чедрик, Юрій Чонка (Мирослав Мудра, 65).

Запасні: Василь Русин.

Старший тренер – Валентин Слюсар, тренер – Іван Русінка.