Вочевидь, дивлячись на те, які колективи в 2018 році «ту тейк паті» в кубку Іршавського району, приборжавці вже перед цим матчем фактично виконали набагато більше, ніж завдання мінімум. У фіналі ж вимагалось створити конкуренцію іменитим опонентам, щоб показати рівень районних команд. Не думаю, що відкрию Америку, якщо скажу, що за «Будівельник» уболівали фани й із решти населених пунктів, ну окрім хіба декого з Греблі та Імстичева, улюбленці яких постраждали від цих горян на попередніх етапах. Не вийшло. Зіграло цілий ряд факторів. Можливо «монтажники, плотники, висотники ...» не змогли вгамувати ейфорії, яка була від попередніх звитяг. Ймовірно брак тренерського, та й що там казати й ігрового, досвіду таких динамічних протистоянь дався взнаки. Різкий перехід від матчів проти районних колективів одразу на міцного середняка обласної вишки теж не міг не зіграти злий жарт: із однієї сторони це допомогло дістатись до фіналу, та якби в півфіналі пройшли «Сільце» або, ще краще, «Заріччя», то у вирішальній грі було б набагато легше. Та жереб все розставив, як воно мало б бути, й інакше статись цього разу й не могло. Дуже вплинула на сам рахунок і налаштованість «Бужори» довести, що минулорічний ляп проти вже неіснуючої, на жаль, наразі команди-кількарічки в суперкубку був прикрою випадковістю. Та ще й у соцмережах після важкої півфінальної гри в Заріччі хтось підлив гарячого масла в рацинівську душу: «Бужора дуже слаба, ну ваще прям як ніколи». Та думаю іршавці на правильному шляху зі ставкою на перспективну молодь, бо тим складом, яким грали тут, вони цілком можуть називатись колективом із наймолодшим стартовим складом Вищої Закарпатської ліги.

 

Господарі були активнішими з перших хвилин. Особливо важко було лівому краю та центру захисту суперника. Та певний час приборжавцям удавалось тримати позитивний рахунок. Кілька можливостей для ударів мав Жуков, та забити не зміг. Чого не вдалось Дмитру згодом зробив Кохан, який у одній із позиційних атак додав м’яч у сітку – 1:0. Минуло зовсім трохи часу від першого взяття, як Сурмач ракетою промчав по лівому флангу й подав на дальню стійку на Киніва. Василь головою вколотив круглого в рамку – 2:0. Його тезка Кормош міг збільшити рахунок, коли здалеку підступно пробив, та полетіло зовсім поруч із лівою стійкою.

 

Котляр ще краще завершив атаку по центру й метрів із двадцяти поклав м’яч у праву шістку – 3:0. Після цього гра трохи вирівнялась і проходила на зустрічних курсах. Бурч навіть міг забити, коли здалеку приклався й спрямував круглого над поперечиною. Натомість, Котляр зміг відзначитись уже із значно ближчої дистанції й оформив дубль – 4:0. Практично в роздягальню забив ще й Сурмач – 5:0.

 

Іршавці вийшли після перерви першими й певний час задавались питанням «вийдуть чи ні?». Таки суперники довели, що вміють триматись гідно за будь-яких розкладів на полі й дозволили продовжити виставу одного актора (мається на увазі однієї команди). А споглядати було що. Шикарна комбінація з використанням коротких та середніх передач завершилась ударом із середньої дистанції Полянського, який і собі позначив вихід на заміну голом – 6:0. Миттєвішим був наступний шедевр Ломаги зі штрафного з лівого флангу. Можливо Миро довго не вірив, що це він і так неймовірно влучив обвідним ударом під дальню стійку, бо після гри молоший з ільницьких Ломагів шукав неіснуючого відеоператора матчу, бо сам селфі з моменту удару зробити не зміг – 7:0.

 

Колишній партнер Мирослава по юнацькому «Севлюшу» Котляр і собі заніс в актив ще один гол, коли відгукнувся на простріл на лівій стійці й оформив хет-трик – 8:0. Миро виставив свій ще один красивий аргумент, із більш дальньої, ніж Богдан, дистанції й ударом із лету правою ногою поклав поліеританову кулю в дальній лівий кут – 9:0. Могло бути й більше, та кілька разів пробачили, однак і цей рахунок все одно вийшов неординарний як для фіналів, де частіше стільки голів буває в післяматчевих серіях.
 

«Бужора» входить у історію крайового футболу як триразовий поспіль володар кубка району й підтверджує, що наразі не має собі рівних серед кращих районних та першолігових обласних команд Центрального Закарпаття. Та спочивати не варто, бо в обласні змагання повернувся «Мункач», який уже не дасть іршавцям так легко, як минулоріч, стати кращою командою Центрального Закарпаття. Та й обласних нагород від своєї дорослої команди в Іршаві вже зачекалися.

 

Медалі переможців на шию тріумфаторів поклав представник районної влади Симканинець із красномовним ім’ям Віктор (переклад із латини відомий). Особливо приємно було отримати такий «призовий тягар» із рук майже свого сусіда Ломазі. Думаю Віктор Андрійович, певним чином переймаючись із того, що «Шахтар» вилетів аж занадто рано й нема на полі Бандуровича, теж із цього радів не менше за згаданого юного крайового вундеркінда одного дотику. Серед кращих гравців турніру опинилися легіонери «Бужори» воротар Дядюк та нападник Котляр, що говорить про добру роботу «агентури команди». Сворідним хрещеним батьком переходу Богдана в Іршаву виступив найтитулованіший аматорський гравець новітньої Іршавщини Бандурович. Думаю Володимира теж знайшли не випадково.

 

Жаданий трофей у руки Чубірці вручив голова Іршавської ОТГ Степан Бобик, який в останній час отримує чимало позитивних емоцій від гри своїх команд як у обласних, так і районних змаганнях. Голова ФФІ Василь Попович висловив задоволення від кількості команд у турнірі, та тим, як представники району захищають честь Іршавщини на вищому рівні. Підсумовуючи сказане Василем Миколайовичем думаю, що вболівальники, маючи таких сильних володарів районних кубків, як на Мукачівщині та Іршавщині, були б раді, якби проводився між ними окремий турнір кубок володарів районних кубків.

 

Що стосується «Будівельника», який гідно представив кольори Верховинської, переважно Східної, Іршавщини (стати фіналістом турніру з такими учасниками навіть престижніше, ніж виграти кубок серед команд тільки районних). Їм слід забути цей поєдинок, як страшний неправдивий сон і з честю завершити вже почате в чемпіонаті району. Якщо там зможуть, у чесній спортивній боротьбі, виграти золото, тоді й у матчі за суперкубок району їм буде вже легше опонувати поки недосяжній «Бужорі».

 

 

Арбітр – Михайло Райда

Асистенти – Михайло Лялюк та Тарас Шопа

4-й арбітр – Іван Варга

 

23 серпня, м. Іршава, стадіон «Авангард» – головна спортивна арена Іршавської ОТГ, ясно, + 25 градусів, 600 глядачів

 

«Бужора» Іршава – «Будівельник» Приборжавське – 9:0 (5:0)

 

«Бужора»: Володимир Дядюк, Дмитро Чубірка, Юрій Каганець, Дмитро Жуков, Василь Кормош, Мирослав Ломага, Іван Кинів, Віталій Сурмач, Василь Кинів, Богдан Котляр, Станіслав Кохан.

Запасні: Михайло Полянський, Іван Ільницький, Іван Костак, Іван Чижмарь, Едуард Шкіря.

тренери – Михайло Рацин.

 

«Будівельник»: Михайло Пертровцій, Тарас Палінчак, Михайло Ісак, Іван Глебена, Іван Гирба, Михайло Ковач, Дмитро Головка, Вячеслав Крюков, Іван Бурч, Ігор Біклян, Роман Бобир.

Запасні: Василь Канка, Ярослав Вакарь, Роман Петровцій, Олександр Скундзяк, Іван Ісак, Михайло Ісак, Дмитро Головко, Іван Іванович Ісак.

Тренер – Вячеслав Крюков.

ФОТОРЕПОРТАЖ з матчу дивіться на офіційній сторінці Фейсбук.