До 125–річчя «гри мільйонів» на Срібній Землі
 

(продовження)
 

Голи забивати — не ціпом махати або Кращий голеадор чемпіонатів Закарпаття
 

Відомо, що кращим бомбардиром за всю історію радянського футболу (чемпіонат СРСР) був екс-гравець київського «Динамо», член збірної СРСР, володар «Золотого м’яча», заслужений майстер спорту Олег Блохін (на фото зліва), який є автором 211 голів (432 матчі), забитих ним лише у чемпіонатах СРСР протягом 18 сезонів. Невдовзі був створений «Клуб бомбардирів імені Олега Блохіна», куди входять символічна група українських та іноземних футболістів, які забили щонайменше 100 голів за час своєї кар'єри у вищій лізі чемпіонату та кубку України, а також СРСР, СНД, європейських кубках тощо. До цього символічного списку входить і єдиний представник Закарпаття — це Іван Гецко (на знімку справа) із сел. Ільниця, що на Іршавщині, який виступаючи за українські, російські, ізраїльські, грузинські клуби майстрів «відвантажив» у ворота суперників 151 м’яч.
 

Він, до речі, на 10–ій позиції у цьому символічному списку бомбардирів, а на першому — Андрій Шевченко з 219 голами (448 ігор).
 

Не потрібно забувати і про кращого бомбардира у 1–ій лізі першості України ужгородця Матвія Бобаля (ФК «Агросервіс», Крим), який двічі поспіль ставав кращим бомбардиром у першому дивізіоні (2006/2007 рр. — 16 м'ячів та 2007/2008 рр. — 23 голи).
 

Не забуваймо спортивне прислів’я: «Легше стати чемпіоном, аніж відстояти це звання».

 

Маємо і свого Олега Блохіна
 

А мова йде про гарного колишнього футболіста, а згодом класного арбітра, кращого бомбардира за всю 125–річну історію крайового футболу, екс-гравця команд майстрів ФК «Карпати» Мукачево та ФК «Закарпаття» Ужгород Віталія Лофинця із Свалявщини (на фото справа). У чемпіонатах Закарпаття він провів 12 сезонів: 1997 рік — ФК «Яноші» (у складі команди забив 4 голи); 1998 — СК «Лінет» Берегово (10); 1999–2006 рр — ФК «Авангард» Свалява (251); 2007–2008 рр. — ФК «Кольчино» (15 м’ячів) – усього Віталій «наколотив» у ворота суперників 280 голів*. Гм, у Блохіна та Шевченка і того менше Усі троє провели ці м’ячі у чемпіонатах СРСР, України (Італія та Англія), а також Закарпаття (усміхнулися). Правильно робите, бо, як кажуть габровці: «Сміх — це здоров'я тіла і душі»!
 

А тепер коротко про нашого рекордсмена, на п’яти якому наступають Руслан Соскида, Іван Скунзяк та Роберт Гегедош…. До речі, до війни кращим бомбардиром вважався Йосип Криж — форвард СК «Русь» Ужгород (команда протягом 1926–1939 рр. 6 разів ставала чемпіоном Підкарпатської Русі серед слов’янських команд, двічі — Підкарпатського краю (1939–1940 рр.) та стільки ж разів срібним призером Карпатської України (1944 та 1945 рр.).

 Наша довідка: Віталій Іванович Лофинець народився 1 травня 1976 року у с. Сусково, що на Свалявщині. Форвард. Перший тренер — учитель фізичного виховання місцевої десятирічки Юрій Ратушняк.
 

Школярем виступав за місцеві команди, спочатку за резервістів, а відтак і «основу». 20–річним хлопцем вперше одягнув футболку команди майстрів. Це був ФК «Карпати» Мукачево (головні тренери — Віктор Ряшко, Тиберій Корпонай та Степан Войтко). Віталій у дебютному сезоні відіграв 15 матчів і записав до свого доробку перші три голи.
 

Наступного сезону за мукачівців провів лише перше коло, а у другому перебрався у ФК «Яноші», який виступав у чемпіонаті нашої області.
 

1997/1998 рр. — цей сезон свалявчанин провів у складі ФК «Верховина» Ужгород (головний тренер Степан Войтко). За клуб провів 23 календарні матчі і став автором 5 голів (другий показник бомбардирів). Ще два матчі зіграв на кубок України, а також один раз «розписався» у воротах суперника.
 

Сезон 1998/1999 рр. свалявчанин провів у складі ФК «Закарпаття» Ужгород (головний тренер — Віктор Ряшко), який виступав серед команд 2–ої ліги (першість України). Цього року ужгородці зайняли 1–ше місце і знову повернулися до першого дивізіону. Малі золоті медалі були вручені В. Лофинцю (провів 23 календарні матчі і записав до свого активу 5 голів), а також одному з авторів матеріалу В. Гаджезі (у цей період у клубі працював прес-аташе).
 

***
 

Витяг із газетного звіту про фінальний матч на Кубок Закарпаття: ФК «Авангард» Свалява — ФК «Аваль» Мукачівський район — 6:1.
 

2004 рік. 29 квітня. День футболу Центральною подією футбольного свята в Ужгороді стала фінальна гра на кубок області між триразовим чемпіоном області – ФК “Авангард” та ФК “Аваль”. Лік голам уже на 13-ій хвилині відкрив кращий голеадор обласного чемпіонату минулого і нинішнього сезонів Віталій Лофинець. На 25-ій хвилина свалявчани розіграли швидку комбінацію й після удару Дмитра Чубірки на табло з’явився рахунок 2:0. Цей результат протримався лише 9 хвилин. Третій гол у ворота “Авалю” провів ще один із кращих бомбардирів обласного чемпіонату Тарас Лазарович – 3:0.
 

У другому таймі картина гри не змінилася. «Авангардівці» володіли територіальною перевагою й забивали голи. Ще двічі відзначився й записав на свій рахунок хет–трик Віталій Лофинець (на 55-ій та 80-ій хв.). А шостий м’яч під завісу фінального матчу у ворота Адальберта Човбана провів Василь Мішко. Футболістам з Мукачівщини вдалося лише забити гол престижу. Отже, 6:1 і кубок області заступник голови ОДА Іван Рогач та голова ФФЗ Андрій Гаваші вручили капітану свалявчан Олександру Грабару».

 

Василь Гаджега — голова Закарпатського осередку Асоціації спортивних журналістів України.
 

Володимир Католик — статистик закарпатського футболу.

 

Примітка* Автори матеріалу щиро вдячні статистику свалявського футболу Олександру Йосиповичу Грабару зі Сваляви за конкретну допомогу щодо надання ним інформації про кількість забитих голів по сезонах Лофинцем В. І. у чемпіонатах Срібної Землі.