Краща, за стабільністю виступів, команда Східного Закарпаття останніх років приїхала на мокру Іршавщину й була змушена зіграти в селі-батьківщині славних футбольних родин минулого тисячоліття – Гецків та Пасульків.

 

Під акомпонемент зливи годі було думати про видовищний комбінаційний футбол. Завдання в таку жижу на кожному клаптику поля стояли схожі й водночас трохи різні: вдало зупинити м’яч, випередивши опонента за позицією; швидко віддати вперед (бажано довгою або середньою передачею), а в разі якщо пощастить віддати точно, то скажуть «Ой який молодець!»); якщо отримав пас біля чужих воріт, то одразу слід бити щосили, а якщо влучно, то тут тобі й гольовий, із огляду на кліматичний стан, епізод; якщо перебуваєш біля або в своїх воротах, то відбивай туди де менше чужих ніг і більше тих, які в рідних гетрах. І взагалі долю такого рівного, за силою складів опонентів, матчу міг цілком вирішити один епізод, після якого виправити щось ставало б на грані фантастики.

 

Зі старту першого тайму поле почало поступово набувати пізнього осіннього забарвлення, тому головну загрозу складали стандарти. У господарів кілька штрафних непогано виконав Бандурович, який або сам заробляв їх або партнери дозволяли Івану виконати свої ефектні простріли із різних ділянок чужої половини поля. Суперники відповідали довгими передачами з гри на Габора, Балога й Куцина та підступними прострілами з кутових, переважно з лівого флангу, від останнього із згаданого тріо.

 

Та перший по справжньому небезпечний момент стався на 9-й хвилині після вже енного перехоплення в центрі поля Бандуровича. Іван перевів на дальній від себе правий фланг на прудкого Котляра. Богдан метрів із чотирнадцяти пробив повз свого минулорічного одноклубника по «Севлюшу» Гринишина й здавалось м’ячу дорога тільки в сітку. Та іншої думки була млака, яка за кілька хвилин до того, під дією ніг та матінки природи, виникла там й зупинила цей шлях поліеританової кулі перед самою заповідною смужкою. Через якусь трійочку хвилин у Богдана була аналогічна нагода відправити Віталія в транс, аналогічний до гірко пам’ятному для нього миколаївським подіям, та цього разу постріл нападника з середньої дистанції в правий кут воротар «Вільхівців» відбив у падінні, отримавши оплески від своїх фанів.

 

Гості не менш гідно огризнулись на 17-й хвилині, коли вивели Габора фактично один-на-один із воротарем. Василь хоча й зміг пробити низом, із прицілом у лівий кут, повз Дядюка, та при цьому в браму також не влучив.

 

Ближче до середини тайму кілька разів вистрілював Бандурович, та не менш досвідчені Матяш, Попадинець та Товт самовіддано кидались під цю гармату, дозволяючи Гринишину уникнути зайвої роботи.

 

На 26-й хвилині Сурмач зі штрафного з правого флангу подав на дальню стійку, де Луця замикав ударом із лету. Воротар вже був поза грою, та постріл Василя прийшовся трохи вище цілі. Та кращий шанс у таймі першому через шість хвилин був все ж у гостей. Куцин виконав поперечний простріл із лівого флангу, а Габор пропустив ще далі на ліву стійку на Балога. Василь міг зупинити м’яч, «запалити й передати Дядюку цигарку» й виконати вирок метрів з п’яти у порожній кут. Та нападник вирішив зіграти в гру «Хто тут Роналду?» й пробити з ходу, та своїм ударом поруч зі стійкою він започаткував закарпатський хіт-парад на призи «Промах року».

 

Під завісу тайму обмінялись напівгольовими уколами. Товт зі штрафного зі своєї половини вирізав дальній пас на лівий край штрафного майданчика на Куцина, та під точний удар Івана відчайдушно кинувся Чубірка й заблокував його. Далі Луця виконав із правого флангу поперечний пас і трохи назад, на який відгукнувся Кинів. Та на влучний постріл Василя зреагував Гринишин.

 

Другий тайм мало чим відрізнявся від першого. Господарі не поспішали вносити корективи в склад, а гості поступово вводили свіжі сили. На 49-й хвилині Василь Кинів з перехоплення розпочав атаку по центру, а Кормош завершив її пасом лівіше на Сурмача, та тезка зреагував на точний удар від Віталія. За хвильку-другу Товт зі штрафного потужно пробив над поперечиною. Ще через п’ять хвилин Бандурович отримав м’яч на лівому краї й коротко віддав на Сурмача. Віталій зряче цілив у дальній кут, та пробив повз стійку. Після цього відбувся злам у матчі, від якого господарі так і не змогли оговтатись. На завершенні атаки по центру вчергове опинився Балог і віддав лівіше на Куцина, якому Кохан програв боротьбу за позицію. Іван миттєво покарав Стаса за це й спрямував м’яч повз Дядюка точно в дальній правий кут – 1:0.

 

Після цього гості ще більше зосередились на захисті своїх воріт й впорались із цим завданням в кращих традиціях минулорічного «Оболоні» в домашньому матчі проти «Севлюша». Показовою стала 77-а хвилина, коли після розіграшу кутового з правого флангу масована атака «Бужори» завершилась як мінімум чотирма ударами, які були заблоковані в самому зародку. Певна надія залишалась на штрафні удари. На 85-й хвилині Сурмач заробив право на такий стандарт метрів із тридцяти двох, а Бандурович підступно пробив над правою дев’яткою. Останній шанс повернутись «на Рівно» стався через чотири хвилини, коли знову було кілька спроб пробити, та м’яч до воріт долетів тільки раз, після пострілу з прицілом у праву дев’ятку, та все ж поруч із брамою, від Кормоша.

 

«Вільхівці» зробили вагому заявку на входження до квартету кращих у другому за рангом турнірі Закарпаття 2018-го року й прагнутимуть довести невипадковість цього успіху вже вдома в переддень Великодня Господнього. «Бужорі» щоб пройти далі слід у повторній грі забивати мінімум на один гол більше за суперника, а інакше доведеться в товариських матчах очікувати старту головних змагань року – регульного чемпіонату вищої ліги.

 

 

Арбітр – Михайло Митровський

Асистенти – Валерій Шкура та Річард Готра

Делегат ФФЗ – Іван Головко

 

1 квітня, с. Ільниця, стадіон «Шахтар», хмарно, дощ та злива зі шквальним вітром, + 9 градусів, 150 глядачів

 

«Бужора» Іршава – «Вільхівці» – 0:1 (0:0)

 

Голи: Куцин, 71.

 

«Бужора»: Володимир Дядюк, Дмитро Чубірка, Юрій Каганець, Іван Костак, Станіслав Кохан, Василь Кормош, Іван Бандурович, Віталій Сурмач, Богдан Котляр (Михайло Полянський, 76), Василь Луця, Василь Кинів (Іван Кинів, 75).

Запасні: Іван Ільницький, Василь Березнай, Мирослав Ломага, Дмитро Жуков.

тренер – Михайло Рацин.

 

«Вільхівці»: Віталій Гринишин, Володимир Товт, Едуард Негреш (Павло Волонтир, 66), Володимир Попадинець, Михайло Крьока, Михайло Матяш, Василь Балог, Юрій Мандич (Михайло Міговк, 60), Василь Габор, Іван Куцин (Володимир Кардач, 75), Тарас Тромбола (Євген Келеманик, 86).

Запасні: Василь Русин.

Тренер – Юрій Бучок.