Головна » Усі публікації » на Закарпатті » Граундхоппери на Закарпатті (ФОТО)
17:41
Граундхоппери на Закарпатті (ФОТО)
Перед початком літніх футбольних канікул на Закарпаття завітали журналісти-граундхоппери.

Граундхоппери на Закарпатті (ФОТО) Поняття граундхоппінг мало відомо на Закарпатті, але завдяки фоторепортажу та коментарям, які публікував на своїй сторінці у Фейсбуці спортивний журналіст Юрій Парецький, ви зможете відчути дух цього руху.

Довідка ФФЗ: Граундхоппінг – це відвідування матчів на різних стадіонах. І чим таких відвідувань більше, тим краще. Люди, які вподобали це хобі, відомі як граундхоппери, хопери або просто виїзні. Граундхоппінг в основному співвідносять з футболом. Цей вид футбольного туризму зародився в Англії у 70-х роках, а з кінця 80-х граундхоппінгом почали захоплюватися в Німеччині. Нині він особливо популярний у Великобританії, Німеччині, Голландії та Бельгії. Не є винятком й країни колишнього СНД. Команда журналістів, яка відвідала наш край, це так звана група, що об’єднує хопперів із України та Росії, Литви та Латвії.

Іншими словами, це така собі тусовка різних людей із загальним хобі, які люблять подорожувати стадіонами та розповідати про свої враження тим, кому це так само цікаво, як і їм.

Для хопперів не існує універсального зводу правил з підрахунку кількості стадіонів або полів, які вони відвідали. Однак є одне загальноприйняте, згідно з яким матч потрібно подивитися на стадіоні або стадіон повинен бути відвіданий під час матчу. Бажано також подивитись гру до кінця, тим більше що завжди є ймовірність побачити що-небудь цікаве. Якщо з якихось причин часу катастрофічно мало, наприклад, за день потрібно відвідати цілих три матчі на трьох різних стадіонах міста, то допускається піти передчасно.

Тож пропонуємо вам фоторепортаж відомого граундхоппера Юрія Парецького (переклад із російської).
Завтра у Мукачеві футбол, але я обрав інший матч. Мукачево залишу на потім.

Мукачево. Невеликий, але дуже привабливий стадіон під назвою «Авангард».

Центральна трибуна «Авангарду»

Мукачево. Стадіон ДЮСШ (колишній стадіон імені 50-річчя Жовтня)

Мукачево. Стадіон «Локомотив». Центральна трибуна

Доброго ранку – від «останнього москаля», який подорожує Закарпаттям. Ми у Берегові, 50% населення якого – угорці.

Берегово. Стадіон «Меблевик». На жаль, це найцікавіше, що від нього залишилося.

Берегово. Стадіон «Дружба»

Трибуни стадіону «Дружба»…


Обід по-угорськи…

На берегівському стадіоні «Дружба» є дуже цікавий спорт-бар. Про історію місцевого футболу тут розповідають старі фотографії, вимпели, кубки тощо.




Берегово. Стадіон «Дружба». Футбол тут люблять! Подробиці після повернення…

Культурна програма…

План на завтра наступний… Транзитом через Тячів і Солотвино, де дивимося стадіони і визначні пам’ятки, ми рухаємося у Рахів. Якщо встигнемо і знайдемо ночівлю у Квасах, їдемо туди, якщо ні, – ночуємо у Рахові.
Із транспортом та дорогами в Закарпатській області не все гаразд. Якщо ви подорожуєте як ми, із міста у місто, готуйтеся кудись не доїхати. Наприклад, із Берегова до Тячева близько 90 кілометрів – маршрутка їх проїжджає мінімум за 3 години.

Тячів. Міський стадіон ім. Л. Бійреша. Хто він такий, я поки що не знаю, але обов’язково дізнаюся і розповім у своєму репортажі, коли повернуся. (Стадіон названий на честь відомого закарпатського організатора футболу – від ФФЗ)


Автостанція Тячева… Своє клеймо поставили…

Солотвино. Стадіон «Солекоп». Усередині цього, нікому не потрібного «дідугана» з повністю дерев’яною трибуною, живе бабуся-угорка, яка погано говорить українською та російською мовами, але розуміє їх. А там, де колись була тренерська кімната, склад інвентарю, роздягальні, душові – зараз тимчасово дислокується корівник. Такого я ще ніколи не бачив. За трибуною – державні кордони України та Румунії.

Стадіону в Квасах немає, проте навколо гори. Благодать! Сьогодні ще й знижка на пиво – 25%.

Відпочивши від граундхоппінгу в Квасах, де о-о-дуже добре, їдемо далі.
Сьогодні ми побуваємо в Ясінях, де подивимося свій останній стадіон на Закарпатті, після чого вирушаємо до міста Яремче Івано-Франківської області. Ранок тут добрий, тихий, бадьорий, свіжий!

Стадіон «Говерли» в Ясінях унікальний усім, на що не глянемо. Відмінний приклад класного сільського стадіону насиченого місцевим, у цьому випадку, справжнім гуцульським духом. Він настільки добре вписується не тільки у ландшафт, а й у життя тутешніх людей, як вівця, що скубе травичку, як кури, гуси та індички, що дзьобають у траві, – здаються мені невід’ємною частиною цього стадіону, який не відпускає нас уже кілька годин. Обов’язково у найближчий час повернуся сюди, але вже на матч!

У Ясінях у спортивному магазинчику, поруч зі стадіоном, продається атрибутика місцевої «Говерли»: шарфи, кружки, магніти. Із однієї сторони вибір здається небагатим, а з іншої, якщо брати до уваги кількість мешканців селища (не більше 10 тисяч), а команда виступає у другій лізі області, це більш, ніж добре. У багатьох і такого немає.

Сніданок граундхоппера-мандрівника зі стадіонів Закарпаття.

Погода, і недбайливі працівники автовокзалу в Мукачеві, у яких чи є потрібна нам маршрутка в Іршаву, чи її немає, через вихідний день – внесли свої корективи. Тож спочатку ми поїхали в Сільце і Заріччя подивитися стадіони команд чемпіонату району; після спробуємо дістатися до Дубрівки, якщо знадобиться, навіть на таксі, і тільки потім доберемося до Іршави, залишимо речі і підемо на футбол.
Стадіон села Сільце Іршавського району Закарпатської області.

У граундхоппінгу по Закарпаттю мені допомагають дві тематичні книги: «Футбол над Латорицею» та «Спортивні сторінки Іршавщини. Футбол». Обидві, що природно, написані українською мовою. Перша – присвячена історії футболу в області та особливо в Мукачеві. Друга – розповідає про становлення та розвиток футболу тільки в Іршаві та селах Іршавського району: від найбільших до найменших.
Більшу частину цих книг я вже прочитав і тепер використовую отримані знання на практиці. Мій маршрут складався за принципом – прочитав-подивився-зацікавило.

Стадіон Іршавської дитячо-юнацької спортивної школи.

В Іршаві люди вміють організувати свято футболу, про який багатьом, що в Україні, що в Росії чи Білорусі доводиться тільки мріяти. Сюди потрібно їздити і вчитися тому, як потрібно жити футболом!
Як? Ми прийшли раніше, знаючи, що перед матчем чоловічих команд в чемпіонаті Закарпатської області за традицією проходить гра молодіжної першості. А тут ніякого огляду, поліції – 2 людини, які, про всяк випадок, доглядають за порядком, палячи наосторонь. На трибунах вже не менше 200 чоловік, при цьому жодної афіші в місті ми не зустріли. Вхід вільний. На стадіоні музика (до матчу та в перерві), поруч з трибуною готують шашлик, на гарнір на мангалі запікають картоплю, подають салат з капусти. Поїсти можна за столиком, під парасолькою. Виходить комфортно, смачно і недорого! Пиво декількох сортів наливають вільно. Не сумніваюся, що на грі основи буде аншлаг. На такий футбол приємно ходити!

Іршава. Стадіон «Авангард». Мій 334 стадіон з футбольним матчем чоловічих команд. Їдемо далі!

Цікаві на Закарпатті стадіони. Архітектура їх трибун особлива, нагадує австро-угорську. Найчастіше подібні арени зустрічаються у невеликих містечках Угорщини, Чехії, Словаччини, у сербській Войводіні.
Прошу вибачення, афіші до вчорашнього матчу в Іршаві все-таки були. Сьогодні вранці побачив одну післядощеву.

Зовсім забув згадати ще про одну деталь закарпатського футболу…Про те, що чемпіонат області має високий рівень і відмінну організацію, я вже говорив. Аматорський футбол тут ще й тому цікавий уболівальникам, а відвідуваність деяких матчів велика, тому що на Закарпатті кожного вівторка видається газета, практично повністю присвячена закарпатському спорту, в основному футболу. Мені пощастило купити один випуск (тираж – 1000 примірників, ціна – 3 гривні), в якому більше за інших матеріалів я зачитувався підведенням підсумків першого кола змагань у другій лізі чемпіонату області у східній зоні. Крім цього, щотижня на обласному телеканалі «Тиса-1» виходить передача про обласний футбол, яка триває півтори години. Сайт цієї Федерації футболу один із кращих в Україні. Коротше кажучи, вміють люди на Закарпатті зробити собі свято. Чому інші не вміють і не хочуть?!

Подорож Закарпаттям завершилася, як наголосили наші друзі, із хорошими враженнями. На жаль, їх візит тривав не довго та ще й в період відпустки Першої ліги (9–10 липня). Але, як запевнили прес-службу ФФЗ гості, це перша, але не остання подорож стадіонами області. Фоторепортаж, який ми опублікували – це лише частина фото, зроблених нашвидкоруч телефоном та короткі відгуки. Загальний репортаж із фотографіями вийде у серпні на сайті команди. Адже подорож граундхопперів триває областями: Закарпатська–Івано-Франківська–Волинська, а далі – Білорусь. Чекатимемо футбольних романтиків восени, під завершення Чемпіонату та Першості, у розпал футбольних баталій.
Категорія: на Закарпатті | Переглядів: 1294 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
الاسم *:
Email *:
كود *: