Головна » Усі публікації » Чемпіонат районів » У Чинадійово повертається великий футбол
11:15
У Чинадійово повертається великий футбол
Чинадійово – один із найстаріших населених пунктів Закарпаття. Перші згадки про селище датовані XIII століттям.

Чинадійово – один із найстаріших населених пунктів Закарпаття. Перші згадки про селище датовані XIII століттям.

Чинадійово розташоване в райському куточку мальовничої закарпатської природи. Окрасою селища є два замки – Шенборна (зараз тут розміщується санаторій «Карпати») та Сентміклош. (До XX століття селище мало назву Сентміклош). Тут живе працьовитий люд. У населеному пункті були фабрики, радгосп, що давало змогу людям працювати вдома, виховувати дітей і не виїжджати на заробітки. Тут виросли відомі далеко за межами області Лаврентій Бокотей – заслужений художник СРСР та України, Андрій Бокотей – професор, доктор мистецьких наук, ректор Львівської академії мистецтв, Михайло Симчина – генерал армії, Михайло Турянчик – Заслужений лікар України, Юрій Садварі – Заслужений лікар України, Іван Турянчик, Олег Галас, Василь Пихин, Степан Фодор, Юрій Сухан – професори, доктори наук, Іван Гарагонич – колишній голова облспоживспілки та багато інших.

Та все ж спортом № 1 у Чинадійові завжди був футбол. Десятки років команда селища боролася за медалі чемпіонату області. Ставала призером чемпіонату, фіналістом кубка області. Тут розпочинали свій шлях у великий футбол Василь Турянчик, Володимир Плоскіна, Микола Шабалін, Михайло Терек, Анатолій Мущинка, які грали у вищій лізі чемпіонату СРСР, Тарас Лазарович – гравець Прем’єр-ліги України, Михайло Кручаниця, Василь Козик, Василь Іванов, Василь Кучінка – гравці II ліги класу «А» чемпіонату СРСР. Захищав кольори Чинадійова й арбітр ФІФА Ярослав Козик. Мало хто може пишатися такою кількістю висококласних гравців.

Сьогодні самим чинадійовцям важко пояснити, що трапилося з футболом селища в останні роки. Нема радгоспу, закрилися підприємства, нема роботи. Мешканці змушені заробляти кошти далеко за межами області, а то й країни. Не знайшлося в Чинадійові організатора, який зміг би утримати футбольне господарство на належному рівні. Розвалювався стадіон, а з ним і футбол селища. Тихенько чинадійовський футбол спустився з обласного рівня на районний. Пропали кудись амбіції, команда не боролася за медалі навіть на районному рівні. Дитячий футбол у селищі був більше на папері, ніж на футбольному полі. Перестали з’являтися Турянчики, Плоскіни. Хто знає, скільки ще продовжувався б цей безлад, якби не великий прихильник футболу Юрій Юрійович Садварі. Не дивлячись на велику завантаженість на основній роботі (посада у Юрія Юрійовича справді висока – начальник головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області), Юрій Юрійович знайшов час, щоб зайнятися селищним футболом. Спочатку він знайшов однодумців, потім до них приєдналася селищна влада. Розпочали зі стадіону й дитячого футболу. Відремонтували огорожу, реконструювали роздягальні й трибуну. Зараз це просторі облаштовані роздягальні, кімнати арбітрів, тренерів. Обладнано душові. На другому поверсі облаштовано просторий тренажерний зал. На центральній трибуні встановлено пластикові сидіння для глядачів. Навколо футбольного поля – лавиці для вболівальників. Приведено до ладу футбольне поле, ворота. За ними встановлено великий банер із футбольною тематикою. На черзі – нове табло. Одним словом, спортивну інфраструктуру селища повністю оновлено. Далі Юрій Юрійович разом із однодумцями взялися за саму команду. Спочатку відновилися тренування. Команда успішно виступає в чемпіонаті Мукачівського району, посідаючи друге місце в турнірній таблиці, хоч укомплектована тільки з гравців селища. Потягнулися на стадіон уболівальники, які скучили за справжнім футболом.

У неділю чинадійовська команда приймала гостей із Дерцена, сусідів по турнірній таблиці. На цей раз матч завершився нульовою нічиєю, хоча за кількістю моментів міг бути розгромним. Якщо в першому таймі гра була рівною, ту в другому – на полі домінували господарі. На 72 хв. Симкін не реалізував пенальті. На 67, 75, 79, 82, 88 хвилинах реальні нагоди змарнували Лазарович, Кохан, Долідзе й той же Симкін. Ну, не йшов м’яч у ворота. Дуже гарне враження справив молодий 17-річний голкіпер Павло Кучинка, який надійно діяв на останньому рубежі.

Плани в почесного президента клубу Юрія Садварі далекоглядні: у сезоні 2014 року завоювати комплект нагород чемпіонату району, а в сезоні 2015 року взяти участь у турнірі команд вищої ліги обласного чемпіонату.

Футбол Чинадійова починає сходження вгору. Результат обов’язково буде. З часом з’являться нові Турянчики, Плоскіни, Тереки, Мущинки, Шабаліни, Лазаровичі.

Сьогодні Юрій Садварі не один. Поруч із ним Михайло Мущинка, Михайло Русин, Андрій Іллічік, Юрій Штефанський, Василь Прінцікер, В’ячеслав Садварі та інші. Вирішили надати допомогу й підприємці селища. Не стоїть осторонь і селищна влада. Ось що таке хороший організатор. Побільше б нам таких людей на нашому Закарпатті. Був би футбол і в Кольчині, і в Сваляві, і в Берегові, й у Вилоку, і в Міжгір’ї, і в Тячеві, і навіть в Ужгороді.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ


Категорія: Чемпіонат районів | Переглядів: 1147 | Додав: Лобда | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
الاسم *:
Email *:
كود *: