У іншому півфіналі грали фактично обласні команди, які є міцними вишколеними середняками своїх дивізіонів та небожителями, на яких рівняються районні команди, та які розглядають даний турнір як підготовку до другого кола: вищолігова «Бужора» та першолігове «Заріччя». Із огляду на це, саме на «Авангарді» фактично грали дві кращі районні (в сенсі того, що вони з місцевого чемпіонату) кубкові команди 2018-го року й довести «Ху із ху?» було справою честі та престижу колективів. Ще й до всього води річки Боржава традиційно омиваючи простори Приборжавського транзитом через кілька сіл потрапляють на Греблю. Чи зможуть води «закарпатської Хуанхе» здолати дуже неприступну в цьому році «плотину» мали довідатись усі.

 

У гостей були два м’ячі переваги, які вони заробили тиждень тому в домашній аналогічній дуелі. Та слід було залишити ті цифри вдома й виходити з думкою, що рахунок рівний, а домашні 4:2 є лише можливістю обрати тактичну контратакувальну модель. Попервах виходило, та справжні господарі (бо інша назва команди «Шор» Іршава) не зважали й були дуже нестримними в своїх прагненнях атакувати позиційно.

 

«Будівели» зрідка відповідали разючими контрами. Чого тільки вартий сольний прохід по правому флангу Михайла Ковача із вриванням у штрафний майданчик та ударом у ближній нижній кут. Та як полюбляють декламувати у віршованій формі персональні фани граючого президента «Греблі»: «Мотринець свою роботу знає, бачить м’яч і відбиває». Тут цей вислів прийшовся якраз «під руку» досвідченому Івану. Такі тили надихали партнерів і вони продовжували йти вперед і через шість хвилин змогли досягти першого зламу. Затяжна атака супроводжувалась кількома ударами від Анинця та Копина, намаганням блокувати від суперника та непередбачуваними рикошетами від їх ніг. У підсумку Мирослав Кобаль завершив цей локальний «бліц-криг» невідпорним ударом в лівий кут – 1:0. Господарі опинились на відстані одного голу від потрібного результату, тому продовжили йти вперед.

 

Не встигли приборжавці розіграти з центру поля, як через дві хвилини після першого отримали другий гол у ворота приборжавського Даріо (воротар гостей грав у помаранчевій футболці з легендарним написом на спині Срна). Та для Анинця такий погрозливий хід амуніцією нічого не вартий, коли він та партнери чують із трибун традиційне для домашніх матчів «Куме забий уже!» і саме цей нападник зумів збільшити перевагу своєї команди ударом із середньої відстані – 2:0 (4:4 за сумою на користь господарів із фактору забитих голів на чужому полі).

 

Довелося гостям переходити до більш масованих дій. Благо добре збалансований у всіх ланках склад дозволяв це робити. Спочатку Бобир двічі опинився на вістрі атак по центру. У першому випадку Роман підступно спрямував м’яч із відскоком від газону трохи ближче до лівого, ніж до правого, кута. Мотринець зумів відбити. А в другому епізоді вже захисники, ціною надзусиль, змогли нейтралізувати креативного нападника, який вривався в карну зону. Та команда з Заднього змогла ще до перерви змогла стати такою, яка попереду всіх. Наступ по центру завершився двома ударами, крайній із яких від Крюкова, точно в кут, підсумував неймовірно важливий гол від В’ячеслава – 1:2 (5:4 за сумою двох дуелей). Із цим і пішли на перерву для корекції дій на другу половину гри.

 

Другий тайм розпочався з атак господарів. Та тут відбулось так, що «одні атакували, інші забивали». Далася взнаки «пані реалізація моментів». Спочатку вже через п’ять хвилин після стартового в другій половині свистка Шопи Михайло Ковач забив супер-гол, коли обвідним ударом з лівого краю штрафного майдачика зняв павутинку з дальньої дев’ятки – 2:2.

 

Починаючи з середини тайму настав час Бобира. Спочатку Роман пробив зі штрафного з правого флангу якось так, що м’яч від рук Мотринця зрикошетив у сітку. Далі Крюков мав чудовий шанс оформити дубль із близької відстані, та Геревич чудово зіграв на випередження й ліквідував небезпеку. Та на третій доданій до тайму хвилині, за якусь мить до фінального свистка, Бобир реалізував вихід віч-на-віч із воротарем, оформив дубль і дозволив своїй команді оформити двічі по – 4:2 у двох матчах, що за сумою дало вражаючі як для потенційної сили даних команд – 8:4.

 

Незважаючи на фіаско «Гребля» (завдяки звитязі над «Бронькою» та особливо феєричній перемозі над обласним першоліговим середняком «Сільцем») стала поки головним відкриттям цього турніру й такі гравці як Мотринець, Анинець, Геревич, Головнич та Кобаль є окрасою кубку Іршавського району 2018-го року. Це символічне звання може перехопити наразі більш потужний і краще укомплектований «Будівельник», якщо зможе у фіналі нав’язати боротьбу кращій команді Центрального Закарпаття 2017-го року «Бужорі», яка хоча й поступилась у повторному матчі досить сильному на нестримному в літній період «Заріччю» – 0:1, та шалена домашня звитяга тижневої давності – 4:0, дозволила іршавцям тріумфувати за сумою – 4:1. Цього разу приборжавцям слід буде вже не ламати, як у випадку з «Греблею», а конструювати драбину до висот «Бужори», тому інструмент та ключові інгредієнти для «міцного бетону атак» треба добре підібрати за період, що залишився до 23-го серпня.

 

Іршавці теж уважно стежать, аналізують і на цей день будуть готові на всі сто. Президент клубу Василь Лазорик не поїхав у Заріччя й уважно придивлявся до потенційного суперника, щоб дати Михайлу Рацину грунт для роздумів «Кого й для чого слід мати на великій увазі». Будь-яка помилка для «Бужори» варта того, що можуть і не потрапити в спортивну історію як триразовий поспіль володар одного з найпрестижніших районних турнірів Ценртрального Закарпаття. Якщо ж все зроблять правильно, то зможуть налити найдорожче шамапанське в омріяний кубок для своїх найпалкіших уболівальників із нестримного «фан-сектору» й повністю реабілітуються за прикре минулорічне непорозуміння в районному суперкубку проти «Скали», яка вже кудись зникла з футбольного небосхилу Іршавщини.

 

 

Арбітр – Тарас Шопа

Асистенти – Іван Варга та Віктор Свалявин

 

12 серпня, м. Іршава, стадіон «Авангард» – головна спортивна арена Іршавської ОТГ, ясно, + 26 градусів, 350 глядачів

 

«Гребля» – «Будівельник» Приборжавське – 2:4 (2:1)

 

«Гребля»: Іван Мотринець, Василь Булеза, Іван Гербик, Мирослав Кобаль, Іван Брич, Сергій Терпай, Павло Анинець, Віталій Дикий, Богдан Геревич, Іван Головнич, Іван Горват.

Запасні: Іван Кобаль, Ярослав Газдик, Михайло Жабко, Федір Копин, Владислав Галас, Олександр Іванішко.

тренери – Віталій Дикий та О. Маркович.

 

«Будівельник»: Ярослав Вакар, Вячеслав Крюков, Михайло Ісак, Дмитро Головко, Іван Глебена, Іван Бурч, Тарас Палінчак, Михайло Ковач, Василь Ковач, Роман Бобир, Дмитро Урста.

Запасні: Михайло Повх, Іван Ісак, Ігор Біклян, Олександр Скундзяк.

ФОТОРЕПОРТАЖ з матчу дивіться на офіційній сторінці Фейсбук.