13:59 І золото покладено до кубка | |
|
На минулому тижні Ужгород отримав нового чемпіона міста.
 На минулому тижні Ужгород отримав нового чемпіона міста.Увесь футбольний сезон три команди – «Автомобіліст», «Радванка» та «Вовкове» – вели боротьбу за медалі чемпіонату. Усі три виступали стабільно, у них був найкращий підбір гравців, які демонстрували цікаву та видовищну гру. Більшість матчів міського чемпіонату нічим не поступалися іграм обласного рівня. Нічого дивного в цьому нема, бо багато гравців є учасниками обласного чемпіонату. Саме завдяки гравцям крайового рівня міський чемпіонат був надзвичайно високим. У цьому нічого поганого нема, хоча лунають окремі голоси про заборону участі гравців у міському та обласному чемпіонатах та першості. А хто тоді гратиме футбол? Кажуть, що тільки мешканці Ужгорода та Ужгородського району, які у цей час не грають на рівні області. Що ж виходить: якщо я не вмію грати футбол, то можу грати. Ну, це смішно. Кому потрібний такий чемпіонат? Ви зверніть увагу: у чемпіонаті міста була інтрига, і на стадіони пішли вболівальники. Матч «Радванка» – «Вовкове» під проливним дощем минулої середи спостерігало біля 200 глядачів. Для кого грають футбол? Правильно, для вболівальників. Кому потрібні заборони? Лише тому, хто не хоче працювати, або дилетанту, або тому, хто ставить собі за мету знищити футбол в Ужгороді. Це аматорський футбол, і ніхто не може заборонити футболісту-любителю грати на рівні міста, району, області. Нагадаю тим, хто забув або не знав: у нас у містах і селах постійно проходили вуличні баталії, де збиралися любителі футболу від малого до великого. Ці команди не були членами футбольних федерацій, правила обговорювали між собою перед матчем і дотримувалися їх. Часто такі матчі завершувалися бійками. І це було в порядку речей, причому за команди могли грати тільки ті, хто проживав на цих вулицях. Якщо хтось виріс саме з такого футболу і вважає, що це ідеал – той глибоко помиляється. Футбол став цивілізованим майже сто років тому, і саме тут чітко розмежовано права професіоналів і аматорів, тож порушувати їх не дано нікому. Інша справа – реєстрація гравців за місцем проживання, роботи або навчання. Це нормальне явище. Якщо людина – мешканець міста, працює на міському підприємстві, вчиться у міській школі, коледжі чи університеті – нема питань – грай на здоров’я. Інша справа – людину привозять із інших районів і платять йому за зіграний матч. Це вже не аматор. Але такі моменти мають бути чітко обговорені в Регламенті. Якщо президент клубу працевлаштовує десять гравців хорошого рівня і вони його влаштовують як фахівці, то це потрібно тільки вітати. Якщо коледж або університет бере на навчання юнаків, які вміють грати футбол і мають бажання виставити команду в чемпіонаті міста, то це теж потрібно вітати. Це нормальне явище, і так є у цивілізованому світі. На жаль, у нас більшість заборон робляться під когось. До речі, будь-який суд ці заборони розіб’є на «паздір’я». Якщо ми хочемо знизити рівень чемпіонату міста до вуличного футболу, то потрібно пам’ятати, що це шлях у нікуди. Вуличний футбол майже зник. Нема майданчиків. Їх забрали під забудови або автостоянки. Сьогодні є загроза зникнення аматорського футболу в Ужгороді. Зникають стадіони й футбольні поля. В Ужгороді футбол грати вже ніде. Мери міст знехтували волею народу і з метою наживи роздали землю футбольних полів і стадіонів. Аматорський футбол зникне сам по собі. Різного роду заборони лишень прискорять цей процес. Хто цього не розуміє або не хоче розуміти, той знищує міський футбол і допомагає тому, хто знищує стадіони і футбольні поля. Без стадіонів футбол тихенько відімре сам по собі. Ось де найбільша проблема. Ось із чим сьогодні потрібно боротися. У цьому напрямку слід консолідувати свої сили, тут потрібно об’єднуватись, бо звідси може прийти біда. Це найнагальніше питання сьогодення. Матч «Радванка» – «Вовкове» вирішував долю чемпіона міста. Усього одне очко розділяло суперників. «Вовкове» задовольняла нічия. Холодний осінній дощ не злякав ні футболістів, ні уболівальників. Це був справжній футбол, на який ідуть глядачі. «Радванка» розуміла, що щастя можна шукати тільки біля чужих воріт, але наскільки гравці готові вирішувати такі питання? Насторожувало інше. Велика частина гравців «Радванки» виступає в першості області за кінчеський «Сокіл». На жаль, «Сокіл» в обласних змаганнях виступив доволі посередньо. Не відчувалося монолітності колективу. Одна з причин – відсутність тренувального процесу. Точно така проблема в «Автомобіліста», чиї гравці виступають за концгазівський «Витязь». І там нема тренувань. У підсумку набір класних футболістів залишиться без медалей в області, а в місті зачепиться всього-на-всього за бронзу чи срібло. Гравці «Вовкового» в своїх командах – обласного рівня, вони знаходяться на ведучих позиціях, і саме це ще до гри надавало їм перевагу. У підсумку так і сталося. «Радванка» пішла в атаку і першою відкрила рахунок. Гол у ворота Мирослава Лютнянського провів Олександр Грицкевич. «Вовкове» не знітилося. Гравці додали у швидкості, і моменти почали виникати біля воріт Янека Ковача. Але відчувалося, що гравцям «Радванки» відповісти нічим. Вони нічого не змогли запропонувати супернику. Гравці билися, але кожний сам по собі. Не було тієї командної гри, що в минулому чи позаминулому році. У захисті «Радванки» почали виникати прогалини. «Вовкове» зрівняло рахунок ще в першому таймі. Завершив атаку підопічних Руслана Лютнянського та Івана Шанти Євген Ференцик. Другий тайм проходив із перемінним успіхом, хоч більше небезпечних моментів створило «Вовкове». Одну з атак своєї команди завершив Іван Жаренко, причому підопічні Юрія Мандича та Юрія Бучка «забули» гравця в своєму штрафному майданчику, і той, мов на тренуванні, технічно переправив м’яч у сітку воріт. Перевага «Вовкового» в цьому матчі не була такою переконливою, як у фіналі кубка міста з «Автомобілістом», але все одно принесла «Вовковому» золоті медалі чемпіонів. Підопічні Руслана Лютнянського здобули і кубок міста, і звання чемпіонів. На даний час вони найкращі в обласному центрі. Чи могли «Радванка», «Автомобіліст», «Белфаст» переграти «Вовкове»? Могли. Але вони програли в організації. «Без труда не вытянешь и рыбку из пруда». Не можна за рахунок тих гравців, які у минулому подавали надії і взагалі не тренуються сьогодні, добитися успіху. Це основна причина невдач «Радванки», «Автомобіліста» і «Белфаста». І до речі, «Сокола» й «Витязя». Талант, який не працює над собою, стає посередністю. Великі перемоги за рахунок одного бажання не здобуваються. Вчорашні заслуги сьогодні в рахунок не йдуть. У підсумку перше місце посів ФК «Вовкове». Срібним призером став «Автомобіліст», бронза – у «Радванки». «Вовкове» – чемпіон. Але і це вже стало історією футболу міста. Якщо ми не зупинимося, то прогрес міського футболу буде. У всякому разі на це розраховує громадськість. Без футболу життя прісне. Не даймо знищити те, що народ здобував на Закарпатті більше ста років. Футбол – наша гордість. І це потрібно пам’ятати. Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |