13:24 Звітно-виборна конференція Федерації футболу Іршавського району 2017 | |
|
У п’ятницю, 27 січня 2017 року відбулась звітно-виборна конференція Іршавської федерації футболу.
У п’ятницю, 27 січня 2017 року, сесійну залу Іршавської районної ради на три години окупували від народних обранців представники наймасовішої та найактивнішої громадської організації краю — Федерації футболу Іршавського району, які зібралися на звітно-виборну конференцію. Незважаючи на чималу кількість питань порядку денного, зібрання не перетворилося на буденне бюрократичне збіговисько і живою дискусією з численними словесними ескападами, подеколи «на грані фолу», вигідно вирізнялося від інших щелеповивихуючих засідань, які зазвичай проводять в цьому приміщенні. Заснути точно не вдалося нікому. 42 делегати та 25 гостей конференції не зчулися як майже вдвічі перебрали відведений регламент і за емоційною віддачею неначе побували на середньостатистичному матчі між претендентами на призові місця.Почав конференцію очільник федерації Василь Миколайович Попович, який прозвітував за період каденції з травня 2012 року. Намагаючись охопити всі аспекти футбольного життя району за цей час, він заледве вклався у сорок хвилин, що показує наскільки різноманітною та насиченою є буденна робота, яка проводиться на громадських засадах, але відповідальність за яку колосальна. Адже кожного тижня в районі матчі, за участі семи сотень футболістів, відвідує до 5 тисяч (а в окремі тури й більше) вболівальників. Потім протягом тижня всі перипетії матчів активно обговорюються в соцмережах (до прикладу лишень в групі ВК «Федерація футболу Іршавського району» зареєстровано майже 4 тис. вболівальників). І всім звичайно не вгодиш, адже якщо є переможці, то обов’язково мусять бути й переможені, а дуже рідко коли керівники команд, футболісти і вболівальники чесно можуть визнати, що їхня команда була слабшою в конкретному матчі і шукати причини поразок у власній грі. На жаль, найчастіше йдуть второваним шляхом, всі невдачі списуючи на арбітрів і федерацію. І ще добре, якщо обмежуються словесними претензіями, але інколи емоції затуманюють розум, і потім неадекватні дії футболістів, керівників команд, вболівальників доводиться розбирати органам футбольного правосуддя, які змушені виносити жорсткі санкції, але якимось дивним чином в уяві покараних винною знову залишається федерація. Проблема арбітражу в Іршавському районі звичайно є, але вона нічим не унікальна від інших районів і в цілому по області: арбітрів, особливо молодих і кваліфікованих не вистачає ніде. Кожен новий арбітр, який витримує шалений моральний тиск на сільських стадіонах, знаходить у собі мотивацію і проявляє силу волі не завершити кар’єру після першого ж інциденту, а то й першого проведеного матчу — на вагу золота. У кожного з тих, хто пройшов арбітраж на найнижчому рівні футбольної піраміди України, безперечно були моменти (а найчастіше неодноразово) в кар’єрі коли хотілося плюнути на цей «легкий хліб» футбольного судді. Всі, хто хоч трохи знається на «кухні» іршавського футболу безперечно пам’ятають, що кар’єра одного з найперспективніших арбітрів Закарпаття Михайла Райди могла закінчитися на самому початку в 2012 році в Дубрівці. І щастя, що тоді Михайло не покинув арбітраж, а вже зараз, лише через 4 роки, конкурує з Михайлом Митровським та Ярославом Козиком за звання кращого рефері Закарпаття (2-3 місце в рейтингу ФФЗ за опитуванням тренерів команд Вищої ліги чемпіонату області), а буквально днями отримав призначення на матчі Другої Ліги ПФЛ. Не можна не відмітити й інших молодих арбітрів, які або з’явилися, або вже прогресували за час каденції В.М. Поповича: Михайло Лялюк (теж присутній у рейтингу кращої «десятки» суддів області за підсумками минулого року), Тарас Шопа, одна з останніх «знахідок» районного комітету арбітрів Вадим Рубей. Продовжують кар’єру на обласному та районному рівні ті, кому «за сорок»: Михайло Полончак, Микола Мондик, Іван Біров. З’являються у районі й нові судді старшого віку: в 2015 році долучився до арбітражу «глава династії» Рубеїв — Іван Дмитрович, а відкриттям минулого став в колишньому футболіст довжанської «Боржави» Іван Іванович Попик. Минулого року заявили про себе нові лайнсмени: Іван Жідов з Малої Розтоки та Іван Газдик з Підгірного, другий сезон поспіль судить на лінії Василь Гринюк, однак поки ФК «Білки» не відпускають здібного молодого захисника повністю зосередитися на арбітражі. Хто б там, що не говорив, а вже протязі багатьох років Іршавська районна колегія футбольних арбітрів вважається третьою серед кращих в області. Попереду лише Ужгород і Мукачеве. Проблема арбітражу поглиблюється, ще й тим, що коштів, які надаються з місцевого бюджету для проведення чемпіонату вистачає лише на оплату одного арбітра на кожен матч, лайнсменів же зобов’язана надати команда-господар, що звичайно не сприяє підвищенню об’єктивності «бокових». Така ситуація потроху вирішується двома шляхами: по-перше до участі в Зимовій першості, яка традиційно на Іршавщині має набагато вищий статус, ніж просто підготовчий турнір до сезону (в 2015 році 15 команд зіграли 54 матчі, а в 2016 році 19 команд зіграли 59 ігор) допускаються лише команди, які оплатили витрати на арбітраж у повному обсязі, по-друге в літньому чемпіонаті команди теж можуть на виїзний матч замовити бригаду арбітрів у повному складі, призначену суддівським комітетом, якщо беруть на себе оплату їх роботи. Таким чином як мінімум два матчі з шести в кожному турі (інколи по 3-4) обслуговують «класичні» бригади. Звичайно, що кращим варіантом було б домогтися виділення необхідних коштів для проведення матчів на початку сезону з районного бюджету. Тим більше, що це не така вже й космічна сума (бл. 95 тис. грн.), але тут вже потрібна допомога районних депутатів, деякі з яких причетні до керівництва футбольних клубів. Також необхідна допомога й самих команд у вирішенні «кадрового голоду» на арбітрів: адже в кожній з них безперечно є футболісти, які припустимо завершили кар’єру за віком в юнацькому футболі, але не «дотягують» за майстерністю до дорослої команди і могли б спробувати себе в якості суддів. Ну і звичайно у керівництві команд недопустима присутність людей, які не усвідомлюють власну відповідальність за порядок на стадіоні до, під час і після гри і замість того, щоб власним авторитетом стримувати «гарячі голови», можуть ще й провокувати агресивні дії. Інколи здається, що відправ хоч папу римського судити – та й того звинуватять в неупередженості. Несприятлива економічна ситуація, мала кількість робочих місць, найнижчий в області рівень середньої заробітної плати і як наслідок масова сезонна трудова міграція м’яко кажучи не сприяють збільшенню футбольних команд в районі. Тому першочерговим завданням було хоча б зберегти те що є. І тут десь можна відслідкувати причину збільшення популярності в районі саме зимової першості: адже традиційно взимку більшість молодих людей перебувають вдома і від’їзджають на заробітки після Великодня. Тому склалася така ситуація: якщо в літньому чемпіонаті кількість команд з року в рік потроху зменшується (2012 рік – 17 команд, 2013 рік – 13 команд стартувало і 11 дійшло до фінішу, 2014 рік – 15 команд, 2015 рік – 13 команд, 2016 рік – 12 команд), то в зимовій першості навпаки – зростає (2013 рік – 11 команд, 2014 рік – 13 команд, 2015 рік – 15 команд, 2016 рік – рекордна за всі сезони кількість – 19 команд). Останні два сезони районна федерація зосередилася на якісних показниках: зросла кількість матчів (2014 рік – по 104 гри юнацьких і дорослих складів, 2015 рік – по 156 матчів, 2016 рік – по 132 матчі). При цьому ведеться планомірна робота зі зниження такого негативного показника як неявка на виїзні матчі. Якщо до 2014 року цей рівень у районному чемпіонаті сягав 15%, то в 2015 році їх вже було менше 4%, а минулого року за весь чемпіонат трапилися 4 невиїзди дорослих і лише 3 невиїзди юнацьких складів команд. Показник невиїздів лише 3% — це вже рівень вищої ліги обласного чемпіонату. Жоден інший районний чемпіонат таким похвалитися не може. Треба також відмітити, що з часу відновлення чемпіонатів Іршавського району з футболу у 2000 році, команди зобов’язані виставляти на першість юнацькі склади, що теж є далеко не в кожному районі. Був лише один випадок порушення цього правила — у 2014 році «Дружба» Дубрівка не спромоглася виставити юнацьку команду, але за окремим рішенням виконкому продовжила виступи в чемпіонаті. Прогресивним стало рішення районної федерації на початку 2015 року знизити віковий ценз футболістів у юнацьких складах команд з 19-ти до 17-ти років. Зараз вже можна сміливо констатувати, що це різко знизило кількість інцидентів та рівень агресії в юнацькій першості. Переходячи до оцінки дитячо-юнацького футболу в районі Василь Миколайович відзначив, що за період з 2012 року значно зросло залучення приватних коштів у розвиток цієї надважливої підвалини футбольної піраміди. Завдяки Сергію Лупаку та Сергію Малицькому створено прекрасну інфраструктуру для розвитку дитячого футболу в Сільці. Для тренера Сергія Білана та віднедавна Ігоря Черніка забезпечено всі необхідні умови для тренувань, теоретичних занять, відновлення тощо. Юні вихованці мають змогу брати участь в чемпіонаті ДЮФЛ Закарпаття в 5-ти вікових категоріях, постійно брати участь в турнірах всеукраїнського та міжнародного рівня, грати проти однолітків зі знаменитих професійних клубів. Дивує тільки, що за сім років планомірної роботи, лише один юний футболіст (Іван Глушко) зміг потрапити до спецшколи професійної команди (УФК-Карпати Львів). А юнацька команда ФК «Сільце» не має жодних успіхів навіть на районному рівні, в той час як до прикладу однолітки з сусіднього Заріччя вже мають третій чемпіонський титул за чотири роки. Завдяки ентузіазму молодого тренера В’ячеслава Шусти та сільського активу на чолі з головою Броньки Юрія Кузана в цьому гірському селі з’явився дитячо-юнацький футбольний клуб, який встиг заявити про себе й на обласному рівні, однак через проблеми з дисципліною був відлучений на рік з ДЮФЛ Закарпаття і зараз виступає на районному рівні. В сусідній Кушниці завдяки Михайлу Райді, найтитулованішій футболістці Закарпаття Ганні Петрівні Кострабі, президенту місцевого клубу Дмитру Радю та сільському голові Михайлу Штефку теж вже декілька років функціонує сільський ДЮФК, який має в активі сезон виступу в ДЮФЛ Закарпаття. Вперше в області на Іршавщині в 2014 році було створено районну дитячо-юнацьку футбольну лігу, яка минулого року розпочала вже третій сезон у двох вікових групах: у старшій віковій групі змагаються 6 команд, а в старшій аж 8. Патронат на Іршавською ДЮФЛ взяли на себе депутат обласної ради Михайло Станко та президент ФК «Колос» Кам’янське Іван Хила. Зараз в чемпіонаті ДЮФЛ Закарпаття Іршавський район представляють команди ДЮСШ «Іршава» (тренер С. Білан), яка знаходиться на лідируючих позиціях у всіх віковій категоріях та відновлена, завдяки допомозі вихованців районного футболу Віктора Пасулько, Алекса Рознера, та голови ФФЗ Іван Дурана, після кількарічної перерви «Колос» Іршава, яка поки задовольняється скромнішими досягненнями. Нещодавно на обласній конференції Голова Федерації футболу Закарпаття Іван Петрович Дуран відзначив рівень футбольної інфраструктури Іршавської районної ліги як найкращий серед усіх районних чемпіонатів області. Приємно відзначити, що незважаючи на всі економічні труднощі, ця робота активізувалася саме в останні роки. Новенькі арени на в’їздах в села зі сторони Мукачева та Виноградова стали візитівками відповідно Сільця та Заріччя. Планомірна і якісна робота з покращення футбольного газону в селі Дубрівка увінчалася прекрасною трибуною і на відміну від інших, цей подвиг сільського голови Володимира Малиновського не треба писати «в лапках». Футболісти та керівництво ільницького «Шахтаря» крім довгожданого чемпіонства минулого року подарували селу й новеньку трибуну, яку відкрили на Покрови. Триває реконструкція трибун в Кам’янському та Кушниці. Приклад Дубрівки розворушив і сусідні Білки, які вже в новому 2017 році обіцяють здивувати футбольну громадськість району змінами на власному стадіоні. Насамкінець звіту Василь Миколайович відзначив спортивні успіхи команд з Іршавщини («Колос» Кам’янське та ФК «Заріччя») в турнірі «Ліга чемпіонів Закарпаття», які посіли відповідно друге і третє місце. Однак зауважив, що за прогресом гри футболістів Кам’янського явно не встигає рівень культури вболівальників та окремих керівників команди, що завдало відчутного удару по іміджу іршавського футболу. Ось-такий далеко не повний конспект звіту голови Іршавської районної федерації футболу про роботу федерації в 2012 – 2016 роках. Після спічу Василь Миколайович приступив до відзначення тих людей, які протягом цих років допомагали йому в роботі та організовували футбол на місцях, розвивали та популяризували «гру мільйонів» на Іршавщині. Подяки від голови районної федерації удостоїлися президент ФК «Кушниця» Дмитро Радь, президент ФК «Білки» Юрій Брунцвик, віце-президент ФК «Гребля» Юрій Фельцан, тренер команди ДЮФК «Бронька» В’ячеслав Шуста, Броньківський сільський голова Юрій Кузан, тренер ФК «Кушниця» – майстер міжнародного класу Ганна Костраба, тренер ФК «Бужора» Іршава Віктор Цогла, президент ФК «Боржава» Довге Михайло Кукла, голова комітету жіночого футболу ФФІ Михайло Лях, голова Контрольно-дисциплінарного комітету ФФІ Іван Бізіля, голова Апеляційного комітету ФФІ Володимир Мимріков, начальник сектору превенції правопорушень Іршавської поліції – майор Василь Волошиновський, адміністратор групи соціальної мережі ВК «Федерація футболу Іршавського району» Владислав Машіко, спортивний журналіст Євген Свищо, арбітри районної колегії Іван Попик та Іван Рубей, а також секретар районної федерації Святослав Симканинець. Після цього слово надали запрошеним на конференцію представникам Федерації футболу Закарпаття. Перший заступник голови обласної федерації Станіслав Сухан відмітив величезні особисті Василя Миколайовича Поповича як тренера та наставника молодих арбітрів і зазначив, що якщо раніше закарпатським арбітрам важко було пробитися до еліти українського футболу ще й через відсутність підтримки з Федерації футболу України, то зараз, коли народний депутат та Почесний голова ФФЗ Михайло Ланьо одночасно займає посаду віце-президента ФФУ все залежатиме тільки від рівня підготовки молодих арбітрів, що для них має бути додатковим стимулом для професійного зростання. Також Станіслав Васильович процитував слова Голови Федерації футболу Закарпаття Івана Петровича Дурана, які той сказав на обласній конференції, що він «поки не бачить заміни на посаді голови Федерації футболу Іршавського району Василю Миколайовичу Поповичу». Член виконкому ФФЗ Степан Селменський повідомив присутніх, що за підсумками 2016 року обласна федерація визнала роботу Іршавської РФФ найкращою серед районних та міських футбольних федерацій Закарпаття. Степан Степанович закликав делегатів конференції надалі розвивати ті позитивні моменти, які вдалося досягти (їх він нарахував вісім), а також закликав звернути увагу на недоліки які серйозно заважають в розвитку футболу на Іршавщині: дати правильну оцінку слабким виступам іршавських команд в чемпіонаті області серед дорослих команд, тим більше, що як показує успіх юнаків «Бужори» потенціал є, поставити руба питання надмірних нездорових амбіцій окремих керівників команд, які нівелюють спортивні успіхи та провокують агресію серед вболівальників, а також серйозно подумати над питанням, чому за останні десять – п’ятнадцять років так важко знайти в складах професійних команд вихідців з краю, який дав українському та світовому футболу Віктора Пасулька, Івана Гецка та багатьох інших відомих футболістів? Опісля представники ФФЗ нагородили подяками від голови обласної федерації футболу аж дванадцятьох футбольних функціонерів району: президента ФК «Кушниця» Дмитра Радя, президента ФК «Білки» Юрія Брунцвика, президента ФК «Заріччя» Сергія Караслая, президента ФК «Сільце» та заступника голови ФФІ Сергія Лупака, президента ФК «Доробратово» Михайла Кенеза, начальника команди ФК «Дружба» Дубрівка Івана Дикого, президента ФК «Гребля» Василя Кормоша, президента ФК «Колос» Кам’янське Івана Хилу, віце-президента ФК «Шахтар» Ільниця Богдана Фозекоша, начальника сектору молоді і спорту Іршавської РДА Андрія Данканича, заступника голови ФФІ Івана Палінчака та голову комітету ветеранського футболу ФФІ Михайла Рацина. Серед виступів очільників клубів особливою змістовністю відзначився спіч Сергія Караслая, який запропонував президентам ФК району створити за прикладом обласного футболу Раду президентів футбольних клубів Іршавського району, поставити питання недопуску до участі в змаганнях команд, чиї футбольні поля не відповідають мінімально допустимим розмірам і не обладнані роздягальнями, а також запропонував присутнім на конференції депутатам районної ради внести на найближчу сесію пропозицію про забезпечення витрат на обслуговування матчів чемпіонату району з футболу з бюджету. Делегати визнали роботу Федерації за період 2012 – 2016 рр. задовільною, заслухали звіти голів комітетів: контрольно-дисциплінарного (Іван Бізіля), апеляційного (В. Мимріков), дитячо-юнацького футболу (Я. Пасулько), жіночого футболу (М. Лях), ветеранського футболу (М. Рацин) та зв’язків зі ЗМІ (С. Симканинець). За пропозицією секретаря Федерації було затверджено Статут Громадської організації «Федерація футболу Іршавського району» в новій редакції. Потім заступник голови районної федерації Сергій Лупак повідомив присутніх, що за місяць з часу опублікування рішення Виконкому про скликання звітно-виборної конференції, на адресу федерації не надійшло жодної пропозиції про кандидатури на голову Федерації футболу Іршавської району, що на його думку свідчить про безальтернативність Василя Миколайовича Поповича у керуванні футбольним господарством району. Тому Сергій Андрійович запропонував делегатам проголосувати кандидатуру В.М. Поповичу на наступну чотирирічну каденцію. З результатом 41 – «за», 0 – «проти», 1 – «утримався» рішення було прийнято. Таким чином Василя Миколайовича Поповича було вп’яте обрано головою Федерації футболу Іршавського району. Перші три каденції відпрацьовані ще в минулому столітті (1983 – 1995 рр.). Переобраний голова федерації подякував делегатам за довіру і нагадав, що офіційно сезон стартує вже наступного тижня матчами Зимової першості Іршавського району. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |